Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10
9 ’ я* Савеля Стечиціин КРАСА УКІРАЇНЬСКОГО ОРНАМЕНТУ Природа щедрою рукою, розсипала красу по всім світі, й ще й в додатку десь глибоко в нутрі людини заховала та ємне відчуття краси, що без настанно. проявляється в кон кретних зображених формах. Вразлива поетична душа від криває ту красу' й передає її в багатій поетичній творчос ті. Музик схоздлює красу й зо бражує її в чарівних звуках імельодії. іСкуліьпуор творить досконалість у формах. І так безнастанно людина у своїй інеізгасаючій тузі за красою ви шукує її, переймаються нею і зображує її згідно зо своїм ро зумінням і хистом. Краса стала .могутнім двигу ном і невичерианим джерелом, до оагагої мистецької творчо- сти людства. Поминім тут- ака демічну мистецьку творчість, що виростала під впливом ідей ■певних шкіл, певних мистцїв. Така творчість належить вже до плявовнх' зорганізованих зусиль людства і підлягає пев ним правилам. Але збірна тво рчість народу; що проявилася без таких академічних- впливів, і вироблялась довгим проце сом еволюції’ їй: продмкала в буденне життя й цояде^би на роду, більше цікава в подиву гідна. Український народ проявив свою, жажду до краси у своїм щоденнім 'побуті яік в будівни цтві, в хатних ужиткових ре чах, а передусім в народнім о- дязі. Українська жїйка е справді- шніїі мистцем. Багата твор чість українського орнаменту це твір української жінки. За- х о плюючи ся красою, вона від давніх літ передавала свій ми стецький хист на полотні, на основі варстату, на тонкій шка ралупі яйця, подібно як поет передає свої поетичні настрої віршами в певнім ритмі, римі й милозвучності мови. Україн- _ська жінка передала своє розу міння краси з внутрішньої по треби, із замилування в зви чайне щоденне життя, з яким була' звязана. Вона окрашува- оражена в народних взорах звертає на себе особливу ува гу. Така пляномірність, ритм і. гармонія в повязанні поодино ких мотивів в одну цілість вка зує на досконалість й глибоке відчуття краси. Навіть кольо ри так вдатно підібрані, так згармонізовані, що виклика ють подив. Тільки справдіш- ний мистець може відчути та кі ТОЦКОСТИ в композиції деко ративного орнаменту. А все це діло звичайної української жінки. Фільо.софія естетики ставить штуку й правду на рівні. Одно ла те, що було їй найближче, з яким денно жила. Та мисте цька краса ублагороднювала душу й підносила культурний рівень дому. Бож звісно, що краса прямує до благороднос те душі, до, досконалосте у противенстві фадщу й грубо сте. Це ж українська.жінка тво рила потрібне тло у своїм домі до вищого культурного рівня. Українська орнаментика зо- й друге це поняття доскона лосте. Мабуть в українськім народі від давца зарисувалась та адогуча жажда шукання до сконалосте, шукання вічної правди, й відбилась на його орнаментиці. Може бути, що й посторонні грецькі впливи до сконалосте.. в штуці лишили свій нестертий слід і помогли розвинута мистецьку твор чість до високого рівня. Грець ка штука утворила безсмертні форми- скульптури. Вже від давна українське життя було в повній стичносте з грецькою культурою і така стичність мо гла впливати своїми дорога ми на. розвій мистецької куль тури українців. Сусідуючі на роди мо.скалі та поляка не ма ють такої розвиненої орнамен тики як українці. В москалів орнамент виступає в незграб ній примітивній формі. Через віддаль від високо розвинених культур Греції та Риму у тих народів орнаментика й ручне мистецтво не розвинулося до такої повноти як в українців. . На красу українського ор наменту могли впливати ще й такі чинники як краса україн ського краєвиду. Під впливом відмінної топографії україн ських земель витворилася від мінна творчі&Ть в ор;наменті у* степовііх, подільських й гір ських полосах. В кожній з тих полос орнамент зливається з характером краєвиду й тво рить своєрідні форми. Коли на безкраїх степах під блакитним небом виступають делікатні про'зорі орнаменти в молош- них відтінках і нагадують степ з його делікатними барвами й широкими просторами, так у противенстві гірські орнамен ти проявляють життя й буй ність гір в широкій скалі ве селих живих кольорів та за гальній пишноті, що тільки буйність гірського життя може ' видати. Поділля з чорною зо раною землею, що тягнеться смугами і змінюється від скиб до засівів, видало суцільні ма сивні взори, відбиваючи в со бі працю при землі.