Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8
Читаємо в українській пресі також довідуємося з листів від рідних і земляків наших ЯКІ : тепер на чужині—скитальїщині, -про жахливі страхіття які до водилося нашому народові пе- 'режи'вати в часі війни .під оку пацією німців та большевйків., Кров у жилах стинається на саму згадку цього страшного пекла що вони переживали й дивує нас як могли люди це все видержати. А кому пощастило ся якимсь' чудом вирватися, з того пекла, то живе тепер на чужині в голоді й холоді та страхом Гасильного повороту “ніа- родіну”, але не падають духом. Ось читаємо в найновіших числах “Нашого Життя” що у- країнки в- Парижі та Німеччині організуються, засновують Со юз Українок. У них все ще й серед крайно не-відірадних умо- вин життя є досить енергії й бажання шукати знову власних шляхів до нового життя, серед •нового середовища, їх ціллю є поширювати ідеологію Союву іУкріашоїк, Галичини й Во лині, славну традицію його «праці, що так чисельно зорга нізував і високо підніс, гідність української жінки її національ ну свідомість та культурно-ос- освітний рівень. Ми не падаємо духом! Віри мо в невмирущі сили нашого народу” — пишуть українки з ©иг|наівдя. А що ми на це в Америці се стри с о ю ізя н к и і ? Чи -праця на- (ШН:Х састер' на чіуїжині серед злйдшв і ' нужди не заставляє нас до думання та заохоти до більш активної праці у цій вільній країні? % ІЗи знаєте що 1 я маю на дум ці пюш.ире.ння організації Со юзу Українок Америки. Поди віться тільки в своїй громаді а побачите скільки ще наших жі нок не належать до нас, а скіль ки ще жінок не належать нігде, до жадної української організа цій ЇДеж-змарновані сили наро ду, які тепер повинні бути в ор ганізованих рядах СУА і .по могти своєю працею й таланта ми нашим посестрам за морем. В озбміть ,собі за патріотич ний обовязок приєднати хоч одну жінку в місяць до відділу СУА в якім ви є членкаю. І в тому вйділі ви подбайте щоб праця в ньому велася програ мово за вказівками Централі СУА. На;те не треба бути аж в уряді. Ко&сна рядоївйчка може цього Дойїагатиоя на зборах, подати добру думку, подбати, помогти її виконати. Так ро-, бить кожна одиниця свідома своїх прав, й ціллі своєї орга нізації. В Америці є чимало Українок з сереіДнокРа то й вищою ос вітою, але ж бачимо їх в ак тивних радах союзянок, їх ха та скраю. Колиб усі наші інте лігентні сили стали в ряди СУА, або ті що вже є членками стали більш активними, яку ве&ийу >силу ми створили'б. Пе регляньмо тільки склад урядів Союзу Україїиок в Парижі*, а побачимо там докторки, вчи тельки, іписьімен'ютц.і, журналіс тки, а- певно чимало їх /працює як ряідови'чки. Вони дають своє багатство ума і духа для нео- сіпіваїноїі але тяіжкої, героїчної праці для сво^го народу. За .прикладам їх ми по винні -йти. Наша ідея ясна, на ша'ціль висока. Поможім двиг нути нашу оргавіїзаїцію на ви соту, яка їй по традиції нале житься, Вписуймо своїх ДО'ЧОК, # похрестниіць, сестрінок і знайо мих. ВіПИСуЙіМО молодь до своїх відділів або творім мюлодечі відділи СУА, щоб було кому перебрати нашу іпрацю коли нас нестане. Та-коїж іпіоширюйм о “іНаїше Життя”, бо це добуток нашої жінки, це її баїгаїтетво. Кожна жінка знайде там багато' що їй пригодиться: різні новини, по важні статті, реферати які мо жна вжити на культурно-освіт ні вечорі, звіти діяльности від ділів, доімашні й юуховаїрські поради. “Наше Життя” заслу говує щоб йоіго н%перти й по ширювати між нашим жіноцт вом і всімй громадянами. Фі нансова піддержка постійна і щедра далаб можність нашій газеті виходити частіше. Ми подбаймо щоб так сталося. Отже нехай ідейна праця наших сестер на скитальїщині, буде для нас приклайом і зао- хотФю до більш активної й ус пішної праці в рядах Союзу У- країнок Америки, для добра і слави украіїніськоіго народу. Анна Чорній, Болтімор, Мд. УКРАЇНСЬКІ СКИТАЛЬЦІ (Продовження зі сторони 2-ої). сади Христової .моралі, маю чи в серці ЛЮ бОїВ до< своєї батьківщини, кермовані слова ми національного пророка Та раса Шевченка; українські ски- тальці не схилять покірно сво го чола, і не .піддадуться до бровільно ворогові. Вони тер плять і .