Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8
З ОПОВІДАНЬ ЧЛЕНІВ УПА Міст у Новому Загірї МоЖЄТЄ уїЯ'ВИТИ’ соїбі наші: по~ - чування. Як вертатись на місце ГАННА 31СТРУТИНСЬКИХ РОЩИНСЬКА -ЖЕРТВА ВОЛИНІ .у ЗЕЯіЗКу з відходом нашої м.’/лііцДнподіїції в л:іс, на парти занську боротьбу з окупантом, з початком 1943, в годині 5 по обіді, на прдвірі вязниді міста •Кремянця, розстріляно' лікарку др. Гаінну Іванівну зі Струтин ських, разом з її чоловіком, також лікарем, дро:м Петром1 Федоровичем Рощинським, і зі сеетрінідем Юрком, сином бл- п. сенатора, Михайла Черкавсь- кого., Осталась без опіки, сама-са- місінька,- стаїренькд, - 76-літня мати-страднидя Ольга Степа нівнам - Струтинюька. Другу її диню, п. Ч^ркавоьку, разом, з «маленькою правнучкою, ще .в 1940 р. вивезли були больше- •вики на Казахстан, а третя доч ка Лідія Садовська, до(віголІтня референтка заграничниїх звяз- і<з Жіночого Союзу у Празі, жила, там дщно на сталіім* по буті,,де в 1945 р. заарештували .й вивезли, з П'рЙХОДСіМ совітсь кої армії, її чоловіка Валеінти- «а, бувшого рекретаря судових, оправ., .у першому Секретаїріяті Цен градьноїv Ради, міінііїстра ні раді, yjtife, 'професора Україн ського Вільного Університету, в’аомого .журналіста й ’еконо міста, а дро долю- його нічого не.ЕІдбмо. Ганна Р’ощивсь'ка з чолові ком д сестрінцем стали* перши-- іми жертвами фізичного ни щення нашої і(нтелітек|ції на Волині. Народжена 25 серпня, 1890 p., у Кремвдщ, де її батько був протр'єрейм і; професором; ду ховної семинарії. Там закінчи ла середню освіту. Студіюва ла на медичних курсах в Петер бурзі, де разом зо своїми се страми, була активним членом! українського земляцтва. Під час лікарської практики у шпи талі в Рівному в 1921 р. пізнала дра Петра Федоровича Рощин- ськоіго, лікаря армії УНР,, що працював таїм як гіреколог. В 1924 р. вони одружились і ви їхали (працювати до Костоіполя/ Тут Ганна зі Струтинських Рощиінс'ька почала організува ти філію Союзу Українок, що під її головуванням, поширила свою діяльність на цілий кос- топільський повіт. В її домі знаходили селяни не лише ліг карську поміч і опіку, але та кож поради у всяких громадсь ких стравах. Це не подобалось {польському старості в Косто- ііюлі. і він апершу нanом.иінав Рощииськйх, щоб перестали займ.атиісь політикою, а пиль нували своїх фахових лікарсь ких справ. Потім почав- їх пе реслідувати, так що вони буїли примушені в 1938 р. перенес тись до Кремянця- Віідраізу і тут вони включились до громадсь кої праці у наших установах, де тільки вимагала того потре ба. З виїбухом ПОіЛЬСЬКОННІМеЦЬ- жої війни в 19’39 р. дра Рощин-. ського арештували й вивезли д о по л ьс ьк оіг о к онцент радій - ного табору в Березі Картузь- кій. Ганна Іванівна залишилась зо .старенькою мамою у Кре- мягіді, а як л.ікар-фахівець, бу ла призначена директором За гально ш Щпиталя. В, 1941 р. .^вернувся Д чоловік і одержав, . з рук нащЬї Окружної Управи, приїздачсдая. повітового лікаря .Кіремяїнеччини. Але увійшов у . конфлікт з гітлерівським „ге- бітсксмісаром” Міїлером., який вписав йото з жінкою та її се- стріїндеїм Юрком Черкавським, на л.їсту закладників міста Кре- мяніця. З початком 1943 р. зробили' наші партизани напад на.вяз- нидю у Креміяїніцї, щоб звіль нити своїх друзів заарештова них Гештапом. Щоб показати німецькуг силу їй твердість та дати пострах для інших волин- f с^ких.гмііст,: розстріляло Геішта- ло; 33):,ВКаЗІВ!Ка.МИ „ГебІТСКОМіІ- ^ сара”, найбільш свідомих на ших діячів. Серед тих перших жертв була, і представниця на- ш giro зо рганізо ваікюго жіноц тва, лікарка др Ганна зі Стру тинських Рощинська. У жорстокій діругій світовій війні 1939 — 1945 р. лились не лише безсилі жіночі сльози розпуки, але свідомі українки патріотки проливали свою кров і віддавали життя за кращу долю батьківщини, Зарисуймо їх імена, у наших серцяіх, на вічну славу й паміять, щоб ми або наші нащадки, як прийде потреба, вміли й могли піти їх слідами. Марія з Бачинськи^; Дони,ов ДАР НА ПРЕСОВИЙ ФОНД НАШОГО ЖИТТЯ Пані Ева .