Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8
— С Ф У ж о — Світова Федерація Українських Жіночих Організацій Девята Конвенція С У А Дня 11. і 12. листопада'ц. р. відбудеться чергова конвенція Союзу Українок Америки. Це ювілейна конвенція, бо якраз у травні минуло 25 літ від осно вин першої жіночої організації за взором „Союзу Українок44 у Львоіві. І коли сьогодні ця перша на терені Америки жіноча центра ля робить підсумки своєї пра ці — то вони дійсно цікаві для широкого загалу у різних міс цях теперішнього поселення, головно для зорганізаваного жіноцтва тамже. Вроджений людині, а зокре ма жінці, товариський інстинкт заставив її тимбільше тут, у зо всім чужому середовищі шука ти своїх посестер. Першою ор ганізацією,, де американські у- країнки згуртувались, були се- стрицтва при церквах. Вільна неділя ддвала їм оце духове скріплення серед, гурту своїх, спромогу молигаи, а відтак гу- тірку чи розвагу в своєму се редовищі. Другим степенем бу ли відділи чи секції при існую чих уже обезпеченевих органі заціях. Жіночий рух у рідному краю був тоді лише в початках, отже ці перші імігрантки не привез ли ще організаційного досвіду. Тому треба подивляти з якою зрілістю і самостійністю взя лись вЬни за це діло-. Впродовж 25 літ розробили, вони його так, що деякі їх осяги переро сли навіть матірну організацію в краю. Праця Союзу Українок Аме рики була тісно звязана з рід ним краєм. Звідтіля взяли во ни гвО'Ю організаційну форму, пильно слідкували за його жит тям і потребами, протестували гідно ироти всякого роду на силля над українським наро дом, боліли над його нещастям і катастрофами. Сама допомо га грішми виказує поважну су му — чверть міліона долярів — не враховуючи харчів, ліків та одягів і т. п. Цю поміч дала свідома укра їнська жінка-робітниця, не ди влячись на ціль призначення чи партійні розмежування; Своїми мозоліями сплатила вона довг за те, що покинула рідний край, шукаючи кращої долі на чужи ні. Про її працю говоірять діла. Сьогодні працює в Союзі У- країнок Америки поверх 3000 жінок — самостійно та вміло. Багато з них належить уже до проводу в громадах, або й аме риканських установах. Амери канська українка стала актив ною громадянкою, що може ді яти в усіх громадських справах. -Вона без сумніву продовжува тиме велике діло — помочі у- країнському народові у його визвольних змаганнях. В обличчі теперішньої траге дії українського народу Союз Українок Америки відчуїв і зро зумів велику .потребу об'єднан ня думки та акції українського жіноцтва. 'Наприкінці 1948 р. шдготовив.та зорганізував сві товий конгрес українського жі ноцтва (ОКУЖ). Це була мані фестація єдности української жінки у змаганні за свободу й незалежність України перед власним громадянством та пе ред цілим світом. На цьому конгресі створено Світову Фе дерацію Українських Жіночих Організацій (СФУЖО), що об- єднує українське жіноцтво, роз кинуте наслідком воєнних дій по цілому світі. Вже два роки діє канцелярія СФУЖО У' Филаделфії та ко- ристає з приміщення та техніч них обладнань централі СУА. П. Олена Лотоцька, голова СУА і перша містоголова СФУЖО, взяла на себе ввесь тягар ве дення цієї канцелярії. СУА це була також перша централя, що виконала свої зобовязання супроти СФУЖО і на цій вкла дці спирається покищо вся ор ганізаційна робота канцелярії. У часопйсі СУА „Наше Жйття“ має СФУЖО свою сторінку. Також створення фонду Ма тері й Дитині ..