Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8
СЛІДАМИ УКРАЇНСЬКИХ ВИСТАВОК т щ і кожній виставці, щд того- ки лима вже немає/ в наших руках, що оісь >цю тканину власниця розпорола, щоб добути вовну' на оветер для дитиніи І так во'ни губліяться по приватних домівках, аж люки виставка знову обієдваїє їх в одно ціле. Це~й наводить думіку про властиве призначення ти(х ре чей. У кожній країні, де посе- люютьсяі скитальці, повинні вони, знайтися в імісцевоміу у- країнському музеїї. Де його не має, «слід «би такий оснувати'. Подібна збірка існує вже в Ка наді. Там переселенці зложили всі ті/ дорогі їм предмети:, що з ними прихали колись з Рідно го Краю* Там вони свідчити муть 'чужій (країні та власним) дітяімі іпро культуру їхніх бать- НАША ОДИНАЧКА Коли я в половині лютого (Власна кореспонденція з Авс- тріц) Барвною хвилею -прокоти лись виставки народного мис тецтва по скитальщині. Немає більшого осередку, що не ула- див би її. В Австрії були вис тавки в таких містах*. Зальц бург, Юденбург, Біллях, Бре- геїніц, Ляндек, Фельцкірх, І ніс - брук. Все що приве-зли скиталь ці із собою, перейшло через виставові салі. Коли перегля нути все те добро, тре'ба тіши теся, що стільки його назбі- ралось. Правда, не всі, околиці були заступлені й не всі галузі однаково з’ясовані. Але пока зано речі в такому зіставленні, що можна було пізнати мисте цьке відчуття нашого народу. У цілості 'виставкового ма теріалу іпереваїжають вишив ки. Це.їй зрозуміло. Вони були розповсюджені! :по всіх україн ських хатах, були гордощами кожної господині й вона за брала їх із собою, як щось до роге й миле. Тесаме 'було з ки лимами1. Вони теж були (при красою української хати. Але через 'біліьший їх тягар та роз мір не завжди доїхали з влас никами аж до кінця подорожі’. Як часто треба, було за безцін виїзбуватись їх по дорозі! То му немає їх стільки й не зав жди доброї якості. Порівнююче багато знайшлось на скиталь щині дереворізби, особливо дрібничок. їх не трудно було перевезти й кожен хотів взяти в собою таку піаміятку. Най менше, а то й зовсім немає ке раміки. Це предмети що легко нищатьсяі і вже підчас війни їх бракувало. Тим трудніше- було брати їх в далеку дорогу, як 'крихкий і важкий товар. Посеред названих виробів багато є середньої, а то й гір- шої -якості, що їх продукували на збут вирібні. Вони служать при виставках .як тло або допо міжний матеріял. Але є поваж на кількість цінних предметів, що вже в краю відзначались, або й були-рідкістю. На них слід звернути особливу увагу. І так маємо кілька доброя кісних киліим'ів, основаних на рослинних і геометричних мо тивах. Вода виконані здебіль шого у краєвих вирібнях за старовинними зразками. Май стерний примірник такого ки лима подаємо на світлині. Іс нують ще два замітні зразки., виконані вже підчас війни в ар тілях Великої України. Окрім того є ще ліжники з пушистої вовни. їх виробляли на. Гуцуль- щині як ліжкове накриття і в такій якості вберегли їх скита- ЛіЬЦІ. Також у тканинах багато цін ного. Є кілька веріт з Волині й Поділля1, де їх виробляли у гар- Килим із Східної України, ос нований на квітчастих мотивах. Виставлений на виставці народ ного мистецтва в Інсбруку, ве ресень, 1947 (фото, Борачок) ній якості!. Вовняне ткання за ступлене в запасках :іг горбот- ках. Зокрема, - відзначається кіітька иоііігавеькиїх іпшахт як замітна рідкість. У вишивках, як сказано, не має обмежень. їх є доволі б а гато і: то іпрерізиих відмін. Та тут хочемо відмітити; тільки. аправжіні народні виро.бд, так як усе друге легко міожна пот вторити. І справді у вишиваль них робітних на. скитальїщині виконують уже гарні вишивки. Першіе місце між вишивка ми з аі&має звірка переміточіних узорів Подністров'я, гарно у- порядкована- Воніа- становить велику ІщМІіСТЬ, .бо ВИІШИіВКИ майже зовсім заникли. Дуже цікаві також рушники з різних околиць Великої України, при везені власниками. Деревор/ізба знаходиться :в добрій якості та виборі. Але тут ще одна полемша, як і при вишивках: існують уже на ски тальщині виріІб<нї, що викону ють '.