Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12
(Власна кореспонденція Нашого -Життя) Хоча Париж позначається у вакаційних місяцях т. зв. “огір- ксівою ” мертвеччиною — запре паризькі українці проявили, в тому часі неабияку діяльність. До важніших подій в тому га рячому часі (дослівно) слід за рахувати: .виступ В. В'ИІНІНИ'ЧеН- ка, Конгрес Укр. Дол. Коміте тів, Міжнародне Джемборі, в нікому українці брали участь, та концерт українського хору в радіо. В. Вннниченко й конкордизм Доволі сензаційн-ою подією був політичний виступ п. Воло димира Вивниченка. Приїхавши в Париж зо свого хутора на пі.ЗДиК Франції, звернувся -наш ві-.онач,ний письменник до Гро мадської Опіки з проектом зу стрічі з українським громадян ством Парижа. Хоча політичні потягнення п. Винниченка в минулому аж ні-, як не відповідають настроям у- країнців зо старої, а тим паче з навої еміграції — всеж таки усім цікаво було побачити та послухати знаменну постать 1917-19 pp., тогочасного голову Директорії УРР а разом із.цим першорядного романіста та ге- ніяльного драматурга. Та коли п. Вийничевко у до кладі про конкордизм — неяс ну ідею загального братерства народів, лікування “хворих” імлеріялістів та “мирне” пере конування їх, що гнобити слаб ші народи “непотрібно”, як теж непотрібно армій, боротьби й т. п., а разом з цим проповіду вав, що серед українського на роду існує клясова боротьба — не дав нічого нового, як 'тіль ки те що визнавав він в часи російської революції — його доповідь викликала глйюоіке розчарування серед слухачів. Розчарування та жаль, що цьо го колишнього українського .дипломата й політика не нав чили нічого його власні та йо го уряду помилки. Цеж якраз Винничеико, як голова Україн ського Уряду, прикавав розпу- . стити армію підчас большеви- цького організованого наступу. Не навчили його .нічого й жа хливі наслідки такої наскрізь “гуманної” т.а “людської” по ведінки нашого. Уряду у відно шенні до московських загарб ників. "Тому теж в дискусії пооди нокі промовці дали, йому нале жну відправу й відкинули про позицію прелегента оснувати політичний журнал п.н. “'Парла мент”, в якому моглиб “виго воритися ” — так як у справж ньому парламенті — поодино кі партії :від націоналістів до комуністів. Замітає, що тільки дві жінки, вриявиі на докладі, підносили заслуги п. Винниченка як лись-- менника, одначе із застережен ням, що його політичні тенден- . ції івеоп’ришліиіві -для україись- кого народу та з порадою рад ше й далі збагачувати україн ську ’літературу своїми мисте цькими. творами, як ширити ба- , ламутні й нікому непотрібні і- деї -іоонкордизму. : IV. Конгрес Укр. Доп. Комітетів' Це вже втретє Париж гостив у себе делегатів Українських Допомогооаих 'Комітеті® бага тьох «раяін. Як .відомо =— І. Кон-. грес відбувся ® Лондоні. За вийнятком дванадцяти .делега тів з.'’Німеччини, яких затрима ли в Бадей та не пустили до Франції (приїхали тільки два з французької зони) — заступ лені були асі доломогові осе редки. Европи. Вражала відсут ність -делегатів Америки й Ка нади. Тому й зразу після від криття Конгресу порішили при- явніі вислати телеграму до п. дра Гала-на з проханням негай ного приїзду. Конгрес проходи© на ділових нарадах та працях окремих ко місій хоча організація конгре су залишала багато до бажан ня. Майже ввесь час нарад зай няли довжелезні звідомленая місцевих комітетів, а на кінце ві висновки й резолюції зали шився ©сього один день. Бра кувало теж кінцевого рефера ту, реасумуючого праці комі сій, що намітив би докладний плян праці на майбутнє та зав дання Центрального. Комітету, що його мав створити Четвер тий Конгрес. Не обійшлося теж без прик рого інциденту та резигнації п. інж. Созонтова з президії Кон гресу. Це й було: Причиною, що Конгрес доручив створення Централі не Парижеві, але Цен тральному Представництву Укр. Еміграції у Мінхені. На жаль, серед делегатів не було -ніодної жінки. Одинока умандатО'вана делегатка п. Ірф- на Паївликовська не могла до битись до’ Франції, через паш- портові труднощі, разом а ці лою делегацією з Німеччини. Зате опрацьований нею 'реферат на господарські теми став ос новою праці господарської ко- міаії на конгресі. Інші жінки, приявні на .