Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
НАШЕ ЖИТТЯ —• О U R LIFE BBBSaSSSSSSSSBSSSSeSSSSSSSSSSSSbSSSSSSSfiS — СФУЖО — Світова Федерація Українських Жіночих Організацій Наш національний гріх Кожна людина з бігом часу збагачує свій досвід, набира ється знання, як їй треба роби ти, щоби життя ішло краще, чого їй треба позбутися: щоб не псувати життя собі і людям. Таксамо є і з народами: істо рія кожного народу показує йому, що шкодило в його ро звитку, а що допомагало. Те, що допомагало, нарід намага ється прищепити: а те, що шкодить, вирвати з коренем. Ми, українці, мусимо теж за становитися і подумати, щд є в нашому характері, в нашій вдачі такого, що шкодить нам, що перекреслює наші найкра щі наміри і не дає нам досяґтй' тої могутности, яка можлива тільки при єдності. Ми мусимо придивитися до нашої історії і пошукати, де є той наш націо^ нальний гріх, який ми покутує мо через цілі віки і який поку туватимуть, може, ще й наші діти. Бо не можна тільки ллакати- ся на те, що “так склалися об ставини’’, що тому виною на ше положення поміж ворогів, що тому виною наше багат ство, яке притягаїє ворогів.. Во- ррги є в кожного народу, але проте, народи намагаються* є д натися в одно і тих ворогів по долати. Століттями Італія бо ролася проти австрійського гніту, аж таки звільнилася, бо мала для того єдність, волю і організацію. Століттями зма^ галися айриші (ірландці) про ти Англії, врешті мають свою державу. Ідея про жидівську державу має собою тільки од не століття, а прапор держави Ізраіля! вже лопотить по вітру на будинку Обєднаних Надій. Тільки Україну все ще репре зентує там кривавий червоний стяг! В чому причина? Що є в нас самих такого, що- заважає нам стати незламно і одностайно шроти ворога за свою волю і за свою власть?! Ми € щедрі, ми є чулі до до- бра> ми є жертвенні. Українсь ка воля» до свободи вже задо кументувала себе століття-ми тяжкої і кривавої боротьби, а українська робучість і витрим ка набувають всесвітнього при знання. Деж лежить, в чому криється та ржа, яіка розїдає наш національний характер? В чому та отрута, яка , .нищить золото- в нашому характері і кидає нас, як погній; під ноги ворогам?! У нашого письменника Леся Мартовича є казка, в якій він пийте, що Бог послав раз на зе млю янгола, щоби ходив по між людей і питав, чого їм треба для щастя. Різні народи хотіли різного: одні багатства, інші сильної армії, інші доброї землі. А як прийшов янгол до українського села і спитав чо ловіка: “Чого тобі треба для щастя?”, той відповів йому: —Зроби так, щоб у мого су сіда корова здохла!” ЗАВИСТЬ! Зависть € та ржа, що нищить нас од віків. За висть є та отрута, що розїдає нас. Зависть € той важиль, що ним наші вороги підіймають нас проти нас самих, розкида ють нас, як сміття, на всі чоти ри вітри і сідають на наше міс це. Князівська доба пройшла в безкінечних сварках і боях, бо ніхто не хотів погодитися, що би хтось інший був"більш'^ мо гутній, ніж він сам. По смерти Великого Богдана ніщо інше, як зависть, пересварила^ його прихильників і^ ззМиNo4а-8сі ве ликі досягнення-, віддавши нас на поталу Москві. Ніщо інше; як зависть, спонукало- Кочубея писати доноси на Мазепу до російського царя Петра. Над цим прикладом мусимо спинитися і подумати, бо це ганебний приклад .не тільки для українців взагалі, але й спеціяльно для нас, українсь ких жінок, бо не сам Кочубей, а власне його жінка, Кочубе- їіха, гри'зла, підю!жувала, розпі кала його і штовхнула до того підлого вчинку, який привів самого Кочубея до страти, знищив його багатство, зруй нував- родину. Впродовж всієї нашої історії зависть заважала нам стати о- дно-стайно проти ворога, діли ла нас на гуртки, що* поборю вали один одного, ,а не спіль ного ворога, одбирала нашу силу і зводила на нівець вели чезні жертви життя і крови! Тепер, у вирішальний час нашої історії, коли, може вже в останнє стоїть перед нами питання “бути чи не бути”, ми жінки мусимо добре придиви тися до нас самих і до наших чо'ловіків, 'братів, батьків: чи не шипить у їхніх серцях за висть, чи не випікає вона сво- щ смердючим вогнем найкращі почуття з їхніх душ, чи не па- ношиться вона і в 'нас самих, отруйлива і пекуча? Чи мала або й більша кочубеїха не роз- сілаласяі в нашому серці, вип хавши: з нього все благородне і святе!?- Всі українські діячі, всі ук раїнські газети, всі політики до згоди. Але згоди не буде і не моліе бути-, поки не викоре нимо з нашого характеру смер дючої і їдкої зависти! І тут українські жінки повинні взя тися' до, рудної, кропіткоїг але не відкличної роботи: заспоко ювати .