Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10
г (ТТірС(ДОАВІЖЄіН!Н-Я ІЗ 8 СТОр'ОІНИі) творчість. Вона читала гарно, бо поволі, гладко, й голосно вимовляла кожне слово, з чо го публика дуже скористала. Потім відспівано, дві .народ ні пісні, “Там у лузі червона ка лина” і “Гей на горі там женці жнуть'. Це дуже доюре виконано й публика -була задоволена. Опісля Йосиф Крупка сказав промову про наших історичних жінок княіжої доби. Це було також новиною для слухачів. А тут на'ш місцевий ново-' прибувший зо скитальщини співак Василь Лепцан, відспі вав ряд пісень Української Ловстанчої Армії що приявним дуже подобалось, бо оплескам не було кінця. Після того промовила до збірки Анастазія Г. Біловус, почім членки дали перекуску. Говорив ще пан Нахвостач. Кликав мамів до навчання своїх дітей рідної мови, до посилан-> ля дітей до рідної школи, до плекання всього що рідне. Накінець предеідателька 31 від. СУА, пані К. Франків, по дякувала приявним за участь у ■ святі і учасникам за виступи у програмі. Гимном “Ще не вмерла Ук раїна” закінчено це скромне, культурне свято. Загального, прибутку зо свя та в память Лесі Українки бу ло 154.86 дол. Витрати 10.10 дол. Лишилось 144.76 дол. Ви слано до Централі Союзу Ук раїнок Америки на видання творів Лесі Українки англійсь кою мовою 140.00 дол. А 4'.76 дол. лишено на пакунок для сестри Лесі Українки, яка то миться тепер на скитальщині. Ось так відділи 5 і 31 СУА в і д св ят ку в а л и р о к о ви н и нар о - дження Лесі Українки, з чого : користь .прийшла моральна й , матеріяльна. Жертви зложили 5 дол.: П. Ґорен. По 2 дол.:1 П. Батужиінський, П. Казими- рів, А. Г. Біловус, П. Будзол. По 1 дол.: П. Галишен, М. Вой- тович, А. іКоролович, І. Мики- 'Тинська, П. Гальонська, І. Пи шко, І. Сіділо, В. Липцан, П. Костюк, М. Дацків, К. Савка, П. Дубик, А. Дубик, П. Джума- ґа, М. М., П. Малишка, П. Ка- сій, А. Бугай, Готра, В. Труш, П. Шиливило, П. Кобаса, П. Ру да, Лищишин, І. Козаченко, М. •Прокоп ович, Р. Стесловська, П. Сосновська, П^ Чарнецький, С. Мачежак, М. Мачежак, А. Чупа, А. Стеко,. Д. Чорній, А. Зола, Б. Шеремета, О. Нахвос тач, А. Д ерка^ Т. Ломака, М. Кушнір, К. Купніцька, А. Дум ка. Анастазія Г. Бйіовус. ОЗОВН ПАРК, Л. Ай., Н. й. ШИРІТЬ „НАШЕ ЖИТТЯ”! Праця 35 відділу СУА Дня(6 грудня, 1947, відбули-сь річні збори 35 івідділу СУА в Озовн Парк. На вборах були ■приязні усі ялениіці. Голова па- •ні О. -Швед одкрила збори і покликала секретарку, паню А. Малафій щоб прочитала про токол і здала фінансовий звіт з цілого рожу. іГІотім покликала контроль ну .комісію яка (переглянула книжіки. Контрольна комісія, пані Ф. Ґенега і пані Е. Орлян, заявили що знайшли ішижки е якнайкращім (порядку. -Пані Сельсь'ка пригадала що час відновити передплату на 'Наше Життя. Членки зложили4 по 2 доляри на передплату, "Проіші з іменами передплатнишь вислано до Централі СУА. Да лі приступлено до вибору но вого уряду на 1948 рік. До уря ду увійшли: ;пані О. Швед, предсіїдательіка, пані К. Коше- ловсьжа заступниця, паїчі А. * Маїлафій секретарка, пані Е. Орляін заіступниіця, щаеі М. Па- ращук ікасієрка, пані К. Васло заступниця, пані Ф. Ґенеґа, па ні К. Дядзо ковдрольна ікоімі- сія. ;Г олова. зазначила що наші скитальці розкинуті по ціло му світі й ожидають нашої по мочі й що добре було б що;б ми дали їм помічну руїку. Від діл 35 СУА не має багато гро шей в касі, отож ухвалили йти колядувати. Члениці що йшли; «коліядузати, порозумілися з то вариством Вільна Україна від. 200 УНС, й пішли разом з му жчинами і заколядували 370 долярів. З того ухвалено висла ти пакунки на суму 40 дол. для студентів в Австрії жотрі-сту діюють медицину, від яких о- тримано лі?