Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8
ПИТСБУРҐ, ПА. Відновлено 27 відділ Сой>зу Українок Америки Уже від кількох тижнів між членками ТІ відділу СУА під носились голоси, щоб віднови ти працю в цьому відділі, який з різних причин с.в часі війни перестав бути активний. Укра їнські жінки в Питсбургу пра цювали в часі війни найбільш при продажі Воєнних Держав- них БондіЕ і в Американськім Червонім ХреСті, Подібно як по ■всіх іШйИ'х українських прома- дах жіноцтво Сповняло свій па- ТрїОТЙЧНИЙ обоВ^ЗО К ДЛЯ -СВОГО краю. Т&ксамо ті с;амі жїйкй •висилали безліч пакунків до Европи нашим скиталь^ям, не .питаючи кому буде за це кре дит. Робили це тому що треба було таку поміч посилати, а ще й тому, бо чули у -своїх гру дях любов до свого так тяжко приниженого народу, який тер пить від злиднів скитальщини. Щоб посилити й -поширити організаційну працю, жінки по становили відновити свій від діл. СУА, і з нагоди що в Питс бургу перебувала п. Юлія Шу стакевич з Дітройту, на корот кій візиті у свого брата інже нера В. МалевИча, вони поро зумілись на скоро телефонами й скликали збори в неділю, 8 серпня, таки в домі п-ва Мале- вичів і на ці збори теж запро шено й п. Ш уст ак е ви ч е в у. Тре ба згадати що старенька гро мадянка Анна Бардин 'була од на з тих що Найбільш настою вала щоб відновити відділ СУА •в Питсбургу. Зборами проводи ла голова відділу п. Марія Кор- па, одинока членка у цім відді лі роджена в Америці. їй асис тували п. Розалія Макар, пи сарка, і п. Марія Леско, касієр ка. Уряд цього відділу ще сйе- ред війни. Голова починаючи .збори, висловила радість, що членки ЇЇ послухали й явилися іх о ч у малім числі, бо тільки де- .вять, однак збори скликано не сподівано, до того ж жіноцтво відвикло від організаційних о- бовязків, і треба тепер наново ці обовязки приспособлюВати. Наново вписались: Анна Дяк, Анна Крук, Марія Хоптяк, Ка терина Баган, Марій Дуб. По цім предсідателька покликала до слова п. Шустакевичеву й просила розказати про тепері шню працю СУА, а також про сила заохотити членок до но вої праці. Насамперед п, Шустакевич передала привіт членкам 27 відділу від усього^ членства СУА в Дітройті, а потім у дов шій промові розказала про ко рисну громадську працю укра їнського жіноцтва по відділах СУА. Спинилась довше над на родне ю й організаційною пра цею Централі СУА у Филадел фії. Вказала на Жіночий часо пис “Наше Життя” який е ор ганом СУА й який ширить між відділами патріотичну, куль турно-освітню працю. Гово рила про . 8 -му конвенцію СУА й про Світовий Конгрес Укра їнського Жіноцтва, які мають відбутися з початком жовтня. Об ш и рн о по я'сни л а ч ле н к а м благородні наміри цього кон гресу, такі важливі -в теперіш ній скруті нашого народу. Зга дала про трудну й вельми по трібну в цей момент працю У- країнського Конгресового Ко мітету й ургувала жіноцтво Питсбурга співпрацювати з УКіК, який заступає перед сві том справу українського наро ду. Потім ще показала число Нашого Життя й заохочувала жінок до пренумерати цього,- часопису. Вкінці, бажаючи ус піху членкам, серідечними сло вами загрівала їх до обновле ної праці для- СУА і для добра нашого народу. Лані Корпа разом з членка- ми дякувала іїромовниці за всі обширні пояснення й за її щи рі слова заохотила при тім ро звинула свобідйу розмову між членками й дала нагоду виска- зати їхйі погляди щодо віднов лення праці у відділі. У цій справі заібірал'й голос пані: Ка терина Козак, Марія Малевич, Ан,н<а Юга, і вкінці всі заяви лись за відновлення відділу. Декотрі членки ставили питан ня щодо організаційних справ СУА на які пані Шустаїкевич давала пояснення й відповіді. Наприкінці пані Малевич зложила 5 дол. на фонд Нашо го Життя, а пані Шустакевич зо своєї сторони подарувала на започаткування каси 27 від ділу 5 дол. Також зібрано три передплати на Наше Життя, а зложили їх по 2 дол. Розалія Макар, Катерина Козак і Аінна ГрИНИ'ШИН. Оце короткий перебіг 'ЦЬО ГО несподіваного мітингу,'-на я- кім жінки в Питсбургу розпо чали нову працю в СУА. І так повинно бути. Теперішня укра їнка не сміє сидіти бездіЯ'ьно, бо терпіння нашюго народу є важкіші як коли й ми тут у вільній Америці повинні под бати, щоб нашому народові стати ДО' помочі та оборонити його перед напастями ворогів. Тому, оцею дорогою закликає- мю давніх наших членок, які колись перед війною належали до нашого відділу, щоб верта лись до 27 відділу СУД. За- •про'іііуємо також нових особ ливо молодих, охочих жінок, щоб вписувалися до нашого відділу й разом з нами п р ац ю - Савеля