пристрасті злагіднювати відносини, ушляхотнювати своє оточення. Це невесело і нелегко. Далеко цікавіше біга ти одна до одної, розносячи, погані чутки, розпалюючи за висть і сварку. Але мусимо се бе від того стримувати з усі єю СИЛОЮ ІШШХО'ТНОЇ жіночої душі. І не тільки в самих себе, але повинні ми соромити і ганьбити всіх, хто> свою за висть поставить перше від на ціональної справи, хто схоче сварити нас, хто задумує гра ти на цій підлій пристрасті на шкоду для загальної справи. Не підюжувати, не ширити на клепів, не підхоплювати кожну порошинку поганого, роздува- Після повороту п. Павликовської Обєднання Українських Жінок на еміграції Делегатура—Діллінген До Союзу Українок Америки й Канади, Ліги Українських Католицьких Жінок та Організації Українок Канади На руки Голови Союзу Українок Америки, Пані Олени Лотоцької is-на руки Голови Комітету Українок Канади, Пані Евгенії Ситник. 'Високоповажані Пані, Дорогі наші Сестри! . Ми українки табору ДП Діл лінген, цією дорогою дозволя ємо собі висловити Вам, а у Вашій особі й усім членам ук раїнських громадських уста нов-які Ви достойно очолює те, наше щире признання і по дяку, за те що не пошкодува ли ні труду ні свого дорогого часу на уладження й перепро вадження цілої нивки віч в А- мериці і в Канаді. Цим виконали Ви великої ваги патріотичне діло, а Вам, Вп. Пані Лотоцька, честь за і- ніціятиву й організацію Пер шого Світового Конгресу Ук раїнського Жіноцтва. Цю Вашу глибоко закроєну, великого історичного значення національну акцію ми і молоде наше покоління належно оціни мо. Висловлюємо-теж свою по дяку тим багатьом жінкам, у- країнським патріоткам, що на кожному кроці стояли до по мочі- нашій делегації з Европи, Голові Обєднання Українських Жінок на скитальщині, Вп. Па ні Ірині Павликовській. Вп. Пані Павликовська при клала все СВОЄ уміння., увесь запал свого українського ду ха, на те щоб гідно виконати Свою' місію. Ще їхавши кора блем і розуміючи труднощі свого завдання, “я глибоко мо лилася”, оповідала п. 'Павли ковська, і Господь почувши її щирі молитви, допоміг їй в тому. Хутко зорієнтувавшися в об ставинах і помінивши деякі у- складнення у співжитті та у співпраці між Вами й новопри булими з Европи українками, пані Павликовська з глибоким знанням української душі, з любовю до кожної людини, що в ній бється українське серце, відважно береться те все виг ладити. Дорогі наші Сестри, Ви, ви гнані з рідних земель матері альними нестатками, перебули ваючи її .на цілу гору! Стати на сторожі спокою і згоди, пят- нуючи кожний прояв зависти! Українки в цілому світі му сять раїз на завжди виполоти з наших душ цей колючий, з мі цним корінням, бурян, що за глушує ШЛЯ'ХОТНІ і корисні ро слини в великому українському городі! JI. Івченко важкі часи еміграції, і Всевиш ній дав Вам змогу організу вати .свій побут під захистом справжніх демократичних вольностей. Ми ж перебували частково під тиском жорстокої зрадливої, непевної себе і сво їх вчинків польської влади, частково під совітським кому ністичним, варварським мос ковським, м о нг оло -б о л ьш е в и - ць'кйм режимом. Тож не дивуйтеся, а головно не беріть за зле, що в декого з новоприбулих українців де що відмінна психіка. Ті відем- ні риси зникнуть. Треба тільки гожої днини, тепла, трохи ча су і терпеливості, бо думка наша та серце на роду здорове, і незіпсуте, Дерево наше з гори аж до споду стоїть невгнуте”. (Богдан Лелкий) Наша справжня українська душа (хіба за незначними ви нятками) зберігав чистою і здорового. Промине не,так багато часу, як Ви Дорогі Сестри, переко наєтеся самі, що й наші люди добрі, національно свіДомі, працьвиті, чесні, дадуть Вам, Вашим дітям і нашій загальна національні#, хиріші багато, багато користі. Всі спостереження і звавва- ги, що їх оповіла нам Впов. Пані Павликовська глибоко за* пали нам у душ-?// Лише тепер, після її докладної інформації для нас стало ясно, що і як нам слід робити. її подорож там, а нині інформаційні відчини по українських таборах в Німеч чині — це діло незвичайної ва ги і дуже корисне. Ми жінки можемо спокійні ше глядіти в наше майбутнє, поки український народ має змогу вилонювати споміж себе такі постаті, як наші сучасни-" ці: Голова Світової Федерації Укр. Жіночих Організацій, Вп. Пані Олена Кисілевська, яка маючи за плечима 80 років і кілька десятків літ практичної роботи на громадсько-націо нальній ниві, ще й досі пра цює з молодим запалом, зак ликаючи все українське гро мадянство* “до спільної праці всіх українських груп, бо ли ше спільною працею можна буде велике діло доконати, бо тепер є для кожного українця без різниці релігійних чи полі тичних переконань такий ве ликий момент бути об'єднани ми, бо або станемо вільні або раби на віки. (Апель Вп. п-ні О. Кисілевської підчас відвідин разом із Вп. Панею Павликов- ською у Форт Вил і ї м ; цитуємо за дописом п. Олександри Та- цюк , в газеті Український Ро бітник, з 20 квітня, 1949). Чи славнозвісна артистка патріот ка Вп. Пані Наталя Дорошен ко, яку Жіноче Обєднання та бору Діллінген здається ще не так давно тепло прощало пе ред ЇЇ від'їздові за океан. (Продовження на Стороні 8-ій)
Page load link
Go to Top
