Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8
ПИТСБУРҐ, ПА. Відновлено 27 відділ Сой>зу Українок Америки Уже від кількох тижнів між членками ТІ відділу СУА під носились голоси, щоб віднови ти працю в цьому відділі, який з різних причин с.в часі війни перестав бути активний. Укра їнські жінки в Питсбургу пра цювали в часі війни найбільш при продажі Воєнних Держав- них БондіЕ і в Американськім Червонім ХреСті, Подібно як по ■всіх іШйИ'х українських прома- дах жіноцтво Сповняло свій па- ТрїОТЙЧНИЙ обоВ^ЗО К ДЛЯ -СВОГО краю. Т&ксамо ті с;амі жїйкй •висилали безліч пакунків до Европи нашим скиталь^ям, не .питаючи кому буде за це кре дит. Робили це тому що треба було таку поміч посилати, а ще й тому, бо чули у -своїх гру дях любов до свого так тяжко приниженого народу, який тер пить від злиднів скитальщини. Щоб посилити й -поширити організаційну працю, жінки по становили відновити свій від діл. СУА, і з нагоди що в Питс бургу перебувала п. Юлія Шу стакевич з Дітройту, на корот кій візиті у свого брата інже нера В. МалевИча, вони поро зумілись на скоро телефонами й скликали збори в неділю, 8 серпня, таки в домі п-ва Мале- вичів і на ці збори теж запро шено й п. Ш уст ак е ви ч е в у. Тре ба згадати що старенька гро мадянка Анна Бардин 'була од на з тих що Найбільш настою вала щоб відновити відділ СУА •в Питсбургу. Зборами проводи ла голова відділу п. Марія Кор- па, одинока членка у цім відді лі роджена в Америці. їй асис тували п. Розалія Макар, пи сарка, і п. Марія Леско, касієр ка. Уряд цього відділу ще сйе- ред війни. Голова починаючи .збори, висловила радість, що членки ЇЇ послухали й явилися іх о ч у малім числі, бо тільки де- .вять, однак збори скликано не сподівано, до того ж жіноцтво відвикло від організаційних о- бовязків, і треба тепер наново ці обовязки приспособлюВати. Наново вписались: Анна Дяк, Анна Крук, Марія Хоптяк, Ка терина Баган, Марій Дуб. По цім предсідателька покликала до слова п. Шустакевичеву й просила розказати про тепері шню працю СУА, а також про сила заохотити членок до но вої праці. Насамперед п, Шустакевич передала привіт членкам 27 відділу від усього^ членства СУА в Дітройті, а потім у дов шій промові розказала про ко рисну громадську працю укра їнського жіноцтва по відділах СУА. Спинилась довше над на родне ю й організаційною пра цею Централі СУА у Филадел фії. Вказала на Жіночий часо пис “Наше Життя” який е ор ганом СУА й який ширить між відділами патріотичну, куль турно-освітню працю. Гово рила про . 8 -му конвенцію СУА й про Світовий Конгрес Укра їнського Жіноцтва, які мають відбутися з початком жовтня. Об ш и рн о по я'сни л а ч ле н к а м благородні наміри цього кон гресу, такі важливі -в теперіш ній скруті нашого народу. Зга дала про трудну й вельми по трібну в цей момент працю У- країнського Конгресового Ко мітету й ургувала жіноцтво Питсбурга співпрацювати з УКіК, який заступає перед сві том справу українського наро ду. Потім ще показала число Нашого Життя й заохочувала жінок до пренумерати цього,- часопису. Вкінці, бажаючи ус піху членкам, серідечними сло вами загрівала їх до обновле ної праці для- СУА і для добра нашого народу. Лані Корпа разом з членка- ми дякувала іїромовниці за всі обширні пояснення й за її щи рі слова заохотила при тім ро звинула свобідйу розмову між членками й дала нагоду виска- зати їхйі погляди щодо віднов лення праці у відділі. У цій справі заібірал'й голос пані: Ка терина Козак, Марія Малевич, Ан,н<а Юга, і вкінці всі заяви лись за відновлення відділу. Декотрі членки ставили питан ня щодо організаційних справ СУА на які пані Шустаїкевич давала пояснення й відповіді. Наприкінці пані Малевич зложила 5 дол. на фонд Нашо го Життя, а пані Шустакевич зо своєї сторони подарувала на започаткування каси 27 від ділу 5 дол. Також зібрано три передплати на Наше Життя, а зложили їх по 2 дол. Розалія Макар, Катерина Козак і Аінна ГрИНИ'ШИН. Оце короткий перебіг 'ЦЬО ГО несподіваного мітингу,'-на я- кім жінки в Питсбургу розпо чали нову працю в СУА. І так повинно бути. Теперішня укра їнка не сміє сидіти бездіЯ'ьно, бо терпіння нашюго народу є важкіші як коли й ми тут у вільній Америці повинні под бати, щоб нашому народові стати ДО' помочі та оборонити його перед напастями ворогів. Тому, оцею дорогою закликає- мю давніх наших членок, які колись перед війною належали до нашого відділу, щоб верта лись до 27 відділу СУД. За- •про'іііуємо також нових особ ливо молодих, охочих жінок, щоб вписувалися до нашого відділу й разом з нами п р ац ю - Савеля