Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12
ДЕЛЕГАТИ й ГОСТІ НА ПАНАМЕРИКАНСЬКИЙ УКРАЇНСЬКІЙ КОНФЕРЕНЦІЇ Зліва направо сидять: І. .Григоращук (Аргентина), інж. В. Коссар (Канада), о. С. В. Савчук (Канада), О. Лотоцька (ЗДА), о. д-р В. Кушнір (Канада), Е, Піддуїбчишин (ЗДА), І. Го- рачук (Бразилія), о. М. Іванів (Бразилія),.д:р Л. Мишуга (ЗДА). Стоять (зліва направо): Е. Рогач (ЗДА), ред. Б, Катамай (ЗДА), лроф. М. Чуібатий (ЗДА), інж. А. Білопольський (Аргентина), ред. С. Шумейко (ЗДА), д-р Т. Дацків (Канада), М. Гетьман (Канада), д-р Л. Цегелський (ЗДА), проф. О. Ґрановський (ЗДА), О. Обельницький (Канада), О. Я- ремко (ЗДА). В Навечеря св. Николая Гас день, а родився сумерк, що заповідав велику, тради ційну, Миколаївську ніч.. Софія сиділа біля стола за- дивлена у маленьке віконце ліддашної кімнати. Вона леті ла думками далеко, далеко на рідну землю, а може й до са мого Бога ... В залізній заржавілій печі догоряв вогонь, і крізь відхи лені дверцята кидав свої остан ні бліески на маленькі шибки замальовані квіттям молодого .морозенка). У затишному ку точку, на малому білому лі жечку спали дві маленькі голо вочки,, а такі великі, великі скарби людства. їх кюлисаліа ангельська тиша, яку вони від часу до часу закрашували крізь сон щасливим діточим сміхом, а Софієні думки даль ше блукали -по рідних лісах та хатах дорогої України — Софіє! Софіє! Чуєш, Со фіє! Що з тобою? Ти знову? Та киньже, залшии хоч у цей вечір Треба щось обдума ти, так не можна. Чи діти вже спліять? — Так оба вснули, пі шли раньте спати, щоб ско ріше ранку діждати. Він опу стив голову і болюча усмішка 'блискавкою заграла на його обличчі, та це був момент. Е- нергій'ниім рухом він взяв її за руку. Софіє! Йоіго очі були повні блеску, повні новонаро- дженіої радості. Ти знаєш На стю, знаєш та що служить у „бавера” там на горі св. Ан- ни ? Вона принесла пару . чер воних яблучок і горіхів. Каже: .пробачте за такий .маленький даруночок, але це наш такий звичай, що сьогодні щось ді тям треба. Но, а крім цього в тебе ще десь є заховані кекси, знаєш ті з минулого року, ве сною „фасовані” Ти казаха, що треба їх заховати дітям на дорогу, ануж будуть куди- небудь вивозити. Я думаю що сьогодні таки можна в такий день В її очах блисли дві великі сльози й вона мовчки свою голову схилила на його рамя Ти плачеш, Софіє? Алеж памятай, ми на еміграції. Воно у нас і так прегарно скла лось, то не всім так пощасти ло, як нам Вона підняла свої заплакані очі і промовила тихим, болю чим голосом: Ні, мій дорогий друже! Перед кількома хвили-. нами я була там у н-ас дома, тіід вікнами рідної хати Так хотілось побачити в той па- мятний вечір батька, матір, рі дних — але їх ніде не було Замісць їх голосу я чула дзво ни мертвецької тиші й скаву ління голодних собак ... Я чим скоріш вернулася сюди на впростець, знаєш тою вузень кою вуличкою попри церкву — а та стояла чорна, мовчазна, самітн-я з похиленими хреста ми, як одинокий свідок страш ної дійсності — там уже ніхто не чекає на св. отця Миколая Так, Софіє! там уже ніхто не чекає, але вони чекають вони чекають по лісах у зем лянках. Вони чекають там да леко в країні вічного снігу, у ледяних хатках, із закутими