Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8
НАШЕ ЖИТТЯ— OUR L IfE Щінки в Творах 8. Стефанива Урядовий Орган Союзу Українок Аме рики виходить 1 кожного місяця. Клявдія Олесницька, головна редактор ка. Меладія Милянович, кореспондентка в англійській мові. Українські статті й дописи посилати до редакторки, англійські до кореспондент ки. Оголошення, передплати посилати до Централі, 866 И. 7-ма вул., Филаделфія 23, Па.' Передплата в Злучених Державах $1.50 .річно, на пів року 85 цент|в. В Канаді $2.00 річно. Поодііноке число 15 центів. Official Organ of the Ukrainian Na tional Women’s League of America, InCi — Published on the first of every month. 866 North 7th Street, Philadel phia, 23, Pa. Editor Mrs. Claudia Olesnicky, 151 East 81st St., New York City. Staff Correspondent Miss Mildred Mi- lanowich, 151 Hopkins Ave., Jersey City 6, N. J.________________ Send articles in Ukrainian to the Editor, in English to the Staff Corres pondent. Subscription in the United States ,$1.50 per year — 85 cents for 6 monthis. Subscription in Canada $2.00 per ^ear. Single copy 15 cents. Жінка в творах Стефаника займає визначне місце, особли- вож, -коли маємо на увазі жін ку, як матір. •Відношення автора до своїх персонажів може бути 'всяке: прихильне, байдуже, або й не прихильне. Залежно від цього, автор так змальовує свої ло-с- таті, тцо читачеві вони подо- • баються більше або менше, а- бо й зовсім не подобаються. Автор витворює в нас такий настрій, що ми не раз проти своєї волі мусимо заняти таке . чи інше станоівище супроти Я НЕ ДЛЯ СЕБЕ ПРОШУ Колиб -я хоч молитись вмій а! Колиб в словах моїх Була краса і сила, -Щоб почуттям моїм Правдиві звуки дати.. Колиб могла в молитву ■Свою душу влити — Я-б молитвами, во-здуїх запов нила. Я віднайішліаб престіл Твій На землі, чи в небі, ій благалаб: Боже Зглянься на нас в ‘потребі! Я не для себе прошу. Для мого Народу Дай щаістяі, долю, Дай йому свободу, Держи в о'піі'ці, Боже, у тяжкій потребі! Поможи братіу пізнать свого брата В' любові^ й згоді Твій заїЛж сповніяіти, Поможи другу обнять Знову друга, І хай. на все щезає Злоба і наруга, Дозволь мені, о Боже, дожить цето свята! Поблагослови творчість народ- нього ума й іПіальців діла, Поблагослови руку, що в- по требі Поміч принести поспіла. Колиб схилився у борбі не рівній, Чи в зневірі заломйвея, Зроби, о Боже, щоб мій На рід таки Зірвав пута і воді добився!* Анна ^Кулебай-Балянт х Ню йорк. тих, чи інших подій та дієвих осіб. Настрій викликаний у чи тача є звичайно мірою того, чи автор сам відносився до своїх персонажів прихильно, чи не прихильно. ■Колиж іде про постаті в Сте- фаникових твор'ах, мусимо під креслити; що Стефаник відно сився до своїх героїв звичайно прихильно, з любовю. Особли- вож, я'к кажу, треба підкресли ти, що до жінки, і то жінки, Я!К матері, відносився Стефаник дуже прихильно, тепло, щиро й любовно. Нема майже опові дання, де Стефаник змалював би жінку не-прихильно. іНічогр й казати, Стефаник не ідеалізував жінки, не надав їй -рис сентиментальности, так само, .як j не показав жінки в зовсім лихому насвітленні. Зате показав жінку, як незвичайно добру, сердечну, чутливу, пов ну любови, працьовиту люди ну, виховнидю і матір. Треба думати, що Стефаник дуже лю бив матір — це ми, з-наємо і з його біографії — тимто й зма лював жінку-матір у своїх тво рах дуже гдрячими красками так, що ота його синівська лю бов до матері виявляється май же з кожної стрічки, де про жінку-матір мова. Знаючи, або радше відчува ючи, скільки горя зазнає мати, виховуючи дітей, Стефаник ВІД;ЧуіВ 'СВОЄЮ' поетичніою ду шею, скільки то любови до ді тей мусить бути в бідному ма теринському серці нашої селян ки. Вона здібна нераз до над людських просто жертв. От у “Кленових листках” жу рба за діти стягає смертельно хвору матір з ліжка, щоб діти не голодували, щоб брудні г»е ходили. Уімираючи, мати нака зує найст ар ш ом у С е м е нко в і, щоб не давав Катрусю, Марійку й Василька бити мачусі: “— Бо м-ачуха буде вас бити, від їди відгоняти і білих соро’ чок не давати” А знаючи, яка доля жде ді-' точок по її смерті, просить “дє- дя”, щоб любив їх: “— Семенку, абис просив дє- дя, що м.