Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
Діти при Церкві ЖІНОЧИЙ ВІДДІЛ ЗЛУЧЕНОГО УКРАЇНСЬКОГО ДОПОМОГОВОГО КОМІТЕТУ В НЮ ЙОРКУ ПРИ ПРАЦІ Передній ряд з ліва: Марія іМойсей, йосифа Сений і М. Погорілець. Стоять: (Марія Харамбура, Ева Хомів, Катер. Пелешок, Анна Бода<к, Е. Ликтей, Др. Володи мир Галан, голова ЗУАДК у Филаіделфії, Іванна Бен- цаль, предсідателька, Ева Кобзар, Н. Гудима. Коли застановимося поважно над нашим громадським і куль турним життям в Канаді і його •виглядами на будуче, то не можна переочйти того, що при церкві найбільше вдасться зберегти український характер, •нашого життя. Можливо, що в будуччині всяка українська громадська і культурна працй буде .виконуватися при церкві, бо церква це інституція більше сталого і узасадненого харак теру тоді, коли світські органі зації є більше переходові і мо жуть змінитися з приходом но вих людей, зо зміною обста вин, або можуть цілком пере стати існувати. Культурно-гро мадська робота знайде собі ділком природне місце П'ри церкві і буде оправдана в очах тих, що стемрлять до злиття народностей в один котел. ; Та розходиться тут про те, ; щоби було кому ту роботу ; робити. Ходить про те, щоби при учувати дітей вчащати до церкви і приготовити їх для^ п ідде ржу вання >р озп о ч атої п р а - ці. В більшости випадках ка- надійського виховання діти, головно по містах, не знахо- ; дять з церкві такого заінтере- . совання, щоби їх туди тягнуло ; з власної волі. Звичайно діти ‘йдуть до церкви тому, що їх. родиічі до тоїго заставляють. Та . чи не'варта над тим поду мати, щоби діти брали якусь . участь в Богослуженню, щоби мали певний обовязок йти до церкви поза батьківський на: сказ? Чи не було б добре вив чити дітей кілька богослуже- . бнИХ пісень, щоб ВОНИ МОГЛИ їх -самі ■переспівати в часі 6 о- гослуження? От хочбй таке як Антифон „Благослови душе моя Господа”, або „Прийдіть і поклонімось ”, „Святий Боже”, „Достойно”, „Отче наш” і од ну побожну пісню по закінчен ню іБоїгослуження. Діти відчу вають, що вони в церкві по трібні. Навіть хоч би в цервкі буз спеціально вишколений хор, то дітям треба дати місце. Діти важніші ніж хор. Діточі тоненькі, ніжні тони все приє мно вражають. Може навіть більше ніж дорослих співаків : їх голоси щирі і побожні. Це так начеб ангелята співали. Для такого треба дітей піді- вчити співати хоч би ‘.тільки на один голос. І це має велику вартість. Де є зорганізована у- ікраїнська школа, там обовяз- іково повинні діти співати в чцеркгві окремо, як діточий хор. Громада повинна про те пере говорити з учителем україн ської школи, щоби діти мали потрібний вишкіл. На жаль в 'наших церковних громадах ді тям не присвячується уваги. І ми дивуємося, чому в нас нема молоді приї цервкі. Дивуємося, як то чужі церкви з їх ріжни- ми програмами для молоді, ма- : нять до себе наших дітей. Ви глядає, що в нас для дітей не ма місця. А це справа важна і- над нею треба застановитися, коли хочемо., щоби наше на родне життя продовжалося. Діточий спів в церкві має ще ту вартість, що діти на вчаться слідити в своїм моли- твеннику за ходом Богослу- ження, щоби знати, де припа дає їх спів. Це підівчить дітей уживати богослужебний мо- литвенник. Тай слова і зміст їх пісень таки залишиться в їх душах, головно коли ті пісні будуть їм відповідно розгоне ні в часі проб. Про те нема ; найменшого сумніву. Українська Служб;а Біожа прекрасна своїм змістом, але тільки для старших. Діти не розуміють змісту Служби Бо жої і не можуть бачйти ані від чути тої краси. Може деякі 1 родичі розяснюють хід від прави, алб таких родичів є ма ло. Назагал дітьми в наших громадах ніхто не цікавиться, щоби їм дати потрібне пояс нення. Чи йе повинна це бути додаткова точка в програмі навчання: Українських Шкіл? К оли б діти з української шко ли виступали зо співом’ в цер кві, то така наука йде цілком йриродно в парі з піснями. А чомуб діти не могли хо- ; дит.