(:ти з прокаиняім, щоб ЇІМ помогти. Решту гро шей 330 долярів вислано до ЗУАДК. у Филадеїлфії для ски тальців.. О. Швед СПІВПРАЦЯ ЖІНОЧИХ ТОВА РИСТВ В ДЕТРОЙТІ, МН11. Свято Ольги Басараб В неділю, 8 лютня, на захід ній стороні міста Дітройту"'від бувся святочний -концерт в по шану памяті Ольги Басараб, я- ка за свою геройську поставу в обороні української справи 24 роки тому згинула мучєни* чою смертю з ворожих рук.' З того часу українське патріоти чне жіноцтво кожного року вшановує світлу память Ольги ■Басараб, як народної геройки. Ініціяторами свята були Тов. ім. Лесі Українки, відд. 37 СУА, Товчім. Ольги Теліги, відд.. 58 СУА і 14 від. Золотого Хреста. При численній участі патріоти чного громадянства міста Дет ройту, відбувся святочний кон церт дуже вдачно. Програма була коротка й слала характер (Продовження на 10 стороні)ь (Докшчення) А ніч довжилася безконечно. Кожна хвилина здавалася нам віком. На дворі шаліли енкавидистські кулемети і змагалися ар- тилерійні стріли наступаючих німців. Ми були в подвійному вог ні. Нараз тюрма задрижала і страшний виїбух заглушив тріск муру. Ще німецьке артилерійне стрільно попало в тюрму й роз било нам ліве «рило «будинку. Поволі .втихав енкаведистський кулемет, втихали й насту паючі німці. Ранок ставав кривавою загравою, що боязко сповзала по сірих стінах уборної, -будила зі сну, з тривожного отупіння дру зів вязнів, заглядали в їхні змінені за одну ніч лиця, жахалася й втікала. Поволі підносилися друзі, протирали очі, ніби ди-* вуючися, не знаючи чи живі вони іщ|, чи може це їхні душі. По чорнілі, обдимлені, спітнілі, брудні, постарілі. В очах ще крився жах пройденої ночі. Не пізнавали себе в-заїмно,, так змінила їх та страшна бердичівська ніч. Один відчинив двері на коридор і надслухував що дієтьаГ на світі, кількох пішло у розвідку. По хвилині вернулися вони і сповістили, що всюди тихо й спокійно, з ■енкаведистів ні сліду. Боязко Й' якось ще непритомно виходили 'МИ одинцем з 'уборної й коридором ішли на гору. Тут то там по дорозі зустрічали тру пів, на сходах лежала в калюжі крови Настка. Наша група сходилася в горішній камері. Виталися мобчки. Не було між нами всіх. Бракувало трьох хлопців між ними і мо го брата. Пішли шукати їх. Нетерпеливо жду їхнього повороту, сама не маю- сили іти шукати, ноги мліють, угинаються на. саму згадку, що можу його між живими не найти. Приходять і го лосять, що Михась Пецух і Олег Левицький впали під муром на подвірі. їх постигла ще перша куля як ми всі стояли на подвірі. Вони це перші жертви. Михась дістав одну кулю і відразу вмер, а Олег дістав аж 5 і ніодної смертної. Мусів дуже довго мучи тися, бо з болю покусав собі пальці і «подер тіло на грудях. Привели мого брата, йшов шкутильгаючи але йщов X ус міхався, що таки пережив лю страшну :ніч. .Тюрма представляла страшну, жарти ну. Порозбивана^п опа лена, чорна, обкурена, повно трупів, крови. Ми сновигалися по ній, мов тіні, стягаючи ранених до одної камери, щоб потім під проводом Дозя, високозаайансованого медика перевдазти ра ни. Та їх було багато, з поперестрілюваними рукамд,;,.ногами, животом, порозриваних гранатами, обсмалених вогнем^Були-й такі, що їм напевно не поможуть ні наші перевязки, ,ні ^навіть швидка лікарська операція, бо з браку негайної помотешли ве ликий.уплив крови й конали вже. В нашу тюрму заблукався червоноармівць і здорово, переля кав нас своєю появою в мундурі. Та він ніс нам вістку, ніе:нам пересторогу. Заговорив до нас щирою українською мовою, що витиснула в нас сльози на очах. “Друзі — каз^в — втікайте, як можна швидко звідси геть» Оце вертаються енкаведисти, що були на час втекли пдр£д гер манцями. Повернуть, застануть Вас ще тут, горе нам” — і зник так тихо і незамітно, як зявився. Ми стали радитися. Одні казали, ет пусте, це провокація* другі не вірили, сміялися, а ми, ми таки вірили в правдивість його слів, бо, як. не вірити цій щирій українській мові.. І ми зі бралися до купи, помолилися, згадавши що була неділя, то по- мянули душі поляглих наших друзів. Забрали зі собою, хто ще що зберіг від вогню (мені все пропало) і рушили в дорогу. Обережно й боязко сходили ми сходами в низ, виминаючи1 трупів, коридорами, далі брамою на подвіря, щораз приспішу- ючи кроку, якби за нами хто гнався. Врешті через хвіртку вий шли на вулицю. Не раділи ми, не тішилися, волею, бо воля ця була страшніша й небезпечніша, як перед тим тюрма. Пряме бігли ми вулицею, далі городами, полем; щоби швидше вперед, щоби дальше від тюрми. Втомившися, пристанули й оглянули ся. На горбочку’ перед містом чорніла обсмалена, напів розва лена тюрма, гріб наших друзів. Вона була вже поза нами, а перед нами стала наша ман дрівка по Україні, наш поворот до дому. Л. П. Бердичівська Ніч
Page load link
Go to Top