конгресі були в ха рактері гостей іабо преси. А шкода... З нагоди Конгресу “Союз У- «раїнок у Франції” влаштував концерт з я. Любою Кобрин — соиран, Міро*іСкалею, те нор, та Тамарою Гавришко — танець. Після концерту відбув ся баль, на якому приізні деле гати мали нагоду познайомити ся ближче з місцевим українсь- ким громадянством. Посвячення Православної Цер кви в Парижі День- 3 серпня позначився для українців Парижа- новим досягненням: в тому дні -посв'я- чено новий бастіон українсько го. р е л і г іі й до-національнс'го життя — будинок Української Православної Церквіи. Посвя чення доконав Владику Мсти слав Скрипник. Хоча серед українських гро мадян у Франції слідві щ., до волі гострі віровизнанні ц.-ізии- ці, то слід признати, що новою церквою тішаться в рівній мірі православні й греко-католики, чого доказом лриіявність на ио - свячеиві О. Мітрагга Перідої а в асисті греко-католицького ду ховенства та представіникІЕ у- сіх українських установ Пари жу. Український Концерт у фраь ’ цузькім радіо Дня 15 серпня в год. 10:45— 11:45 передавала Французька Радіо Інституція коїнцерт п. “Вечір над берегами Дністра”. На програму цеї гарної авди- ції окладено декілька народних, пісень та вори Лисенка, Деон- товича, АртемОвського, Людке- вича, Кошіиця, Гайворонськогр, Ревуцьїкого', Лятошивського, у виконанні мішаного та жіночо го хору та солістів: НіндаЩтре- лінгер, Василя Тисяка, Мирос лава Старицького, Сергія Ге- рича. Оба хори та солісти тво рять паризьку Хорову Капелю, під дирекцією о. проф. Сапру- на, що своїми виступами -по па ризьких -церквах та різного ро ду концертах здобула собі вже заслужену славу. Запрошення до радіо — це новий успіх на шої Капелі. Л. К. містя, поля, городи, садки, хати, доми, безлюдні пусті -вулиці. Орієнтуємося, що будемо- їхати через Підзаімче. Там потяг пе реїздить мостом понад вулицею. Нам приходить "думка написа ти грииса (малу записочку) з адресою й кинути крізь в'ікио на вулицю. Може знайде 'Хтось та й принесе родині* вістку, .що їхня донечка поїхала транспортом у чужину. Талька скоро витягає з рубня плаща великий наш екарб — кусочок графіту, кладе його *йж сірнички, обмотує виткою і на папері з квитанції креіслить коротко сильні слова: “Ми їдемо у Схїдню Україну, сильні, здорові й бадьорі та повні надії, що повернемося. Ожидайте нас!” Дальше слідували наші імена з адресою кожної. Таких лрипсів виготовляє вона •'кілька, кладе їх між дві кістки цукру, .обшиває шматочною. Ждемо в напружен ні Підзамча. Минаємо стацію. Потяг не задержується. Вже ба чимо вулиці, на яких рух оживлений, як звичайно. Люди запри мічу ють потяг з загратованими вімнами, а в них голови вязнів, стають на вулицях і глядять на нас. Співчуття, жах, розпука ■глядить Їхнім очима. Деякі йідйажініші махають до нас руками. Поліція розганяє.- З вагонів чути в сторону вулиці розпучливі крики в'язнів, прощальні слова. В ту лить вікно нашого .вагона опинилася над .вулицею і ми затиснувши кулаки, напруживши силою волі кожний свій мяз, впялили очі крізь вікно-. Метким рухом кинула Талька грииса »а вулицю між товпу а з наших сердець вирвався оклик сильний, грілкий “Слава Україні”, й вулиця зникла злеред,наших очей. На віконній граті ридає політична-полька, в куті хлипає мос ковка. До болю затиснули ми кулаки, щоб гідно видержати, хвилину розстань з рідним Львовом. Потяг мчить шаленим темпом. Мов камяні сидимо непору шно- зі стягнутим чолом, з вперто впяленими очима у віжно. 1 так одна по одній зникають перед нами дім, вулиця, городець, далі і церковця мала на горі, клаптик поля, ще одна хата, ще будка залізнична і . Львів вже за нами. Вже від подиху вітру хвилюють зелені жита, біліє лан ко нюшини, пишається горда, висока тополя. Одні за одним зни кають поля покраяні в різнокольорові стяжки. Перед нашими очима заявляються все нові, все кращі образи. Минаємо станцію одну за одною, не задержуючися. Зближаємося до. Задвіря. Тамі, є мій дядьк 9 священиком. Я беру приготовленого Талькою гри-, пса і креслю його, адресу. Чей же якийсь подорожній знайде йо го й занесе на приходство, а звідти дядько, напевно подасть до Львова. Зближаюся до вікна, може якраз побачу кого знайомо го. На станції стоїть гурт людей і повно п-оііц'ії. Потяг жене так швидко, що годі в гурті кого розпізнати. Кидаю- грипса, але ве бачу куди він упав. Кидаючи не можна добре розмахнутися» бо руки зза грати не можна витягнути. і Їдемо так цілий день, нічого не ївши крім солоних оселед ців ще з рана. Обіцяної води ми не дістали й спрага нас шалево палить. Та ми не "зважаємо на те, сидимо непорушно при вікні й ні на мить не відвертаємо очей від картин, що швидку пере- суваютися перед нами. Прощаємо в думці їх, поля квітучі; рідні села, селян на дорозі, дітей, що пасуть худобу, гусей. Це все таке нам рідне, близьке, дороге, це все таке наше. (Дальше буде) {
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12 
