Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8
4. Навіть в цих грізних скит,альчих обставинах наші брати виявляють велику культурну активність і серед холоду та голоду, в найбільших злиднях вони не перестають творити- культ ■ турні вартості якими може пишатися ввесь український наріод та які вийдуть на доброй славу цілому людству. І в тому ми мусимо їм дати найконечнішу матеріяльну допомогу. Ці завдання ЗУАДКомітет зможе виконати тільки при найбільшій співпраці і піддержці цілого американсько-українського громадянства. Тут в першу чергу треба створити відповід ний фонд, без якого булаб неможлива ані оборонна, ані допомогова акція. Перше Загальне Зібрання Комітету не виявило надто великого довіря до нашого грома дянства і ухвалило зібрати в цему році бодай двіста тисяч доларів. Нашим обовязком буде доказати, що цей брак віри в нашу добру волю таки нашими представниками не є виправда ний і ми зложимо не двісті тисяч, але бодай один міліон. Це булоб пересічно навіть не по чо тири долари на допомогу кожному нашому скитальцеві. Ці фонди ми можемо зложити, якщо: 1. Кожний американський українець стане спомагаючим членом ЗУАДКомітету та запла тить річну вкладку 5 доларів, а кожна організація стане дійсним членом та заплатите річну вкладку 10 доларів. 2. Якщо кожний добровільно оподаткує себе та призначить раз в рік свій одноденний за робіток на допомогові ціли. 3. Якщо дохід з. усіх імпрез будемо призначати і негайно пересилати до розпорядження ЗУАДКомітету. 4. Якщо при кожній нагоді, при кожному родинному, чи громадському святі памятати- мемо про 300,000 наших знедолених скитальців та складатимемо добровільні дат.ки їм на до помогу. 5. Якщо кожний, кому Господь допоміг доробитися більшого майна, стане меценатом на шого Комітету та призначить більшу суму на допомогову акцію. Рівночасно з посиленою збірковою акцією, наше громадянство повинно сказати теж своє слово в обороні скитальців, організуючи масові віча та висилаючи відповідні заяви нашому урядові, домагаючись зміни іміграційних законів та дЬпущення українських скитальців до Злу чених Держав. В усіх цих справах ЗУАДКомітет постійно проголошує в нашій пресі відповід ні поучення та радить і допомагає безпосередно в поодиноких випадках. Американські українці! Від нас у великій мірі залежить життя, або смерть 300,000 наших рідних братів і сестер. На нас звернені їхні очі, у нас їхня надія, до нас простягнені їхні руки! ДОПОМОЖІМ! РЯТУЙМО ЇХ! ЗЛУЧЕНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ АМЕРИКАНСЬКИЙ ДОПОМОГОВИЙ КОМІТЕТ адв. Іван Панчук, голова Никола Мурашко, Др. Лонгин Цегелський, Олена Лотоцька, Іванна Бенцаль, адв. Роман І. Смук, місто-голови Др. Павло Дубас, секретар Евген Рогач, касієр Др. Володимир Ґалан, екзекутивний директор Роман Слободян, Василь Шабатура, Василь Довгань, Анаст. Ваґнер, Ант. Маланчук, контролори Директори: Дмитро Галичин, Евфемія Гузар, Катерина Джорджія, Лев- Добрянський, Богдан Катамай, Дарія Кульчицька, Марія Лехицька, Калина Лисюк, Анна Настюк, Микола Олек- сик, Іванна Подола, Дмитро Чернявський, проф. Микола Чубатий, Степан Шумейко. UNITED UKRAINIAN AMERICAN RELIEF COMMITTEE P. O. Box 1661, Philadelphia S, Penna. КОНЦЕРТ УКРАЇНСЬКИХ CO- JHCTIB У ЛННХЕН» В неділю -4' травня: відбувся у Мінхені концерт’ молодих у- країнських солістів. В концер ті взяли участь: Оксана Тарнав- ська (скрипка), Калита Чічка- Андрієнко (фортепян), та Іван Рудавський (баритон). Концерт розпочала п-ні Чі- чка-Андрієнко фортепяновим „Запрошенням до танку'* Ве бера. Опісля вивела „Арабес ки” Дебюссі. Центром уваги у цьому скромному концерті була п. Оксана Тарнавська. Молода, талановита скрипачка викона ла прекрасно концерт А-дур Боккеріні. При виконанні ме лодійного Брамса доказала Тарнавська, що крім таланту й технічних досягнень вміє вжи тись у твір та