Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
Юлія Шустакевич 100-ЛІТТЯ БОРОТЬБИ ЗА РІВНОПРАВНІСТЬ ЖІНКИ Місяць липень, 1948, маркує якраз століття, коли відбулось перше жіноче віче у місті Сене- ка Фоллс, у стейті Ню йорк, на якому Єлисавета Кейді Стан- тон започаткувала боротьбу за визнання рівних прав для жіноцтва; Що спонукало Єлисавету Стантон до такого чину? Вона ще як малолітній під ростом, пересиджувала нераз в офісі свого батька, що був суддею й до' якого приходили різні люди із судовими спра вами. Там вона прислухалась до нарікань покривджених, які шукали справедливості й по ради у її батька. Одного разу прийшла до судді жінка зо скаргою на сво го чоловіка, який за свої дов га, що їх наробив через пияти ку, хотів заставити фарму, яку ця жінка дістала як посаг від свого батька. Вона жалілася, що як чоловік її заставить, фарму; вона разом з дітьми не матиме де дітися. Заливаючись гіркими сльозами ця жінка про хала в судді, щоб поміг їй і до казувала, що вона має право на цю фарму, бо це її батьківщи на. Суддя став листкувати прав ничі книги і вкінці рішучим го лосом сказав: “Згідно із зако ном Ви й Ваша фарма нале жить до (Вашого чоловіка і він має право розпоряджатись, нею як забажає”. Я не можу для Вас нічого зробити, бо такий за кон. Мала Єлисавета любила й ша нувала свого батька та вірила в його судетський авторитет, однак у хвилині коли він вимо вив, що не може нічого пора дити цій бідній жінці, -бо та кий, закон, в душі молоденької Єлисавети засіялись сумніви щодо справедливості таких за конів. Супроводжаючи покрив джену жінку до дверей, Єлиса вета шепнула їй: “Не журись, я тобі поможу. Я повидираю сторінки з такими “Навіджени ми” законами з батькових книг і спалю їх”! Мала Єлисавета опісля дов го аргументувала з о " своїм батьком і вперто стояла на тім що сторінки .з такими закона ми, які не признають жадного права жінці, треба повидирати із судових книг. Суддя добро душно гладив по .головці свою доню та жартуючи дразнйв її, що таких книг з тимисамими .законами є тисячі. Згаданий інцидент запав гли боко в душу Єлисавети і став опісля ціллю її життя й зма гань. Вона започаткувала сері- озну боротьбу за знищення тих законів, які виключали жінку з найменшого людського права, замикаючи її тільки в чотирьох стінах дому. Історія згадує теж що Єли- савета звела боротьбу проти слова “послушенство” у шлю бній присязі. Сама вона зару чившися з Ренрі Стантоном, так довго відкладала, вінчання аж добилася, щоб це сліпе “по слушенство” виминути із при сяги. Хтось подумав би, що в Є- лисавети де була звичайна по- рожна жіноча впертість, од нак за цим фактом криється глибокий принцип жінки, якій приходиться ділити спільно з чоловіком життя в долі й не долі. Вона цим бажала дати доказ, що жінка може теж ма ти в житті практичну думку й дати пораду й поміч свому другові. !Ще більш утвердилась Єли савета у своїх змаганнях, коли зо своїм чоловіком поїхала до Лондону на конвенцію у справі знесення панщини. Там її і кілька других жінок зустріла сильна опозиція зо сторони мужчин, які не бажали, щоб жінки були прияіЕінґна конвен ції, і з призирством виступили проти Єлисавети та її співучас ниць із заявою, “що не хочуть сидіти поруч із жінками, які ширять зухвальство”. Після такого' пониження Є- лисавета вернувшись до Злуче них Держав, почала серіозну працю в обороні жіночих прав, єднаючи біля себе кружок сво їх подруг, таких йк Сузаннг, Б. Антоні, Емілі Моффет, Френсие Виллард та інші, і з ними ріши ла влаштувати в липні, 1848 року, перше жіноче віче у мі сті Сеінека Фоллс, Н. Й. Разом зо своїми подругами Єлисавета склала відповідну деклярацію, в якій поставила домагання рівноправності для жіноцтва. В декларації були 18 різних то чок, які стояли на перешкоді до поступу й зрівноправнення американської жінки, й Єлиса вета домагалась усунення цих точок. При кінці декларації Єлиса вета додала осьтаку заяву: “Це & святим обовязком жіноцтва добитися власними силами рів ноправності з мужчинами”. Ця заява перед сто' роками видалась жахливою самим уча сницям згаданого віча, а чоло вік Єлисавети грозив, що із со рому виїде з міста, якщо вона на вічу проголосить ту заяву. Єлиавета не подалась і таки проголосила цю деклярацію, витерпівши за це цілу бурю до- ’корів. У слід за цим вона роз почала затяжну боротьбу за нову ідею, якою виповнила все своє довге життя, а в резуль таті цієї боротьби нинішня жінка користується повною свободою та рівноправністю, завдяки таким жінкам як Єли савета Кейді Стантон. 