в великій мірі можна приписати жертвенно- сті СУА. Зібраний на вічаос п. Ірини Павликовської, з метою переселити вдови з дітьми із На сторінці СФУЖО п. Трофимовська, у статті “Жінки в політичному житті” заторкнула питання, що вже кілька разів ставало перед зорганізованим на еміграції жіноцтвом: участь жінок у політичному житті. На жаль, шан. аьісрка сплутує два по няття: справжню Політику для визволен ня нашого народу від ярма совітської Ро сії, і внутрішнє українське політиканство, що на нього стільки часу і сил витра тила наша еміграція, як це тепер ясно ви дно, не іільки б’є з надлідків, а навіть на шкоду самій собі. Стаття полемізує з Обеднанням Укра їнських Жінок на Еміграції та з його ор ганом “Громадянкою”, але на жаль ци тати вибрано- із етаттей на різні теми і сполучено їх так, що вони не дають яс ного уявлення про становище ОУЖ та “Громадянки” до цього болючого питан ня. Тому треба спинитися трохи на тому, що саме проповідувало зорганіоване жі ноцтво вже в 1946 році. Стаття з того року, яку цитує п. Трофимовська, нази вається “Вчимося мислити по держав- ницьки”. В ній говорилося, що наскільки український рух був ввесь час спрямова ний проти влади чужої держави, у нас потроху виробились рефлекси ''бунту і спротиву проти влади взагалі, проти за кону, порядку, всього, що і визначає со бою державу. І тому найбільшу увагу треба присвятити на вироблення в собі вміння і звички мислити державницьки. Чи це робитиметься через студентські гуртки, про які згадує наприкінці статті шан. авторка, чи через організовану пра цю учительства, Пласту, чи самого жі ноцтва, — чи найкраще всіма цими ор ганізаціями -разом — про це нема по треби сперечатися. Важно, щоб вихову валися -ягоди, здатні мислити в маштабах нації, а не вузького партійного егоїзму. Далі шан. авторка знову підносить пи тання щ>о те, чому жінки не увійшли до Національної Ради. До Національної Ради мотло б увійти багато жінок, що працю вали в ОУЖ на еміграції і навіть були конкретні пропозиції про це зі сторони різних партій. Але кожна партія ставила скитальщини, — фонд цей до повнено дальшими пожертва ми відділів СУА. Переселення переведено вже в біжучому ро ці й спонзорками для вдів бу ли окремі членки СУА. Тільки завдяки цій готовості СУА можна було перевести таке трудне діло. * -СЩїо "поставу Союзу Украї- ногЙНШ ^ки оцінить належно ціле зорганізоване українське жіноцтвсіуаГоловна Рада СФУ ЖО муСШгь із признанням ствердити, що ініціятор та пер ший член'її-вивязався зі своїх завдань бездоганно. Тому й закликає СФУЖО всіх нових жінок посилити від^ діли*СУА та допомогою в праці сплатити свій доївг вдячности, що його має рідний край та скихальщина супроти амери канських українок. Також пе реїзд та перші кроки в новому краю багато окиталок завдячує . членкам Союзу Українок Аме: рики. В усіх напрямах нашого життя простягнена їх щедра, допоміжна руЖ Г .... І за це велике діло нехай Вам буде; щйра подяка, честь і ша на, дорогі- членки Союзянки! умову що ОУЖ повинно зійти З С5В0ЄЇ по- надпкртійної платформи і сліпо йти за тою партією, до якої себе причепить. Об єднання Українських Жінок на емігра ції стояло н^ позиції, що в Нац. Раді по винен буїи створений також центр із представників громадських організацій, який був би рівнодіючою поміж розсваре ними до бідого жару партійцями. Дійс ність показала, що ОУЖ і тут мало біль ше державницького розуму, маючи на йе- ті добро нації, аніж представники партій, що ставили на перше місце добро партії. І от ми тепер, у найбільш критичну і вирішальну хвилину нашої історії,, стої мо розбитими супроти чужинного світу, і навіть не встидаемось поборювати один одного саме в опінії того світу. І ніхто інший, як саме представники