Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12
З ЖИТТЯ СТУДЕНТСТВА В ТАБОРАХ (Допис з Европи) У днях 17-19 липня в таборі Орлик в Берхтесгадені, серці прекрааних баварських Альп, відбулась ,,Товариська зустріч” високо шкільної української молоді. Попередив її один не малої ваги факт: оббднння двох студентських організацій в од ну. До тото часу було так, що за приміром старших, і молодь ділилась ;на два табори: ДеС УС (Центральний Союз Укра їнських Студентів) і ЦЕСУС (Центральний Еміграційний Союз Українських Студентів). Що цей поділ крив у собі й і- деологічні розходження моло ді, пога-но впливав на відноси ни серед студентства, нічого й казати. Тому все громадянство зраділо, коли скликаний сту- детством Всеукраїнський Сту дентський Зїзд що відбувся 29, ЗО червня й 1 липня, по довгих, гарячих дебатах закінчився злиттям обох академічних ор ганізацій в одну, під назвою Центральний Союз Українсь кого Студентства (ЦВСіУС). И от першим спільним вис тупом на товариському грунті, була Товариська зустріч. Зїха- лиоя із усіх сторін Баварії до сімсот молодих учасників. До них прилучився ще дехто із старших професорів, доцентів, так що насправді, табор заро ївся від симпатичних гостей. Неабияке завдання мала у- права табору, Жіноче Обєд нання та місцеве Обєднання Студентів, щоб таку масу лю дей примістити, й сяк-так по гостити. Але при добрій волі всі труднощі поборено. У програму зустрічі не вхо дили поважні наукові виклади, розважання справ поважного змісту. Головною ціллю було товариське зближення молоді й старших, й використання прекрасної погоди., дшя про гулянок по славній із 'краси альпейській околиці. Тож від булася прогулька до Королів ського озера, що наче дорогий самоцвіт, дрімає окружене ви сокими скелями-горами. До славного препишного королів ського замку, нещасного мо лодого баварського' короля Леопольда над озером Хімзе, й до невеликих, прекрасних во- до.падів, до гірських високих шпилів щ,о гострими зубцями пнуться кругом табору. Зустріч свою розпочала мо лодь як і годиться богослужен- ням в місцевій каплиці. Гарно співав студентський хор, (був ще у програмі реферат др. о. Грицая на тему „Молодь і релі гія”, але з браку часу не від бувся). Другою вдалою імпрезою, що відбулася у програмі сту дентської зустрічі, був студент ський концерт, виконаний май же виключно студентськими, як показалося, дуже надійни ми силами. Розпочато його а- кадемічним гимном „Ґавдеа- мус іґітур”, відспіваним стоя чи з великою .повагою не тіль ки М'олодю але й усіми стар шими, колишніми студентами. За тим сердечне привітання від старшого громадянства, й сло во від студентства, співи, реци тація, деклямація, гра на скри пці, і т. д. Вкладом від старшо го громадянства була тільки гра на фортешші мистця про фесора Р. Савицького та хор Бояна що проспівав зворушли ву пісню “Крилець, крилець со'кола дай” Але може найсимпатичнішо- ю точкою зустрічі було запа лення студетнської ватри в лі сі поза табором. Була ясна те пла липнева ніч. Ліс пах сос ною, М'ятою, та іншим пахучим альпейським зімнім, коли на скло ні гори з відповідними це ремоніями запалено високий костир „Студентську Ватру” Полумія бухнуло, здавалося, аж під небо. Кругом ватри тіс ним колесом засіли студенти, за ними широкою лавою та боряни: старі, молоді, діти. Ві тає молодь представник стар шого громадянства, вітають професори високих шкіл, ака демії УТП. Відповідає пред ставник студентства. В усіх промовах старших домінувала радість із студетського .поєд нання, а також слова признан ня для молоді, що навіть серед таких важких обставин не мар нує часу але пильно вчиться, здає іспити, збагачує свю'є знання. У відповідях молоді так тут як і при інших нагодах, почуло громадянство запев нення, ЩО ВСІ її ЗуСИЛЛ)Я, уся праця ведеться з метою слу жити своєю наукою й всіми своїми силами Батьківщині. Запевнення, що при тому ма гічному освітленні,, набірало я- коїсь магічної сили й певності що ця молодь у слушний час не тільки працю але й життя готова віддати “щоб волю, сла ву й честь, рідний краю, здо бути тобі” Після цього поважного всту пу, наступила весела, легка, безжурна частина. Забулася дійсність й Діпівські турботи. Посипались жарти, дотепні монологи, комічні сценки. Десь