Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8
Урядовий орган Союзу Українок Аме рики, виходить Кожного місяця. Редакція й адміністрація, 866 Норт 7 -й вуя., Филаделфія 23, Па. Передплат у Злучених Державах $1.50 річно, на ііів1* ^оку 85 центів. в Канаді %2Ш річно; Поодкноке число 15’ цектік бЙсїкІ publication of the Ulfraiffian ifeffimai W om ^ s League of Ame*i<&| Ind.y $ЙГ‘ Nortir 7ttf Str^et^ Philadelphia 23, Pa. Stibs6npBon in the United* Stated $І;.5Ь ^erryear ~ 85 сеШя fm* 6 mont$K Subscription iii Canada $£.00 per year. Single dopy. 15, cents; Entered as second class matter Jtily 8, 1944, at the Post Office’ at- Philadelphia, Pennsylvania, Under the Act of March 3, 1879. часто --наім^ наші часопйсйЛн^ держати звязку_зо своїми читачами. Голоси ці чуем.о тільки при ватно, отак, яіозйдуться люди, та зачитають 'шукати; причин,- *ч-ому це і те «недобре. І хоч згадують тоді що- у нас ііе такі!йк у других народаів^то- не скажуть яка тому причина. ЧйФ&Ч‘/і Ч и тачка, щф таяо дать*-усякі недостачі в газеті^^оШШб^В'й^иги: першою своєю' лотребо.ю сісти й списати свої жалі' до тих що в газеті .працюють. '©т восьмім хочби нашу газету. Знаємо, що не одно- в ньому виходить'не так як*бажал‘беБби, й самі бачимо що можнаїб поп равити це-і-те хоїч.цевеліііКИм числом рук всього не зробиш. А так ■ принесл аб нам почта кш&ка'; завваг від наших читачок і ми зна&іиб бодай-які настрої4 викликала та чи інша стаття, чи інша думка,-Тимчасоїм наша: газета, як і багато інших з нашої преси, працює немов у порОіжнечі', бо- не знаємо що думають про-'деякі важливі справи.-й. чи.пбігоджукЗться з нашими думками наші чи тача. Читачки, яким не залежить на тому щоб бути в постійному контакті за своєю газетою самі причиняються до того,що> вона відчужується від них, не заторкує тих іпитань, які їх найбільше цікавлять. А постійна вдагіна думок, навіть таких з якими ре дакція не може погодитися, має велике значення для " газети.. Чиїм живіша' є реакція,читачок, тим живіше може теж реагувати на різні актуальні життєвії прояви редакція газети, Те* що робить газету цікавою залежить часто у більшій мі рі від дописувачів, ніж .від самої редакції. Американська -преса наприклад, платить величезні гроші, щоб удержати в різних осе редках краю й за кордоном постійних кореспондентів. Такі ко респонденти це наче бючіки живого організму, якими припливає свіжа крой, оживлюючй його. Наша преса що не розпоряджає фондами великих, фінансових підприємств, залежить виключно від дсброї волі та вражливості своїх читачів, які діляться свої ми враженініямй з того, маленького клаптика життя, де вони, жи- вуть/Щ ;No місцевостей не можуть заступи ти статті на так звані загальні теми, що їх можна запозичити ін коли і 3, чужої преси. Своєрідні обставини життя, що рішають у кожній хвилині іійролрозвитоіс. якоїсь громадської чи національ- f-ної справи, хвилюють нас- усіх багато^ більше, ніж ті великі по дії про які пишуть телеграми світової преси. Неодна з тем, якоії торкнулись ми вже в нашій газеті може розбудити цілу низку думок, що освітлять її із зовсім іншого боку. І для газети й для читачок цікарщ§ як різні* люди став ляться до, жоїсь справи, ніж те, що вона поставлена тільки в одній площині. Велику шкоду зазнає наш^'С'йрй^-^ерез те, що .люди звикли у нас ділитися* думками десь по кутках, несміливо, ‘начеб повторяли те що. десь випадково чули й передавали чу- ;.жу думку. Але якби1 ті думки передати на па.періу,то газета на- ;Гадувалаб оживлені збори, які poв'б^дiжf^k)^ь‘^й©fii0^i^Я. Навіть .найбільш талановиті довголітні досвідчені журналісти., якби за чали писати в газеті самі й хотіли виливати у них свої думки, без постійного звязку з читачами, сталиб досить одноманітні а то .й не цікаві. Умова праця потребує завжди зверхніх спонук, а •такими спонуками у пресі, є вражливі читачі. Для редакції не .завеіди найіважніщі широкі, теоретичні статті, донрваш н^мате ріалах запозичених з книжок. Саме такі дрібні листи, в ш щ читачки повідомляють про відомі їм справи приносять най більше цікавого, бо актуального) матеріялу. Колиж вони прихо дять з різних кутків краю, від читачок різної ревіти, вдачі й різ ного ступня розвитку, тоді вони дають змогу "редакціям витво рити- образ настроїв, які панують в ширших масах. Пригадуємо собі добре той час, .якто часто домагалося на ше жіноцтво, щоб виходила сво-я газета де можна булоб поді литися думками, про- всі справи .