Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
Америка як лідер демократії світу Підчас минулої війни й зараз після скінчення американці ду рили себе, ЩО' совіти є'їхній :союзниін”, що вони погодяться, на ‘демократичну владу” у звільнених краях, і що будуть співпра цювати для забезпечення .миру у світі. Але вже далі-буде два ро ки як скінчилась війна, і в тім часі американці щораа більше пе рековуються що вони себе дурили пустими надіями. Правда, ще і тепер є такі “апізери” як Генрі Воллес, котірі кажуть американ цям далі вірити у пусті надії, а Москву радять “заспокоїти” ус- тупками та;к як Гітлера в Мінхені, але ті “апізери” належать до меншості, бо загал уже знає що угодова політика й уступки дик таторам лише їх зміцнюють і так запевіняють їхні заборчі наїзди на сусідів. Москва, яка обіцювала Америці й Англії в Касабланці, Теге рані, Ялті й Потсдамі свою співпрацю для встановлення демо кратичних урядів у звільнених краях в Европі й Азії, а теж і співпрацю для миру, від скінчення війни до сьогодні показала ділами що вона мала й має цілком інші плани й задуми ніж да вала демократіям приречення. Вона при помочі збройної сили встановила у звільнених краях, до яких мала доступ, тоталітар ні поліційні уряди, під диктатурою большевицьких агентів, при сланих з Москви. Жадні говорення, дискусії й конференції нічо го не помогли. Москва «є відступає, але скільки може то ще по ширює свою контролю над країнами, що попались під її дикта- 'ТУРУ- б- і , І і Політика Москви е загрозою для свободи народів в Европі £ Азії, а далі ! в Америці, отже є загрозою й для американського народу, для його свободи, навіть для його істнування як неза лежної нації. ~ Вже була остання година щоб американський народ усвідо мив собі ту грізіну небезпеку, не задоволявся самим тільки осві- домленням загрози, а взявся до оборони, .пеки ще не запізно. Президент Тру,ман і його уряд вже здали собі справу з цеї небезпеки. Президент Труман сказав 12 березня важну історич ну промову на спільній сесії Конгресу у Вашингтоні, яка вираз-' во зазначила зворот від дотеперішньої “угодової” політики з Москвою, а є активною політикою проти насильного поширення московського тоталітарного невільництва у світі. На початок президент Трумаїн зажадав, щоб Конгрес зго дився щоб Злучені Держави дали поміч залроженим тоталітар ною неволею Греції й Туреччині, позичкою в сумі 400,000,000, і висилкою військових і технічних дорадників. “^Президент не назвав Совітів по імені, але він сказав вираз но, що комуністичний режім є тоталітарний режім, і заявив, що греба покласти кінець насильному нагадуванню такого режіму на народи які того не бажають, через прямі наїзди, або через різні підступні заходи. Згадуючи про Польщу, Румунію і Бол гарію він підтвердив недвозначно що його обвинувачення звер нене на адресу Кремля. Президент казав, що американська нація мусить визнати, що тоталітарні режіми, накинені вільним народам, підкопують основи міжнародного миру, а тому й безпеку Злучених Держав. Греції, казав він, загрожує воююча меншина терористичною діяльністю під проводом комуністів, які певне одержують поміч від комуністичних сусідів. Колиб упала Греція під тим натис ком, це булаб поразка для всієї Европи, яка сьогодні змагаєть ся, щоб зіберігти свою свободу. Тесаме й щодо Туреччини, яка мусить тримати змобілізовану армію для своєї оборони. Цею своєю важливою промовою президент Труман рішуче остеріг Москву перед продовженням її дотеперішньої політики й акції для поширення тоталітарного невільництва на сусідні краї, а одночасно запевнив усі демократичні народи, загрожені боль- шевицькою неволею, що Америка стане активно в їхній обороні. Тепер слово й діло за Конгресом і за американським наро дом. Уся нація мусить стати до^ оборони свободи, людини й на родів у світі, а через те й до оборони, свободи своєї, .