озвалась гітара, завторувала їй гармонія, українська пісня збу дила дрімаючі гори. Колиж за- лу н ал и бе з оме ртн і стр ілецькі пісні, „Зажурились галичанки”, „Як з Бережан до кадри”, ба дьора „Червона калина” і дру гі, то заспівала їх дужим друж нім хором уся молодь і над дністрянська і наддніпрянська та ще й враз з ними і старша публика, ветерани першої вій ни, комбатанти, що співали а Анатоль Галан (Австрія) ЯЛИНКА НА ЧУЖИНІ Упала на землю Вечірня імла, І втомлено тиша Над містом лягла. Тоді до бараку Дідусь увійшов, Рипіли з морозу Ремні підошов. Він мовчки ялинку Поставив на діл, Як символ незмінний Буття і надій. І всі втікачі Посідали в гурток, Між вітами тліли Жарини свічок, А думка далеко Сягала кудись: У рідну хатину, Де в пестощах зріс, Де свято величне Стрічала сімя, Де лишилась мила Вітчизна моя Спадає проміння З ялинки на діл. Як символ незмінний Буття і надій. теж творили тих пісень в горах Карпатах, на степах України... На закінчення студентської зустрічі уладжено не баль, не бенкет, як це годилосяб, а скромну вечірку в якій взяла участь вся студентська й та борова молодь і немало стар ших. І бавились весело, мало не до ранку. Були такі, що про сто з вечірки, тільки переодя гнувшися й відсвіжившися тро хи, раннім поїздом поїхали до своїх обовязків. Так пережила ваша молодь, а з нею й ми таборяни, кілька ясних безжурних хвилин, яких так небагато серед таборових буднів. Олена Кисілевська л. п. Бердичівська Ніч (Дальше) В камері повстав шалений крик і галас. Одні думали, що на волю та тішилися й раділи. Другі казали що на розстріл та пла кали й кричали. Ми сиділи спокійні й мовчазні. Не зраджували своїх думок і здогадів. Ми рахувалися з другою можливістю. Наші клунки, ще від нашого приїзду тут були спаковані й гото ві, отже ми сиділи й ждали. Не минуло' й пів години, як вони знову вернулися й казали виходити вісім “с вещами”. Вже бу ло після полудня. Сьогодні ізза того руху і в'еликих змін у тюр мі, забули нам дати обід та ми насичені небувалими вражіиня- ми не відчували голоду. Вкладаємо знову наплечники на плечі й з дивною усмішкою на устах, незнаючи, що нас чекає, йдемо до дверей. При дверах стоять “чубарики” і питають кожної імя й отчество та параграф. І тут ділять нас. З параграфом .поспо литих дають на одну сторону, а політичних на другу сторону. Перебрали так всіх і стало нас по їхній лівиці заслужених 15. Тоді запитали щераз: “какойі параграф” і гострим рухом загна ли нас 15 назад у камеру та грімко замкнули за нами двері, да ючи нас сволоччю. Посполитих (уголовних) що стояли по їх ній правиці, забрали кудись і повели коридором. Нам стало' моторошно, коли ми опинилися знову в великій, пустій, сірій камері. Але швидко опісля ми вже почали тішити ся спокоєм і великим простором, який нам остався післа 75 жі нок в камері. Найперше позамітали ми камеру й привели сяк- так до порядку, вибрали собі найкращі місця й сіли відпочива ти. Тоді щойно почули ми артилерійну стрілянину. Вона мусіла вже бути довший час, а ми ізза гамору В' камері не чули. Тепер сіли ми під вікном. Високо вгорі була привідчинена шибка нас- кіс І в ній, як на екрані відбивалося кусень широкої білої вули ці, що була попри тюрму. З одної сторони вулиці видно було високі тополі, з другої кусень городу з зеленими картоплями. Тільки все це відбивалося догори рогами. Ми зраділи відкрив ши цей екран і вліпили очі в шибу._| Тимчасом вулицею тягнули вози за возами навантажені люд ським добром. За ними йшли жінки з немовлятами на руках, а далі старі дядьки гнали худобу. Місто евакувалося. Рипіт нема заних коліс, мекання голодної худоби, плач немовлят на руках матерей, все це одним змішаним голосом, доходило до наших вух. Годинами тягнувся цей сумний похід. Дальше все втихло, ва хвилину вулицею почали сунути танки один за другим, по вільним вужем. Нараз тривога. Ми бачили, як у ту мить зупи нилися на вулиці заліані танки й червоноармійці зіскакуючи з .них ховалися в городі в зелену картоплю. Над нашими голова ми, десь високо над тюрмою заграли мотори літаків і в коротці /після того ми почули, як потряслася тюрма від недалекии ви бухів бомб. Потім знову спокій і знову забрямчали на вулиці Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12 
