Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8
Старокняжя Чев, опісля. Лім- ниця даром манила краєвидом берегів і холодом хвиль. Того літа даром поставлено віталь ну аркаду при в'їздї до Підлю- того. Новий -Владика граф А-н- дрей Щептицький зволікав з приїздом туди. У підлютських гостей були живі спомини прийнять і розваг за часу пок. кардинала Сембра- товича. Тож коли новий Вла дика чергового року відвідав врешні Підлюте, всі ждали від новлення блискучего товарись кого ЖИТТЯ. Тимчасом.нагло, без вітгль- них аркад, приїхав Митрополит у скромній гіовозці. Услід іх^- ла селянська фіра з невеликим господарським статком і брат- чикоім-студитом поруч нього. Дул аскези став видний від разу. Великий священний почот з сімями, який досі оточував 6- собу Владики,, змалів і нібито перевівся. Кухар, що приходив вечором*до кедрової палати зо списком гарнозвучнйх страв, діставав..найпростіші .диспози ції. А кедрова палата, цей Тадж- Магал митрополичих . гір, це була справжня чічка з карди нальськими гербами та ембле мами на кожному предметі, з різьбленою стелею' рецепційної залі, касетонамй в її ротунді і стінами з рожевого дерева, що в ньому як карніполь у золоті, блестіло кедрове багряне суч чя. Але митрополит не чу.в себе там добре. Цілість, з її аромою, - мов засохлих у старій книзі рож, із скрипливими сходами, робила враження мавзолею. Митрополит радо просиджував самотою на плаях обабіч пала ти. Ніхто не насмілювався тоді перебивати його задуму. Резеріва, з якою зразу україн ське громадянство ставилось до особи Митрополита (Його ма ти була графянка Софія Фред- рівна), уступила місця повній пошані і великій любові. Як справжній батько, чував він над долею нашого народу,, жив його життям, із святоюрського крісла давав духовий прсізід — не тільки в Галичині. Сама його поява викликувала подив і за- хо п ленкія. Мотутньої по стави зо світлим лицем і дуже голу бими очима, він. здалеку, зо крема своїм, ростом, робив вра ження Божого помазаника. Світоша війна. Митрополит став царським в’язнем. йо;го перевезли .в глибину Росії до •Курська,. Населення -Галичини, передовсім селянське, содою «и-везли до всяких таборів Ав стрії: Ґмінду, Ґредіху, Хоценя, Волфеберґу, Ґаї та інших. Там в умовинах, що йшли проти життя, вимїрали десятки тисяч українських виселенціїз, лан ді тей ляг у братні могили, Зроз- пачене, безсиле супроти визис ку й самоволі адміністраційних чинників, населення ждало од ного чуда:, щоб визволило його з оцих кошмарних місць. Року 1917 у Ґмінді, де різни ми часами перевинулось 30.000 населення з різних повітів Га личини й Волині, з чого 13.000 заповнило могили, стала ши ритись вістка про поворот Ми- троцолита із заслання. Говорено, що він був уже го стем свого'друга, принца Макса Бадекського, потім цісарського дому, і його авто бачили зако сичене квітами на вулицях Відня. Струя надії розколихала сер ця. Виправлено негайно деле гацію попросити Митрополита щоб він відвідав Гмікд. Це о ли відпоручники управи, к. ру,. жіноцтва, селян. Тоді повелось мені фчити Митрополита в Барбареум > Відні. Він прийняв нас тепло, був зворушений і приобіияв., що післязавтра, а самг 3. верес ня (1917), приїде до 1 мїнду. Годі описати радість населен ня табору. Все що жило, одяг- ло на цей ранок свій святковий одяг, який побожно бережено в скринях. Продовж головної вулиці, що вела до церкви, сто яли тисячі людей. Коли Митро полит з'явився у брамі табору в окруЖенні єпископів Австрії і -високого урядництва Відня, одягнений у владичі ризи — лан людей упав на коліна і-зняв ся плач, Боже, який плач V Сло вами, пестощами, які знає'лиш українська жінка, вітали його, цілували придіЛ' ряси', так що Митрополит з трудом •посував ся наперед. — Татунцю рідний! Рятівни ку дорогий! Голубе наш сивень кий! (Митрополит посивів де що на засланні) — лунало вслід йому. А Митрополит ішов .