- На тлі рі дного краєвиду повного сво єї особливої краси |витворю- (Продовження на 10 стороні) В долині ген-ген лежало місто, властиво передмістя Клеца- рів. Маленькі домики палали червоними від заходячого сонця вікнами, ясніли зеленими городами. Було тихо й спокійно. Я ви тягнула перед себе рамена і вдихнула повними грудьми свіже повітря. З ближчих домиків повиходили люди й непомітно ки вали нам рукою, прощали нас. Неодин раз певно приходиться їм прощати таких людей, як ми, супроводжених штиками, “чу- бариків” Я їм відмахнула. Та в ту мить покотилася груба мос ковська лайка в мій бік і дихаючи важко, драпався на верх об риву чубарик”. Я швидко зникла в гурті подруг, ховаючись від нього. йшли- ми побіч товарового поїзду, що стояв на залізних рейках/ Із закратованих .вікон вагонів продирався до нас незро зумілий галас жіночих і мужеських голосів. Під кожним вікном викрикували ми свої імена, шукаючи знайомих, та ізза того га мору ніхто не відгукнувся. Даремно теж я кликала свого брата. Десь в половині поїзду, перед порожнім вагоном нас задержали й туди насадовили. Вагон цей, це невелика буда з вільним проходом по сере дині й поверховими причами по обох боках. На першім повер сі. над причами були маленькі загратовані віконця. В вагоні бу ло нас тридцять жінок; 6 .нас українок, решта польки, московки і жидівки, політичні й посполиті (уголовні). Як тільки зачини ли великі двері вагону, зараз стало, в середині темно. Ми поспі шили, щоб ще за видна приготовити собі місця на нічліг. На ша чвірка: Галька, Тацька, Анка й я зайняли місця на партері правої причі, а хоровита Пеля й старша вже пані Волошинора взяли собі місце на- поверсі тої самої причі коло вікна. До нашого “партеру” влазилося лежачи ногами, а вилази* лося головою. Хто був низький, той міг навіть досить вигідно сидіти, не дотинаючи головою до “поверху”. Але ми практику вали лише лежати. Розселивши коци й поклавши свої манатки під голову замість псГдушки, ми вилізли на поверх, щоб ще по бачити хоча Крізь грати вечір, заходяче соїнце та своїм звичаєм спільно відспівати червневе Богослуження в честь Пр. Серця І- сусового. Сівши тісно побіч себе, притулившися одна до одної, почали ми піснею, відправу. И лився з душі голос тихий, щирий, .сердешний. Шив через грати, продирав темну синяву вечірньо го неба —‘ й линув перед престіл Всемогучого. Наша душа, мов би покинула на той час тіло, — вся стала у своїй щиросте перед Ним. Не чули ми лайки “чубариків” під вікном, не чули ми таких напімнень і осторог наших сусідок польок. Ми були там — пе ред Ним.^Ми складали віддано й покірно долю наших найрідні- щих, долю Батьківщини й свою долю в милостиві, добрі його руки. Поволі гас день і вечір спочив на полях передмістя. Небо вкривалось то тут, то там зорями, що михтіли золотом та ма нили наші очі. Затих останній акорд нашої молитви й ми почу ли втому-в нашому тілі. Чоло зросив гарячий піт, духота вагону стала невиносимою. Була пора йти спати. Мовчки попращавши- ся, ми полізли на свій “'партер”. Та спати нам не хотілося, хоч втома й горяч знесилювали тіло. Тулила я до серця грудку рід ної землі,.побожно цілувала медалик, памятку від сестри, в дум ках пестила всіх найрідніших. Ще довго панував у вагоні скри піт дощок, порох людських тіл, шепіт, тужне зітхання, приду шене, тихе скриване хлипання. Поволі все втихало і в кінці була чути тільки нерівний важкий віддих тридцяти грудей. . (Дальше буде) -І
Page load link
Go to Top
