Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28
На шляху обовязку й праці (Спогад про п. Катерину Баран) Всього два з половиною місяця су дилось п. Катерині Баран, лицареві Пропамятного Хреста УГА проживати на вільній американській землі. По мерла, майже, несподівано від серце вої недуги в Филаделфії у лічниці св. Луки, у вересні 1951 р. Прожила 58 років, але як вагітними корисним тру дом для рідного українського народу були ці роки! Народилась вона в селі Острові, пов. Львів, 1893 року. Батьки післали її до школи у Львові. Там вона мала щастя стрінути незрівняну вчительку, досконалого педагога — п. Констан- . тину Малицьку. Вона зуміла викреса ти в молодої селянської дівчини, оці вартості характеру, що ними визнача лась небіжка до кінця життя. Але й до кінця життя, для п. Катерини її вчи телька Малицька залишилась найви щим авторитетом, праобразом, який вона старалась наслідувати у всіх життєвих ситуаціях. Після закінчення торговельної шко ли „Просвіта“ у Львові, вона посту пає на практику до банку. Недовго доводиться їй працювати на тому по сті. Зривається хуртовина І. Світової війни, що кидає молоду дівчину на чужину. В Марбурґу, в Каринтії, зби раються українські втікачі й творять допомоговий комітет. Душею його стає Катерина Баран. Вже в лютому 1915 року, переходить вона до Відня й стає секретаркою Союзу Визволен ня України. її незвичайна трудящість звертає на себе увагу високопостав лених осіб й п. Баран переходить до Міністерства війни, де в скорому часі стає керівником відділу дешифруван ня у військовій цензурі. На цьому ста новищі застає її кінець війни й роз вал австро-угорської імперії. У Відні, зголошується Катерина Ба ран до західньо-українського посоль ства й просить приділу до української армії. ЇЇ бажання вдоволяють і з тран спортом зброї відсилають її до Га личини. На батьківщині, по черзі пра цює в редакції військового часопису „Стрілець“, в Диктатурі ЗОНР та в Начальній Команді Української Га лицької Армії. Після закінчення І. Визвольних зма гань п. Катерина Баран повертається до Львова й вступає на службу до обезпеченевого Т-ва „Карпатія“. Тут працює вона безпереривно до 1939 року. Саме в листопаді 1939 року не біжка повинна була перейти на еме ритуру. Та не так склалось, як бажа- лось. II. Світова Війна нівечить усі ці пляни й заставляє небіжку до нової праці, нових жертв і трудів, що за вершуються в другому виїзді на чу жину, з якого вже для неї повороту немає. Було б помилково думати, що Ка терина Баран обмежувалась виключ но до праці по лінії своєї професії. Здається, не було у Львові такої української установи, товариства, чи організації, в яких небіжка не була б членом, чи теж не присвячувала їм багато праці, й труду. Чи це була Орга нізація Українців м. Львова, чи ко- оператива „Червона Калина1, чи „Со юз Українок*, чи українські читальні на передмістях м. Львова — всюди там Катерина Баран була радо баче ним гостем, тому, що не відмовлялась від жодної праці й, не зважаючи на свої сили, таки й працювала пізними ночами, переписуючи на машинці різ ні матеріяли, чи теж ведучи книговод- ство й приготовляючи білянси. До цього треба згадати ще її глибокі симпатії до українських підпільних організацій — УВО й ОУН, що часто користали з її послуг до переховуван ня підпільників включно. Ось, в її по мешканні, в критичні хвилини свого життя скривались Ольга й Ярослав Старух (Ярлан), а також й автор цих рядків. Після приходу більшовиків до Льво ва, „Карпатія“ ліквідується й К. Ба ран переходить до секретаріяту уні верситету ім. Івана Франка у Львові. Там перебуває до вибуху німецько- совітської війни в 1941 р. Як відомо, львівський університет мав щастя до своїх ректорів, що прибули, до Льво ва, із СУЗ. Оба ректори були дуже культурними людьми й великими українськими патріотами так, що пра ця в цій установі давала незвичайне вдоволення кожній українській люди ні. Тільки більшовики втекли зі Льво ва й почала організуватись українська адміністрація міста, д-р Степан Біляк покликає К. Баран до секретаріяту Президії м. Львова. Він добре памя- тав небіжку з праці в Організації українців м. Львова й уважав, що вона єдино на цей пост надається. І дійсно на цьому пості вона перебула весь час німецької окупації м. Льво ва, виявляючи велику орієнтацію в незвичайно складній обстановці, що тоді існувала. Постійне перепрацювання, що не- ПОСМЕРТНА ЗГАДКА Дняч 17. вересня 195*1 упоко їлася в Возі бвдо'кія Хомин, ро дом Васькевич, проживши 67 років. Покійна походила з с. Копанки, повіт Калуш. Членки 6 Відділу в Рочестер, Н. Й., ча сто відвідували й потішали її е недузі, бо вже довший час бу ла спараліжована. В день похо рону членки стояли при домо вині, а коли її замкнено, відпро вадили пок’йну до церкви св. Йосафата, а відтак на .цвинтар. Зложивши вінок із синьо-жов тою стрічкою та написом, ки нули останню квітку та грудку землі, що запечатала нашу роз луку. Полишила в смутку чоловіка Кирила, дві дочки, трьох синів та кілька внуків. Сгги, Союзян/KOj спокійним сном — Нехай вільна з*емля буде тобі пером! К. Андрусів, секретарка. змінно товаришило небіжці впродовж усього її життя, не могло не залишити важких слідів на її здоровї. Вона щораз частіше почала жалітись на біль серця. До цього, в останньому часі, долучився важкий діябет. Серед таких умовин доводиться їй вийти на скитальщину й проживати у важких умовинах таборової дійсности. Але й у цих умовинах, К. Баран не залишає праці, що, здається є змістом її існу вання. Вона й дальше шукає собі ви яву й вона такий находить. До кін ця свого побуту в Німеччин працює безпереривно секретаркою в ОУЖ (на французьку зону), в СУВ (Союз Українських Ветеранів) та в Україн ському Допомоговому Комітеті в м. Ванґен. І, врешті, виїзд літаком до благо словенної землі, де її чекала сестра в Канаді й друзі в Филаделфії. І різні пляни: ще зробити це, й виконати те. І велике зацікавлення нашим націо нальним, культурним і громадським ростом в ЗДА і ще надії взяти хоч невеличку участь у цій праці. На жаль надії ці не сповнюються, і серце пере томлене важким життєвим шляхом не витримує й невблагана смерть заби рає її у вічність саме серед приготу вань до виїзду до Канади. Залишає по собі жаль у всіх тих, що її знали й цінили за великий патріотизм, бага те знання й небувалу трудолюбивість. Нехай цей спогад буде грудкою на її могилу на далекій чужині. JI. Ш. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28 
