Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8
СЛІДАМИ УКРАЇНСЬКИХ ВИСТАВОК т щ і кожній виставці, щд того- ки лима вже немає/ в наших руках, що оісь >цю тканину власниця розпорола, щоб добути вовну' на оветер для дитиніи І так во'ни губліяться по приватних домівках, аж люки виставка знову обієдваїє їх в одно ціле. Це~й наводить думіку про властиве призначення ти(х ре чей. У кожній країні, де посе- люютьсяі скитальці, повинні вони, знайтися в імісцевоміу у- країнському музеїї. Де його не має, «слід «би такий оснувати'. Подібна збірка існує вже в Ка наді. Там переселенці зложили всі ті/ дорогі їм предмети:, що з ними прихали колись з Рідно го Краю* Там вони свідчити муть 'чужій (країні та власним) дітяімі іпро культуру їхніх бать- НАША ОДИНАЧКА Коли я в половині лютого (Власна кореспонденція з Авс- тріц) Барвною хвилею -прокоти лись виставки народного мис тецтва по скитальщині. Немає більшого осередку, що не ула- див би її. В Австрії були вис тавки в таких містах*. Зальц бург, Юденбург, Біллях, Бре- геїніц, Ляндек, Фельцкірх, І ніс - брук. Все що приве-зли скиталь ці із собою, перейшло через виставові салі. Коли перегля нути все те добро, тре'ба тіши теся, що стільки його назбі- ралось. Правда, не всі, околиці були заступлені й не всі галузі однаково з’ясовані. Але пока зано речі в такому зіставленні, що можна було пізнати мисте цьке відчуття нашого народу. У цілості 'виставкового ма теріалу іпереваїжають вишив ки. Це.їй зрозуміло. Вони були розповсюджені! :по всіх україн ських хатах, були гордощами кожної господині й вона за брала їх із собою, як щось до роге й миле. Тесаме 'було з ки лимами1. Вони теж були (при красою української хати. Але через 'біліьший їх тягар та роз мір не завжди доїхали з влас никами аж до кінця подорожі’. Як часто треба, було за безцін виїзбуватись їх по дорозі! То му немає їх стільки й не зав жди доброї якості. Порівнююче багато знайшлось на скиталь щині дереворізби, особливо дрібничок. їх не трудно було перевезти й кожен хотів взяти в собою таку піаміятку. Най менше, а то й зовсім немає ке раміки. Це предмети що легко нищатьсяі і вже підчас війни їх бракувало. Тим трудніше- було брати їх в далеку дорогу, як 'крихкий і важкий товар. Посеред названих виробів багато є середньої, а то й гір- шої -якості, що їх продукували на збут вирібні. Вони служать при виставках .як тло або допо міжний матеріял. Але є поваж на кількість цінних предметів, що вже в краю відзначались, або й були-рідкістю. На них слід звернути особливу увагу. І так маємо кілька доброя кісних киліим'ів, основаних на рослинних і геометричних мо тивах. Вода виконані здебіль шого у краєвих вирібнях за старовинними зразками. Май стерний примірник такого ки лима подаємо на світлині. Іс нують ще два замітні зразки., виконані вже підчас війни в ар тілях Великої України. Окрім того є ще ліжники з пушистої вовни. їх виробляли на. Гуцуль- щині як ліжкове накриття і в такій якості вберегли їх скита- ЛіЬЦІ. Також у тканинах багато цін ного. Є кілька веріт з Волині й Поділля1, де їх виробляли у гар- Килим із Східної України, ос нований на квітчастих мотивах. Виставлений на виставці народ ного мистецтва в Інсбруку, ве ресень, 1947 (фото, Борачок) ній якості!. Вовняне ткання за ступлене в запасках :іг горбот- ках. Зокрема, - відзначається кіітька иоііігавеькиїх іпшахт як замітна рідкість. У вишивках, як сказано, не має обмежень. їх є доволі б а гато і: то іпрерізиих відмін. Та тут хочемо відмітити; тільки. аправжіні народні виро.бд, так як усе друге легко міожна пот вторити. І справді у вишиваль них робітних на. скитальїщині виконують уже гарні вишивки. Першіе місце між вишивка ми з аі&має звірка переміточіних узорів Подністров'я, гарно у- порядкована- Воніа- становить велику ІщМІіСТЬ, .бо ВИІШИіВКИ майже зовсім заникли. Дуже цікаві також рушники з різних околиць Великої України, при везені власниками. Деревор/ізба знаходиться :в добрій якості та виборі. Але тут ще одна полемша, як і при вишивках: існують уже на ски тальщині виріІб<нї, що викону ють '.