цей товар на давніх зраз ках. Є певність, що це (вироб ництво і на чужині розвинеть ся. Найгірше є з гончарськими виробами, -які є застуїшгені од ного лиішіе збіркою гуцульської кераміки. Також писанок є ли ше одна; невеличка збірка, правда дуже гарної якості. Сл:|д згадати теж про народ не вбрання. ІПовниіх народних строїв є декілька» — борщівсь- кий, рогатинський, кілька пол тавських і гуцульських. Окрім того >є .поодинокі їх частини — поліська і борщівська сорочка, городейська запаска, хустки чи крайки. Усі ці речі розкинуті по ЦІг лому просторі Австрії, а деякі виїхали вже із власниками в д а л ь ш у 'мандрівку. Та й іншим способом їх уібуває — хоч не хоч власники випродують їх. Біда докучає! Так і чуєш при К1В. Правда, власникам може не легко буде розставатися з до рогими їм іпаміятками. Якась Частина не схоче розлучатися, з ними приїхали колись з Рідно- бігти тому, щоб речі нищились через неувагу чи переходили в ЧужГ руки.' Чи не краще бу ло; б забезпечити ці ціннощі для наших установ? Над цим питанням слід би * поважно призіадуматись. Виро би народного мистецтва є сві доцтвом культури, за)гарьно доступним і зрозумілим. Му- сим -0 зберегти це майно як до рогу памятку, що зможе рос- казати про нас мешканцям чу жої країни. Л. Бурачинська ДІВЧАТА В УПА Кореспондент ,,Української Трибуни” відмічає наших дів чат в УПА і взагалі в сучасно му визвольно-революційному! русі, згідно з розмовами, що вів із земілякаміи-уіпістами з Полтавщини. Один бачив сам цілий спеціальний відділ са мих дівчат, що прийшов з Ка- мянець-Подільської області. Що то з4 „дівчата еашоїї країни”, якби Ви знали! Але особливо здшищиїлаоя в нашій паімяті та в паміяті всього насе лення тих теренів, де ми пере бували, славна Марія Степова (також землячка з Полтавщи ни, з Чутівського району). Во на була в УПА разом зо своїм братом. Брат 'працював у Пере- миіщині в окружній референту- рі, пропаганди, де видавав пО- Вістанськиїй „Інформатор” і де загинув підчас ворожої обла ви. Марія’- теїж працювала у пропаганді і була на Кринич- чині. Bom мала вищу освіту і була надзвичайно розумна й мужня, а разом з цим чарівна мила жінка. Була добрим про- мовцемі, добірюю співачкою і добрим вояком. Володіла збро єю краще від деяких мужчин. 'Були випадки, коли вона у скрутних ситуаціях своєю іні- ціятивою рятувала становище приїхала до одного табору, щоб там читати реферат на а- кадемії в память Ольги із Ле- виїцьких Басараб, голова та мошнього жіночого Обеднан- ня наспіх роїзганізувала в пе реддень зібірання жінок де я читала свої опомини про п.оет- ку Олеїну Телігу. Перед допо віддю привеїла до мене дрібну1, усміхнену істоту і представила коротко: — Наша одиначка! Збентежена гляджу на дріб ну постать із золотистим во лоссям, ясними очима та ярким руміянцем на щоках: — Що за одиначка? — свер-; длує в голові допитлива дум ка. А явні- очі усміхаються до' мене, палають внутрішнім вог нем, немов з докором промов ляючи: — Невже не догадуєшся? Нараз блискавиіцек) прони зує мою свідомість думка, що це жіінючий член УҐІА, одино ка жінка-уніет, що з рейдую чими частинами перейшла сю ди. Теїпер вона лікується й від почиває, а також вчиться у! торговельній школі, бо це, по1 боєвих тарапатах, також від починок і зрештою шкода тра тити дармо час. А там прийде' весна і покажеться, який буде приказ, і що дальше буде. Цікаво' знати звідки й як, але про це вона воліє мовчати. Чуприна соняшно золотить ся, бо іпражило її вчаста сонце ріідної країни; обличчя палає румяно/бо смагали його мо розні вітри наших гір і стеїпів; Очі сяіїоть задушевним вогнем, бо нераіз бачили найжертвен-' нішу смерть — за батьківщи ну. Нашіа одиначка тут, була од на із многих там у радах на шої іпо'вістанчої.. армії, де пліч- об-іпліч героїчно борються І жінки, і мужчини, вірні друзі. Марійка з Бачинських цілого відділу. Марія Стеїнова була прекра сним: побратимом і сеістрою- жалібницею. її всі, любили й шанували. Вона- була зразком найвищої моральності .для всіх дівчат в УПА. Від багатьох ін ших дівчат вона відрізнялась тим, що не жіночий .порив, а тверда амужінія свідомість поста вила її в ряди борців^револю- ціонерів. Загинула вона мужньо й гор до. Недалеко від Криниці вона несподівано попала в оібілаву. Тікаючи від ворогів, була по ранена. Тому що не міоігла даль ше втікати., щоб не дістатись живою в полон, застрелилась на очах ворогів. М. Б. Передплачуйте "Наше Життя”
Page load link
Go to Top
