Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8
ОРГАН СОЮЗУ УКРАЇНОК АМЕРИКИ OFFICIAL PUBLICATION OF THE UKRAINIAN NATIONAL WOMEN’S LEAGUE OF AMERICA РІК II 4. 10 ФИЛАДЕЛФІЯ, ПА., ЖОВТЕНЬ, 1945 ЦІНА 15 ЦЕНТІВ PHILADELPHIA, OCTOBER, 1S45 VOL. II No. 10 Вислано одежу до Европі Жіночий Комітет в Ню Йор ку, який з рам єни, Злученого У- країнського Американського Допомогового .Комітету пере водить з-бірку одежі, ДЛЯ висил ки європейським Українцям — заверши© перший етап праці. Підготовані Комітетом р<ечі вже вислано- до Франції і Бельгії, а третя- готова посилка жде на транспорт у Італію. До Франції і Бельгії Комі тет переслав вантажу по ЗО бель, прямо на руки українсь ких допомогових комітетів, я- кі у цих краях вже зорганізо вано- на підставі дозволу місце вої влади. Дл.я Італії белі вже спаковані, і, лиш ждуть на ко рабельне місце. Комітет дістав запевнення^ що воно найдеться у найближчих тижнях. І так дякуючи жертвенности нашого громадянства, яке на поклик Комітету переслало о- дежу — ще перед приходом тяжких зимових місяців мож буде дарувати одежу нашим нещасним скитальцям в Евро- пі. На цьому місці треба з при знанням підкреслити, що наші люди дарували одежу вартісну, в доброму стані, при чому без- ісумніїв у* заслуга жіноцтва, яке дома не жаліло труду при зла то дж енні посилок та давало ре чі з благородною думкою, щоб вони справді служили свому призначенню. іНа цьому міісц'г треба теж згадати про працю тих ідей них одиниць спосеред нюй-ор- ського жіноцтва, які майже три місяці трудилися над зготов- ленням цьоіго першого транс порту одежі. Два рази у тиж день, або й ч»астійше, сходили ся жінки разом щоб розпако вувати та сортувати речі, при слані до складнидь. Від 9. .год. рано до 5. вечером, йшла мо зольна праця, м-айже цілий час виконувана стоячки. І навіть у найгоря'чійші літні дні ніхто не думав про перерву. Після організаційної прина лежносте над зготовленн'ям перших посилок одежі- у Євро пу працювали: Від нюйОрських відділів СУА пані:К. Пелешок, С. Абрагамов*- ська, Р. Дерех, К. Дрозди'к, Е. Ми не падаємо духом ■Канадійський “Український Голос” під повищим наголов ком містить уривок з листа од ної української діячки, який прийшов сюди зі Швейцарії. Зміст листа, вказує понад увесь сумнів, що його авторка — це членка Союзу Українок Захід ної України. Ділимося ним з нашими Чи тачками- прибиті» суїмом по втраті цего велитенського ор ганізаційного дорібку україн ського жіноцтва, яким буїв Со юз Українок у Галичині і Воли ні, А водночас, по словам ав торки “не падаємо духом” ві- рючи в духову силу нашого на роду, /якої не знищив Гітлерів ський терор, ні не вбє больше- вицька неволя. Авторка пише: “Які труднощі в житті й пра ці нашій мали ми з'а існування Польщі, Ви це знаєте. Але годі Вам удовити, яке життя настало- для нас з приходом большеви- ків у вересні; 1939 року. Це не тільки те, що всі наші націо нальні організації перестали іс нувати, це не тільки був заник нашого національного життя взагалі, це було насильство над кожною людиною зокрема, що їй кажуть жити, думати й ба жати по наказу ^гори. Стільки тоді' ізитерпіів наш нарід, важко описати. В обставинах большевицької дійсносте неможливо було на віть зберегти архів Союзу У- країнок. Пропали всі докумен ти й м-атеріяли про 55-літню працю українського зорганізо ваного жіноцтва й не зберег лося з них нічого для історії. Це са'ме сталося і з архівами інших українських національ них установ. Підчас першої большевшць- • ________________________ _ Кравчук, Н. Бурко, М. Погори- лець, Е. Кобзар, М. Харамбура, Н. Бодак, іМ. Сена, І. Хоім:і-в, В. Корпало, ‘Н. Лятошевська, І. Є- длінська, Е. Лехтей, Н. Гудима, L Бенцаль; від Комітету Обєд- наних Орґанізазій Н. й., п-ні М. Де,мидчук; від Золотого Хреста лі-ні М. Мотоірна ,і від Тов. Негайна Поіміч п-ні М. Ли са. ■кої окупації відійшли, на віки багато активних громадянок, як безпосередні', або посередні жертви большевицького теро ру, чи тяжких воєнних відно син. Померла П'роф. Софія Ру- •сова, Ольга ‘Кобилямська, Ок сана Джиджора-Дзьоба (се кретарка централі „С.