Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
О. Крамарівна ХТОСЬ ПОСМІЯТИСЯ ЗАХОТІВ (Буковинське оповідання) А я« мама закрасили всі пи санки геть до чиста, то внесли до хати решето й коритце та й ділили: — Оця файна, з кучерями, най іде сюди. Ов, а цеї чогось краска не вчепилася, то най іде сюди. Оця гарио мальована; а оця видите, як вам казала: не галасуйте, адіт, рука стряс лася мені й кучер вийшов, як пяіний. Най іде сюди — і так щодо одної. Аж повстали дві гори писанок: .красних, вибра них, і тих інвалідів, що їх або краска не чепилася, або пяні кучері мають, або забагато во ску капнуло- й мають великі жовті плями, як калабані. Сафта й Івон стоять коло ма ми й дивляться. Бож хто буде дивитися? Ілінці вже не годить ся, бо вона вже дівка. Дівка має іншу роботу в великодню суботу: барвінку упрягати, хрі ну такого кучерявого пристара- ти, (бо чим більші кучері, тим більший гонор для того коши ка, що в нім святиться він), ко шик у шафрані обмити, щоб дуже жовтий, дуже свіжий був. — Ма, а нащо ви так ділите писанки . . а для кого будуть ті файні? Івонько все хоче щось знати. Мама дуже не має часу відпові дати, але циїм разом ще каже на відчіпного: — Як для кого? Таж Ілінку прийдуть парубки в обливаний обливати,' то чей не дасть їм я- кихнебудь писанок . таж і я під церквою маю з ґаздинями помінятися, чей не буду лицем світити. А ці ці за по- ману треба роздати, та й їсти мемо їх . . та й щоб ви мали чим коло церкви з дітьми поцо катися. Сафта стоїть коло коритця і все нижче й нижче хилить го лову від маминих слів. Ілінку прийдуть обливати, бо Ілінка дівка вже . відданиця. Але мама не знає. Ні, бо й звідки мама може знати, коли вона про це нікому не згадувала? Мама не знає, що як ще взимі, зараз по Різдві, як була вона за світилку в матушиної Катріеи (на дружку ще замала, бо їй тринадцять років), то дружба сказав тоді до неї: — Лагодь писанок, світилко, бо цего Великодня набезпеше- не прийду тебе улити, щобис виросла висока й гожа. А потім брав її в танець. І хоч він такий високий і такий пле чистий, а вона, як конопелька, то їм дуже добре було разом танцювати. Правда, більше не брав її. Були дівки. Таки на- правду вже дівки, а не такі со бі, як вона “дівчурі”, але де кінця весілля не прийшов і не сказав: — Я жєртував, Сафточко, і ти не лагодься .на мене з пи санками. Цього не сказав і тому вона напевно знає, що він прийде цього понеділка. Напевно. Тільки — як вона дасть йому тих писанок з кривими кучеря ми, з жовтими плямами? Ой, Божечку! — Мамко, а мені кобисте зо дві-три з цих красних дали, — каже до мами несміливо. Але так тим несміливим голо сом просить, так аж по землі ним стеляться. — А нащо тобі їх? Цокати ся? Можеш якими будь. Ой, мамо, та то тільки діти цокаються, а старші, то хіба на забаву, на сміх. Може мама до гадається, що їй на щось інше тих писанок треба? Та мама не догадується. Не може тільки відмовити її голосові, що так дуже просить: — Добре, добре, вибереш собі три й будеш мати^абис їх тільки не збила завчасу. В понеділок почалось від то го, що Сафта за прикладом I- лінки не хотіла вбирати свято чної сорочки- зраня. Мама вго ворювала, що Ілінка мусить зранку убратись у щобудь, бо зараз прийдуть парубки обли вати й нароблять таке, що хоч путиями воду з хати черпай. І хоч Ілінка боронилась, то ма ма таки виштовхнула її на двір. Хай коло хати крутиться і там хай захоплять її уливальники, бо тамто-го року так змочили кожухи в хаті, що не витрима на година. — А ти чого? — каже мама до Сафти — ще парубки до- те бе не прийдуть. От тато хлюп нув трохи тобі на голову, щоб ти паршива не була, тай буде з тебе, ще час на тебе. Сафті аж сльози стають в о- чах. Чому мала не розуміє, що вона цього Великодня теж че кає на улив-альника? Таж, якби не сором-, то сам'а мамі сказа- лаб. 4-ому мама не може дога датись вже по тім однім, що вона не хоче святочної сороч ки вбрати? Але мамине серце, якби з каменя. Нічого не по- мюгло, м:усіл,а ©братись у свято чну сорочку. Хай зіллють її во дою. Хай пустить волічка. Хай пропаде сорочка. Хай урвуть їй защіпки. Хай посиплеться ко ралі по землі. Хай мама знає, чи була її правда, чи ні. Убра лася, як мама хотіла, але на цвинтар бавитися з дітьми, не йде. І не піде. Ануж він якраз тоді (а він такий високий, а такий дужий а такий кра сний, ой, Божечку) надбіжить з коновкою, і її не застане? Ні, буде тут на нього чекати. Але що' це? Вже й Ілінку па рубки обляли, вже й перебра лася вона, вже люди з церкви вийшли, а його ще нема. Боже, зроби так, щоб прийшов. Щоб зараз прийшов, бо ще трохи, трохи й сонце перекотиться за межу полудня, а тоді вже об ливання не має тої сили, того ча-ру, того говору. Порядну дівку..