Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8
Урядовий орган Союзу Українок Аме рики, виходить кожного місяця. Редакція й адміністрація, 866 Норт 7-ма вул., Филаделфія 23, Па. Передплата у Злучених Державах $2.00 річно, на пів року $1.25. В Канаді $2.50 річно, на пів року $1.50. Поодиноке число 20 центів. Official monthly publication of the Ukrainian National Women’s League of America, Inc.; 866 North 7th Street, Philadelphia 23, Pa. Subscriptioh in the United States $2.00 per year —$1.25 for 6 months. Subscription in Canada $2.50 per. year, Y z year $1.50. Single copy 20 cents^ Entered as second class matter July 8, 1944, at the Post Office at Philadelphia, Pennsylvania, under the Act of March 3, 1S>79. У День 1 Листопада Лопоче природа жовтим листям під синім небом, шарудить листя у саді, а в душі шелещать іще ясні спогади про той неза бутній день кдли в кожного серце вдаряло у грудях схвильова ним ритмом великої радості. Львів наш! На ратуші має синьо-жовтий прапор на тлі усміх неного блакитного неба та золотого листя на Святойрській Горі. 1 листопад 1918 року запав у душу кожного українця гаря чим смолоскипом який горить ще й досі та горітиме в цілому ряді українських поколінь, як історичний символ українського зриву до волі що його не* можуть згасити ні Переяслави, ні Ва- луєвські укази, ні'Риги, ні пацифікації, ні закони Ґрабського, ні Бер»ези •Картуські,. ні Соловки, ані Сибір — та вбити в душі на роду його невмірущу вітальну силу і змагання до волі. 1 листопад це тільки малий епізод, одна з безчисленних ла нок у довгій боротьбі українського народу, за те що Богом дане кожному народові, а що американська Декларація 'Незалежності окреслила так гарно словами: Життя, свобода і змагання до ща стя. Український народ, який покинула його провідна верства, зведений до етнографічної маси кріпаків, Hej мав змоги — як на: род американський — боротися за ідеали демократії, бо він був прикований до свойого пана та навіть мріяти не міг, про те щоб переїхати до нововідкритої Колюмбом Америки, де не було ні короля, ні пана, де всі були рівні й свобідні. Не у кращих, обставинах жило українське міщанство, вики нуте поза мури міста і позбавлене своїх прав та привілеїв. Українське священство було трактоване на рівні з кріпаками та погорджуване поляками, що держали владу. В тому часі коли американський народ боровся за свою не залежність, коли в Бостоні затоплено, на знак протесту проти Англії, великий ладунок чаю на англійськім судні, а юрба амери канських патріотів сторрщила станиці англійських митників, український народ після останнього зриву гетьмана Маз-епи під Полтавою, переходить найважче своє лихоліття. На Великій Україні московські царі живцем закопують Україну в могилу, накресливши на хресті нову назву „Малоросія", на срібній землі мадяризують наш народ, включно з церквами, в Галичині поль ська верховлада готувала спольщення нашого краю який пере звала „Малопольіцею“ Здавалося що вже остання година приходить поневоленій українській нації, що український народ стане ггогноєм москов ського, польського і мадярського нароДу. Але український народ не вмер, хоч покинули його князі, бояри, козацька старшина. З хащів народної маси виросла нова провідна верства, яка після знесення панщини і кріпацтва стала духовим проводом свойого народу, ведучи його через несприят ливі обставини до кращого Завтра. І хоч окупанти дурманили народ, він, коли прийшла для цього пора, вибрав правильний шлях. В Галичині вночі з 31 на 1 листопада, 1918 року, горстка українців перебрала владу у свої руки, застукавши тим нежда ним чином польську владу під Австрією. Рушійною силою у тім перевороті були Січові Стрільці, квіт українського народу галицької вітки, сини молодої української інтелігенції, а в більшості внуки та правнуки 'бувших кріпаків що стали вільними людьми щойно в 1848 році, а які крівавим по том вирощували лани поміщиків, щоб ті мали защо гуляти у Відні й Парижі.' На ратуші княжого города Льва замаяв перший раз від 600 майже літ синьо-жовтий прапор, завішений молоденьким У.