Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20
ВАСИЛЬ МИХАЙЛОВИЧ Ви думаєте, що я розповідатиму про чоловіка? Ні!.. Василь Михайлович — це був кіт. Так, так! Великий, поважний, білий кіт. Тільки на лобі мав брунатну пля му, та хвіст брунатний. А так — увесь білий. І дуже поважний! Такий по важний, як часом буває якийсь висо кий урядовець, або староста. Він ні коли не1 бігав, нікуди не поспішав, їв повагом, помаленьку. Через свою по важність і імя собі придбав поваж не — Василь Михайлович. А не якийсь там — Васько, Мурко... Коли, бувало, звертались до ньо го — „Васько!“, або ,,Василю!“, то він ніби й не чув, ніби не до нього мова. А скажуть: „Василю Михайловичу!4* він зразу оглядається, муркає, але не поспішає підходити, аж поки не по кличуть його: „А ходіть но сюди!“ Тоді йде. Помаленьку іде, і хвоста, як палку на плечах несе — завжди за дере догори. Дуже поважний був кіт. Звичайно буває так, що коти, які не живуть в одній хаті, при зустрічі бються. Часом траплялося і Василеві Михайловичу зустрітися з чужим ко том. Але не бився. О, ні! Його поваж ність на те не дозволяла. Чужий кіт, бувало, стане в бойо ву позицію, наїжиться, хвоста настов бурчить, пихкає, пирскає, а Василь Михайлович тільки подивиться, очі дин з одним, і при цих веселих заба= вах гарчали. Ну, звичайно, як соба ки!.. Василь Михайлович сидів на ти ну якраз напроти своєї садиби. Хтось з хати гукнув: „Василю Михайловичу! А ходіть но сюди!“ Отже, треба було йому перейти че рез вулицю. А серед вулиці собаки... А, відомо всім, що коти дуже бояться собак. Та наш Василь Михайлович не злякався. Він спустився на землю, задер хво ста догори, якийсь час постояв і по вагом рушив простд на собак. Спокій но перейшов повз них, аж собаки при пинили свої забави з дива. Стояли, дивилися на кота, що так поважно йшов і не звертав на них уваги. Кіт дійшов до своєї брами, тоді о- глянувся на собак, пирснув на них, ніби засміявся, і поліз в дірку під во рітьми. Собаки схаменулися, загавкали, ки нулися доганяти кота, але той був уже в своєму дворі. Не дістали його со баки. Ні, не був Василь Михайлович боя гузом. Було у нього багато цікавих прик мет таких, яких звичайно коти не ма ють. Наприклад: він любив їсти свіжі по мідори. Сам, бувало, піде в город, на грядку з помідорами, вибере собі я- 4 І - прижмурить, обернеться і одійде собі. Одійде, ляже і дивиться, як сердиться чужий. Може думаєте, що він боявся? Ов ва! Він не був боягузом. Одного разу було таке: На вулиці гралися сусідські собаки. Бігали, перекидалися, борюкалися о кийсь достиглий, червоний помідор, зібє його лапою з куща і тут же сяде і зїсть. Любив ягоди — смородину. Підійде до куща, стане, упреться боком в гі- ляки і* трусить. Спілі ягоди сипляться на землю, а він собі збирає їх, та смачненько заїдає. Але що найцікавіше — любив купа тися. То для всіх було диво дивне! Кіт — любить купатися! Правда, що будь-коли і якій будь воді, він не купався. Скажімо зимою то трудно було його викупати, хоч часом і конче треба було. Він же був білий, а як залізе часом в піч, то ви маститься, та й треба купати. То він протестує. Але влітку... О! то що іншого. Ми наливали води в велику миску і ставили на сонце, щоб нагрілася. Василь Михайлович підходив до миски і пробувавав лапою воду. Як вода була Ще холодна, він лягав коло миски і чекав. Через деякий час зно ву пробував лапою — чи не нагрілася. Коли вода здавалась йому досить теплою, він влазив у миску. Спочатку постоїть трохи, потім сяде, а там і ляже. Голову покладе на вінця мис ки, лежить собі, і солоденько мру житься на сонце. Накупається так, тоді вилазить і лягає на сонечку, ви грівається. Як висохне, зробиться та кий пухнастий, чистий білий, аж любо дивитися. Такий то був кіт Василь Михайло вич! Ліська JI. (,,Сонечко“) ЧИ ВСІ ЗНАЮТЬ? На городі огірочки, На городі, А вгадайте чи ізверху Чи усподі? А на грядці морковиця Аж горить ... Ви вгадайте, чи в землииі Ч и сторчить? По-під плотом і квасоля І часник — Хто з них зверху, Хто підсподом Жити звик? На долині бараболя Ось росте, А хто знає — чи високо И як цвіте? А хто, діточки, з вас бачив Мак і кріп — Чи в землі, чи може зверху Буде він? Все те добре знають діти На селі Але ті, ідо є у місті Певно ні!! Іванна Савицька. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20 