'Сімдесяті два роки Єлиса вета працювала постійно для освободження жінки та безу пинно прямувала до витиченої мети. їздила скрізь по Злуче них Державах, промовляла до жіноцтва, переносячи за це на киди, докори, понижування й насміхи. Видавала журнал для жінок, в якому поширювала і- дею справедливого й чесного суфражу. Праця її була успішна, бо вкінці самі її вороги признали, що вона заслуговує на підпер тя й що змагання її та її спів- працівниць були принципові й змістовні. Ті самі противники, які закиду вали, що мовляв су- фраж прямує до розбиття ро динного життя, опісля спросто вували свої закиди, переконав шися що помилялися. Єлисавета жила щасливим подружим життям та виховала чотирьох синів і три дочки. Найбільшою оадістю в її житті була перемога над власним батьком. В 1854 році, коли вона про читала йому внесок у справі визнання суфражу,. який мала на другий день виголосити; пе ред стейтовою легіслятурою Ню Йорку, старий суддя дуже журився і благав дочку не ро бити йому сорому на старі лі та. “І де ти набралась таких ра дикальних дивовижних погля дів”, питався у розпуці батько. “Ось тут таки у твоїм офісі, мій любий тату, коли я прислу халась до скарг, з якими при ходили перед тебе різні покри вджені жінки” — казала вона. Суддя ще раз прочитав її апель до легіслятури і задумано по чав тягнути грубі правничі кни ги з полиць та вкінці сказав: “Думаю, щ о я ще більше знай ду таких наївіжених законів у цих книжках, які ти подаєш, і ми додамо їх до твого апелю”. Коли пізно в ночі розходились, батько почу&ав полекшу на ду ші, і цілуючи свою доню, бла гословив її- на чесний новий шлях. Другої днини Єлисавета пер ший раз була допущена до стейтової легіслятури, і там промовлялючи перед держав ними мужами, подала свій вне сок у справі суфражу. Внесок щоправда був відкинений по давляючою більшістю голосів, як не можливий до ухвалення, однак він став історичною по дією і прецедентом для пізні ших проектів. Довгі роки ще працювала Є- лисавета Стантон, об'єднуючи й організуючи жіноцтво. Помер- . - . мі_ т ій ПОХОРОН ВОЯКА УКРАЇНЦЯ ЩО ПОЛЯГ В 1943 Дня 29 травня відбувся у Вудсайд, Н. ,й., похорон вояка українця йосифа Плашовець- кого який поляг н^ тюлі бою в Північній Африці 14 лютого, 1943. Федеральна влада привезла , з чужини тлінні останки поляг* лих американських вояків, а між ними й сарджента панцир-- ної дивізії Плашовецького, до йог© сімї. Похоронено покійного вояка на місцевому цвинтарі, й бать ко й .мати востаннє по проща ли свого сина який иоляг ще 5 років тому на далекій чужині. На похорон прибули численно свояки, приятелі й знайомі п. п. Плашо'вецьких йосиф Ллашовецький нарО'- дився в Ню йорку й там покін чив теж школи. 'Віддав своє життя за Америку, проживши всього 25 років. Після еохорону зібралась сі- мя й знайомі на тризну в Ук раїнськім Демократичнім Клю- бі © Ню йорку, підчас якої членки СУА зібрали на пресо вий фонд Нашого Жйггтя 10 дол. які вже вислано „До Цен тралі СУА. Треба зазначити, Що мати покійного вояка, п. Джені Пла- шовецька, була перша “Мати Золотої Зірки” .Укр. Дем. Клю- бу, 4 відділу СУА в Ню йорку. Наше Життя було- подало вже у квітні, 1945, сумну вістку про смерть Йосифа Плашовецько- го й його знимку. Марія Ленчук. УКРАЇНЕЦЬ ЧЕМПІОН ПАРИЖУ Чемпіоном шахової гри Па рижу став Степан Попель, ук- ранець зо Львова, відомий в численних змаганнях та автор підручника про гру в шахи. ла в 1902 році в 87-ому році життя, не діждавшись законно го визнання суфражу. її працю перебрали на себе молодші жінки й довели справу поволі до успішного кінця, бо в 1920 році Конгрес Злучених Держав признав жінкам Америки рівно правність.
Page load link
Go to Top