цей товар на давніх зраз ках. Є певність, що це (вироб ництво і на чужині розвинеть ся. Найгірше є з гончарськими виробами, -які є застуїшгені од ного лиішіе збіркою гуцульської кераміки. Також писанок є ли ше одна; невеличка збірка, правда дуже гарної якості. Сл:|д згадати теж про народ не вбрання. ІПовниіх народних строїв є декілька» — борщівсь- кий, рогатинський, кілька пол тавських і гуцульських. Окрім того >є .поодинокі їх частини — поліська і борщівська сорочка, городейська запаска, хустки чи крайки. Усі ці речі розкинуті по ЦІг лому просторі Австрії, а деякі виїхали вже із власниками в д а л ь ш у 'мандрівку. Та й іншим способом їх уібуває — хоч не хоч власники випродують їх. Біда докучає! Так і чуєш при К1В. Правда, власникам може не легко буде розставатися з до рогими їм іпаміятками. Якась Частина не схоче розлучатися, з ними приїхали колись з Рідно- бігти тому, щоб речі нищились через неувагу чи переходили в ЧужГ руки.' Чи не краще бу ло; б забезпечити ці ціннощі для наших установ? Над цим питанням слід би * поважно призіадуматись. Виро би народного мистецтва є сві доцтвом культури, за)гарьно доступним і зрозумілим. Му- сим -0 зберегти це майно як до рогу памятку, що зможе рос- казати про нас мешканцям чу жої країни. Л. Бурачинська ДІВЧАТА В УПА Кореспондент ,,Української Трибуни” відмічає наших дів чат в УПА і взагалі в сучасно му визвольно-революційному! русі, згідно з розмовами, що вів із земілякаміи-уіпістами з Полтавщини. Один бачив сам цілий спеціальний відділ са мих дівчат, що прийшов з Ка- мянець-Подільської області. Що то з4 „дівчата еашоїї країни”, якби Ви знали! Але особливо здшищиїлаоя в нашій паімяті та в паміяті всього насе лення тих теренів, де ми пере бували, славна Марія Степова (також землячка з Полтавщи ни, з Чутівського району). Во на була в УПА разом зо своїм братом. Брат 'працював у Пере- миіщині в окружній референту- рі, пропаганди, де видавав пО- Вістанськиїй „Інформатор” і де загинув підчас ворожої обла ви. Марія’- теїж працювала у пропаганді і була на Кринич- чині. Bom мала вищу освіту і була надзвичайно розумна й мужня, а разом з цим чарівна мила жінка. Була добрим про- мовцемі, добірюю співачкою і добрим вояком. Володіла збро єю краще від деяких мужчин. 'Були випадки, коли вона у скрутних ситуаціях своєю іні- ціятивою рятувала становище приїхала до одного табору, щоб там читати реферат на а- кадемії в память Ольги із Ле- виїцьких Басараб, голова та мошнього жіночого Обеднан- ня наспіх роїзганізувала в пе реддень зібірання жінок де я читала свої опомини про п.оет- ку Олеїну Телігу. Перед допо віддю привеїла до мене дрібну1, усміхнену істоту і представила коротко: — Наша одиначка! Збентежена гляджу на дріб ну постать із золотистим во лоссям, ясними очима та ярким руміянцем на щоках: — Що за одиначка? — свер-; длує в голові допитлива дум ка. А явні- очі усміхаються до' мене, палають внутрішнім вог нем, немов з докором промов ляючи: — Невже не догадуєшся? Нараз блискавиіцек) прони зує мою свідомість думка, що це жіінючий член УҐІА, одино ка жінка-уніет, що з рейдую чими частинами перейшла сю ди. Теїпер вона лікується й від почиває, а також вчиться у! торговельній школі, бо це, по1 боєвих тарапатах, також від починок і зрештою шкода тра тити дармо час. А там прийде' весна і покажеться, який буде приказ, і що дальше буде. Цікаво' знати звідки й як, але про це вона воліє мовчати. Чуприна соняшно золотить ся, бо іпражило її вчаста сонце ріідної країни; обличчя палає румяно/бо смагали його мо розні вітри наших гір і стеїпів; Очі сяіїоть задушевним вогнем, бо нераіз бачили найжертвен-' нішу смерть — за батьківщи ну. Нашіа одиначка тут, була од на із многих там у радах на шої іпо'вістанчої.. армії, де пліч- об-іпліч героїчно борються І жінки, і мужчини, вірні друзі. Марійка з Бачинських цілого відділу. Марія Стеїнова була прекра сним: побратимом і сеістрою- жалібницею. її всі, любили й шанували. Вона- була зразком найвищої моральності .для всіх дівчат в УПА. Від багатьох ін ших дівчат вона відрізнялась тим, що не жіночий .порив, а тверда амужінія свідомість поста вила її в ряди борців^револю- ціонерів. Загинула вона мужньо й гор до. Недалеко від Криниці вона несподівано попала в оібілаву. Тікаючи від ворогів, була по ранена. Тому що не міоігла даль ше втікати., щоб не дістатись живою в полон, застрелилась на очах ворогів. М. Б. Передплачуйте "Наше Життя”
Page load link
Go to Top