ама наказувала, аби вас любив “У слабім уриванім голосі (ЇЕродовження на Стороні 6-ій) Advertising 'rates furnished upon application. Business communications, sub scriptions, and advertisements are to be sent to the Administration Office, 866 N. 7th St., Philadelphia, 23, Pa. Entered as- second class matter July 8, 1944, at the Post Office at Philadelohia. Pennsylvania, under the Act of March *3, 1879. вакації Приходять гарячі дітні місяці і. природа так дошкулює, що починаємо тратити охоту до всего, опановані одним лиш ба жанням відпочинку. І ось трапляється нагода, найти цей тиж день —два відпочинку, вирватися з розпеченого на червону грань міста, .налюбуватися природою, подихати здоровим чис тим возДухом. Кори-стаємо з цеіго добра- повними пригорщами стараючись забути, про цілорічне життя в місті', з його турбота ми, тягарами та невигодами. Виїздокаючи прирікаємо собі на віть не цікавитися цим, що моглоб нас турбув'ати. Постановля ємо собі забути про ві^йну, не заглядати до газет, не слухати pa- діієвих новин. Одним словом — тікаємо .від всего що загрожує нашим нервам, відпочинкові, спокійній думці. Такої передишки та зміни треба кожній людині для здоро- вля її тіла та духа. Але-Йоно не значить, і не сміє значити, що літні мїсяіці — це вже повний застій у громадському життю і праці, яка мусить завмирати на час поки люди відпочинуть до схочу. Є громадянські оправи так пильні, є завдання так великі, що з них не мож зводити ока та про них забувати у ніяку хви лю. Літо, не літо — спека, не спека, .а війна на Сході йде з ша леним розгоном. У нутрі краю вакаїційні місяці ні в чому не вменчать воєнних зусиль, бо ще великі 'потреби та жертви пе редками, поки прийде (повний і успішний кінець. Подібне діється й у нашому організаційному і громадянсь кому житті. У організації — ми від літ звикли завішувати діяль ність на цілі два місяці, і аж коли (прийшов вересневий холодок, ми поволеньки забиралися зрушувати усе з застою.. Коли у ор ганізації мала активність та потреби — такі • вакації не багато погіршать її і так слабкого стану. При живій активности, розпо чатих працях, нових шіяиах, два місяцг організаційного бездІл ля це такий застій., якого опісля і за пів року не надолужиш. Ювілей, аїзд, конвенція, поширювання “Нашого Життя”, праця над допомогою .нашим рідним в^Евроіпі — це справи, яких не мож відл'Ожити на кільіка місяців, бо за цей час вони так припа дуть порохом, що й відрреібати буде тяжко. Але як порадити на це, що люди розїзджаються *з міста, че рез горяіч на збори не приходять, чи прямо з фізичного змучен ая байдужніють до громадських та організаційних справ? Чи не краще оставити їх в спокою та переждати аіж осінний холод приверне їмі охоту до праці ? На такий лкжсус літного безділля ні ми, як .жіноча органі- заці», ні як українська громада не можемо собі, тепер позволи ти. Надто пильні перед нами завдання, та обовязкй? Щоб не при- линювати зовсім праці — треба лиш проводові подбати про це, щоб примінити її до літних томлячих обставин. Коли на збори, чи виставу у душній галі, ніхто ,це прийде — люди радо виїдуть за місто на пікнік, чи свято улаштоване під голим небом та на свіжому воздусі. І жертвенність не опиниться — на ювілейний, пресовий, чи инчий фонд організації буде нагода придбати гро ша — і неодну добру ідею мож буде розголосити, неодного прихильника придбати для доброї, громадянської оправи. Про буймо з кожними сходинами іти у таке міоце, де можнаб в одно час було відітхнути кращим воздуком та опочити від задухи мінської вулиці. Членіки відділу, у якої хата за містом, чи ку сок города- — хай пожертвує їх на місце .зборів, а зробить до бре громадянське діло, бо .перешкодить застоятися.потрібній і пиданій праці. Побіїч спільної організаційної та громадянської праці — кожна одиниця зокрема може зробити щось хосенного для за гальної оправи, без великого труду і не «зрушуючи вакаційного відпочинку. На примір — у місці, яке вибрали собі на коротші, чи довші вакації, розпитаймо за українськими жінками. З до свіду знаємо, як мож подибати земляків навіть у найбільш не сподіваних обставинах! Познакомившись, стараймося .приєднати їх на читачок “Нашого Життя”, а колиб найшлася більша гро мадка — підготовмо грунт під оснування відділу СУА. Ні не змучимося іпри такій роботі, ні вакаційного спокою не заколо тимо. Противно — не тільки можемо найти при цьому теж на году для товариських взаємин та приємностей. Але перш за все' вернемо з вакацій з цим почуттям морального вдоволення, що провели їх так, як на іце д озвол яє велика хвиля, у яку нікому не вільно бути себелюбом. К. О. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top