Стечишин (Докінчення) Не можна поминути того, що українці як в Америці так і в Канаді мають добре зорганізо вану жіночу організацію Сою зу Українок. Коли жіноцтво народу -настільки свідоме, що само відчуло потребу участі в загально-громадській праці, то це є вершок зрілості його. Без співучасті жінок, /як половини народу, ніяка праця неможли ва. Тільки той народ, в якім поруч чоловіків плече в плече СТОЯТЬ ЖІНКИ 3 ПОйНОІО СВІДО МІСТЮ' своїх обов'язків, має сві тлу майбутність перед собою. Українки Америки й Канади вже доказали свою громадську свідомість і гідність великою небтомно’ю працею у виповнен ні проталин громадського жит тя., що тільки жінки можуть виконати. Діяльне жіноцтво це вели кий покажчик зрілості народу. У громадській праці у- ’ країнки показали себе незрів- НЯЙНМЙ. Ми безперечно можемо гор дитися своїми здобутками. Ми ставили перед собою високі шпилі, осягали їх, і кожний но- вий осяг викликай все більще потреб. Прямуючи у верхи, ми вийшли на Висоту й опамята- лиіся, що йй заінеДбайй, чи мо же переочилй один угольний камінь нашої буДучЧини, через який ціла наша громадська, структура може захитатись. Та занедбана справа це українсь ке виховання наших дітей. У цілім змаганні розбудуватись_ матеріяльно й культурно, ми забули включити дітей у свій пляй культурної розбудови. МИ змагали до того щоб Наші ді ти осягнули вйіцу освіту й здо були собі добру посаду, й на цім ми стали. Наші діти з дея кими винятками! не йдуть впа- рі в нами. Обставини зміни лись, а ми до цеї зміни не при-, стосувались, і між нами та на шими дітьми повстає прірва.. Наші діти думають інакше ніж. мй, цікавляться не тим що ми. Коли так дальше буде йти, то. наші зусилля закріпитись куль- ■ турно, підуть намарне, бо не буде кому (продовжувати по чату працю. ІРідна мова почи нає затрачуватися. Прийдеться, богослужіння від прав л ят и» в . англійській мові. Прийдеться часописи видавати в англійсь кій мові. Раз мова страчена, то хіба можна будувати якісь більші надії на дальшу працю? У нас вже виробляється течія думок між молодшими, що тут вали на добро й славу України. За уряд 27 відділу СУА ІУІарія Корпа, голова Розалія Макар, писарка •Марія Леско, касієрка ЩО ДАЛЬШЕ ПЕРЕД НАМИ у новім краю не місце думати про окрему розбудову куль турного життя, але пора зли тись разом і виступати як гро мадяни прибраної держави. Та кі думки, ясно вказують, що старше громадянство переочи- ло угольний камінь своєї праці, коли не вспіло втягнути мо лодь у свій плян думаніня. Ніхто з нас не мас на думці відгородитись хінським муром і заводити якийсь крайній се паратизм, але з другого боку не можна дозволити на затра ту своїх національних рис і лег кодушно зрікатися свого. Зрі- каючися) свого, ми нічого не кбрйстаємо, тільки підриваємо свій головний корінь життя, з чого може прийти зниДіння, а ц*е не тільки не бажане, але шкідливе. Далеко більше осяг» неться, коли прийматимемо те, що потрібне й корисн^для нас з тутешнього життя, затриму ючи притім свої осібні' риси. Коли пересаджуємо рбстину з •одного Грунту на іншй^то ба жаємо, щоб та ростина на но вім грунті прийнялась," зацвіла своїм цвітом, окрасила своєю красою, з родила добрМ^Моч, чи видала здор'о’ве насіння. Для того в пересаджуШйіІГ'об копуємо землю широік^Й?вко ла, щоб не наруЩитй корпія- й разом з тією добре зЖроєнок> р ідною зе млею перес адйу єм о ростййу йа новий грунт? ТІйьїки з таким обкопом рідної-землі П ри Й меться ростйна у епіиз Н Оо Без широко обкопайбї л^млі ростина знидіє, а яксіГб прий- метьня, то» видасть йі^рний плід. Таксамо й нам fjf£ 6 a на рідних основах плекати й роз вивати свої духові Ційностір щоб ВПОВНІ рОЗіВИНутИ-СЯ' й не нарушитй свого гЙЙ'Овного життєдайного кореня.^оли ук раїнці у цім новім краї#до цьо го часу здобули собГ таке по важне місце, то тому їцо кину лись розбудовувати себе на своїх рідних основах й піднес ли себе До гідності й пошани у найзИх співгр омадян. Цьб го шляху не сміємо зрікатись. На ступне покоління треба спря мувати йа той самий ш-лш. Цей ИіЛґях не тільки що не шкодить державним намірам, але про тивно, помагає виховати кра щих та культурніших грома дян. Хто зрікається своєї куль тури1, а до чужої ще не добіг, то лишиться на роздоріжжі Між двома культурами. Щось ї‘&ке, Ні пес ні баран. Яка в цім. користь? Для нас втрата і для- держави н ет хісна з обниже- йоЮ Якістю такого громадян ства. Перед нами сьогодні важна справа виховання нашої моло ді в українськім дусі. У з ш з к у (Йрддо1Йк£мя йа Стороні S-il)
Page load link
Go to Top