серцями, з вірою в перемогу правди й справедливості, яка творить чуда, як колись тво рив св. отець Миколай. — Мамо! мамо! ци взе був святий Миколай? — Спи, спи, моя дитинко, ще не був, але вже скоро прийде... Воно притулило свою золоту головочку до малої подушеч ки і з щасливим усміхом за снуло вдруге. Ходімо, Софіє, треба гото вити подарки. Він чіпляв чер- еоні яблучка на зелену ниточ ку і привязував їх до поруччя діточого ліжечка. Софія зро била дві маленькі коробки, насипала туди^ кексів та горі хів, намалювала двох янголів, і теж почгпила поруч тремтя чих на ниточці ябло:к. І було вже все готове, а вони ще дов го стояли мовчазні біля своїх діточок і залюбки вдивлялись на свій одинокий скарб на чу жині. Крізь вікно закрадався* рога тий місяць і з найбільшою ці кавістю приглядався Микола ївському вечорові на піддаш- ній кімнаті. Тільки о диню кий морозенко, котрий нікому й нічому не прикладав ваги, він щораз то більшою' пильністю замальовував маленькі шибки, а .потім став переноситись зо своїми малюнками на тонень кі стіни кімнати. Він спускався щораз нижче й нижче, що раз ближче і ближче сплячих двох янголят. Софія уважно відсу нула ліжечко на середину кім нати, по свойому звичаєві зро била хрестик над дітьми і гли- ВШАНУВАЛИ ПАМЯТЬ ЖІНОК МУЧЕНИЦЬ Жалібною академією вини- пегські відділи Союзу Украї нок Канади і відділ СУМК вша нували память світлих поста тей українського жіноцтва, що віддали своє життя за кращу долю свого народу. Академія відбулась 14 груд ня увечорі в салі при церкві св. Михаїла у Винштегу. По Служ бі Божій Владика Мстислав відправив панахиду і виголо сив проповідь про заслуги трох великих постатей — Люд мили М. СтарицькО'ї-Черняхів- ської, Хариті Кононенко й О- лені Теліги, які відданістю У- країні символізували незломну волю нашого жіноцтва боро тись за кращу долю українсь кого народу. Кбніцерт почався вступною промовою пані А. Сарчук. По тім виступив Мужеський Хор під проводом Волод. Вогоно- са, який відспівав дві релігій ні пісні та вязанку стрілецьких пісень. Обширні реферати про жит тя та діяльність трох визнач них жінок-мучениць виголо сили: про Людмилу Стариць- ку-ЧерніЯХІвську — .пані О. Са вчук; про Олену Телігу панна Д. Гаврисишин, а про Харитю Кононенко панна Н. Войціхів- ська. Коротко але дуже цікаво промовляла недавно прибув- ша з Европи пані Наталя До рошенко, відома артистка й декляматорка. Вона особисто знала всіх трох ворогами за мучених діячок, і тому ЇЇ спо гади про їхню працю та пере живання з ними мали особли ву вартість для слухачів. При кінці промови пані Дорошен ко відчитала частину прологу з історичної драми „Петро> До рошенко”, що її написала Лю дмила 'Старицька-Черня'хівсь- ка. боко зідхнувши, пішла відпо чивати. ___ . . . . . Світав ранок, а посередині кімнати на малому ліжечку із двох маленьких груденят луна ла пісовька: О хто, хто Миколая любить, О хто, хто йому вірно слу жить Наталка Д. Австрія, листопад, 1947. З нагоди Різдвяних Свят і Нового Року сердечні побажання щастя, здоровля й многих літ, Голов ній Управі й усьому членству СУА, та прихиль никам нашої організації, складає ВІДДІЛ Інший СУА В НЮ ИОРКУ Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12 