наблизитись до тенденції автора. її скромний недільний виступ доказав, що в Тарнавській маємо знамени ту скрипачку. Баритон Іван Рудавський вда ло відспівав кілька оперних а- рКі: арію. Мазепи з опери Чай- ковського „Мазепа”, арію Ос тапа із Лисенкової опери „Та рас Бульба', та чи не найкраще з них арію Ренато із „Масково- го балю” В-ерді. Акомпаніювала п-ні Калина Чічка Андрієнко. СОВІТСЬКІ КОНЦЕНТРАЦІЙ НІ ТАБОРИ В совітській зоні Німеччини є тепер більше концентрацій них таборів як за влади націс- їів. Таксамо як за Гітлера в со вітських таборах найбільше тепер німецьких СОЦІАЛІСТІВ. в замку і двері відкрилися. В камеру війшло кількох дижурних з паперами :в руках. Ми обмінялися поглядами: оце тепер ста неться це на що ми боючися чекали. Рука шукала руки найближ чої подруги і в дружнім устиску лучилися ми думками. Тимча- сом дижурний, розсортувавши папір, хрипким голосом без кра ски читав прізвища: Волошин, Анна Боднар, Галина Столяр, Пе- ля Хймко, викликана зітхала якби найстрашніше вже було поза нею, невикликана тривожно ждала своєї черги. “Кого я і- іцитал бистрей собірайсь з вєщамі" — закінчив таким же голо сом дижурний. Куди? Гляділи допитливо наші очі в його лице, та дарма шукали в ньому відповіді, воно завжди однаково грі зне, понуре, відпихаюче. Воно рівно відсилає людей на волю, чи на смерть. Бо, чи це йому зворушуватися куди ми йдемо? Ми неперіші й неоста-нні. Він не мгіє того дару застано влятися над тим, що переживає інша людина, що думає вона. Він навіть не застановляється чи й що він сам думає, він — бездуш на машина. Візита скінчилася, з грохотом зачинилися двері. Припали ми до тих наших дівчат, яких доля щойно рішилася. Ми не сум нівалися, що вони ідуть транспортом. Але чому тоді нас розлу чають, чому не забирають всіх? Нашою мрією було ділити ра зом нашу спільну долю дальше, бо лучили нас сильні вузли при язні, спільно пережитих тюремних днів. Слідство, процес, камера смерти, помилування і врешті поворот до життя — ка мера засуджених. Спільно пройшли ми оці всі проби, які ство рили з нас одну велику душевно нерозривну зцілість, однак проти такої судьби, як сьогодні, ми були пасивні, бо щоск поміг ри- спротив? В' 1 Зворушені до глибини пакували свої клуночки дівчата. Ми помагали-їм- мовчки. Завелика хвилина,, щоб ворушити її слова ми. Ми й так розуміли одна одну дуже добре, кинений погляд, сестриний поцілунок більше значить, як «еодні гарячі слова. Скоро відкрилися знову двері. Ми думали, що вже прий шли по них. Тимчасом дижурний знову розгорнув папір j зно ву почав читати прізвища: Вйнників Талька, .вслід з ним^ви-кли- кав моє прізвище — “собірайсь бистрей & веїцамії’’. Я душею зраділа, що не розлучають мене з Галиною, най ближчою подругою. В поспіху складаємо свої клунки і в кіль кох мінутах ми готові. Приходить найтяжча хвилина, хвилина прощання. Остаються три наші дівчини: Дара,, Марта й Людка. Підходимо до них. Стоять вони три на сіннику зворушені, мов чазливі. “Люба, Люба, ніколи мене не забудь” — закидає мені мала Дарка руки на шию і ніжно тулиться до мене. Вогкі- її очі, так по дитячому дивляться на мене, так по дитячому просять. “Люба, сестричко моя” — пращає мене Марта і робить хрест на моїх грудях. Підхожу до Людки. Та стискає мене міцно й без слова ди виться на мене своїми глибокими очима, як би хотіла цей по гляд дати мені на дорогу. Стоїмо^ хвилинку притулившися до себе. * в Від дверей будить «ас грімкий голос дижурного: “А 'ну да вайте по бистрей!” Закидаємо наплечники на плечі, ще один погляд на дівчат і ми вже коло дверей. Обертаємося, ще раз на мить. Стоять вони три на сіннику під стіною мовчазні непорушні. “Чубарики” вже тягнуть нас на коридор. Підносимо швидо руку і кличемо “Сла ва Україні!” — Дівчата відповідають і ми зникаємо за залізни ми дверима. (Дальше буде).
Page load link
Go to Top