У.), Нео- ніла Селезінкова (член1 голов ного виділу 'С.У: і: голова філії С. У. в Радехові), замордована при відвороті большеви'ками Марії» Весоловська (голова фі лії С.У. в Стрию), замордована •боліьш.евик^м)и, Стефіан-ія Га:в- рисевичева і багато інших, що % гинули у большевицькіій тюр мі, чи на далекій Сибірі, про я- ■ких даних не знаємо. Проте були й відрадні мо менти. Моральні здобутки дов го літної праці С. У. підчас большеївицької окупації стали наглядними. Покійний Митро полит сказав був, що у тих се лах, де існували кружки С. У., нарід заняв найбільш гідну по ставу та давав відпір супроти большевицьких зазіхань на ду шу народу. ■Коли большевики покинули захздніі українські землі, наше жіноцтво рвалося до -праці-. Навіть у далеких глухих заку- тиінах нашого1 краю, .самочинно відновляли діяльність кружки. С.У. По містах почалася велика харитативва , (милосерна) ді яльність. Український нарід не знав ще тоді справжнього о- блича н а ці онал -с оціял і з м у і манив себе, що під німецькою владою буде можлива україн ська національна робота. Але швидко прийшло розчаруван ня. Зоїкрема українське жіноц тво’ (ніє маїло змоги1 свооіідно проявити себе. Про відновлен ня С.У., як самостійної жіно чої організації, не можна було думати. З с оромо м і глиооким смутком треба сказати, що де яким українським Групам, яш були на .поверхні громадянсь кого життя підчас німецької о- купації, «припало до смаку ан- тиіфемінктичне (проти-жіноче) становище гітлериз'м.у й вони поіслідовніо наїсліідуюіали' иіме- цьікіі зразки та тракт)'вали жі нок як підрядний чинник. Ко лишні наші громадянки мусілиі усунути-ся в ті'нь, а на поверхні зявилися одиниці маловартіс ні. Але і цей ттучий період в нашому» народі вже поза нами. Незабутні лише і, авіжй в від-, чугт.і втрати, яіКі ми маємо в людях за цей період. І ось всі- ці жертви, здава- лосяб, даремні. Наша* Батьків щина під большевиками, про відна верства українського на роду, маси робітників та селян на скитальщині. За ними стра хіття в'ійни зі- всією жорстокіс тю і всіми страхіттями. Ми пі шли в світ як жебраки-нужда- рі. Втратили ми все: Батьків щину, родинний дім, особис тий дорібок. Про умовини наи шого тепсрішного життя годі писати. їх тяжко уявити^ собі’ людям що живуть в нормаль них обстав ин ах ку л ьт урніиїх країн. Здавало-Сійб, щ>о життя, де кожного дня (існує пробле ма даху над головою, кавалка хліба, де всі ми розпорошені: і розгублені від своїх найближ чих останніми воєнними поді ями, де нема почте, газети, m м ожл иво-стей комун ік а ції, де відгороджені Ім-и від світу не мов китайським м-уїр-ом, де не ма жадних перспектив на май бутнє для нас як спільноти, де нічого крім буднів злободенно го життя і страху перед приму совим поворотом до краю, зда- валосяб, що^ серед такого жит тя не буде в нас бажання шу кати знову власних шляхів і' власних сил до дальшого но вого життя. Та ми не «падаємо духом! Віримо в невмирущі си ли нашого народу, відчуваємо його таємну міць там, де ніхто її досягнути не може крім нас самйЧ. Почуття української спільноти і глибокий ідейний оптимізм — віра в призначення нашого народу! УКРАЇНСЬКИЙ ЖІНОЧИЙ КО МІТЕТ У ПАРИЖІ З метою несення помоч-і хворим, бездомним та безро бітним завязав-ся у Парижі У- країніський Жіін очи й Комітет. Виглядає, що це перша жіноча орґанізаці'я, яка повстала у пі слявоєнній Европі. ’Редакція “Нашого Життя” нав'язала з ним контакт. www.unwla.org
Page load link
Go to Top
