Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
1
2-3
4-5
6-7
8
СІЧЕНЬ, 1946 ававваЕвававя'і Проф. Софія Русова. М. Загірна-Грінченкова (1863-1928) (Із книжки "Наші визначні жінки” виданої Союзом Укр. Канади) Мабуть з усіх українських жінок не було такої скромної, як Марія Миколаївна Грійчен- кова. Все просто убрана, спо кійної вдачі., мовчазна, але за вжди „у в а ж л и -в а; у се на- «круги спостерігаюча своїми великими розумними очима: •Кохала вона свого чоловіка Бориса Грінченка з якоюсь по божною відданістю, з одним бажанням помогти йому в йо го великій (як во'на називала) громадській праці, перебрати на себе всю неприємну частину ' цієї праці, а самій не виявляти себе нічим крім чести бути дружиною Грінченка. Так про йшло все її життя аж до самої сперти Бориса Грінченка. Але обік із чоловіком була в Марії Миколаївни ще одна •істста, яку воїна теж любила віддано, гаряче, але яка при несла їй через свою хворобу чимало горя й гризоти — це була її єдина донька. Віддані обоє Грінченки одній україн ській ідеї, вони й думки не при пускали, щоб їх доня могла виховуватися в російській школі, усю першу науку пода ли їй у себе в хаті, складаючи .для неї першу граматику укра їнської мови перші книжки для дитячого читання. іМарія Грінченкова по похо дженню не була українкою. Вена народилася 1 в 1863 р. в Йс-годухові, на Харківщині, в •московській родині Гладілі- иих; вчилася в російській шко лі — в земській прогімназії,— і зараз же по закінченні її кур су стала в тому ж богодухов- ському повіті за земську вчи тельку. Але зустріч з Борисом Гріяченком на вчительських курсах зразу знпалила в чулій душі Марії Гладіліної .глибоке бажання служити тому народо ві, серед якого жила і за який так палко, так щиро промов ляв цей народолюбець. вона зразу почала вчитися • української мови і дальше її «чителювання було перейняте вже українським свідомим на-, ціонал'ізмом. В 1884 .р. Грінченки побра лися і з першого до останньо го дня іцє подр.ужжа вело спільну й таку корисну Для- у- країнського народу працю, "бони в ті дні царського режи му несли освіту в масу україн ського народу, вони боролись за кожну популярну українсь-_ ку книжку, всякими засобами,, вириваючи її з зубів російсь кої тогочасної цензури. В 1894 р. 'Грінченки переїха ли в Чернигів, де .Борис Грін- ченко 'мав якусь посаду в зем стві. Тут ми з ними й позна йомилися, бо О. О. Русо'в саме тюДі провадив там статистичну земську працю. В Чернигові була вже дружно обєднана група ідейних українців, які збирались на певні періодич ні збори, але досить конспіра тивно; в цій групі, в цьому гуртку Грінченко був палким поетом, лідером, тоді як Шраіг був його фундаментальним ке- •ровкиком. багато доводилося вислухати дорікань від палко го поета за те, що мляво ве деться українську справу, що земці не активно її піддержу ють. То був період усяких зем ських меморандумі©, прохань до міністерства освіти, щодо української мови в школі, й Грінченки брали живу участь у цих земських Заводах. Орга нізація земської книгарні для учителів, упорядкування Чер- нигівськоіго * Шевченківського Музею, все це лежало на руках Грінченка, а головнм чином— на пані Марії, так само й голо вна її тогочасна праця — ви дання дешевих українських книжок. Грінченко палко накидався на мене за те, що я писала кни жки в російській мові, що за-- вела дружбу з росіянами, які жИли в Чернігові на засланні, гаряче обурювався проти де яких думок Драгоманова. Але ці докори ніколи не зменшува ли моєї пошани до фанатиз му Грінченка. Коли було до них зайдеш в їх тісну вбогу кімнату по Чернігівському шо се, все вони за працею: пи шуть, поправляють свої руко писи по вимогах цензури, або радісно корегують уже дозво лений до друку ^рукопис. Енергія й працездатність о- бох їх була дивна, особливо зитревало працювала Марія Миколаївна. В неї виявився чи малий талант — писати попу лярні для зовсім непідготова- ного читача речі, і зпід її. пе ра вийшли найкращі книжоч- ки для селям: „Як вигадано ма шиною їздити”, „Мудрий учи тель (іСократ)”, „Орлеанська дівчина”, „Під землею (про шахти), „Як визволилися Пів денні Американські Штати” та багато ще інших написано 'ці каво та зрозуміло. Діяльність Грінченків не мо гла не впасти до ока московсь кої* поліції. Почалися обшуку вання, труси, заборони ріжних посад, і Грінченки опинилися без жадного заробітку. Н'а щастя, під той час у Києві .