Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20
У країні казки В одній із давніх-прадавніх казок, що ми їх чули ще від наших бабунь, говориться про щасливу країну, де живуть тіль ки самі діти. Там не знають ні горя, ні незгоди, там не чують ваги ні турбот буднів, там за вжди нічим незахмарена ра дість. Ця казка пригадується вам, коли підходите до новацької оселі в Нерровсбурґу біля Ню Йорку. У двох невеликих доми- ках розмістилось більш як тридцять дівчаток та біля двад цять хлопчиків. Перед доми- ками високий машт із прапо рами а під маштом пишається майстерно вироблене новацьке знамя -— вірлятко. І поперед машт ходить ввесь день мов- чазіна стійка, у новацькому од нострою та з невідступною па лицею в руках. Ходить пова гом — бо це ж їй чи йому при падає цей короткий час (сто ять на зміну по одній годині) почесне завдання: стерегти пра порів та вірлятка та всього їх нього табору. І таке мале (наймолодшим ледве шість років!), що дома мама мусіла раз-у-раз нагляда ти, тут із гордістю стоїть на стійці — та не лиш те! Бо тут треба самому і ліжко застели ти, і вдягнутися, і зачесатися... Мами нема, а сестричка-вихов- ниця вчить отих усіх штучок — а тоді роби це в-се сам! А ще найгірше, що вранці братчики й сестрички ходять та оціню ють, котра «кімната найчисті ша... І тільки залишиш на ліж- МАТЕРІ ПИШУТЬ (Продовження зі Сторони 4-ої) за порогом нашої хати. Рішуче нема чого боятись, що дитина лишиться поза ним. Занадто вже широко й гостинно відкри ті для всіх двері, щоб у ньому якнайшвидше розложитися. Навпаки, — треба дати перш усього дитині міцні підвалини свого власного світу. Поки дитина не навчиться міц но ходити в хаті — воно не йде надвір.. Так і тут. Перш усього зміцнити в ній своє, відкинув ши побоювання про те, що во на не вросте в чужий грунт. Батьки мусять дати дитині ці підвалини, якщо хочуть її збе регти. Н. М. ку якусь малу стрічечку чи гре бінець, чи черевики під ліж ком не стоять „на струнко” — і вже все пропало. І не мрій про прапорець чистоти на цей день! А хто ж про нього не мріє? Тоді читають у наказі, що тому то й тому роєві (що живе в одній кімнаті), призначується на сьогодні прапорець чистоти. А тоді — подумайте! — викли кають роєвого на саму середи ну новацького круга і сама се- стричка-командантка вручає йому прапорець чистоти — а цілий рій росте на радощах, як тісто на дріждж-ах. То й як про таке не мріяти? Або ось — свище сестричка чергова і тоді кидай усе та бі жи стрімголов на збірку! А по обід стій у черзі перед кухнею і співай ввесь час: Всі ми веселі і жваві, Любимо працю і „фас”, Щоб лиш багато давали Добрий апетит є в нас! А потім сідається на ганку — а як сухо, то й так на траві у ко лі і сестричка чи братчик ба жають усім „смачного” А всі відповідають хором та так, що аж гуде! А в теплий день манить усіх новаченят недалекий ставок своєю водичкою та з кущів у- сміхаються спілі малини. А се стрички та братчики перево дять із новаченятами гри та пі сень вчать та казок розказу ють... А ввечорі зірки і знов всі стоять у крузі та співають: Боже, ицо дав нам в цю днину Сонця і праці і гри, В тиху, вечірню годину Нашу молитву прийми! А потім всі беруться так міц но-міцно за руки і кажуть со бі „Добраніч” І ще свисток і все тоне в дитячому розмрія ному сні... А часом — це особ ливо святочний вечір — на по лянці, за табором розгоряєть ся новацький «вогник і під шум і тріск гиляк снується іказка, пливуть пісні та ведуться хоро води. А вогник тріскоче та ме рехтить усіми відблисками ди тячого щастя.... І так день за днем... Це вже один табір скінчився — тривав два тижні. Тепер приїхали знов новаки з Ню Йорку, Нюарку, Джерзи Ситі. Але багато з пер шого табору ще просило бать ків їх залишити... Щаслива безжурна країна ді тей із бабусиної іказки... А з дітьми переживають цю казку й дорослі. А може й пе реживають її глибше, бо ба- чуть, як підо впливом таборо вого життя із незарадних, сла босилих дітей великих міст ста ють .на очах щораз жвавіші та життєрадісні .молоді люди... І бачуть, як щораз ближчою стає їм далека Батьківщина. Як із неясного, байдужого нер*аз поняття, стає вона щораз то живішим, правдивішим, вимрі яним образом... І це найкращі хвилини у тій зачарованій дитячій країні но- вацького табору, коли спалаху ють відблиски вогника в/ очах дітей, а вони співають: Як виростем великі, Хоробрі вояки — Відстоїм Україну Від вражої руки! Сестричка Мавка ПЕРША ДИТЯЧА РАДІО-ПРОГРАМА У програмі “Нової Української Радіо передачі”, що її започаткували в Шикаго введено також дитячу півгоідинку. До те пер було їх пять. Темою були: Великдень, Свято Матері, свято Івана Франка, укра їнська книжка та ка-зки. Розповіді є веде ні дорослими, але вже виступали також діти, що відважно виголошували свої точ ки. Радіопередача Шикаго відбувається що суботи від 12 год. на жвилі 1240. Новачка на стійці
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20 