^С. Стрільцем*. Горстка української інтелігенції обсадила всі уряди від поліції до залізниці. Створено уряд Західної Української На родної Республіки. І хоч почалась нещасна війна з поляками, настрій всіх укра їнців був хвятковий, а в кожного в душі шуміла радість. З дерев спадало' кріваво багрове листя осіннє, а на. барика дах Львова скапувала кров українських героїв, але ж тільки із засіву крови вирощується воля. Багато було запалу та жертвенності в нових будівників мо лодої української державності, але не було в нас ще наладнаних дипломатичних звязків та пропаганди що була б в силі відбити ту безодню брехонь і наклепів якими москалі і поляки пред ставили нас перед чужим світом. Поляки уміли переконати то дішню Антанту, що українці які боролися в Галичині, це . . боль- шевики які... загрожують -Евролі, й одержали модерний виряд для польської армії у Франції, й тиху згоду Югемансо. Польським генерал іГаллер прийшов на підмогу воюючим полякам у Гали чині та аліянтською зброєю зламав молоду українську збройну, силу. Ми програли Перший Листопад мілітарно, бо „встоятись не було сили“, але духово він став нашим національним хрещен ням, в якому дозріла наша національна свідомість та яким ми заманіфестували перед всією Україною і п*еред світрм, хто ми є та чого ми хочемо. — Потім щороку на мурах Львова під 1 листопада появлялися написи „Львів наш" І Львів мусить бути наш, бо він столиця За хідної України, даремне що там були всякі урядовці — німці, поляки, а тепер москалі. Там де в новітніх часах гинули і гинуть борці і герої українські, є кровю записана столиця західної вітки України, всупереч деклямаціям всяких Андерсів. Л. Я. Надії в Еврол-і на СФУЖО і СУА Майже з кожним транспор том скитальців до Америки прибувають і вдови з дітьми та самітні жінки. Так і ЗО. вересня ступили на землю Нового Світу дві матері-вдови з п’ятьма діть ми разом та старша самітня жінка зо сво-єю 73-річною ма- тірю, а 19-го жовтня прибула ще одна з двома дітьми. Всіх їх, що їхали зо страхом перед невідомим, боячись особливо перших кроків нового життя, привітно зустріли в будинкові „Матері й Дитини “ Цей дах над головою, ця смашна, ціл ком домашня, їжа, можливість прожити тут гостями (безко штовно 10 днів, відпочити, роз глянутись, розпитатися, а може за цей час і роботу дістати) — так заспокоююче діють на но воприбулих. Почувається, що ти вже тут не загинеш, що ти маєш своїх людей, свою орга нізацію, яка тебе підтримає хочби морально і допоможе тобі в біді. Перші розмови за столом про те, як улаштувати дітей до школи, де і як знайти роботу І... на другий же день діти вже в англійській школі — пішли туди зо „старожилами“ будин ку; матерям навіть не треба відводити їх, а за тиждень всі матері на роботі, їх улаштува ли ті, що прибули раніше, на (фабриках, де працюють самі Зрозуміло, чому так неохоче покидають цей будинок мате рі, що вже обжились-тут. їм треба йти- вже в цілком само стійне життя — цілий день ду мати на роботі, що там з діть ми, які повернулись зо школи, треба поспішати з роботи, бо ще голодній і стомленій треба зварити їсти. Та нічого не зро биш ! Мусять звільняти місця ДЛЯ' тих, що ще мають при бути. Наше СФУЖО і ті Відділи СУА й поодинскі особи, що складали свої всески на фонд „Матері й Дитини", по своїй скромності не уявляють собі, яку величезної ваги справу во ни зробили, так тепло зустрів ши найбільш беззахисних і без помічних скитальців — матерів обтяжених дітьми. Безмежну подяку складають їм за це ті, що вже прибули, і з надією че кають такої опіки ті, що ще лишились там, у Німеччині, в тяжких умовах. Багато перейшло вже через цей захисток; та це лише ча стина тих, кого треба рятува ти. Ще не всі ті, кому СФУЖО вислало ашуранси за першим списком, надісланим Головною УправоючОУЖ в 1949 році. Ця справа розтаглась так надовго, тому що переселенчі комісії ІРО взагалі цю справу ведуть дуже мляво, а вже.з особливим застереженням ставляться до вдів з дітьми. За новим зако ном консули не хотять пускати До Америки матерів з двома дітьми, а з трьома то справа ще гірша. Вони думають, що одна мати не всилі буде утри мати всю родину. В таких ви падках допомагають тільки спеціальні гарантії СФУЖО, що дітей бере під свою опіку захи сток Матері й Дитини. У скру тному стані через те опинились ті вдови з дітьми, що мали а- шуранси через Католицьку Ак цію чи Союз Церков — їм від мовляють в переселенні. І ті жінки благають СФУЖО ви слати їм свої ашуранси з Фи- ладелфії і відповідні гарантії. Тільки Ш і, організоване жі ноцтво, можемо зрозуміти ста новище цих матерів, кинутих з дітьми в Німеччині, в таборах (що через кожні 2—3 місяці пе реносять в інші місцевості) без жадної надії на роботу, під по стійним страхом пер-ед 'ВІЙСЬКО ВИМИ подіями. Своїх людей стає все менше, навіть поради тися ні з ким. Табори вж.е пере творюються на інтернаціональ- ( Проловженп я на Стороні 3-ііН Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top