Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10
9 ’ я* Савеля Стечиціин КРАСА УКІРАЇНЬСКОГО ОРНАМЕНТУ Природа щедрою рукою, розсипала красу по всім світі, й ще й в додатку десь глибоко в нутрі людини заховала та ємне відчуття краси, що без настанно. проявляється в кон кретних зображених формах. Вразлива поетична душа від криває ту красу' й передає її в багатій поетичній творчос ті. Музик схоздлює красу й зо бражує її в чарівних звуках імельодії. іСкуліьпуор творить досконалість у формах. І так безнастанно людина у своїй інеізгасаючій тузі за красою ви шукує її, переймаються нею і зображує її згідно зо своїм ро зумінням і хистом. Краса стала .могутнім двигу ном і невичерианим джерелом, до оагагої мистецької творчо- сти людства. Поминім тут- ака демічну мистецьку творчість, що виростала під впливом ідей ■певних шкіл, певних мистцїв. Така творчість належить вже до плявовнх' зорганізованих зусиль людства і підлягає пев ним правилам. Але збірна тво рчість народу; що проявилася без таких академічних- впливів, і вироблялась довгим проце сом еволюції’ їй: продмкала в буденне життя й цояде^би на роду, більше цікава в подиву гідна. Український народ проявив свою, жажду до краси у своїм щоденнім 'побуті яік в будівни цтві, в хатних ужиткових ре чах, а передусім в народнім о- дязі. Українська жїйка е справді- шніїі мистцем. Багата твор чість українського орнаменту це твір української жінки. За- х о плюючи ся красою, вона від давніх літ передавала свій ми стецький хист на полотні, на основі варстату, на тонкій шка ралупі яйця, подібно як поет передає свої поетичні настрої віршами в певнім ритмі, римі й милозвучності мови. Україн- _ська жінка передала своє розу міння краси з внутрішньої по треби, із замилування в зви чайне щоденне життя, з яким була' звязана. Вона окрашува- оражена в народних взорах звертає на себе особливу ува гу. Така пляномірність, ритм і. гармонія в повязанні поодино ких мотивів в одну цілість вка зує на досконалість й глибоке відчуття краси. Навіть кольо ри так вдатно підібрані, так згармонізовані, що виклика ють подив. Тільки справдіш- ний мистець може відчути та кі ТОЦКОСТИ в композиції деко ративного орнаменту. А все це діло звичайної української жінки. Фільо.софія естетики ставить штуку й правду на рівні. Одно ла те, що було їй найближче, з яким денно жила. Та мисте цька краса ублагороднювала душу й підносила культурний рівень дому. Бож звісно, що краса прямує до благороднос те душі, до, досконалосте у противенстві фадщу й грубо сте. Це ж українська.жінка тво рила потрібне тло у своїм домі до вищого культурного рівня. Українська орнаментика зо- й друге це поняття доскона лосте. Мабуть в українськім народі від давца зарисувалась та адогуча жажда шукання до сконалосте, шукання вічної правди, й відбилась на його орнаментиці. Може бути, що й посторонні грецькі впливи до сконалосте.. в штуці лишили свій нестертий слід і помогли розвинута мистецьку твор чість до високого рівня. Грець ка штука утворила безсмертні форми- скульптури. Вже від давна українське життя було в повній стичносте з грецькою культурою і така стичність мо гла впливати своїми дорога ми на. розвій мистецької куль тури українців. Сусідуючі на роди мо.скалі та поляка не ма ють такої розвиненої орнамен тики як українці. В москалів орнамент виступає в незграб ній примітивній формі. Через віддаль від високо розвинених культур Греції та Риму у тих народів орнаментика й ручне мистецтво не розвинулося до такої повноти як в українців. . На красу українського ор наменту могли впливати ще й такі чинники як краса україн ського краєвиду. Під впливом відмінної топографії україн ських земель витворилася від мінна творчі&Ть в ор;наменті у* степовііх, подільських й гір ських полосах. В кожній з тих полос орнамент зливається з характером краєвиду й тво рить своєрідні форми. Коли на безкраїх степах під блакитним небом виступають делікатні про'зорі орнаменти в молош- них відтінках і нагадують степ з його делікатними барвами й широкими просторами, так у противенстві гірські орнамен ти проявляють життя й буй ність гір в широкій скалі ве селих живих кольорів та за гальній пишноті, що тільки буйність гірського життя може ' видати. Поділля з чорною зо раною землею, що тягнеться смугами і змінюється від скиб до засівів, видало суцільні ма сивні взори, відбиваючи в со бі працю при землі.