вірять, що: „Порвуться пута віковії” і ця віра'їх дер жить. Вона в них сильна, бо і на скитальїщині вони не роз губилися. Ведені силою патрі отизму, вони лучаться, творять” свій гурт, українське життя. Весни живі і жити хочуть, а во рог хоче задавити це україн ське життй. Однак життя показує щось іншого. Українці макУть хри- стія’нську мораль а москаль її не має. Колиб мав — не вби- вавби невинних людей, 'і не 30-СТАРОРО КРАЮ Що діялася в ХлівЧанах і сусі- дних селах, равського повіту Н а адресу “ Нашого Ж иття” прийшов з Белгії лист для іі. Марії^ Душної, голови 10 відділу С У А в Олифанті, який вона передала до поміщення. Подаємо цей лист без змін. Ромзе, 29. 1 . 1946 Дорога Землячко! З великою радістю вичитав ія Ваше прізвище у списку де легаток на 7 конвенцію С.У.А. від відділу 10, Олифант, Па. у Ї 2 ч. „Нашого Життя” Я піз нав доразу, іщо Ви мусите бути з Хдівчан, б.о там було богато Душних і наші люде працю вали в Америці — якраз е Оли фанті. • Там був- перед першою сві товою' війно,к> мій батько, йото •брагг Яким, і багато імших на ших людей. Батьїкіб' вернув пе ред першою світ отою .війною до Хліівчан, а стрийко- Яким по вернув амс у 1930 р. іНераз мені ровказувіав мій поік. батько про чудову країну лрабивбл їх, а да-вби їм жити і розвиватись. Українці мають геніяльногО народнього про відника, дарма, що москалі вмістили його статую поміж своїх .письменників. Води його не зсовєтизують, це тільки хо лодна статуя, а його могучі слова, його віщий дух, на сто рожі українського життя. І настане той час, що всі тер піння наших скитальців ми нуться і правда лобідить. Бо нема, нема у всесвіті такого, щоб побідила неправда! Ми тут в Америці, глибоко відчуваємо недолю наших рі дних братів, і радіб розважити та потішити їх ® горю. Тому з Воскресенням Христовим,! з ніадходячими Великодніми Святами, паїміятаймо за наших скитальців, памятаймо, що на шим обовязком є, помогти їм. не тільки розрадою, словами, спочування, але треба теж зло жити грошеву жертву для них і помогти їмі таким ’ чином та влекшити їх гірку долю. Вам, дорогі брати і сестри, яких незавидна доля розкину ла по всіх закутках Еаропи, а то й по цілому світу, — ,в день Восюресення; з глибини наших ■сердець бажаємо, щоб ви усі щасливо .перебули це Лихоліт тя; й щасливо вернулись на рі дну землю, під свою родинну стріху. І там, на* освободжевій від' москаля Україні, під зву ки Воскресних дзвонів, заспі вали грімко та радісно — Хри- сгос Воскрес!! Ч. добробуту,^права й свободи — Америку. Привіз був з собою і гарні книжки й календарі Провидіння, що збереглись У нас дома аіж до останніх днів. Так щож — у нас все війни, •юроїв, смерть і руїна. Родину ДуїШйих, Пилиіпа й Петра .— з усіми фаміліяінтами, вивезли Оовіти на ІСибір іще в 1940 р. Вивезли й других, як Черкавсь- кі, Хомини. Мо.го батька і 17. других громадян увяізвили со віти і вони всі погинули в тюр мі у Львові 1941 р. Ви бачили може на фільмах в Америці ті трагічні тюрми, бо американсь кі журналісти, були в 1941 р. у Львові і те ©се сфільмували. Тоді ще Америка не воювала з "Німеччиною. 'Я'КІ ПРИЙШЛИ іН’ІМіЦІ, то всі Поляки з Хлівчан,і Хоронова, Брукенталю і округи, записа лись на Німців. Зайняли всі у- ряди, посади і нищили нас як могли, через арешти, коифіс- кату майна. Ті Поляки, що бу ли в урядах, попирали і тво рили банди по лісах. Банди вбивали свідомих людей, па лили села, дітей кидали жив цем у студні, люди гинули як мухи. Кого не вивезли Ш М Є'ЦЬ- <кі посіпаки силою на роботи до Німеччини (де наші хлопці і дівчата, голі й голодні, кона ли по ляґрах, або гинули від бомб у війні) той мурів утіка ти в ліси і «ритись перед поль ськими бандами. Ґешітапо й поліція німецька всі то були ляхи, а комендантами Німці. Ревізії за зброєю ,арешти за контингент (аіфч.а збіжжя) розстріли прилюдні — ось що иймі дали Німці й ляхи. Треба знати, що в Галичині Німіці всю майже владу дали в руки Полякам, а на польські землі посилали „дурних” У- країнців на посади поліцаїв. І таж руками одних, нищили других, сіяли ненависть, а зі брали бурю, розгром ганебний — який їм правно належався. З' Хлівчан згинуло за Німців. 25 свідомих юнаків, Поляки вби ли коло ЗО осіб. А решту ви кінчують совіти. Напишіть мені, дорога З ємі лячко, ж живете, пришліть Вашу фотографію — це мені скитальїцеві, іщо страігив !все; батька, маму, 3 сестри .і 1 бра та — буде велика радість. ' Не гнівайтесь, що до Вас на писав, але до свого односель чанина — тягне мене все сер це — деб я. його не стрінув. Ха йІБог Вам благословить у праці і бажаю Вам щастя, здо- ровляї і „Многая Літа” — Ваш у Христі Ісусі Підпис •м* Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