Статків, власти телька готелю в Міямі Біч, Флорида, приїхала на свяуа до родини й знайомих в Детрой ті. Замість квіток на могилу свого подруга, пані Сташкїв зложила 15 дол. на пресовий фонд часопису Наше Життя, бо цінить його за те завдання яке цей часопис сповняє для наш ого жіноцтва, Підчас своїх останніх відві дин Рідного Краю вона мала нагоду переконатись про важ ність друкованого- слова. З то го часу вона щедро жертвує на українську пресу та народні ціллі, дає різні дарунки на ім прези 23 відділу СУА, а підчас висилки пакунків для скиталь ців подарувала багато речей. Дай їй Боже здоровля, мно- Це було на Леміківщині, у сі чні*, 1946 р. .Були люті морози, а ми „кватируївали” у лісах, бу дували з хащів буди, палили воіпні, й від сі йшли боронити лемківське населення що його по.ліяіки сй:лю,к> викидали з рід ної землі, й при цьому граби- ли та мордували жорстоко. Та ВСЮДИ Мій ніє могли бути, й от дійшла дб ї щ . чутка 1 ідо на ву зловій стадій Н о т За.гіїря, ку- ,докГмуісілй (переходити транс порте; е в а к ^ ^ jBrjl) ДОВ ШОГО часу,, м-біЖе. вже від трох , тшкнів, стоїть кілька вантаж них товарових неопалених во зіїв, по береги виповнених не- , щасними лемками. Від голоду й холоду дітй,"^хворів старі лNo ди, гинуїли масово. (Команда У1ПА постановила ;ПЄірЄіШ'КаДйти* дальшій евакуа ції. Рішеїнго висадити в повітря мі/ст над Сяноїм у Новому Загі- рї й дим способом уніеможли- k вити транапорти1 виселенців . бодай до весни, поіки міст на правлять. Нашій сотні доручено де ва жне діло. Ми з радістю прий няли де доручення. Це жу біль шій частині иаші хлоіпці .похо дили з Лемківщйніи й дійою ду шею відчували горе населення. Помогти* йому хоч у дей спо сіб було найкращою нагодою. Повні нащраіщиж: ніадіій: й охоти, діставши докладні інс трукції іпізнйм веїчором вихо димо в дорогу, йдемо іярами, щоіб' не наткнутись на ворожіі застави густо ізаставлені осо бливо близько міста. ' Пііізною ніччю щасливо під ходимо- блшько міста, й тихо- підкрадаємось до моста. Та по казується, що справа не така легка як комусь здавалося б. МІІСТ був СИІЛіБНО стережений, обставлений івіійськоім -. Та не були б ми Українською' Повс- танчою Армією, якби не спра вилися з вартівниічою компа нією. По короткій розправії ми паініаміи: мосту. Не гаючи ані| хвилини, товариші, яким було доручено це діло, підкладають під міст міну, ми відступаємо на іприпйсану віддаль й ждемо вибуху міни, готові зараз після того- чиїм скоріше робити1 від ворот. іАле минає- приписаний час, вибуху неімає. Хвилина, дві, три, і ніщо. :Н!еспокійікО' іпоігля- даємо на годинники Що сталося? Чому вибух спізня ється? Минає щіє кілька довгих як вічність хвилин Нема су мніву. іМіна не вибухне! жити і добро творити, за рід ний край памятати й на добрі ціллі жертвувати. М. Я- постою, не сповнивши ирика- зу? іДо може нас за це стрі нути? А крім- цього сором, жаль що іне виправдаємо' надій які •покладало на нас населення .. • Що робити? Як вийти з того скрутного положення? А тут на наради, на'довгі надуми не ма часу. Хвилина — й поляки зберуть більшу силу, прийдуть боронити моста. Й у цю, можна сказати, ос- таню хвиілину, зголошується наш молодий підстаршина Мо розенко. „Я 'Піду піід міст, й запалю міну” Ми заніміли. Правда, це був -одиноікий вихід з того трагіч ного іположенн'я, але якою ціп ною? Це ж певна смерть, шеп че хтось поблідлими устами — Я зшю, каже Морозенко, але іншого апособу сповнити приказ, стримати евакуацію —• нема. І заки ми отямились, юнак зникає під мостом. За кілька хвилин, стрясає воздуїх жахли вий вибух ... Міст іпіішов у по вітря, а з ним разом' розірва ний міною й герой юнак, член УПА, Морозенко За оповіданням учасника деї виправи, п'ереповіла О. К. ЛИСТ З АВСТРІЇ Хвальна Редакціє Нашого Життя. Пересилаю 'Вам найщирійшу подяку від себе і від усіх нас жінок згуртованих при ґреко- католицькій церкві в Кляґен- фурті, за присилання нам ча сопису „Наше Життя”, яке е для нас дуже цінне й необхід не. Пробачте, що так пізно скла даю Вам нашу подяку, та мене два місяді не було вдома- Я переходила операцію у шіпита- лі. Тепер я вже здорова й уже можу до Вас написати. „Наше Життя” ввесь час жило й живе серед нас, воно мандрує з рук до рук наших жіно'к, й на схо динах жіночої секції є необхід ним, вичерпуючим матеріялом. Наталка Данилів РОЗШУКУВАННЯ Прошу читачів Нашого Жит тя помогти мені відшукати мо го стриіка, Семена Гнатишака, родом з Гусакова, повіт Мос- тиска, Галичина, який перед війною жив у Филаделфії. Пошукує Ольїга Гнатишак Лукасевич Ellwangen Jagst, DP Lager Germany U. S. Zone. ШИРІТЬ „НАШЕ ЖИТТЯ”! Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top