Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8
Читаємо в українській пресі також довідуємося з листів від рідних і земляків наших ЯКІ : тепер на чужині—скитальїщині, -про жахливі страхіття які до водилося нашому народові пе- 'режи'вати в часі війни .під оку пацією німців та большевйків., Кров у жилах стинається на саму згадку цього страшного пекла що вони переживали й дивує нас як могли люди це все видержати. А кому пощастило ся якимсь' чудом вирватися, з того пекла, то живе тепер на чужині в голоді й холоді та страхом Гасильного повороту “ніа- родіну”, але не падають духом. Ось читаємо в найновіших числах “Нашого Життя” що у- країнки в- Парижі та Німеччині організуються, засновують Со юз Українок. У них все ще й серед крайно не-відірадних умо- вин життя є досить енергії й бажання шукати знову власних шляхів до нового життя, серед •нового середовища, їх ціллю є поширювати ідеологію Союву іУкріашоїк, Галичини й Во лині, славну традицію його «праці, що так чисельно зорга нізував і високо підніс, гідність української жінки її національ ну свідомість та культурно-ос- освітний рівень. Ми не падаємо духом! Віри мо в невмирущі сили нашого народу” — пишуть українки з ©иг|наівдя. А що ми на це в Америці се стри с о ю ізя н к и і ? Чи -праця на- (ШН:Х састер' на чіуїжині серед злйдшв і ' нужди не заставляє нас до думання та заохоти до більш активної праці у цій вільній країні? % ІЗи знаєте що 1 я маю на дум ці пюш.ире.ння організації Со юзу Українок Америки. Поди віться тільки в своїй громаді а побачите скільки ще наших жі нок не належать до нас, а скіль ки ще жінок не належать нігде, до жадної української організа цій ЇДеж-змарновані сили наро ду, які тепер повинні бути в ор ганізованих рядах СУА і .по могти своєю працею й таланта ми нашим посестрам за морем. В озбміть ,собі за патріотич ний обовязок приєднати хоч одну жінку в місяць до відділу СУА в якім ви є членкаю. І в тому вйділі ви подбайте щоб праця в ньому велася програ мово за вказівками Централі СУА. На;те не треба бути аж в уряді. Ко&сна рядоївйчка може цього Дойїагатиоя на зборах, подати добру думку, подбати, помогти її виконати. Так ро-, бить кожна одиниця свідома своїх прав, й ціллі своєї орга нізації. В Америці є чимало Українок з сереіДнокРа то й вищою ос вітою, але ж бачимо їх в ак тивних радах союзянок, їх ха та скраю. Колиб усі наші інте лігентні сили стали в ряди СУА, або ті що вже є членками стали більш активними, яку ве&ийу >силу ми створили'б. Пе регляньмо тільки склад урядів Союзу Україїиок в Парижі*, а побачимо там докторки, вчи тельки, іписьімен'ютц.і, журналіс тки, а- певно чимало їх /працює як ряідови'чки. Вони дають своє багатство ума і духа для нео- сіпіваїноїі але тяіжкої, героїчної праці для сво^го народу. За .прикладам їх ми по винні -йти. Наша ідея ясна, на ша'ціль висока. Поможім двиг нути нашу оргавіїзаїцію на ви соту, яка їй по традиції нале житься, Вписуймо своїх ДО'ЧОК, # похрестниіць, сестрінок і знайо мих. ВіПИСуЙіМО молодь до своїх відділів або творім мюлодечі відділи СУА, щоб було кому перебрати нашу іпрацю коли нас нестане. Та-коїж іпіоширюйм о “іНаїше Життя”, бо це добуток нашої жінки, це її баїгаїтетво. Кожна жінка знайде там багато' що їй пригодиться: різні новини, по важні статті, реферати які мо жна вжити на культурно-освіт ні вечорі, звіти діяльности від ділів, доімашні й юуховаїрські поради. “Наше Життя” заслу говує щоб йоіго н%перти й по ширювати між нашим жіноцт вом і всімй громадянами. Фі нансова піддержка постійна і щедра далаб можність нашій газеті виходити частіше. Ми подбаймо щоб так сталося. Отже нехай ідейна праця наших сестер на скитальїщині, буде для нас приклайом і зао- хотФю до більш активної й ус пішної праці в рядах Союзу У- країнок Америки, для добра і слави украіїніськоіго народу. Анна Чорній, Болтімор, Мд. УКРАЇНСЬКІ СКИТАЛЬЦІ (Продовження зі сторони 2-ої). сади Христової .моралі, маю чи в серці ЛЮ бОїВ до< своєї батьківщини, кермовані слова ми національного пророка Та раса Шевченка; українські ски- тальці не схилять покірно сво го чола, і не .піддадуться до бровільно ворогові. Вони тер плять і .