Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10
НАШЕ ЖИТТЯ— OUR LIFE Урядовий Орган Союзу Українок Аме рики виходить 1 кожного місяця. Клявдія Олесницька, головна редактор ка. Всі статті й дописи посилати до редак торки. Оголошення, передплати посилати до Централі, 866 Н. 7*ма вул., Филаделфія 23, Па. * Передплата в Злучених Державах $1.50 річно, на пів рокя 85 центів. В Канаді $2.00 річно. Поодиноке число 15 центів. Official Organ of the Ukrainian Na tional Women’s League of America, Ідас. — Published on the first of every month. 866 North 7th; Street, Philadel phia, 23, Pa. Editor Mrs. Claudia Olesnicky, 151 East 81st St., New York City. Send all articles and news items to. the editor. Subscription in the United States* $1.50 per year.— 85 cents for 6 monthSi Subscription in Canada $2.00 per yeai.. Single copy 15 cents. Advertising rates furnished upon application. Business communications, sub scriptions, and advertisements are to be sent to the Administration Offide, 866 N. 7th St., Philadelphia, 23, Pa. Entered as second class matter July 8, 1944, at the Post Office at Philadelphia, Pennsylvania, under the Act of March 3, 1879. Новий Рік т "Нашого Життя” І не зглянулися ми, як проминуло двіанайцять місяців, а ко жний з них приніс українській жівці в Америці нове'чйсло її вла сного журналу, новий випуск “Нашого Життя” Видається, що- цей девьілершого січня 1944 року — день на родній “Нашого Життя” — ледви віч ер а минувся. А в-сеж, сього- дня вже згадуємо наче стоімвд де хвилювання та .нервозну нетер плячку, яма прямо-цілу організацію СУА. оп-анувіала була на пе редодні важної події, появи її офіційного журналу. “Як вигля дає число?” — “Коли будуть росилати?” — “А що з переплата ми?” — “Чи .збирають на пресовий фонд?” -г- це були, питання, якими обмінювалися членкіи Мііж собою при кожній стрічі у пер ших днях цього памятного місяця, січня. І вже тоді, при появі першого числа “Наїшоїго Життя” слідно було, що ось започатко вано це,'на що українська жінка, в Америці ждала і чого потре бувала». “Пождіть!” — говорили недовірчивіі. “Це не штука видати перше число! Видайте друїге, третє, і щоб кожне з них не було щораз гірше! Бо ми. тут вже чимало бачили незалежних журна лів, які вже по двох-трьох числах кінчили своє животіння”. Не два і 1 не три, але цілих дванадцять чисел “Нашого Життя” вийшло у цьому році, і з гордістю та признання для української жінки в Америці, треба заявити, що при марнім животінню на- дної еміграційної преси — це справжнє чудо! Та» не є воно ніяким чудом для цих, які давно здав-али собі справу що у наших часах та обставинах ні жінці, ні жі ночій організації без власного журналу не можливо обійтися. Бо й чомуж не м>алаіб мати цеї потреби українська жінка, чому маліаіб вона обходитися без сво-єї власної газети, коли не може обійтися без йеї американсь^аг жінка? Що більше — кожна кра ще