Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12
Савеля Стечйшин ПОХОДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКИХ РІЗДВЯНИХ ЗВИЧАЇВ Велике рокове свято Різдва Христового святку є 'ЦІЛИЙ хри- стіянський світ з повним р ел і гійним ЗМІСТОМ*. Це СВЯТО ЗВЯ- за.не з народженням Спасите- дя людства є символом нової надії, великої правди й пере моги добра над злом. Для у- країнців, поза, самий релігій ний зміст, Різдвяні Свята є ве ли к и м о бєдную чим, мораль ним і культурним чинником, що вяже всіх українців одною спільнотою, одними звичаями і обрядовістю; В різних части нах українських земель свят кують Різдво однаково. Так Різдво святкували українці ко лись, так його святкують і ни ні. Різдвяні звичаї; творять не розривну частину давно зако- рінеко'( української культури. Для нас сьогодні ійкаво ...до- вдатися- звідай, .... різні різдвяні звичаї і -що ляг ло в їх основу. В ніякого дру гого народу "немає Ріадво та- і ісого - -своєрідного народного , характеру у звича«х-.та ^обря-.. довоет^ як в українці$> Україжьш вченій що.-* досяь;, джували українсь ку .старови ну, догадуються, що .^ш ^зан н я •: коляди могло піти від .давніх римлян, які обходилаЛ'оржес-,. твенно календи. Інша теорія, вчених - зіа перечу є цей «огляд і добачує більшу можливість доходження наших рокових свят і звичаїв зо Сходу, звідки за їх поглядом наші давні пра батьки первісно примандрува ли. Ксенофонт Косенко в розвід ці „ Пр аж ер е л о У к р аїн’сь кого Релігійного Світогляду” виво дить подібність релігійного погляду та рокових свят дав ніх українців з того, що мали староіранці. На його погляд I- ран був першою колискою у- країнського народу, звідки за своїлись головніші риси релі гії, культури й звичаїв. З історії знаємо, що на у- країнських землях перед хрис- тіянською добою кочували староіранські племена. Пізні ше, коли наші предки осілись на теперішній українській те риторії, то постійно торгува ли з Іраном та іншими східни ми краями. Може бути, що че рез ті стичності разом зо сво єю мандрівкою, зо .Сходу, да вня культура Ірану лишила свої нестерті сліди в житті україн ського народу. В основу староіранського ре лігійного культу входили всі визначніші явища природи. Між ними сонце, від якого ва- лежав цикль перемін на протя зі року, було осередком всьо го божества. Сонцю поклоня лись тодішні староіранці й ве личали його кольористою об рядовістю. Такий самий звичай мали давні українські предки. Староіранська релігія, якої головніші риси певно й укра їнці собі присвоїли, була осно вана на глибокій моралі й ви сокій етиці. Народ вірив у Бо^ га Творця й Господа, світу; ві рив в перемогу добра над злом і Божу справедливість; вірив у найвищі ідеали моралі, людсь кі чесноти, конечність правед ного життя на землі та в без смертність душі і позагробове життя. Ту філософію релігій ну сформував староіранський пророк-філософ, Заратустра. То була одна з найідеальніших релігій. Українці /мали такий ' сам и й р е л ігійн ий с вітогл я д. Грецькиій письменик Геродот згадує у своїх записках, що на ші давні предки були найчес- нішим народом тодішного сві ту. Давні українці бачили Бога Творця в різних явищах при роди, й тому величали сонце та блискавицю, як реальний і -зрозумілий ебяв божества. Звязання природи з вірою в Бога, найвищою сотворитеся, цілком логіґне й зрозуміле. У- йраїнський народ віддавна про вадив хліборобське життя й через те жив близько з приро дою та від неї залежав. Тому не дивно, що cfoHiie вважалось за велику життєдайну- силу, за великий дар від Бога. Сонце це був сам бог, добрий, і ласкавий, що будить все до життя, по борює темноту й привертає життя скрізь у природі та зба гачує ЗЄ.МНІ прибутки. Навіть з приходом христіянства Хрис тос, Спаситель людства, також був тим сонцем правди, якого сила росте мов сила сонця піс ля звороту зимового до вес ни Своїм філософічним хис том народ прекрасно зрозумів ці два поняття і злучив їх ра зом. Староіранці святкували в ро-~ ці кілька свят природи. Такі са мі свята мали наші давні пред ки. Головніші з тих свят були коляда, гагілка, Івана Купала та обжинкове свято. Головну ролю у тих святах відграє сон це. Свято Коляди, що припадає зимою, ославлювало зворот сонця до весни. За досліджен ням К. Косенка то навіть саме слово „коляда” походить з і- ранського джерела й оз'начає „сонце готове”, „сонце тут” Свято. Коляда означувало при нос жертви божеству сонця. Інші слова, що ще до сьогодні . збереглися у звязку з Коля дою, також походять зо схід них джерел. „Кутя” може по ходити з арабського- слова "кут”, що означає -пожи ву. Слово „креплик” ДиалрД , періжок наповне:ні{й; *рифріД ' І поданий до борщу на