вірять, що: „Порвуться пута віковії” і ця віра'їх дер жить. Вона в них сильна, бо і на скитальїщині вони не роз губилися. Ведені силою патрі отизму, вони лучаться, творять” свій гурт, українське життя. Весни живі і жити хочуть, а во рог хоче задавити це україн ське життй. Однак життя показує щось іншого. Українці макУть хри- стія’нську мораль а москаль її не має. Колиб мав — не вби- вавби невинних людей, 'і не 30-СТАРОРО КРАЮ Що діялася в ХлівЧанах і сусі- дних селах, равського повіту Н а адресу “ Нашого Ж иття” прийшов з Белгії лист для іі. Марії^ Душної, голови 10 відділу С У А в Олифанті, який вона передала до поміщення. Подаємо цей лист без змін. Ромзе, 29. 1 . 1946 Дорога Землячко! З великою радістю вичитав ія Ваше прізвище у списку де легаток на 7 конвенцію С.У.А. від відділу 10, Олифант, Па. у Ї 2 ч. „Нашого Життя” Я піз нав доразу, іщо Ви мусите бути з Хдівчан, б.о там було богато Душних і наші люде працю вали в Америці — якраз е Оли фанті. • Там був- перед першою сві товою' війно,к> мій батько, йото •брагг Яким, і багато імших на ших людей. Батьїкіб' вернув пе ред першою світ отою .війною до Хліівчан, а стрийко- Яким по вернув амс у 1930 р. іНераз мені ровказувіав мій поік. батько про чудову країну лрабивбл їх, а да-вби їм жити і розвиватись. Українці мають геніяльногО народнього про відника, дарма, що москалі вмістили його статую поміж своїх .письменників. Води його не зсовєтизують, це тільки хо лодна статуя, а його могучі слова, його віщий дух, на сто рожі українського життя. І настане той час, що всі тер піння наших скитальців ми нуться і правда лобідить. Бо нема, нема у всесвіті такого, щоб побідила неправда! Ми тут в Америці, глибоко відчуваємо недолю наших рі дних братів, і радіб розважити та потішити їх ® горю. Тому з Воскресенням Христовим,! з ніадходячими Великодніми Святами, паїміятаймо за наших скитальців, памятаймо, що на шим обовязком є, помогти їм. не тільки розрадою, словами, спочування, але треба теж зло жити грошеву жертву для них і помогти їмі таким ’ чином та влекшити їх гірку долю. Вам, дорогі брати і сестри, яких незавидна доля розкину ла по всіх закутках Еаропи, а то й по цілому світу, — ,в день Восюресення; з глибини наших ■сердець бажаємо, щоб ви усі щасливо .перебули це Лихоліт тя; й щасливо вернулись на рі дну землю, під свою родинну стріху. І там, на* освободжевій від' москаля Україні, під зву ки Воскресних дзвонів, заспі вали грімко та радісно — Хри- сгос Воскрес!! Ч. добробуту,^права й свободи — Америку. Привіз був з собою і гарні книжки й календарі Провидіння, що збереглись У нас дома аіж до останніх днів. Так щож — у нас все війни, •юроїв, смерть і руїна. Родину ДуїШйих, Пилиіпа й Петра .— з усіми фаміліяінтами, вивезли Оовіти на ІСибір іще в 1940 р. Вивезли й других, як Черкавсь- кі, Хомини. Мо.го батька і 17. других громадян увяізвили со віти і вони всі погинули в тюр мі у Львові 1941 р. Ви бачили може на фільмах в Америці ті трагічні тюрми, бо американсь кі журналісти, були в 1941 р. у Львові і те ©се сфільмували. Тоді ще Америка не воювала з "Німеччиною. 'Я'КІ ПРИЙШЛИ іН’ІМіЦІ, то всі Поляки з Хлівчан,і Хоронова, Брукенталю і округи, записа лись на Німців. Зайняли всі у- ряди, посади і нищили нас як могли, через арешти, коифіс- кату майна. Ті Поляки, що бу ли в урядах, попирали і тво рили банди по лісах. Банди вбивали свідомих людей, па лили села, дітей кидали жив цем у студні, люди гинули як мухи. Кого не вивезли Ш М Є'ЦЬ- <кі посіпаки силою на роботи до Німеччини (де наші хлопці і дівчата, голі й голодні, кона ли по ляґрах, або гинули від бомб у війні) той мурів утіка ти в ліси і «ритись перед поль ськими бандами. Ґешітапо й поліція німецька всі то були ляхи, а комендантами Німці. Ревізії за зброєю ,арешти за контингент (аіфч.а збіжжя) розстріли прилюдні — ось що иймі дали Німці й ляхи. Треба знати, що в Галичині Німіці всю майже владу дали в руки Полякам, а на польські землі посилали „дурних” У- країнців на посади поліцаїв. І таж руками одних, нищили других, сіяли ненависть, а зі брали бурю, розгром ганебний — який їм правно належався. З' Хлівчан згинуло за Німців. 25 свідомих юнаків, Поляки вби ли коло ЗО осіб. А решту ви кінчують совіти. Напишіть мені, дорога З ємі лячко, ж живете, пришліть Вашу фотографію — це мені скитальїцеві, іщо страігив !все; батька, маму, 3 сестри .і 1 бра та — буде велика радість. ' Не гнівайтесь, що до Вас на писав, але до свого односель чанина — тягне мене все сер це — деб я. його не стрінув. Ха йІБог Вам благословить у праці і бажаю Вам щастя, здо- ровляї і „Многая Літа” — Ваш у Христі Ісусі Підпис •м* Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
