Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20
Ніна Мудрик Чужі ;квітки, і пальми, й орхідеї, Такі далекі для душі моєї І до глибин її ще -брами не знайшли, іНі захвату для їхньої краси. Ось, мальви пелюсток засушений, зопнутий Покладений колись у книжку і забутий, — Сьогодні сонцем усміхається мені І іцастя будить у душі на дні. Куритиба, Бразилія, 1950 В руках чепіги плуга... В устах тужливий сні®, в руках чепіги шуга, Так бачу я його; Нестаток і важка робота і натуга Зорали зморщками чоло. Ори й співай, ти велитню закутий В недолі й тьми ярмо! Пропаде пітьма й гніт, опадуть з тебе пута, І ярма всі ми порвемо. Іван Франко. В 1937 році поїхала до Сові- тів молода студентка Елінор Ліппер із Німеччини. Замолоду вона жила в Голяадії і Швайца- рії, пізніше студіювала медици ну в Німеччині й Італії, а як со- ціялістка забагла побачити “со- ціялістичну” країну й поїхала до Совітського Союзу. Там дій сно мала змогу пізнати той “со- ціялізм”, коли після 2 місяців праці у Москві комуністи за проторили її в тюрму, а потім вивезли на Колиму (на північ- но-східній Сибірі) до міста Ма гадан, де є сотні тисяч виголо- джених, катованих, політичних вязнів на важких примусових роботах. Вона була засуджена на 5 років тюрми, тільки за те що чужинка, але держали її на засланні 11 років, поки вкінці в 1948 році вернулась до Німеч чини. Ті звірські знущання вона описала у спогадах п. з. “Оди надцять літ у совітських тюрем них таборах”, що недавно по явилися друком у кількох мо вах. На Колимі стрічала вона різ них людей, що важко томилися серед жахливого холоду й го лоду, а між ними й одного хлі бороба з України. * Авторка так пише про нього: “Я пригадую старого україн ського хлібороба, що відбував 10 років заслання як “контр революціонер” і який був по- слугачем у шпиталі в Магадані, якийсь час після видужання з важкої хвороби. Колись він мав своє власне хазяйство, сьогодні він завжди хмурний засланець. Працював він уже в золотих ко пальнях, та ніщо не могло змі нити ЙОГО 1 понурого спокою. Лише ра'з я бачила цього ста рого чоловіка схвильованим. “Між шпитальними бараками мали засіяти нивку вівсом. Роз добули малого плуга, щоб зо рати ріллю. Це був старий ку сок заліза, але все ж плуг. Од ного дня кілька шпитальних ро бітників стануло безпорадно кругом малого якутського ко ника, якого впрягли до плуга. “Аж миттю вибіг із лікарні'' старий послугач у своїм білім халаті. Він розсунув людей, за говорив до коня і взяв чепіги плуга. “Як він їх ухопив! його руки стиснули залізні чепіги з вели кою радістю. Його нещасне, похиле тіло перейначилося. Він випрямився, підніс голову, ішов за плугом великими пев ними кроками, а його очі заяс ніли такою радістю, що переда валася кожному, хто його тоді бачив. Люди станули і гляділи мовчки на того вязня-хліборо- ба, який зрадів до безтями, вхопивши чепіги плуга у свої руки, після стільки років. “Коли врешті він мусів поки нути плуг, він вернувся до ба раків, знову мовчазний, немов живий труп. Оце — хлібороб назавжди позбавлений своєї улюбленої землі” * * * Ця картина авторки Елінор Ліппер, в якій змалювала укра їнського хлібороба в “замерз лім пеклі” на Колимі, нагадує нам поему Івана Франка п.з. “Наймит”, з якої ми зацитува ли кілька рядків на початку. Іван Франко описав у цій поемі в 1876 році українського хлібо- роба-наймита що оре чужу ни ву. Цей наймит, каже поет — “то наш народ, що поту ллє по токи над нивою чужою, все сер цем молодий, думками все ви сокий” Франко заповів, що з плуга таря “опадуть пута і він знову оратиме — властивець свого труду й у власнім краю сам свій лан” Але ніколи навіть поет, що бачить майбутнє, не міг уявити собі що той “наймит-народ” стане наймитом-вязнем, що бу де позбавлений плуга, в дале кім сибірськім місті вязнів. І таких сцен, яку так вдало змалювала авторка, було і є ще міліони. Та треба вірити, як ві рив Іван Франко, що пропаде пітьма й гніт, опадуть кайдани, і український хлібороб, як віль на людина на своїй вільній зем лі, знову оратиме свій лан. Т.Т. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20 
