Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
НАШІ ЖИТТЯ —©UR LIFE &аавт£іітш£ашшшшятттвіввашштшеевт zmm ПРО ЧАСОПИС НАШЕ ЖИТТЯ Члеінка 1 відділу СУА в *Ню Йорку, п. Євдокія Серединсь- ка, присилаючи 2.00 дол. іяк лередплату і 5.00 дол. на пре совий- фонд іНарого Життя, лише ,в ли-сті до редакції: Хвальна (Редакціє, Залучаю моні ордер на 7.00 дол., 2.00 дол. як передплату на Наше Життя й 5.00 дол. на пресовий фонд органу СУА. При цій нагоді апелюю оце до всіх членок СУА і всіх ук раїнок які читають Наше’ Жит тя. Сестри, ні-коли не забувай те про нашу газету, самі чи тайте й других заохочуйте щоб читали; а рівночаснЬ завсіди дбайте про її фінансове забез печення, (присилаючи як най більше передплат і дарів на пресовий фонд. Ламятаймо іщо_ це одинока газета українських жінок в ці лій Америці, їй що -це є добра щиро-українська газета. Нині в Нашім Житті прочитаєте ці каві статті й кореспонденції не лише з Америки й Канади але і з Евроіпи, зо окитальщини, де наші ^сестри', старіші, мо лодці Г й діти, ТОМЛЯТЬСЯ' у ПРАЦЙ ПРЕДСТАВНИЦТВА ЗУАДК В ЗДШЕЧЧИИІ Для переведення- повної ор ган ізаіц ії розпод і л ь ног о апа рату в Німеччині заходами ке рівника місії ЗУАДіК в :Нїмеч-‘ •чині, іп. 'Романа См.ука, створе но Доіпомогову Раду при пред став ництв і З і УАД і К, -складену з пер е д о вих пр е дставн икі в ус і х місіцевих українських установ: Української Греко-іКатолиць- ко-ї Дерши, Української Пра вославної Церкви, Центрально го ^Представництва Української Еміграції (ЦПУЕ), Обєднання Українських Жінок іна ‘Емігра ції та Санітарно-Харативної Служби. -Праця представництва ЗУАД Комітету в Німеччині скерова- і на головно в напрямках: 1.— і Негайної допомоги найбільш потребуючим особам (на що вже призначено суму 28,000 дол. з каси ЗУАД'К); 2—Спра- ' ва переселення; 3—Справа за важких злиднях і стукають до. своб-ідних країн щоб їх звіль нили з довголітньої недолі. Тому читаймо й ширім наш часопис і помагало щоб за безпечити його міатеріяльно. Євдокія Серединська, Ню Йорк, 22 січня, 1948. безлечейня тих осіб, які мусі- тимуть дальше залишитись на окупованих територіях (хворі, інваліди і т. д.) і 4—На видан ня в англійській мові точної статистики української' е-міґра- ції. Місія ЗУАДКомітету поки що вже відкрила свої офіси у Франкфурті та в " Мінхені. Склади *для-.' (пересилки харчі-в, одягу й іншої допомоги в на турі місія одержала ьвід Між народної Організації для Збіт-ців (іІРО) у містах Ганав та Мінхен. Також приміщен ня для своїх офісів місія ЗУ- АД'Комітету одержала від ГРО безплатно. РІЧНІ ЗБОРИ РАДИ ЗУАДК Дня 24 січня в готелі Пен- СИЛВ-еНІЯ: В НЮ'‘йорку ВІДбу- лись річні збори Дирекційної Ради 3 луч єн о г о Укр аїнськ от о Ам е р и к а не ь ко го Д о п о м о г о в о - го Комітету. Зборами прово див голова .'Комітету, адвокат Іван Панчук з Дітройту, а на програмі нарад, крім формаль ностей та звітів директора дра В. Ґіалана та інших членів Ек- зекутиви й Ради, був головно буджет (Комітету на 1948 рік. Підчас обідової перерви в нарадах виступили з «промова ми: Артур -С. Рінґленд, дирек тор Дорадного 'Комітету Доб ро в іл ь н о ї 3 акорд о нн ої До по- моги; з Міжнародної Органі зації для Збігців ^ й РО), Марта Г Білі; з Американської За морської Допомоги та Апелю ОН д^я Дітей, др, Ленґ Світ та Кетлєн. Арнесен секретарка т. зв. АллокейшеН/ Коммітті. Б ес і дн и к и п і д к р е с лю в а л и пот ребу дальшої допомоги та ве ликі і ^благородні допомогові завдання^ Америки " й амери« камського народу, в тім і ЗУА ДКомітету, висловлюючи .дові ру, що "він вивяжеться з пере браних обовязків. Др. Світ рів ночасно повідомив, що Амери канська Заморська Допомога та Апель 0!Н для Дітей приз нали на іцілі ЗУАДКомітету суму .пів мііліона долярів із за- галвної збїркової а>кції5 яха зачнеться вже в лютім і в якій с наш Комітет повинен взяти ак тивну участь. ■В дальших нарадах прийня то буджет «Комітету на 1948 рік у висоті 775,090.00 долярів. Ухвалено теж створити окре мий і спільний для всіх Комі тет в Ню Йорку, що зайнявсяб справою допомоги та розсе- л єн н я н о в о п р и б у в а ючи х у к р а ~ їнських імігрантів-. А я тую обмовоньку Обійду без слова, Наговоряться обмовці, В к уч ит ь с я об мов а. (Дальше) Ми стали коло дверей і надслухували. Тимнасоал тюрма тріщала, валилася, дрижала. Крики змагалися:. Спаленина й дим вузьким сивим струмочком продирався в нашу камеру .