на ші вчені заходились видавати до друку той великий „Сло- вар”, що його складали вже кілька літ. В 1902 р. Грінченки переїздять до Києва і там бе руться. науково упорядкувати, увесь зібраний, матеріял. До цієї тяжкої та відповідальної’ праці, й береться Марія Мико лаївна — коректа, перепису вання, ріжні,дрдатки, що вона сама збирала з народніх уст. З 1905 р. починається нова праця коло київської „Просві ти”. Революція 1905 р. і нова , російська конституїщія поши ли права українського наро ду — дозволені були просвіт ні організації, часописи і там завзято працює Марія Мико лаївна, і скрізь цінять її глибо ке знання мови. Але можна тільки дивуватися, де вона брала ті сили для цеї невсипу щої праці, коли в ці саме ча си доводилося їй переживати тяжке .горе: на її очах вянув від сухіт її чоловік, а також є- дина донька. Один по одному сходять вони в могилу, і зали шається Марія Грінченкова са ма одна-одинока, як палець. З уст 'цієї твердої духом ЖІЙКИ ■ми чуємо такі розпучливі сло ва; „Життя порожнє, все опу стіло. Неміа чим жити. Лиши лась тільки праця, і я житиму для праці”. А праці тої багато на Укра їні; кожна свідома українка має до чого прикласти руки й сер це. 'Науковою працею й жила Марія Грінченкова останні ро ки свого життя. Прийшли боль- шевики .прийесли з собою тя жку недолю українському на родові. Марій Грінченкова за лишилася на своїй стійці, не кинула можливої праці для у- перший відділ Київської Ака демії Наук призначує її по-* стійним членом-редактором;| нового словника живої укра-» їнської мови. Цій праці вона, віддає всі свої сили; серед неї" ж застає її смерть 15 липня. 1928 p. j; Марія Грінченкова це жін^І ка незломного духу, з надзви чайною твердою волею і не* вешіущою енергією. Серед жі нок свого покоління, каже С. бфремов, вона була в перших' лавах просто, як робітниця, що; совісно, скромно додержувала загального те.м'пу в роботі і ні коли не сходила зі свойого, шляху. Всяке дезертирство бу ло просто органічно нестерпне для її натури, як нестерпна бу ла їй нещирість та лукавство в товариських зносинах. Мила Ш лагідна в особистому житті во* на вміла твердо і непохитно до держувати одної громадської лінії, і тут уже не знала ком промісів, не терпіла проступок; кривити душею вона не вміла”. Марія Грінченкова, Олексан дра Єф'именкова, Олена Пчілка зоріли в нашому громадянстві1, в нашій світлій науці в тяжкі часи безпросвітного знущання над нашим народом; вони йшли тернистим шляхом* не знаючи ні компромісів, ні бояз кого дезертирства, — і стоять перед вами, як моральні зразки свідомих і шляхетних україн-j ських жінок. Вони відійшли від, нас із тим скарбом пройденого і життя, який висловив' Шевчен ко в словах: “У нас нема зерна неправди за собою!” і країнської науки. Вже в 1919 р. ВІСТИ З ЦЕНТРАЛІ СУА (Продовження зі сторони 3) Збори вирішили: Дати з Ювілейного фонду СУА 50 дол. на працю Союзу Українок у Франції, а 25 дол. на поширення .праці Осередка Української Культури й Освіти, у Вінніпегу, 'Канаді Збори іменували: Паїню Амелію Сивуляк-(Бохей, місто-іголовою' СУА молодечих відділів; я. .Антоніну 'Кульчицьку, члеякою сек ції звязків. Рішено приступити до видання освітно-інформаїційних бро шурок в англійській мові. •Оцраіва преси була широко дискут<}вана і напрямні дору чення предложеио Екзекутиві СУА. Всім уряідничкам відділів складаємо щиру подяку за гарну співпрацю минулого року, а новим бажаємо я.кнайкраац.отю успі* ху в 1946 році. ДО' секретарок, звертаємося з проханням одер> жаний квестіоінар виповнити й негайно вислати до Централі. Централя СУА. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
