Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12
ВІСТІ З ПАРИЖА (Продовження зі Сто они 6-ої) їнок у Франції” задоволена, о- дначе їй не вільно засісти на лаврах. Коли перший рік своєї діяльносте витратила вона на придбання фондів та навязан-ня звязків з чужинними жіночими організаціями — то другий рік праці повинні грядучі Загальні Збори накреслити як зусилля на розведення організаційної сітки С.У. в цілому краю та по силення культурно-освітньої ді яльносте серед своїх членів. Щось трохи рації мають всеж таки антифемініністи! До нової Управи ввійшли па ні: Коваль Галина, голова; Кру- шельницька Люба, секретарка; Попель Надія, касіерка; Дейча- ківська Стефанія, культ-освітна референтка та звязку з “Обєд- нанням", пп. Новаківська Ма рія, Марківна Дарія, Янусевич Розалія, членки Уіправи. Реві зійна комісія: пп. Білошицька, Френкова, Яцкова. JI. К. Іван Годяк, філмовий артист в кружку дівчат і молодиць в Шикаго, перед концертом 10 травня, ц. p., який уладила ши- кагівська громада на допомогу екитальців НОВІ УКРАЇНСЬКІ ЕМІГРАН ТИ В АНГЛІЇ Як відомо, тисячі українців прибули тепер з Італії й Німеч чини до Англії, й виїзд укра їнських збігців туди з Німеч чини продовжається. Часопис “Українська Думка”, який виходить в Лондоні пише, ось що з приводу приїзду но вих українських емігрантів до Англії: Від часу приїзду наїцих лю дей з континенту, вони вже на вступі дали себе пізнати місце вому громадянству із дуже до брої сторони. Майже в кожно му збірному осередку наші лю ди,. приїхавши з континенту, виказують питому їм організа ційну здібність. Майже всюди в таборах, не дивлячись на те, як довго їм там прийдеться жи ти, вони відразу наладнують культурно-оовітну й громадсь ку працю, створюють якнайдо- ! гідніші умовини життя для се бе й для свого оточення, і вияв своїх вартостей ставлять перед очі господарів у формі імпрез: концертів, виставок, пописів, тощо. Це все в сумі створює капітал, який у майбутньому напевне заважить на долі цих людей. Бритійці, самі любите лі й мистці' ладу, порядку й ор ганізації, обсервують, бачать і витягають відповідні висновки. Висновки позитивні;- Наші лю ди дійсно гідно зарепрезенту- вали себе перед чужими свої ми господарями і опікунами. Покищо тільки деяка кіль кість наших людей відійшла на сталу працю. Багато ще на неї чекає, перебуває в таборах у більших громадах. У громаді легче й догідніше себе гідно виказати. Не знати, чи в май бутньому, коли всі будуть роз міщені по варстатах праці, во ни й надалі будуть творити більші громади чи групи, не ві домо, чи праця, ради якої во ни тут приїхали, чи дальші у- мовини будуть таксамо спри ятливі. Надіємося що так. Од наче, як воно не булоб в май бутньому, заскарблену до брозичливість й симпатію гос подарів треба вдержати, треба її посилювати, знаходити до цього умовини, використову вати всі нагоди. Добрий початок зроблено, й працю треба продовжати. * * * Та чи нашим людям в май бутньому доведеться жити гро- мадно, чи в менших групах чи одинцем, їм треба памятати на одне: наша сила, сила всіх ук раїнців, що знайшлись на цих островах лежить в першу чергу в нашому зєднанні, в тому, щоб ми всі, чи будуть нас тися чі чи десятки тисяч — творили одну громаду, одну родину. Тепер до Великої Британії приїхало, приїзджає і ще при їде багато більше українців, як ! їх було тут дотепер. З їх приїз- j дом, надіємося й українське І життя й наші осяги відповідно збільїшатьйя й зростуть. Віримо також, що зростуть ряди нашої і організації, що при допливі но- I вих сил, у виді нових можливо стей і вимог хвилини, наша ор ганізація зможе ще краще ви конувати своє велике