крізь щілину у візитирці. Ми час від часу -покашлювали. Вже чути ломіт і тріск дверей, вже виразніші голоси, вже чути швидкі кроки на «коридорі.’Вже зупинилися близько нас, вже коло нас. Ми задержали віддих. ,Поволі відхилилася візитирка і на цілий коридор гукнув мужеський голос: “Дівчата! Хлопці! Дівчата тут!” — та рванув руками две рі. Вони стояли міцно, непорушно. На його голос збіглося більше хлопців і почали виважу вати, розбивати двері. Сильні, міцні, бердичівські тюремні две рі не скоро подалися під ударами знесилених рук, наших дру зів. Та близька воля додавала їм сили, мобілізувала її останки, в цілому тілі напружували мязи. Ми чекали по тій стороні две рей із завмерлими зі зворушення серцями. Раптом двір і відкрилися й хлопці з розбурханий волоссям, спітнілі, обдимлені, вигукнули, розпостерши рамена: “Дівчата! Волю вам приносимо!” Воля воля шептали ми це небуденне для нас слово, що вливало е нас життя, енергію й божевільну радість. Воля воля — не вірили своїм ухам, і очам. Дійсність? чи може сон? Невжеж минуло нас призначення вилетіти в повітря. Воля, воля вже пійшло (це слово до нашого мозку і ми мов пяні з радості кинулися в обійми хлоіп.ці‘в. На коридорі тут і там тліли і димилися бельки, горіла над- палена долівка. Хлопці гасили, придоптували, вогонь, гуртами перед кіль кома камерами розбивали двері, виривали мур, щоб пройти з поверху. Залізна брама, що замикала цей поверх, була надто сильна, щоб голими руками її подолати, вже краще .колупати руками мур. Збираються наші хлоіпці. Вже є Дмитро, Дозьо, Петро, малий Богданко, Роман. З замкненої ще камери шле привіти другий Дмитро. Шукаю брата. Високий, обкурений димом, чорний, золи- жається до мене и радіємо зустріччю. Підходимо до нашого гурту, витаївмося, сміємося, радіємо. У хлопців покривавлені, покалічені руки, так завзято розбивали тюремні двері й мури, що й рук не шкодували. Цікавимося^ як це сталося, що вони відважилися розбивати тюрму, де ділися “чубарики”. Один о- ловідає, що в них в камері було тихо і спокійно. Друзі спали, або лежали задумавшися. Він лежав під самими дверима і з нудьги рахував кроки дижурного на коридорі. Спочатку були рівномірні, потім їх було б-ілььше, якісь невиразні, а далі все втихло. Він почув через щілину в дверях легкий, залах нафти і в слід за ним дістався до камери тендітний сивий димок. Він відразу зорієнтувався, що тюрму обложили нафтою і підпа лили, щоб подушити нас, як мишей в дірі, і кликнув це друзяїм. Вони миттю кинулися до дверей. Лавками й чим хто мав, поча ли їх розбивати. Спинившися на коридорі — почули, що дру гі камери також йдуть за їхнім прикладом. Від стукоту гур коту розбивання дверей та муру здрігнулася ціла тюрма, зда валося, що вона валиться. Зійшли ми гуртом на долину. Тут знайшли решту наших хлопців, що відпочивали, стомившися при розбиванні дверей. Брахма на тюремне подвіря^була вже розбита і ми пішли туди. Захвилину ціле подвіря наповнилося вязнями, стало гамірно і глітно. Відшукували себе знайомі, виталися, раділи, викрику вали. Можна було побачити в цій мішанині людей кілька^ай- цять різних мов, можна було побачити різних типів. Наша гру па, тобто всі з нашого процесу разом, вибрали Дмитра Воєводу своїм# провідником і вглядалися кудою йам найкраще вийти з тюрми. На дворі вже був вечір. Над містом панувала глибока-тиша. З темного вітсокого муру, що окружав тюремне іподвіря, віяло таємничістю, ворожг нечою й ми хотіли, якнайскоріше звідси видістатися на справж ню волю, на простір. Гнобили нас ті мури, не чулися ми ще зо всім вільним, безпечними. Та в ту мить заторохт^ день кулемет і на нас .посипався град куль. Люди заметушилися, кинулися в розтіч. Та тут же хтось уже впав, було чути стогін, зойк ране них. Я вспіла ще почути швидкий, наказ Дмитра: “Назад у тюр му!” (Докінчення буде) Л. П. Бердичівська Нїч
Page load link
Go to Top