партій, во лають тепер під небо про необхідність ед- ности. Єдність можлива тільки тоді, коли в тому чи іншому центральному органі будуть заступлені представники громад ських понадпартійних організацій, які, до речі, репрезентували б далеко більшу частину еміграції, ніж мають членів усі наші галасливі партії разом. Так “Громадянка” і писала (ч. 5-6, 1948 р.): ‘Національну Раду всі, чекали з такою силою саме тому, що вона мала принести нам стабілізацію політичного життя. І той факт, що в дій. залишено без репрезентації 35 про.ц. н^шої еміграції, що в ній жінор^во не може промовити свого розсудливого і-заспокійливого сло ва, може некорисно відбиватись на нашо му дальшому політичному житті. Наші провідні політики повинні собі цей факт твердо усвідомити”, fife знати, чи усві домили собі наші провідні політики ці слова—але повинні тепер не раз згадати їх майже пророчий зміст. Інша справа, ксли шан. авторка зачі пає питання, що жінок треба вводити: в розуміння політичних відносин^ економіч них питань, соціальних проблем, — тут заперечень бути не може, але ОУЖ ні коли цих питань і не заперечувало. Щодо визначення чоловіків взагалі, як вічних хлопчиків, з нахилом до руйнації, бійки і сварки, то от недавно, відома ді ячка лейді АСтор, приймаючи делегаток ПІСОНЬКА Трьох хлопців пращало дівчину Трьох хлопців ішло на війну. Один каже: “Квітоньку синю Від тебе на грудь я прийму!” А другий говорить: “Перстені Від тебе на пальцях моїх!” А третій: “Я кріс маю в жмені, А в серці глумливий твій сміх!” І каже дівчина: “Зівяне Квіт синій в гарячих боях. Перстені з рук білих, мій пане, Розкотяться ген, їїО' шляхах... Що квіти... що злоті перстені... Що любі, пестливі слова?! Тримай кріпко кріс в своїй жмені, А вернеш, то буду твоя!”‘ Б. JL СПІВАНКИ Попід гору стежечка, Попід гору ліс, Туди мої співанки. Вітер ніс. Гей, веселі співанки, Пишний май, Вилилися радощі Через край:- А вже тую стежечку- Сніг придав,, А вже мої жалощі Жаль приспав. Деж ви, мої співанки? Деж мій рай? Вилилися жалощі Через край. Марійка Підгірянка. першого Міжнародного Конгресу Жінок ділових і професіоналісток, сказала їм: “Жінки мусять навести трохи порядку в тому хаосі, що чоловіки наробили за ос танніх дві тисячі років”. Для багатьох діячок жіночого руху вже давно стало яс но, що без ушляхотнюючого впливу жінки на чоловіка, людська культура і мораль були б у великій небезпеці. В єдиному шан. авторка має рацію, а саме, коли каже, що ніодна партія (у- країнська на еміграції) не подякує “Гро мадянці” за те, як там ці партії схарак теризовано. Абсолютна правда. Не тіль ки що жодна партія не подякувала, а всі разом і по одинці накидались і накида ються на діячок ОУЖ, при чому кожна партія — абсолютно безпідставно, твер дить, що ці діячки належать саме до ін шої, ворожої партії. Але треба сказати, що ті, хто взяв на себе організацію Обеднання Українських Жінок на еміграції, не дбали про їе, що скажуть про них ті чи інші партії, а навпаки, дбали про -те, щоб українська еміграція як і ціла українська визвольна справа, мала б за що подякувати цим партіям. На жаль, партійна розсвареність так розбиває громадську роботу, ріже куль турні починання, нищить окремих видат них діячів, компромітує нас перед чужин ним світом, — що за пять років емігра ції нема за що так дуже нашим численним партіям дякувати. К. Гардецька Партійно чи понадпартійно? Бо настане той час що в тобі, краю мій, Вже не знатимуть слова—нево ля, І у рідних степах, і по рідних хатах Пануватиме щастя і доля. Марія Загірна.
Page load link
Go to Top