зорганізована національна група в Америці м>аіє свою жіночу пресу, якої потреба віддавша признана, як заігально-ігромвдянсь- ка. І тому цей ентузіазм, ца щира піддержка зі сторони україн ської жінки, з якою' стрінулося; “Наше Життя” прямо віД пер шого дня приходу на. світ — це лиш домаїз, що наше жіноцтво в Америці доросло, до цього, щоб мати свою г^ету та рішати про її вигляд і долікк. Вже у першому свойому' році “Наше Життя” сповнило до бру місію і завваги, що “ми інакше виглядалиіб, якби, почали були видавати: свою жіночу газету пять чи десять літ цьому” — цілком не пересадні. Чим ало наших дітей відчужилося за цей час, чимало- матерей^постарілося і вже не багато- л иш ається -їм, часу для цього, щоб думати про самоосвіту, знання, цікавитися минулим Рідного Краю, чи теперішнім Нового Світу. Чимало' проблем нашого еміграційного чи родинного життя; поставало, пекло'потребою' обговорити їх у громадянстві, та негайно розвя- зати — і вмирали нерозв'язаними, бо не було місця, щоб їх вид- виїгнути та обговорити. Не було місця, де ‘з “жіночого кута” можнаб було висвітліити їх, де жінці можнаб було, звернути; у- ваігу громадянства на це, що є справи, якії теж важні для- на шого* життя, хоч не є вони великою пзлітикою,. фільософіїєю, чи партійним політиканством. * Та хоч стратили десятку—дві літ, то всеж — ми ще багато можемо надолужити! Через свій власний жіночий часопис ми .ще баігаїто реформ та поліпшень можемо перевести у нашому родинному та громадянському життю. Ще не одну дитину може мо придержати? при нашій українській й о т та культурі, ще багато праці та зашиту можемо викресати з цеї безінтере- соівної, готової до- посвят та найбільш ідейної частини нашого Я Л И Н К А (‘Різдеян»а У святу ніііч вад Всфлеємсиі -яоніійа зіорія таїкіа ©елкіх<а та бли скуча, я'кісії діоісі’ще не було на неібі.. Та споісеріед людей 6 ачи- ,ли; її лиш тііі, у яікиіх дуїш'а була чиїста, ібеїзіцрішна. Праїведніі м/уідріщі. з Далекого Сходу та уіботі паїстіиірі/: овечої отари бу ли одиініоікіиіміц, ЩО' знали зна чіння іцьоіго великого диївїа:. У блеску аорії, т'аМо'му сильному, що його не видержували Оічі, воїни читаліи? велику, найбіль шу ініовиїку, ініа .яку чекав люд ський рід: щю Боже Дитятко прийшло ніа ісшііт, -а з Ним. праїз- да, любоїв та. мир людям доб- plo/ї ВОІЛ'Іі. Ічв сторюїніу убогої стаєнки, ,ніад якою ївіелиікіа зоря зависла у бедруху, вісліід за .мудрцями та іп аіст)и|рями бі:сли зівір'ята, ле тіли іпітиіціі — усі сотворжія СПЙШИІЛИі, щоіб віддати поклін НаїрЮ'ДЖі^іноІму Диїт'яіти. Не оістали позаду теж і де- іревіа. Гордііі -пальми», стрункі ке дри;, іківіітиісті 1 іміагй'фтм прийшли ніайіскоіріше д'о Вефлеему і став ши рІЯД О М перед Ісуігом іКЛОІНіИ- ЛИ ІПИІШІН.І ліиістяїні корони у під- дакічоїму поікілоіні:. За ни'ми піоспішали дерева з діалеікіиїх стоірйн, підлеглих кра їв, холоднішого піде.