Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8
ЛЮТЕНЬ, 1946 . .............. . ча НАШЕ ЖИТТЯ— OUR LIFE Урядовий орган'Союзу Українок Аме рики, виходить кожного місяця. Редакція й адміністрація, 866 Норт 7-ма вул., Филаделфія 23, Па. Передплата у Злучених Державах $1.50 річно, на пів року 85 центів. В Канаді $2.00 річно. Поодиноке число 15 центів. Official monthly publication of the Ukrainian National Women's League of America, Inc., 866 North 7th Street, Philadelphia 23, Pa. Subscription in the United States $1.50 per year — 85 cents for 6 months. Subscription in Canada $2.00 per year. Single copy 15 cents. Entered as second class matter July 8, 1944, at the Post Office at Philadelphia, Pennsylvania, under the Act of March 3, 1879. На руїнах Леся Українка у своїх поезіях ліричних і на громадські те ми малювала картини своїх душевних настроїв і почувань та передуманого бунту проти неволі. Ті поезії гарні формою» СИЛЬНІ й сміливі змістом» це перли* ни в українськім письменстві, як булиб і « кожній хочби як ро звинутій літературі. Вони своєю красою й силою промовляють уже більш поло вини століття до міл іонів українського народу, й завоювали їх для великого таланту славної поетки. Своїми творами Леся Українка збагатила царство духа ук раїнського народу — й дала йбму незломну зброю у боротьбі за краще завтра. А проте не ліричні поезії вважаються вінцем в дозріванні її творчості, але — драматичні лоеми. Теми до драматичних поем брала Леся з минулого чужин них країн і народів, подібних Україні поневоленням і змаганням до визволення, а також із життя українського. Пишучи про давноминуле, вона кликала: — воскреснуть ру їни. Могутньою силою слова і думки в цих поемах,- поетка бу ла різбарем нових характерів, нових свобідних громадян. У драматичній поемі “На руїнах” е дуже сильна Проповідь Лесі Українки у розмові пророчиці Тірци з Чоловіком на руї нах Єрусалиму: ТІРЦА: Коли загоїлась на грудях рана, То встань і йди до праці. ЧОЛОВІК: До якої? < Що маю я робити?'чим? над чим? Ні заряду, ні знадобу не маю. ТІРЦА: Земля єрусалимська 'не згоріла. Ти маєш меч! ЧОЛОВІК: Кудиж тепер той меч? Руїні непотрібна оборона. ТІРЦА: Ррзкуй меча на рало. Час настав. Потрібна оборона і руїні, Бо прийде ворог і розоре землю, Насіє збіжжя і збере жнива, І буде хлібом люд цей годувати, І вдруге завоює Палестину Вже без меча, самим блискучим ралом. Бо скажуть в голос сироти й вдовиці, Благословенний той, хто хліб дає! Лежачим краю рідного немає, Чий хліб і праця — тдг'йгі земля. Так сказала пророчиця Тірцяі ПЬправді сказала пророчиця Леся Українкаі на руїнах України, до сбого Народу: — потрібна олорона і руїні. Без меча — а плугом і хлібом завоює тебе й поневолить твій ворог, не кидай боротьби, бо твоя земля не бу де твоя, але того., хто забрав хліб і працю твою. Знову у драматичній поемі “Бояриня”, якої тема з життя українського, Оксана дорікає свому чоловікові Степанові який помосковився: СТЕПАН: Вже тепера на Вкраїні утихомирилося. ОКСАНА (гостро): Я« ти кажеш? Утихомирилось? Зломилась воля, Україна лягла Москві під ноги, Це мир по твоєму — ота руїна? Отак і я утихомирюсь швидко в труні.... Сидів—сидів у запічку московськім, Поки лилася кров, поки змагання Велося за життя там на Вкраїні, — Тепер, як “втихомирилось”, ти їдеш Тосо ясного сонця заживати, Що не дістали руки загребущі, Та гаєм недопаленим втішатись. Леся Українка словами Тірци й Оксани малює трагічну кар тину минулого й сучасного України, та остерігає нас: “Лежачим краю рідного не має”. Велику й вельми важну ролю призначила поетка українській Жінці, пишучи ці драми. Жінка є гсуюсом совісті й тією силою що поведе український народ до нового життя. Ту почесну ролю прийняли на себе й виконали гідно Укра їнки ще перед світовою війною. Західна Україна вкрилась ме режею організованого жіноцтва що ставило опір ворогові ля хові, й якого праця й вірність визвольній ідеї стали прикладом для Українців по цілому світі. Це завдання припадає тепер нам що живемо у вільних кра їнах, що у вигоді жили коли “лилася кров, поки змагання вело ся за життя там на Вкраїні”, у кого очі й серце не вкрилися гу стою заслоною забуття, кому руїна України не байдужа. Л—ка. Леся Українка. МАТИ НЕВІЛЬНИЦЯ Був ясний День, веселий, провесняний, До нас у хату крізь вікно одкрите Вривався гомін голосних потоків, Що бігли вниз по-вулиці нагірній, Вітрець влітав і,- мов пуста дитина, Скидав додому від стола папери, За ним влітала ціла зграя гуків, Все та давно знайома пісня міста, Але і в ній нові лунали ноти, Весняні Та вони лунали не для нас, Бо не було весни у нашім серці. Ота весна, що за вікном сміялась, Нам Принесла новини невеселі, Тюремні вісті: той сидить в неволі, Недавно взятий, Той в тюрмі збожеволів, А той недавно вийшов, але хворий Душею й тілом, він-же був забраний Як раз в розцвіті мрій, надій і праці. Над нами теж, мов туча громовая, Нависли влади теміної погрози. Така була для нас в той рік весна. У двох сиділи ми і розмовляли, Я сумно слухала товаришки розповідь І безуважно торочки сплітала На обрусі (товаришці той обрус В тюрмі покійна мати вишивала); Розповідь та була уривчаста І тиха, Бо голос був приглушений від туги, І хутко він урвався, мов струна; У хаті стало тихо, тількй чутно, Як гралася товаришки дитина І ляскала маленьким батіжком, На стільчику, рушаючи в дорогу. Я дивлячись на неї, проказала: “Ба що робити? Не журіться, друже! Хоч може ми і не побачим волі, Але дитинка ця побачить, певне! Що скажеш ти на це, малий філософ?”” Дитинка ясно глянула на мене Розумними, цікавими очима, А мати шпарко мовила до мене: "Мовчіть, нехай воно цього не чує! Ви знаєте, дитиною я часто Від матері покійної це чула: Як виростеш, то будеш вільна, доню. Вона казала це так весело і твердо, •Що jj повірила в свою щасливу долю, І вірила, аж поки не зросла. Тепер моїй дитині це говорять . Іди, іди, моє маленьке, грайся!” Дитина знов до забавок вернулась, Товаришка взяла шиття, я книжку, Розмова наша більше не велася. . 1895. Адмі'НІїстіраціія “'Нашого Життя” дякує в 'С іім ^ прихильникам Нашого часопису, що трудяться збиранням передплат. їхні іме на будуть проголошувані дальше. Дякуємо- також за жертви на Пресовий Фонд СУА. Для Українського Дотіомоігоївоіго Комітету -передали до Централі СУА, Тов. мені Ольги Кобиліянської, 48 відділ СУА у Филаделфії, 110 дол. Тов. Дочки України, 42 від. СУА у Фила делфії, 25 дол. Централя СУА. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