Стечишин (Докінчення) Не можна поминути того, що українці як в Америці так і в Канаді мають добре зорганізо вану жіночу організацію Сою зу Українок. Коли жіноцтво народу -настільки свідоме, що само відчуло потребу участі в загально-громадській праці, то це є вершок зрілості його. Без співучасті жінок, /як половини народу, ніяка праця неможли ва. Тільки той народ, в якім поруч чоловіків плече в плече СТОЯТЬ ЖІНКИ 3 ПОйНОІО СВІДО МІСТЮ' своїх обов'язків, має сві тлу майбутність перед собою. Українки Америки й Канади вже доказали свою громадську свідомість і гідність великою небтомно’ю працею у виповнен ні проталин громадського жит тя., що тільки жінки можуть виконати. Діяльне жіноцтво це вели кий покажчик зрілості народу. У громадській праці у- ’ країнки показали себе незрів- НЯЙНМЙ. Ми безперечно можемо гор дитися своїми здобутками. Ми ставили перед собою високі шпилі, осягали їх, і кожний но- вий осяг викликай все більще потреб. Прямуючи у верхи, ми вийшли на Висоту й опамята- лиіся, що йй заінеДбайй, чи мо же переочилй один угольний камінь нашої буДучЧини, через який ціла наша громадська, структура може захитатись. Та занедбана справа це українсь ке виховання наших дітей. У цілім змаганні розбудуватись_ матеріяльно й культурно, ми забули включити дітей у свій пляй культурної розбудови. МИ змагали до того щоб Наші ді ти осягнули вйіцу освіту й здо були собі добру посаду, й на цім ми стали. Наші діти з дея кими винятками! не йдуть впа- рі в нами. Обставини зміни лись, а ми до цеї зміни не при-, стосувались, і між нами та на шими дітьми повстає прірва.. Наші діти думають інакше ніж. мй, цікавляться не тим що ми. Коли так дальше буде йти, то. наші зусилля закріпитись куль- ■ турно, підуть намарне, бо не буде кому (продовжувати по чату працю. ІРідна мова почи нає затрачуватися. Прийдеться, богослужіння від прав л ят и» в . англійській мові. Прийдеться часописи видавати в англійсь кій мові. Раз мова страчена, то хіба можна будувати якісь більші надії на дальшу працю? У нас вже виробляється течія думок між молодшими, що тут вали на добро й славу України. За уряд 27 відділу СУА ІУІарія Корпа, голова Розалія Макар, писарка •Марія Леско, касієрка ЩО ДАЛЬШЕ ПЕРЕД НАМИ у новім краю не місце думати про окрему розбудову куль турного життя, але пора зли тись разом і виступати як гро мадяни прибраної держави. Та кі думки, ясно вказують, що старше громадянство переочи- ло угольний камінь своєї праці, коли не вспіло втягнути мо лодь у свій плян думаніня. Ніхто з нас не мас на думці відгородитись хінським муром і заводити якийсь крайній се паратизм, але з другого боку не можна дозволити на затра ту своїх національних рис і лег кодушно зрікатися свого. Зрі- каючися) свого, ми нічого не кбрйстаємо, тільки підриваємо свій головний корінь життя, з чого може прийти зниДіння, а ц*е не тільки не бажане, але шкідливе. Далеко більше осяг» неться, коли прийматимемо те, що потрібне й корисн^для нас з тутешнього життя, затриму ючи притім свої осібні' риси. Коли пересаджуємо рбстину з •одного Грунту на іншй^то ба жаємо, щоб та ростина на но вім грунті прийнялась," зацвіла своїм цвітом, окрасила своєю красою, з родила добрМ^Моч, чи видала здор'о’ве насіння. Для того в пересаджуШйіІГ'об копуємо землю широік^Й?вко ла, щоб не наруЩитй корпія- й разом з тією добре зЖроєнок> р ідною зе млею перес адйу єм о ростййу йа новий грунт? ТІйьїки з таким обкопом рідної-землі П ри Й меться ростйна у епіиз Н Оо Без широко обкопайбї л^млі ростина знидіє, а яксіГб прий- метьня, то» видасть йі^рний плід. Таксамо й нам fjf£ 6 a на рідних основах плекати й роз вивати свої духові Ційностір щоб ВПОВНІ рОЗіВИНутИ-СЯ' й не нарушитй свого гЙЙ'Овного життєдайного кореня.^оли ук раїнці у цім новім краї#до цьо го часу здобули собГ таке по важне місце, то тому їцо кину лись розбудовувати себе на своїх рідних основах й піднес ли себе До гідності й пошани у найзИх співгр омадян. Цьб го шляху не сміємо зрікатись. На ступне покоління треба спря мувати йа той самий ш-лш. Цей ИіЛґях не тільки що не шкодить державним намірам, але про тивно, помагає виховати кра щих та культурніших грома дян. Хто зрікається своєї куль тури1, а до чужої ще не добіг, то лишиться на роздоріжжі Між двома культурами. Щось ї‘&ке, Ні пес ні баран. Яка в цім. користь? Для нас втрата і для- держави н ет хісна з обниже- йоЮ Якістю такого громадян ства. Перед нами сьогодні важна справа виховання нашої моло ді в українськім дусі. У з ш з к у (Йрддо1Йк£мя йа Стороні S-il)
Page load link
Go to Top