свободи Злучених Держав, яка є найсильнішою й найпевнішою фортецею людських свобід, і надією усіх поневолених народів усього світу. Злучені Держави сьогодні наймогутніша держава своїм ба гатством, своїм промислом, своєю збройною силою на суходолі, морі і в повітрі, а вже найбільше своєю єдністю, патріотизмом і великою демократичною традицією. Тому власне американська нація має найбільшу відповідальність за свободу народів усьо го світу. Заява президента Трумана слушно ставить Америку як ліде ра демократії усього світу й її активної оборони. Від цеї сміливої активної оборони залежить майбутня сво бода людей і народів світу, отже й Злучених Держав. Л-ка. Лідія Бурачинська (Допис з Ґрацу, в Австрії) Коли перервались воєнні дії в Німеччині, українські скитальці були розкинені по всьому краю. За відсутністю' пошто вої, а подекуди й залізничої сполуки не могли звіязатися із собою. Найскоріше зорганізу вались ті, що жили гуртом, по таборах або інших гуртожит ках. Але й ті, що були розки нені по місточках і селах, по волі й обережно віднаходили себе. Одним із таких збірних пунк тів був Грац, столиця Стирії. ПО' околиці були розпорошені сільсько-господарські робітни ки, вивезені на роботу. В само му місті залишилось по фабри ках невеличке число робітни ків, ремісників та дрібка інтелі генції, ЩО' її евакуоеано з Ук раїни. Першим місцем зустрічі ста ла українська парохія, що при містилась у римо-католицькій церкві Милосердних Братів. Тут побачили себе в неділю зе мляки й почались перші балач ки про можливу громадську працю." Та ■ ж і нвцтво як ось не могло згуртуватись. Так важко було знайти дрібку часу в пе ревантажених буднях! Бо жит тя в повоєнній Австрії та ще й для чужинця не було легке. Вже знайти мешкання в роз бомбленому місті було неймо вірно трудно. А потім постара- ти паливо на зиму Чи .роздобу ти дрібку овочів чи городини; Та трапилась невеличка наго-, да — потреба влаштувати гос тину св. Миколая для дітей. Ко тра мати не знайде на те часу? Зібрався невеличкий гурток жі нок та підготував на швидку руку програмку. Дарунки зіб рали між собою. Вбогі були во ни — кілька бубличків, яблук, а для старшої дітвори зшитки та книжечки. Але втіхи й радо щів було доволі! Вперше поба чила себе грацька громада, бо з дітьми прибули й батьки. По казалося, що є 48 дітей у Гра- цу, багато з них слабо одягне них. Жіночий гурток набрав охо ти до праці. Требаж бу/т до помогти вбогій дітворі! Знову переведено збірку. Хто міг, да вав речі зі своїх дітей або щось зі себе. Зібране переглянемо й упорядковано, так що для ко жної дитини щось припало. Знову трапилась нагода влаш тувати дитячу зустріч — ялин ку. Це було долучене з підве чірком" для дітей та роздачею дарунків;. І так жіночий гурток, що пе ревів обі зустрічі, освоївся з працею. Намічувались нові зав дання, виринали нові потреби. Тому скликано на 27 січня, 1946 перші жіночі сходини, де зібра лись» численно українки Грацу. Тут вибрано провід і намічено різні завдання. Годі. їх вичис лювати тут подрі&но-, подамо лише найважніші. По шпиталях Грацу лежало багато хворих—інваліди з вій ни та робітники зі знищеним здоровлям. їм треба було ско ро допомогти, а це вимагало грошей. Як їх постарати? Під сунулась нагода — мясниці. Молодь хотіла забавитися, старші зустрітися. Почались чайні вечорі за почином Жін. Секції. Були це милі товарись кі зустрічі в невибагливій хар чівні. Вони й дали деякий при буток, решту доповнила гро шова збірка. Інваліди дістали протези, хіворї харчову Піддер жку. Коли настав час посту, при пинились чайні вечорі/ Та що вже увійшло у звичку зустріча тись, виринув проект влашто вувати реферати на науково- популярні теми. І так кожної неділі сходилася громада пос лухати котрогось із приїзжих чи своїх та погуторити в бли зькому кружіку. На Великодні Свята влаштовано спільне свя чене. Гарну ініціятиву кинула й пе ревела Жін. Секція з нагоди Зелених Свят. На цвинтарі в Грацу лежить багато наших: ще підчас війни спочили тут — український актор Олександер Яковлів, опікун українських робітників о. Шорш, банковець Т. Манастирський. А на дитя чому цвинтарику — мала Дзві ночка й Ярко* Любка і Василь ко. Квіти, що зівяли в чужій зе млі. Та найважче -вражали вбогі занедбані гроби робітників із України, що їх тут тягнеться кілька рядів. Ніхто не дбає про них, бо рі дні їх далеко й може даремне вижидають їх повороту, І ось перед Зеленими Свята ми залюднився цей глухий кут цвинтаря. Причепурено' могил ки й посеред них приміщено великого деревляного хреста. На ньому видніється золотими буквами напис про те, що тут спочиває “незнаний українсь кий робітник”, жертва ворожо го насилля. А на Зелені Свята парох відправив панахиду і всі наші організації зложили, вінці. Так пливе праця Жін. Секції (Продовження на стор. 12-ій)
Page load link
Go to Top