Свят Ве чір) мргло бути перекручене зо старріранських слів „крре” — (мука) і „балеґ” — (риба). „Дідух”, якого вносять до ха-‘ ти на Свят Вечір має спорід нення -зо староіранським сло вом „дадуш” абО'„дадваг”, що представляє бога творця, який все людям дає. „Береза”, про відник колядників походить зо слова „бережя”й означає співця хвали божества. „Ще дрий Вечір*” це світлий вечір у відношенні до ясного сонця4 та місяця. „Щ едрик-бедрик” значить ясний товариш, ясний' провідник, і також відносить ся до сонця й місяця. Навіть в самих колядках та * щедрівках, які ще й сьогодні співається, видно обожання сонця, місяця'та збрі. У нас є колядки, в яких співається, що до господаря прийшли' в гості — Сонце Ясне, Місяць Крас ний і Зірки Небесні. До КОЖНО ГО віршу ще є приспів ,,ОЙ * Даждь Бож е” Наші предки• називали сонце Даждь Богом. Разо/М з величанням сонця йде також величання вогню. Це злука двох ідей — срітаа йг тепла. Майже всі давні народи величали вогонь. В народі ще до сьогодні збереглося^ що во* гонь святий. Старі люди розпа люючи вогонь у печі; хрести ли його тричі. Давні українсь кі предки величали зокрема блискавицю й її вогневу силу, 00 від до.щу, що приходив з громом, залежав урожай. Бог громовиці, Лерун, пізніше ус тупив місце св. Іллі з прихо дом хриістіянства, але повіря про вогойь і блискавицю за держалися в народі до сього дні. Народ ще й досі співає: Ходить Ілля на Василя (Новий Рік) У нього пуга житяна, Де пугою мажне, там жито ро сте. ■Культ во^ню залишився в деяких звичаях різдвяних. На Святий Вечір засвічують свіч ки, а в ранці того дня розпа люють в печі вогонь з дванаця- тьох полін. Хоч тут може бу ти вже христіянський зміст, то однак воно не позбавлене ста рого звичаю, тільки зл^чіено^ їх разом. -Свято Коляда це виразне свято сонця: Звичаї та обря довість звязані. з Колядою ді стали оформлення на тлі ро динного, рільничо-скотарсько го побуту. Навіть традиційні страви Святої Вечері, це про дукти землі. Саме те що стра ви пісні, також означувало, що треба було живі сотворін- йя шанувати й визначувати сять до хати, також мав сим- земні плоди, що залежать від сонця. Найголовніша страва — кутя-пшениця означ|увала найбільший достаток в госпо дарстві. Дідух, сніп, який вно- ...волідеє. значення.добра й при- vj6yfKj' в. .г^пйдфстіві* h наступ нім році зо зворотом сонця до весни. Взагалі всі різні повіря звязані з Колядою висловлю ють одно й тесаме, щастя й 'здСровля В родині, Гфиб'уток і Достаток в господарстві і за гальне'добро. Ш рбд також за й мався с к отйрст вам, т о му вірив що у Свят-вечір годиться навіть і худобу старанно обій ти та домішати до паші 'т*кш* всіх страв Святої Вечері, й ще обкадити стайню ладаном, щоб ' худоба множилася і служила в господарстві в надходячім 'ро ці. Це рокове свято мас бага то заворожувань, щоб щастями, добро росло, ‘так як сонце, р о , сте силою після свого'зимово го звороту. Вечір Коляди віддавша об ходилося як родинне свято, коли вся родина спіл-ьно засі дає до спільної вечері- -.й обо~. вязково мусить- /того вечора вечеряти дома. У гості ніхто, не йшов того вечора, ані до себе не просив... Відвідувалось< тіль ки. бабуні в та^дідуиів, яким приносилось вечерю.. При сто лі окремо лишалось порожне місце для померших -члешв ро дини, -бо, народ вірив* що ‘то го вечора навіть і померщі при єднуються до родин»* & спіль но обходять ^свято. Тиій звича єм підкреслювалось вагу ро динної з луки. У -цім криється це тільки традиція?, але злука минулого з теперішнім та віч ністю. Ось так український народ вже в далекій давнині витво рив собі свої звичаї, свою куль туру на тлі господарсько-ско тарського побуту. Додаючи t християнські елементи*-; ДО тої культури, український народ надав релігії своєрідної свя точності та обрядовості, якої, ніякий другий народ не має. Прйимаючи христіянство, у- країнський народ не, хотів зре ктися своєї культури, яку ро зумів наскрізь по свому. Тіль ки на тлі тої старої культури прийнято христіянські елемен ти й споєно як одну цілість. Для того народ достроював ті нові поняття христіянства до того, що йому було зрозуміле і з яким він зжився. Навіть різ двяні особи, такі як Хритос* Діва Марія, апостоли і всі свя ті достроїлись до зайнять лю дей і виконували господарську працю, так як і всі люди, бо на род їх так краще розумів. В одній коляді співається: Діва Марія сина сповила. Святі сиділи, каміння били, церкву робили, З Трома верхами, з трома две- рами, з трома вікнами. Ой Даждь Боже! У перше віконце заглядає сонце, У друге віконце зійшов ясен місяць, У третє віконце улетів сам (Продовження на стор. 12-ій)
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12 