и з тацою в церкві? Мож на отворити окремий діточий і фонд на церковно-освітні по треби дітей. ( Хто ж пожалує кинути „кводра” на діточу та- цу? Для дітей це буде мати вартість, бо привчить їх до о- бовязку, до потрібної участи в часі Ботослуження і до Якоїсь ясної дальшої мети. Краще, щоби діти були ось так'Зорґа- нізовані і мали певні обовязки, : ніж мають йештатися безціль но з церкви на Двір, то знов до церкви і нетерпеливо очікува ти „Нехай буде Імя Господнє”, ; бо все, що діється в церкві, їм ' незрозуміле та неінтересне. Коли вспіємо виховати під- . ростаючі діти при церкві і при готовити їх до громадсьських ■ обовязків, то не буде потреби журитися нашою будуччиною в Канаді. Наступні покоління зможуть гідно заступити опо- рожнені нами місця. Севеля Стечипшн. (Укр. Голос.) Свобода є одинока річ, якої не мож мати так довго, поки не дається її другим. Причиною, чому журба вби ває більше людей, чим праця, є це, що більше людей журить ся, чим працює. МІСТО НЮ ЙОРК Двацять пять-літний ювілей Жіночої Громади Дня 7. жев'тня 1945 р. обхо дила Жіноча Громада, від. Y. Союзу Українок Америки, свій 25-літний ювилей Гарним пред ставленням „Ме/вольник”, же було відогране під орудою її. Іванова в парохіяльній галі при 6 вулиці. Само представлення витгало дуже гарно ї хоч це є знана всім давно драма, то проте саля була майже запо внена, Крім вистави яка у не- . одного глядача викликала сльози в очах, присутні мали нагоду почути короткий зв:т з ' діяльности Жіночої Грома ди за 25 літ її існування. Два- ; цять пять літ — короткі це слова, але дуже довга і тяжка дорога, якою ішли члениці це го товариства, виконуючи свої завдання. Цей короткий звіт з діяльности ’Жіночої Громади здала панна Стефанія Абрага- мовська. ' Крім того панна Абрагамов- ська відчитала телеграму, яку то ,Жіноча Громада” вислала до през. Трумана в справі у- країнськи^ воєнних скитальців в західній Европі. На кінець промовила до присутних голо ва Жіночого Комітету допомо- вової акції п-ні Іванна Бенцал. Пані Бенцал представила до кладно працю жіночого* комі тету, як рівнож і тяжке поло ження наших людей, які "опи нились поза рідкими землями Після промови відбулась збір ка на Український Допомого- вий Комітет, яка принесла 76 долярів. Треба побажати, щоб члениці Жіночої Громади і на дальше так гарно працювали на народній ниві і діждалися ще кращого пядесять-літнього * ювилею. ПОСМЕРТНА ЗГАДКА Розалія Дзаірська, членка 43. відділу СУА Вайтстон, Н. Й., померла дйя 6 . вересня, 1945. в. 56. ро'ці життя. Покійна оста вила в глибокім смутку та жа лобі * муж& Михайла, чотири доньки, двох синів та девятеро вцуків. Походила з Рогатина, Західна Україна. Покійна була примірною та жертвенно*ю членкою СУА, ли шаючи по собі добру память та глибокий жаль. Нехай пе ром буде Тобі земля, Дорога Сестро’! Анастазія Деревляна секр. 43. від. СУА. Марія Ватраль, з роду Лесів, членка 42 відділу СУА. у Фила делфії, Па., упокоїлася по тяж кій і довгій недузі дня 31 жов тня, 1945, в 51 році життя. Ос тавила мужа Івана. Покійна походила з села Ро лева, повіт Дрогобич. До Аме рики приїхала в 1913 році, й жила ввесь час у Филаделфії. Марія Ватраль стала член- кою Тов. Дочки України, 42 відділу СУА., 16 років тому. Покійна була дуже лагідної вдачі, тиха і скромна але щи ра сс'вісна робітниця, та жер- твенна члекка СУА. Членки Дочок України в пов нім смутку і жалю возьмуть участь в похороні, який буде в понеділок 5 листопада. На до мовині зложать вінок цвітів. Нехай память Марії Ватраль остане завжди між нами, а зем ля буде їй пером, Марія Грйгорець, секр. 42. від. СУА. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
