Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8
УСПІШНИЙ ЗДВИІ УКРАЇНСЬКОЇ М0.1ДІ У днях 31 травня й 1 червня «відбувся в Ню ійорку зїзд ук раїнської молоді м итро ПОЛИ - таїльної округи, як частини Лі ги Української Молоді Північ ної Америки, яка матиме в осе ні конвенцію у Филаделфії. <В нарадах першого д^я взя ли участь 300 представників, не лише нюйорської округи, але й дальших стейтів а також з Ка нади. БуЛфб інтересних рефе ратів на теми: Сучасність в о- ч-ах ветеранів, (Данило Слобо дян); “Наша роля в мирових змаганнях Америки”, (Степан Шумейко); “Наша участь в у- становленні українських амери канських організацій”, (Осип Лисс-гір); “Чому жінки є актив ніші від чоловіків в кругах мо лоді ”, (Олена Кулчинська); “Третій розділ” (Софія Демид- чук). Капітан Данило Слободян зисував погляди 'українських ветеранів недавньої війни на те перішній стан організованого життя американських українців. Редактор Степан Шумейко, бувший голова Ліги У.М.П.А., Ttnep голева Українського Кон гресового Комітету Америки, говорив про працю американ- сі ких українців для визвольних змагань України, що причи ниться до світового муру, чого бажає американська нація. Капітан Осип Лисогір казав, то українська молодь повинна брати більшу й живішу участь у житті нашого громадянства. Панна Олена Купчинська представила, як далеко більшу участь у громадськім житті бе- (Продовження на Стороні 8-ій) В боротьбі за життя 300,000 наших братів і сестер Ввесь український народ переживає сьогодні найгрізніше лихоліття своєї однаково слав ної, як і трагічної історії. Міліони українців на своїй политій кровю, засіяній трупом та вкри тій руїною землі зазнають найбільшої неволі та найжорстокіших знущань від безпощадного ворога. Тільки незначній частині українців заощадила доля тих усіх страхіть і страждань неволі. Тілько відносно мала кількість українців, яких доля, чи недоля, завела в тричі благословенну, бо вільну Землю Вашингтона, в Канаду, чи до південно-американських країн, не мають потре би дрожати, що ворог кожної хвилини може вкоротити їм віку, що може взяти їх на муки. Тільки ця мала кількість українців не потребує сьогодні шукати окрушинок хліба по чужих смітниках, щоб бодай обдурити, якщо вже не можна, заспокоїти, дошкульний голод. На цю малу частину щасливих українців звернені сьогодні очі многострадально'і української нації, до них простягнені руки міліонів їх братів і до них звернений розпучливий голос: РЯТУЙТЕ! В благочинній допомоговій акції ми, американські українці, мусимо заняти перше місце. Бо тільки ми маємо до цего всі передумови. Не маючи можности простягнути допомічну руку нашим братам в неволі на рідній землі, тим більші обовязки спадають на нас у відношенні до тих трохсот тисяч наших братів, які вир вались зпід смертельної небезпеки на батьківщині та попали в загрозливе положення на ски- танні. Шість років найбільших воєнних страхіть, вже два роки нелюдських поневірянь на ски- танні, постійне полювання на них, як на дикйх звірів, постійні “скрінінги”, постійні погрози, голод, холод, обида! Колиж, нарешті, скінчаться ці знущання над невинними людьми? Ми, американські українці, вільні громадяни цеї великої й багатої країни, мусимо сказати тут наше слово, мусимо вирятувати наших братів. Цеж триста тисяч найкращих людей, в то му 25 тисяч нелітних дітей, кілька тисяч сиріт, кілька тисяч інвалідів і калік, кілька тисяч старців і хворих, десятки тисяч жінок, що досі вже перейшли всі тортури пекла! Чи ми, їхні брати, дозволимо, щоб вони терпіли і страждали та, проклинаючи свою долю і нас, серед стра ждань умирали? Чи зазналиб ми будьколи в житті ще радості з нашої волі та з нашого доріб- ку, якщоб ми дозволили загинути цим тром соткам тисяч наших братів на скитанні? Чи не цу- ралисяб нас наші власні діти, якщоб ми дозволили загинути тисячам дітей наших братів і се стер на скитанні? Найголовнішими завданнями ЗУАДКомітету на найближчий час є: 1. Забезпечити цілу масу українських-скитальців перед дальшими ворожими наступами на них та добитися для них основних людських прав на життя і на свободу. 