- На тлі рі дного краєвиду повного сво єї особливої краси |витворю- (Продовження на 10 стороні) В долині ген-ген лежало місто, властиво передмістя Клеца- рів. Маленькі домики палали червоними від заходячого сонця вікнами, ясніли зеленими городами. Було тихо й спокійно. Я ви тягнула перед себе рамена і вдихнула повними грудьми свіже повітря. З ближчих домиків повиходили люди й непомітно ки вали нам рукою, прощали нас. Неодин раз певно приходиться їм прощати таких людей, як ми, супроводжених штиками, “чу- бариків” Я їм відмахнула. Та в ту мить покотилася груба мос ковська лайка в мій бік і дихаючи важко, драпався на верх об риву чубарик”. Я швидко зникла в гурті подруг, ховаючись від нього. йшли- ми побіч товарового поїзду, що стояв на залізних рейках/ Із закратованих .вікон вагонів продирався до нас незро зумілий галас жіночих і мужеських голосів. Під кожним вікном викрикували ми свої імена, шукаючи знайомих, та ізза того га мору ніхто не відгукнувся. Даремно теж я кликала свого брата. Десь в половині поїзду, перед порожнім вагоном нас задержали й туди насадовили. Вагон цей, це невелика буда з вільним проходом по сере дині й поверховими причами по обох боках. На першім повер сі. над причами були маленькі загратовані віконця. В вагоні бу ло нас тридцять жінок; 6 .нас українок, решта польки, московки і жидівки, політичні й посполиті (уголовні). Як тільки зачини ли великі двері вагону, зараз стало, в середині темно. Ми поспі шили, щоб ще за видна приготовити собі місця на нічліг. На ша чвірка: Галька, Тацька, Анка й я зайняли місця на партері правої причі, а хоровита Пеля й старша вже пані Волошинора взяли собі місце на- поверсі тої самої причі коло вікна. До нашого “партеру” влазилося лежачи ногами, а вилази* лося головою. Хто був низький, той міг навіть досить вигідно сидіти, не дотинаючи головою до “поверху”. Але ми практику вали лише лежати. Розселивши коци й поклавши свої манатки під голову замість псГдушки, ми вилізли на поверх, щоб ще по бачити хоча Крізь грати вечір, заходяче соїнце та своїм звичаєм спільно відспівати червневе Богослуження в честь Пр. Серця І- сусового. Сівши тісно побіч себе, притулившися одна до одної, почали ми піснею, відправу. И лився з душі голос тихий, щирий, .сердешний. Шив через грати, продирав темну синяву вечірньо го неба —‘ й линув перед престіл Всемогучого. Наша душа, мов би покинула на той час тіло, — вся стала у своїй щиросте перед Ним. Не чули ми лайки “чубариків” під вікном, не чули ми таких напімнень і осторог наших сусідок польок. Ми були там — пе ред Ним.^Ми складали віддано й покірно долю наших найрідні- щих, долю Батьківщини й свою долю в милостиві, добрі його руки. Поволі гас день і вечір спочив на полях передмістя. Небо вкривалось то тут, то там зорями, що михтіли золотом та ма нили наші очі. Затих останній акорд нашої молитви й ми почу ли втому-в нашому тілі. Чоло зросив гарячий піт, духота вагону стала невиносимою. Була пора йти спати. Мовчки попращавши- ся, ми полізли на свій “'партер”. Та спати нам не хотілося, хоч втома й горяч знесилювали тіло. Тулила я до серця грудку рід ної землі,.побожно цілувала медалик, памятку від сестри, в дум ках пестила всіх найрідніших. Ще довго панував у вагоні скри піт дощок, порох людських тіл, шепіт, тужне зітхання, приду шене, тихе скриване хлипання. Поволі все втихало і в кінці була чути тільки нерівний важкий віддих тридцяти грудей. . (Дальше буде) -І
Page load link
Go to Top
