Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12
ВІСТІ З ПАРИЖУ (Від власної кореспондентки) навіть добре, що зійдуться ра зом та по-українському гово- тин українських малярів, з я- кого то' завдаїннія вивяващася “бабська” організація бездо ганно. Світовий Конгрес Родини й Популяції в Парижі В дня 22-29 червня відбувся в Парижі Конгрес Родини. В цьому конгресі брала участь й українська делегація в складі 6 осіб та 2 журналістів. Порушу вано такі питання: 1) Позем життя родини, 2) Праця жінки 3) Взаємини між батьками й дітьми, 4) Життєві умовкни ро дини 4) Роля родинних органі зацій в державі. До всіх цих питань українсь ка делегація виготовила окре мі реферати француськ.ою мо вою й роздала всім делегатам, та для використання окремих комісій, а один з них “Праця жінки в Україні” відчитала п. С. Д. «а комісії, присвяченій цему питанню. Підчас читання чеські делегати опустили салю. Предсідниця хотіла перервати доповідь, одначе, приявний на салі український делегат запро тестував проти цього, францу- ський делегат поставив про хання читати дальше, а саля оплесками піддержала його внесення. Із закінченням доповіді нашу делегатку обступили делегати всіх країн, запитуючи про це і те та гратулюючи “відваги” ви ступу. Зокрема членки францу- ської партії П.Р.Л. (республи- канська) запросили п. С. Д. ви голосити свою доповідь у них. Рік праці “Союзу Українок” До жіночої організації “Со юз Українок у Франції”, поста вилося українське громадян ство трохи дивно. Не так уже вороже, як радше легковажно, мовляв, требаж нам ще й “баб ського” товариства! Це так було на початку. Зго дом люди погодилися з фак том існування С. У. але почали критикувати його діяльність. Деж це таки видано, щоб жін ки влаштовували тільки “чайні вечорі'”, а не подумали про культурно-освітно працю, й не помогли переконування членок управи що товариство не може існувати без фондів, що ці фонди збирають жінки якраз цими “чайними вечорами”, рів ночасно притягаючи українське громадянство до забави в сво йому середовищі й не помогли навіть докази, що крім балів “Союз Українок” влаштував теж “Літературний вечір в день св. Миколая”, та “Свято Собор ності в дні 22 січня”, “Ялинку”, пластове “Свято весни”, рефе- 'рат п. Укарни, реф. проф. іПара- монов, “Свято Матері”’ — все це не могло захитати тверджен ня антифеміністів про “танцю вальну вдачу” українських жі нок у Франції. Коли мимо тієї легковажної думки, у деяких завзятих про тивників “СУ.", їхні “чайні ве чорі” приносили дохід та в ко роткому часі товариство могло похвалитися поважними фон дами, та навіть допомагати ін шим українським установам (наприклад: “Пласт” дістав від СУ. 1,500 фр., редакція “Укра їнця у Франції” на пресфонд — 2,000 фр., Українська Школа на влаштування ялинки 2,500 фр.) — почулися вже голоси приз нання, щоправда ще дуже не- чисельні — “Та це ніби добре, що й наші люди гуртуються при нагоді балю, чи “чайного вечора”, та добре, що й наші мистецькі сили зможуть собі при цьому заробити та й це рять”. Але від цього толеранційно- го примирення з жінками до признання поваги С.У. було ще дуже далеко. Та добргі зірка, під якою народився С.У. дала нагоду жінкам здобути ще й повагу в громадянства. Участь “Союзу Українок” у j француському жіночому кон- гресі в Парижі, на якому укра- j інки гарно й розумно себе за- 1 репрезентували та розбудили симпатії й зацікавлення до ук раїнського жіночого руху — довели українському Громадян ству, що й вони на щось мо жуть придатися навіть у полі- тичнному житті української е- міграції. Нав'язаиня звязків з двома француськими поважни ми жіночими організаціями та з представницями усіх націй Европи було дальшим успіхом С.У. Коли в подяку за численні запрошення францужанок — влаштував і С.У. прийняття для француських та чужинних де легаток згаданого конгресу та запросив туди й представників українського громадянства, що мали нагоду на власні очі пере конатися, як ці звязки вигляда ють — ось тоді щойно, слуха ючи похвал чужинців на адресу С,У. за його організованість та за смачні торти й собі по чали іншим оком дивитися на СУ. Повага для С.У. стала вже за гальною й з того часу не було вже ніодної наради, ні одної імпрези, ні зїзду, щоб не за просили туди й представниць С. У. Коли український Париж го товився посвятити Український Дім — якраз не кому іншому, а саме С.У. доручили влашту вати виставку вишивок та кар Та тоді вже зовсім закрути лося в голові нашим жінкам. Маючи деякі фонди — егеж “чайних вечорів”, — задумали видавати жіночу сторінку. І знову голоси іронії й недовіря: та з чим, та з ким, та навіщо? А ось так: з двома-трьома ре дакторками, з пятьма-шістьма тисячами та й для українського жіноцтва, куди тільки дохо дить “Українець у Франції”. Коли не стане матеріялу — на пишуть злосливе оповідання про чоловіків, коли не стане грошей, влаштують “чайний ве чір” — а за читачів не бояться: •навіть найзапекліші противни ки читатимуть!... Це були, так би мовити, зов нішні вияви діяльности. Внут рішня праця, праця Управи ви глядає у цифрах так: в діло вому році відбула Управа С.Ж. 35 засідань Управи і 1 Загальні Збори. Союз Українок в Пари жі втримує постійний звязок з жіночими організаціями: “06- єдяанням Українських }Кінок на Еміграції” — в Німеччині, з “Союзом Українок” в Австрії, з “Союзом Українок Америки” та з “Союзом Українок Кана ди”. Цей звязок був підтрима ний ще висилкою нашої деле гатки на Зїзд “Обєднання Ук раїнських Жінок на Еміграції” в грудні 1945 та висилкою де легатки до Австрії в квітні 1946, в ціллях наладнаяня вза ємин ОУ в Австрії й Обєднан- ням в Німеччині. На терені Франції наше товариство спів працює з Об'єднанням Україн ських Робітників і в його Упра ві^ маємо нашу відпоручницю. З пройденого року праці мр- же бути Управа “Союзу Укра- (Продовження на Стороні 7-ій) (2) (Дальше) Хоча тяжать нагглечдики на плечах, ми йдемо бадьоро й голосно лунають наші кроки по коридорах. Під камерами вздовж коридору, не зважаючи на грубу лайку і стусани “чуба- риків” викликуємо' прощальні слова, свої імена, голосимо дру зям, що їдемо транспортом на чужину. йдемо сходами на поверх. Там камера наших хлопців. Ко нечно мусимо дати їм знати про наш транспорт. Чи і з ними ро злучила нас доля? Найближча дверей їхньої камери Талька, користаючи зі заінтересування “чубарика” іншою крикливою подругою прискочила й відчинила візитирку. “Порожня” — прошептала вона розчаровано. Невжеж їх вивезли раньше, невжеж їх кудись перенесли? Приводять нас в камеру де є гамірно і гдітно. Жінки різні віком і суспільним станом, потворили малі гурти, стоять і одні шепочуть щось, інші сваряться за кращі місця під вікном, інші голосно над чимсь дискутують. Є й такі, що одинцем стоять в кутку, на свій клунок підперши голову, задумавшися над чимсь глибоко. Одна знову стараються привести камеру до порядку, замітає її великим драпаком, збиваючи куряву. Повітря в каме рі важке, полуднева спека ллється крізь загратоване вікно, ду хота стинає віддих. Ми втомлені вражіннями й як на перший раз досить дале кою для нас дорогою та й тягарем наплечників. Сідаємо на клунках під стіною, притулившися до себе. Не включаємося в середовичце, воно для нас чуже. Ми все жили дотепер життям своєї вісімки”. В очах майорить нам ще образ тих трьох дівчат, уста вже бадьоряться, мимоволі починають тюремну пісеньку: “Поїдем у світ, далекий світ на Сибір, на Алтай, О місто Львів, городе снів прощай, прощай, прощай. Сьогодні ми а завтра Ви в нас доля всіх одна, Бо гірку чашу зла й терпінь ми випем аж до дна. Прощайте Ви друзі мої, не поминайте злом, Згадайте лиш, як щиро ми ділились пенцаком. Та прийде час, минеться враз недоля і журба, Тоді всміхнеться знов до нас кохання і весна. . .” За словами пісні летять наші думки й кожній ввижаєть ся той далекий світ, холодний^ Сибір, гористий, кучерявий Ал- л. п. ft Бердичівська Ніч Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12 