ніхто- зполудня не піде о- бливати. Ой, Божечку! Ой, со нечко-, та не жени так по тій голубій дорозі, бо ти знаєш, що в дружби Сафта не одна. Заки всіх знайомих з коновкою оббіг, то й до неї міг спізни тись. — Аеу-ко, хто там у хаті? Гукніть на Івоаа, щоб пігнав трохи корову, бо то вже добре з полудня. Ох, Боже, як зараз заразі- сінько не прийде, то. все про пало. Буде тільки сміх і сором. А може він "десь “за хрестом”? Можеб побігти? Може як побачить її, то пригадає собі свою обіцянку!. І раптом стйє в Сафтиній голівці так ясно., як перед сходом сонця; таж там “за хрестом”, де їх межа, меш кає Домка. Та чорнява дівка, що з нею дружба Федір навіть тоді на весіллі найбільше тан цював. І вже біжить Сафта за межу. І — о, Б ож Є і цеж не при вид, не казка, а очі її направду бачать дружбу ... іде, якби ви ринав зза горба. Так, як при пускала. Іде з тої сторони, де Домчина хата. О, вже й запри мітив ЇЇ. — Мой, та то світилка моя! — -скрикує весело, — а чекай- но! І він, як держав коновку, так хлюпнув на Сафту кількома крапельками води. Крапельки ті задержались на волоссю й ніби застигли срібними перед ками. В темних оченятах Сафти теж застигли такі дві срібні пе редки — щастя. Парубок зас міявся й пішоів собі. Йому й не при голові була оця пригода. Він навіть не догадувався, скільки радости, скільки роже вого- щастя зробив своїм жар том малому, тринадцятилітньо му дівчаткові, що й собі захо тіло раз на Великдень дорослої дівки вдати. ШИРТГЬ „НАШЕ ЖИТТЯ”! НОВИЙ СИРОТИНЕЦЬ СЕСТЕР ВАСИЛЯНОК Сестри Василянки купили у Филаделфії, недалеко північної Пенсилванійської стації, біля Брод стріт, гарну більшу реаль ність на Сиротинець. Туди Сестри перенесуть Си- ротинець із старої частини мі ста, при 7-:мій вулиці, бо вона тепер щораз більше занепадає, доми дуже старі й мусять в не довгі бути здемольовані. В новому приміщенні й здо ровішій околиці, дітям буде далеко краще жити. Крім того Сиротинець потребує більше місця на сироти-скитальці, я- ких частина вже приїхала і Се стри очікують їх у щораз то більшому числі. Сестри Василяики- прийняли тепер на себе великий фінансо вий тягар й є надія що- україн ське громадянство поможе їм у цім великім побожнім і патріо тичнім ділі. ГОДЯТЬСЯ ЗВІЛЬНИТИ АВСТРІЮ Заступники закордонних мі ністрів предложали раді закор донних міністрів у Москві про ект, щоб після підписання миру з Австрією союзні війська по кинули той край до 90. днів. МЕК АРТУР ЗА МИР З ЯПОНІЄЮ Генерал Даглес МекАртур за- явив на пресовій конференції в Токіо, що. вія є за те щоб не гайно зачати приготування ми ру з Японією а коли це станеть ся, щоб покінчити з військо вою окупацією Японії. Це була перша його, пресова конферен ція за 5 років. Він сказав, що Японія перей шла “духову революцію” й ви реклась війни у своїй новій конституції. Також додав, що союзники повинні покінчити з економічною блокадою Японії, бо економічне душення більш небезпечне як атомічні бомби. ПОХОДЖЕННЯ УКРАЇН- СКИїХ ПИСАНОК (Продовженая зі Сторони 5-ої) писанки є загально всім: знані. Писанки мають для нас -ве лику -вартість так обрядову як і мистецьку. Писанки повстали з конечних життєвих потреб і вірувань наших давних предків і стали нерозривною частиною вашої багатої культури. Укра їнська жінка своїм мистецьким: хистом і .пошаною до прадідів ських звичаїв передала вам цін ний скарб тими писанками. Треба той скарб далі шанувати і підтримувати давно, закоріне- «иій зівичаій писання писанок на Великдень, бо писанка поза свою мистецьку красу надає Великодневі чогось особливо рідного, без чого Великдень тратить своє повне значення. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