2. Добитися для них дозволу на переїзд у вільні країни, насамперед до Злучених Дер жав Америки, де вони моглиб почати знова нормальне життя і свою творчу працю на благо ці лого людства. 3. Заки це станеться, ми мусимо забезпечити їм найконечнішу допомогу харчами, одягом і ліками для хворих та окремою Доживою для дітей і матерей. Л- п. Бердичівська Ніч (УРИВКИ ІЗ ЩОДЕННИКА) Авторські права застережені 1» другій ПОЛОВИНІ вересня 19Р>9 рО ІЇ/, большевики, в результаті порозуміння з гітлерівською Німеччиною., зайняли .За хідну Україну. Вже перші дні большевн- дм.ого панування пршіеслп тії! частині у- країнських земель нещадний терор ІІКВД арешти, заслання та насильну колекти візацію. Проти большевпцької окупації ніцнлв український народ завзяту бороть бу. На неї відповіли большевики даль шими переслідуваннями. У вересні 1940 року перевело ІІКВД масові арешти в цілій Галичині, а зокрема у Львові. Жер твою тю арешті is впали сотки молодих українці в.. По жахливому слідстві, що йо му були піддані арештовані, НКВД влаш тувало в січні 1911 року у Львові монстр- зіроцес 59-ти українців, в тому кілька- на/дати жінок. ІІезалеждо від трудного слідства, їжі обвинувачені держалися ду до бре.. Більшість з них була засудже на на кару смерти, в тому також молоді дівчата. Частина з них не була розстрі ляна й перебувала у львівських вязницях до вибуху німецько-большевицької війни. На самому її передодпі ІІКВД почало транспортувати в я з ііів до вязниці в Бер дичеві. Там перебули вязні декілька днів. Коли ближалися німці, большевики облялп вязницю нафтою і підпалили. Вязні по чали зпутра розбивати вязницю. Тоді большевики закидали вязницю гранатами і почали її обстрілювати зі скорострілів. Лиіп частина вязнів змогла врятуватися. Оця жахлива подія увійшла в історію ук раїнського визвольного руху останніх ро- кіп під назвою “Бердичівської ночі”. 0- пие цього нечуваного доказу большевиць- кого насилля над українським народом приносимо на цьому місці у формі спо минів одної з учасниць цеї події, п. Л. П. Редакція. Субота 21 червня, 1941 р. День почався соняшний, соняш- лий. Навіть крізь наше загратоване й дошками забите вікно •продирається вузенькими струмоічками сонце. Це нас оживляло і в камері рух був замітний. До того сьогодні субота й належа лося під неділю зрооити основи ній порядки, та краще овій жит ловий куточок та й себе прибрати. Кожна метушилася на своїй половині сінника, вирівнюючи коц, струшуючи з нього окру- шини хліба і старанно укладаючи в головах кілька платків оде жини —усе своє майно. Та в..нашої “вісімки” настрій сьогодні був щось здержаний. Кожна з нас була вразливіша як звичайно, чомусь неспокійна й таємнича. Події, що трапилися цього' тижня, зробили на нас враження. Ще раз докладна перевірка наших генералів, пара графу обвинувачення і присуду. Врешті фотографування з та бличкою — номером на грудя*х “анфас”, з двох боків лиця, від тиски пальців та лікарські оглядини. До цьо-го ще дотинки й жарти урядовців “чубариків”, що- ніби то між собою голосно говорили про транспорт, про далекий Схід, життя засланців, тяжкі роботи. Так це було ясно, що всі ті експерименти* які з нами робили, були приготуванням до транспорту. Ми вичували що нас чекає незнана, далека дорога під важ ким конвоєм у далекий Сибір, страшне майбутнє й хоч тиждень томй{ кожна з нас запевняла вітверто, що воліє транспорт, во ліє щоденну тяжку роботу, аби тільки рух, аби тільки покину ти врешті свою половину сінника; вирватися з безділля і вклю читися знову в життя. Сьогодні, коли ця будучність застукала нам майже до дверей, наїм стало страшно, нас огорнув жах пе ред страшним майбутнім, а серце на саму згадку палив біль і розпука, туги за рідними за домом, за батьківщиною. Мовчазні гляділи ми на себе окриваючи в душі одна перед одною всі ті неспокійні думки. Осторожно ловили кожний підо зрілий рух на коридорі,1 а очі крадьком поглядали тривожно на двері. Зближалося полуднє. Нечаянно почули ми скрипіт ключа Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
