Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20
Ніна Мудрик Чужі ;квітки, і пальми, й орхідеї, Такі далекі для душі моєї І до глибин її ще -брами не знайшли, іНі захвату для їхньої краси. Ось, мальви пелюсток засушений, зопнутий Покладений колись у книжку і забутий, — Сьогодні сонцем усміхається мені І іцастя будить у душі на дні. Куритиба, Бразилія, 1950 В руках чепіги плуга... В устах тужливий сні®, в руках чепіги шуга, Так бачу я його; Нестаток і важка робота і натуга Зорали зморщками чоло. Ори й співай, ти велитню закутий В недолі й тьми ярмо! Пропаде пітьма й гніт, опадуть з тебе пута, І ярма всі ми порвемо. Іван Франко. В 1937 році поїхала до Сові- тів молода студентка Елінор Ліппер із Німеччини. Замолоду вона жила в Голяадії і Швайца- рії, пізніше студіювала медици ну в Німеччині й Італії, а як со- ціялістка забагла побачити “со- ціялістичну” країну й поїхала до Совітського Союзу. Там дій сно мала змогу пізнати той “со- ціялізм”, коли після 2 місяців праці у Москві комуністи за проторили її в тюрму, а потім вивезли на Колиму (на північ- но-східній Сибірі) до міста Ма гадан, де є сотні тисяч виголо- джених, катованих, політичних вязнів на важких примусових роботах. Вона була засуджена на 5 років тюрми, тільки за те що чужинка, але держали її на засланні 11 років, поки вкінці в 1948 році вернулась до Німеч чини. Ті звірські знущання вона описала у спогадах п. з. “Оди надцять літ у совітських тюрем них таборах”, що недавно по явилися друком у кількох мо вах. На Колимі стрічала вона різ них людей, що важко томилися серед жахливого холоду й го лоду, а між ними й одного хлі бороба з України. * Авторка так пише про нього: “Я пригадую старого україн ського хлібороба, що відбував 10 років заслання як “контр революціонер” і який був по- слугачем у шпиталі в Магадані, якийсь час після видужання з важкої хвороби. Колись він мав своє власне хазяйство, сьогодні він завжди хмурний засланець. Працював він уже в золотих ко пальнях, та ніщо не могло змі нити ЙОГО 1 понурого спокою. Лише ра'з я бачила цього ста рого чоловіка схвильованим. “Між шпитальними бараками мали засіяти нивку вівсом. Роз добули малого плуга, щоб зо рати ріллю. Це був старий ку сок заліза, але все ж плуг. Од ного дня кілька шпитальних ро бітників стануло безпорадно кругом малого якутського ко ника, якого впрягли до плуга. “Аж миттю вибіг із лікарні'' старий послугач у своїм білім халаті. Він розсунув людей, за говорив до коня і взяв чепіги плуга. “Як він їх ухопив! його руки стиснули залізні чепіги з вели кою радістю. Його нещасне, похиле тіло перейначилося. Він випрямився, підніс голову, ішов за плугом великими пев ними кроками, а його очі заяс ніли такою радістю, що переда валася кожному, хто його тоді бачив. Люди станули і гляділи мовчки на того вязня-хліборо- ба, який зрадів до безтями, вхопивши чепіги плуга у свої руки, після стільки років. “Коли врешті він мусів поки нути плуг, він вернувся до ба раків, знову мовчазний, немов живий труп. Оце — хлібороб назавжди позбавлений своєї улюбленої землі” * * * Ця картина авторки Елінор Ліппер, в якій змалювала укра їнського хлібороба в “замерз лім пеклі” на Колимі, нагадує нам поему Івана Франка п.з. “Наймит”, з якої ми зацитува ли кілька рядків на початку. Іван Франко описав у цій поемі в 1876 році українського хлібо- роба-наймита що оре чужу ни ву. Цей наймит, каже поет — “то наш народ, що поту ллє по токи над нивою чужою, все сер цем молодий, думками все ви сокий” Франко заповів, що з плуга таря “опадуть пута і він знову оратиме — властивець свого труду й у власнім краю сам свій лан” Але ніколи навіть поет, що бачить майбутнє, не міг уявити собі що той “наймит-народ” стане наймитом-вязнем, що бу де позбавлений плуга, в дале кім сибірськім місті вязнів. І таких сцен, яку так вдало змалювала авторка, було і є ще міліони. Та треба вірити, як ві рив Іван Франко, що пропаде пітьма й гніт, опадуть кайдани, і український хлібороб, як віль на людина на своїй вільній зем лі, знову оратиме свій лан. Т.Т. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20 