які нас спільно торкають. Зна ючи сьогодні серед, якої скількості наша, газета розходиться, треба дивуватися як розмірно мало з поміж них відгукується на І Хвальний Заряде,'Дорогі* Се стри-. Рівночасно з тим листом пе- : рЄСилаємо Вам відомосте про стан пращ нашої організації. < Цііде наше громадське жгіття це і праця в1 дуже тяжких умдіах і' ] все що досі збудовано т.6 зЩ- “ вдували собі втікачі саЩ':’Т~йіа-''‘ ше жіноцтво побачивши в яіїШ ~ '■ умовах прийдеться Н Ш ЖИТИ то зрозуміло, що в пе<ршу чер- ’ ґу мусило собі сам!г раЖЙТІЇ одна другій допомога™. Тому ми створили свою власну орга нізацію ■Обєднанвя Українських Жінок на Іміграції на те ренах Німеччини на всі три зо ни. Починали ми з нічого, при гяжкйх умовах комунікаційних. До праці' стали всі': старі й знані діячки з Галичини й нові сильні жінки з Приднігірянщи- ни, які за собою мають тяжку школу 2&літньої неволі. Коли здавалося, що засвітило сонце для них, коли вони вийдуть гіо- за той мур — ТО ОПИНИЛИСЯ JBQ- ни в тяжкім положенні у;тЩчаІ‘‘ якого гонять наче звірйну зі ВСІХ сторін; Вй, що живете в вільній краї ні, не можете зрозуміти, що значить жити і почувати себе ОДВІЧНО б е зп р а в н и м 'Т ІЛ Ч Ь К Н 'Т О - * му, що ти українець і твоя зе мля згр&бована сильним воро гом. Ми, галичани, як і україн ці зі Східних земель відчували одне і те саме, • бірак ' хвилини ; СПОКОЮ і певно СТИ.; Нерви лю дей відмовляються вже витри мувати це. Майже в кожному таборі маємо одного — двох людей, яких нерви не витрима ли і розум втратив здоровля і ясність. Скільки сили, скільки нервів, скільки гарту треба, щоб не заломитись, а піддержати дру гих на. дусі, підтримувати йіру-, що ми перебудемо це все, що коли не ми, то бодай наша мо лодь поверне до Краю і її муси мо рятувати. Шк^тому ми почали нашу працю, оформили ї'і на зїзді в грудні 1,945. р. По півроці на шої праці провірили ми і під сумки нашої діяльности, щоб ще тісніше звязатися усім ра зом: Союз Українок у Франції ^входить в „Обєднаннія”, а Со- ;йз'Українок Австрії працює в контакті з нами й користуєть ся нашими інструкціями і ма теріалами. Нас чекають тепер тяжкі часи. При цій- нагоді на- щЬщирі думки плинуть до Вас в подяці за моральну поміч, яку Ви нам дали і Ваші жертви, які Ви так охоче давали і'дає те на поміч нашим скитальцям. Тому чуємося обовязані післа* ти Вш останнє звідомлення з нашої праці. Рівночасно хочемо Вас про* сиги о дальшу поміч. Як знаєте, в вересні западуть на* Зїзді Злу чених Держав ухвали в наших справах. Просимо Вас вже те пер^ підготувати матері яли і 'розглянутись якими Шляхами' могли би Ви їх передати на се сію Злучених Держав, щоб сво їм" авторітетом і вільним голо- .сом підтримати нашу справу, на цьому форумі. ; 3 щирим привітом і поба жанням успіху За Обєднання Українських Жінок на еміграції Ірина Павликовська, голова; Марія' Білякова, м. голова; Людмила Івченко, секретарка. Хто щасливий? Той, хто дає багато, а бере найменше. На чиїх слідах ви ростають найкращі квіти, хто по своїй дорозі розкидає для вжитку всіх самоцвіти. А хто нещасний? Хто дає те, чого не хоче, і чує як йому плещуть в долоні байдужі. 1908. Михайло Коцюбинський; те що читають. Не -можемо враховувати сюди постійних спів робітниць, бо кожна працює у сво^й ділянці. Та скільки є таких питань, які бачимо щойно тоді коли виїдемо денебудь і стріне мося із місцевими людьми. На віддаль їх ніхто ані (П рослідити ні збагнути не може. Крім загально актуальних оправ у кожної читачки є ще і свої окремі1 замилування. Моглиб вони вказати нам на теми які можнаб зачіп йти, на справи яких ми торкнулись надто- повер- ХО.ВНО, на ті відділи газети які слідби поширити, або щойно за вести. Не згадуємо вже про те, що при нагоді різних свят, кон цертів чи зборів моглиб нам прихильниці посилати знимки, яки ми можнаб зілюструвати статті й дописі і цим оживити неодну сторінку нашої газети. Залишається ще одна, чи не найцікавіша для наших читачок справа. Неодна з них може й не знає, що має вроджений хист писати й що згодом моглаб той хист у собі розвинути. Приси лаючи свій рукоіпис до редакції, вона має нагоду бачити як йо го змінили, що з нього використали, що відкинули й як треба привчатися писати щоб думки виходили ясно. Наші читачки повинні скористати з доброї нагоди яку дає їм наша газета й використати свої таланти. ДО СОЮЗУ УКРАЇНОК АМЕРИКИ Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