завдання, до якого вона була покликана до життя осінню 1945 року не сти поміч й опіку українцям у Великій Британії. ІНТЕРЕСНА КНИЖКА ДЛЯ ЖІНОК Обєднання Українських Жінок на Еміграції видало в Авсбургу, в Німеччині ПОРАДНИК ЛІКАРСЬКИЙ ДЛЯ ЖІНОК “МАЛА ГІГІЄНА ЖІНКИ” яку написала ДР. СОФІЯ ПАРФАНОВИЧ відома лікарка й авторка наукових праць з ділянки гігієни Книжка 80 сторін друку з малюнками. Ціна 1.00 дол. Замовлення разом з грішми треба посилати на адресу: UKRAINIAN NATIONAL WOMEN’S LEAGUE OF AMERICA, INC. 866 North 7th Street, Philadelphia 23, Pa. тай. Весна кохання. Тут пісня уривається сумним акор дом, серце стискає туга за весною, за тим коханням, рветься, рветься бідне до життя. Чи судилося воно нам молодим? Чи можна бодай ще мріяти про нього? І кожна потонула в своїх думках. Знову в камері замітяіший рух. То ввійшли диЖурні й чи тають прізвища, розподіляють по параграфам обвинувачення, забирають кудись частину жінок і нас з ними. Ідемо послушні, німі за товпою не думаючи куди й/чого. Приводять нас у баню. Клунки наші й одяг ідуть до дизен- фекції а ми до бані. Баня приємна річ, але в нормальних обста винах. Бо в тюрмі буває так, що або пустять воду за гарячу, що парить шкіру, або зовсім холодну. Під одним краном стоїть по кілька осіб. Мило з твоїх сусідок спливає по тобі. Часом ма єш таке щастя, що тільки що намилишся, як вже замкнуть воду й ти хоч намилена в камеру йди, або під водотягом холодною водою сполікуйся. В літі це ще дурниця, але зимою такі експе рименти досить прикрі. Тюремним звичаєм кинулися ми оглядати стіни бані, де по вно різних невиразних позатираних письм, імен, знаків. Шукали ми знайомого прізвища, умовленого знака. В поспіху гострим нігтем чи зубцем гребеня креслили свої імена грядущим тим самим шляхом за нами. Баня скінчилася й нас з мокрим, розпущеним волоссям ви вели на невелике подвіря. З одної сторони під муром стояло кілька столиків, за якими сиділи “чубаїрики”. Нас умістили під муроїм напроти. Хвірткою з другого подвіря увійшов до нас ди- журний і почав віддавати нам всякі речі, що відібрали нам на квітанцію при нашому арештуванні. Очевидно при першій най ближчій ревізії вони булиб нам знову відібрані. Я дістала в не великій коперті кілька припинок до волосся і срібний медалик з ланцюжком, що був власністю моєї сестри. При нашому ареш туванні вложили мої й сестри речі до одної коперти й тому сьо годні я дістала її медалик. Цим здобутком я дуже тішилася і почала придумувати, як маю його заховати, щоб знову не віді брали. Твмчасом “чубарики” почали вже ревізію в наших клунках. Чистеньке, гарно поскладане білля й всі інші речі висипали во ни на землю в порох і розглядали по одному, шукаючи заборо нених річей. І летіли під мур горнятка, мисочки, ложки. Неодна супровожала їх тужним поглядом, бо цеж був дарунок від ма тері, памятка з дому. іПіслялревізії ми приступали по черзі до столика й тут ,чу барики” провіряли гевералія. Передтранспортові формальносте були закінчені й нас об ступили “чубарики”. Частину жінок від нас забирали й виводи ли кудись через хвіртку. Наша “шістка”, бо до нашої “пятки" прийшла ще Пеля, держалася разом. Нарешті прийшла черга й на нас. Було нас около десять. Тою самою хвірткою, що наші попередниці вийшли ми на велике подвіря перед лікарню. На нас чекала вже сіра тюремна кибітка. Переходячи коло травни ка, ми одна по одній непомітно схилялися і швидко рукою вхо пили грудку землі, нашої рідної своєї землі — на дорогу в чу жину. Мов скарб дорогий, ми її цілували, загортали в платочок та ховали на грудях. (Дальше буде)
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12 