ода* Приїй- пміа вільха, тсіполя, березіа, дуб — уіоіі станули поруч побрати- ІМІІВ ТЄІПЛОІГО' ПолудКіЯ у Нііімо'му зіахіватіі над Божим Ди'тяткоім. Але наїйдоївшу ікіайґяіжічу дю>- роігу ДО ВефЛіеЄМ'ОЬЇКІОіПО Ійеірте- піу ) 3 |ро(би(ліаі ялиикіа. Прийшіла оістаїнін'я з далекої, холоццної Щеіноічі та рештками сил про- тиіскалаїоя іміііж кошряіми: деріев;, щоб тліяніутіи еа Ісуоа. Та заіміетуїщ или'с я дер-евіа, іпо - біачивши: її зініеіможеіну, бідну. Деж такііій стаївіати ніеред с»б- лиічч'я Б іоіжіоіго Сиеа! Цеж оби- да для Ньоігої,. коли у п,иш:-;ий ТрОІМіаДІІі ЛИІСГГЯВИ.Х ПІОКЛЮ'НІНИКІІЗ міаїлюїго' Ісусиїкіа найдеться хтось' такий: івібюігий та закігідіб&ний; з витаяду! І гоїрді. пальїми,. іжфй^-- сті міаігдаліії та стрункі ікіедри шеігайкіо обступили 1 кругсім за- кіриїли.собюію непрошеїнісго' зіаїй- ду з даивеікюії ПіЬніо'чі,. ^ГТриІниіж'еініа та зім^ч-ена гн^- ліасія діо .зеім.ліі малЬ ялинка. І здаївіалоіс-яі, щ о ом о Божого Ди тяти» не дю'гляне, не зіверне ува ги ніа цю біідну деревину, яіка наійбільшіе 1 труду% витеїрігтіліа, щоіб діїстаітиіоя до 'Вефле'вмуГ Та це лиш. на землі ійдідна рі:!ж'ніи/ц,я у тоїму, що сідніі де- леґіе'нда) ,peiEva :ьіиіз»ьік'і — другі високі, о- даі пишні — другі скроімініі. З гори;, з нбб:а у цю Сівіяту Нііч віо- ни уїсіі віиігліядали однажоїзю-. А неібю засипіаініе було- зіІрікіам;и, як іпіЬкоім. Та кюжиа з ниїх тля- діш'а лиіш у одно мііоце на зем лі.: на бідну 'стаєнку в Вефле'є- міі, де иасініі! лежало- Боїжіе Ди- тяткоі, >а іанігели піснями заїко- лніруївали ійопо до' сіну. Звірята т.ишуїлисія до ясіел та т;гіпліиім ■віддіи'хіоі.ур. прюїганяли хошюд но чі від Ісуїса, я деріеів:а сплітали ся р:аІз!оім, щоіб даїти Йоіміу о- хороініу іперіед івіїтріами, І ТОДІ: зорі доглянули Ніа ДО'- лиеі :М!алу даиікіку, с»аіУА|ітну та забуту, щю- й. надгЮ стратила дотисн'утиіоя до Ісуса, А ізшля воїни дсхбіре,. яку далеку, тіяжіку доіроігу зіроібиита де:ріс'В'Иігііа,. щоб злоїжити іпюшіїн Нароідженіій Диітиіш. Жаліко стало її зйркам. на небіі — золоїтиім, сріїблиістиім, ЧерВСіВИІМі, 3‘Є,ЛЄ!Н:И(М, СИІНИІМ, що у найіп'иіщініїйші краски та блеіс- к'и іприібрали1 се'бе на цю Святу Ніч. Пошепотіли, ЩОІСЬ ІМЙЖ |С!р.- бо>ю іі — гурріа! — наче ріясний дощ злетіти «на доілйіїту,. иа. зіі- вяілі1, з(м!уче,Н!Іі галузіки -яліиініки. Кожну В'ятку, кожну шпиілечку дакрили! кіоіл(ір!Сіви/ми блеіок'аіми;, а дереів«а, тварини та Ліоди роз ступилися іхМОівяки перед ініеви- ДИІМИІМ Ч)'ІД0ІМ. І тоді Божа, Дитика.. у р-уче- нят!а зап,ліеісіадла та сіріііб лдстиш амііхо'м псівіитіала першу ріііздВ’Я- •ну ялинку на землі-./ & а С віято біле, як едйг, НеівинеО' чисте, як діти. Якіб-и та»к 'К іоійшйй міііг Р аз у ріік з ївши р'адіти,! •Серед мороізу дивне тепло, По хаті пЮІдуїв і,‘де як на весну. СіпЮімие зоїлотить усе, що було, Вечір іміоргає іна зі'рку.ініеібеїсініу. Навіть т1 ЩО; не івірять, іщуть до, віїша, Чи вже чуїдіеісінюї зірки не ВИД КО1? