Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12
ВІСТІ З ПАРИЖУ (Від власної кореспондентки) навіть добре, що зійдуться ра зом та по-українському гово- тин українських малярів, з я- кого то' завдаїннія вивяващася “бабська” організація бездо ганно. Світовий Конгрес Родини й Популяції в Парижі В дня 22-29 червня відбувся в Парижі Конгрес Родини. В цьому конгресі брала участь й українська делегація в складі 6 осіб та 2 журналістів. Порушу вано такі питання: 1) Позем життя родини, 2) Праця жінки 3) Взаємини між батьками й дітьми, 4) Життєві умовкни ро дини 4) Роля родинних органі зацій в державі. До всіх цих питань українсь ка делегація виготовила окре мі реферати француськ.ою мо вою й роздала всім делегатам, та для використання окремих комісій, а один з них “Праця жінки в Україні” відчитала п. С. Д. «а комісії, присвяченій цему питанню. Підчас читання чеські делегати опустили салю. Предсідниця хотіла перервати доповідь, одначе, приявний на салі український делегат запро тестував проти цього, францу- ський делегат поставив про хання читати дальше, а саля оплесками піддержала його внесення. Із закінченням доповіді нашу делегатку обступили делегати всіх країн, запитуючи про це і те та гратулюючи “відваги” ви ступу. Зокрема членки францу- ської партії П.Р.Л. (республи- канська) запросили п. С. Д. ви голосити свою доповідь у них. Рік праці “Союзу Українок” До жіночої організації “Со юз Українок у Франції”, поста вилося українське громадян ство трохи дивно. Не так уже вороже, як радше легковажно, мовляв, требаж нам ще й “баб ського” товариства! Це так було на початку. Зго дом люди погодилися з фак том існування С. У. але почали критикувати його діяльність. Деж це таки видано, щоб жін ки влаштовували тільки “чайні вечорі'”, а не подумали про культурно-освітно працю, й не помогли переконування членок управи що товариство не може існувати без фондів, що ці фонди збирають жінки якраз цими “чайними вечорами”, рів ночасно притягаючи українське громадянство до забави в сво йому середовищі й не помогли навіть докази, що крім балів “Союз Українок” влаштував теж “Літературний вечір в день св. Миколая”, та “Свято Собор ності в дні 22 січня”, “Ялинку”, пластове “Свято весни”, рефе- 'рат п. Укарни, реф. проф. іПара- монов, “Свято Матері”’ — все це не могло захитати тверджен ня антифеміністів про “танцю вальну вдачу” українських жі нок у Франції. Коли мимо тієї легковажної думки, у деяких завзятих про тивників “СУ.", їхні “чайні ве чорі” приносили дохід та в ко роткому часі товариство могло похвалитися поважними фон дами, та навіть допомагати ін шим українським установам (наприклад: “Пласт” дістав від СУ. 1,500 фр., редакція “Укра їнця у Франції” на пресфонд — 2,000 фр., Українська Школа на влаштування ялинки 2,500 фр.) — почулися вже голоси приз нання, щоправда ще дуже не- чисельні — “Та це ніби добре, що й наші люди гуртуються при нагоді балю, чи “чайного вечора”, та добре, що й наші мистецькі сили зможуть собі при цьому заробити та й це рять”. Але від цього толеранційно- го примирення з жінками до признання поваги С.У. було ще дуже далеко. Та добргі зірка, під якою народився С.У. дала нагоду жінкам здобути ще й повагу в громадянства. Участь “Союзу Українок” у j француському жіночому кон- гресі в Парижі, на якому укра- j інки гарно й розумно себе за- 1 репрезентували та розбудили симпатії й зацікавлення до ук раїнського жіночого руху — довели українському Громадян ству, що й вони на щось мо жуть придатися навіть у полі- тичнному житті української е- міграції. Нав'язаиня звязків з двома француськими поважни ми жіночими організаціями та з представницями усіх націй Европи було дальшим успіхом С.У. Коли в подяку за численні запрошення францужанок — влаштував і С.У. прийняття для француських та чужинних де легаток згаданого конгресу та запросив туди й представників українського громадянства, що мали нагоду на власні очі пере конатися, як ці звязки вигляда ють — ось тоді щойно, слуха ючи похвал чужинців на адресу С,У. за його організованість та за смачні торти й собі по чали іншим оком дивитися на СУ. Повага для С.У. стала вже за гальною й з того часу не було вже ніодної наради, ні одної імпрези, ні зїзду, щоб не за просили туди й представниць С. У. Коли український Париж го товився посвятити Український Дім — якраз не кому іншому, а саме С.У. доручили влашту вати виставку вишивок та кар Та тоді вже зовсім закрути лося в голові нашим жінкам. Маючи деякі фонди — егеж “чайних вечорів”, — задумали видавати жіночу сторінку. І знову голоси іронії й недовіря: та з чим, та з ким, та навіщо? А ось так: з двома-трьома ре дакторками, з пятьма-шістьма тисячами та й для українського жіноцтва, куди тільки дохо дить “Українець у Франції”. Коли не стане матеріялу — на пишуть злосливе оповідання про чоловіків, коли не стане грошей, влаштують “чайний ве чір” — а за читачів не бояться: •навіть найзапекліші противни ки читатимуть!... Це були, так би мовити, зов нішні вияви діяльности. Внут рішня праця, праця Управи ви глядає у цифрах так: в діло вому році відбула Управа С.Ж. 35 засідань Управи і 1 Загальні Збори. Союз Українок в Пари жі втримує постійний звязок з жіночими організаціями: “06- єдяанням Українських }Кінок на Еміграції” — в Німеччині, з “Союзом Українок” в Австрії, з “Союзом Українок Америки” та з “Союзом Українок Кана ди”. Цей звязок був підтрима ний ще висилкою нашої деле гатки на Зїзд “Обєднання Ук раїнських Жінок на Еміграції” в грудні 1945 та висилкою де легатки до Австрії в квітні 1946, в ціллях наладнаяня вза ємин ОУ в Австрії й Обєднан- ням в Німеччині. На терені Франції наше товариство спів працює з Об'єднанням Україн ських Робітників і в його Упра ві^ маємо нашу відпоручницю. З пройденого року праці мр- же бути Управа “Союзу Укра- (Продовження на Стороні 7-ій) (2) (Дальше) Хоча тяжать нагглечдики на плечах, ми йдемо бадьоро й голосно лунають наші кроки по коридорах. Під камерами вздовж коридору, не зважаючи на грубу лайку і стусани “чуба- риків” викликуємо' прощальні слова, свої імена, голосимо дру зям, що їдемо транспортом на чужину. йдемо сходами на поверх. Там камера наших хлопців. Ко нечно мусимо дати їм знати про наш транспорт. Чи і з ними ро злучила нас доля? Найближча дверей їхньої камери Талька, користаючи зі заінтересування “чубарика” іншою крикливою подругою прискочила й відчинила візитирку. “Порожня” — прошептала вона розчаровано. Невжеж їх вивезли раньше, невжеж їх кудись перенесли? Приводять нас в камеру де є гамірно і гдітно. Жінки різні віком і суспільним станом, потворили малі гурти, стоять і одні шепочуть щось, інші сваряться за кращі місця під вікном, інші голосно над чимсь дискутують. Є й такі, що одинцем стоять в кутку, на свій клунок підперши голову, задумавшися над чимсь глибоко. Одна знову стараються привести камеру до порядку, замітає її великим драпаком, збиваючи куряву. Повітря в каме рі важке, полуднева спека ллється крізь загратоване вікно, ду хота стинає віддих. Ми втомлені вражіннями й як на перший раз досить дале кою для нас дорогою та й тягарем наплечників. Сідаємо на клунках під стіною, притулившися до себе. Не включаємося в середовичце, воно для нас чуже. Ми все жили дотепер життям своєї вісімки”. В очах майорить нам ще образ тих трьох дівчат, уста вже бадьоряться, мимоволі починають тюремну пісеньку: “Поїдем у світ, далекий світ на Сибір, на Алтай, О місто Львів, городе снів прощай, прощай, прощай. Сьогодні ми а завтра Ви в нас доля всіх одна, Бо гірку чашу зла й терпінь ми випем аж до дна. Прощайте Ви друзі мої, не поминайте злом, Згадайте лиш, як щиро ми ділились пенцаком. Та прийде час, минеться враз недоля і журба, Тоді всміхнеться знов до нас кохання і весна. . .” За словами пісні летять наші думки й кожній ввижаєть ся той далекий світ, холодний^ Сибір, гористий, кучерявий Ал- л. п. ft Бердичівська Ніч Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12 