пре сто до церкви, за ним достойники і барвиста товпз народу. Тут з проповідниці в корот ких словах з'ясував, що хвили на визволення зовсім близька. У високому -місці запевнили його про те, що вже за кілька тижнів стануть іти транспорти виселенців до Галичини. Зав тра ж ті, ія'кі мають прохання до нього, чи жалі, нехай зій дуться ранком біля гімнастич ної залі, де їх вислухає. Вечором відбулося прийнят тя в честь Митрополита. Він дякував управі і замітив, що виселений народ у знищеній вогнем і мечем рідній землі за повнить працею своїх рук ями і траншеї та з--поміж людських кісток і квіття, вирослого з крови, двигне життя. Ранком я побачила постать Митрополита в окруженні знат них панів, між ними представ ників табору. Я пішла слідом за ними, непомітно, осторонь, і побачила в якійсь хвилині, що Митрополит звернувся облич чям до свойого почоту і сказав з усією виразністю: — їх данке Інен, майн^ Гер- рен, єтцт мехте іх міт майнем Фольке алляин блайбен (Я дя кую Вам, мої панове, теп-ер я хотів би з моїм народом зали шитися самий) — і вказав на юрбу людей, що вже його- че кала. З нехіттю зайняв почот міс це на лаві під сусідським бара ком, щоб ждати там, аж скін читься розмова, на яку не ма тиме ніякого впливу. Це три вало довгенько... Ще декілька разів я бачила Митрополита в його палаті, вже зламаного недугою. Ця ве личава, маєстатична голова з ризами патріярха, в шовково- сивій куделі довгого волосся, голова мудреця і великого ла на заразом, давала не саме тіль ки -естетичне пережиття, — це ж був некоронований Володар Народу!... При сільських хатах плека ють весільний і смертний бар- - вінок. Беру вітку цього остан нього і в найбільшій пошані, в найглибшоїму поклоні кладу її на Його домовину. ДЗВІН СВОБОДИ — 1 ЛИСТО ПАДА Славний Дзвін Свободи який є в Домі Незалежності у Фила делфії (Чеснат стріт при 6-ій вулиці), має день народження 1 листопада, 1751 року, й тому нарік обходитимуть його 200- ліття. Дня 1 листопада, 1751, Ісак Норрис, Томас Ліч і Едвард Варнер написали листа до аген т і Пенсилвенії в Англії, Робер- та Чарлза, в якім доручили йо му замовити дзвін. Вони писа ли, що на дзвоні мають бути слова із св. Письма: „Проголо шуй свободу по всьому світі його мешканцям". Так і написано ці слова, які стали пророчими, бо цей дзвін проголосив 4. липня, 1776, Де- клярацію Незалежності. Цей дзвін був відлитий у Фи ладелфії. Перше він був зроб лений в Англії, але потім він тріс і його ще два рази пере ливали в Америці, додаючи мі ді. Він тріс знову 8 липня, 1835, коли дзвонив під час похорону голови верховного суду Джана Маршалла. ЗІБРАННЯ МІЖНАРОДНОЇ ЖІНОЧОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ В Бад-Райхенгалі, в Німеччи ні, відбулась дискусія Міжна родної Жіночої Конференції в якій брали участь делегатки з 14 країн, між ними і дружини високих комісарів, Клоя і Фран- рик. суа Понсе, а теж лейді Керпат- Зібрання привітала п. Еллі Гойс Кнапп, дружина прези дента німецького Бунду, яка сказала, що жінка це особи стість доброї волі. Під час не- спокоїв і напружень — казала вона — жінка повинна шукати звязків -щоб мати більший вплив у світі. Першу засадничу доповідь прочитала гї. Маргарет Гикі, з Америки, яка сказала що світ потребує помочі жінок щ об за гоїти рани минулого. Пошана до людських прав мусить бути повернена, а жінці належить ширше становище. Чоловік і жінка несуть ту саму відпові дальність. Тільки при повній у- часті жінок можливе вирівняне політичне жйття й добре сусід ство між народами. Пані Гойс вважає родину за інституцію такої самої неодмін ної вартості як і Десять Запо відей. Дискусія виявила подвійні вихідні точки: Деякі допові дачки обстоювали використан ня організаційних можливостей жіночого руху, інші приходили до своїх висновків безпосеред- но на підставі пережитих важ ких часів. Але в одному були всі згідні — що завдання жінки є іти рішуче проти зростаючої масовості і піддержувати вар тість одиниць, виховуючи та просвічаючи їх. З політичної точки погляду остерігаємо жінок не здобува ти за всяку ціну особливого становища й не давати собіта- кого накинути. Від жінки очі кується, -що вона стане побіч чоловіка як _рівноправна і що вона буде свідома своєї відпо відальності супроти себе, своєї родини й суспільства. СКЛАДАЙТЕ НАЦІОНАЛЬНИЙ ДАТОК Катря Гриневичева Б а р в ін о к н а д о м о в и н у Митрополит Андрій Шептицький (ГІоер у Львові 1 листопада, 1944) Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
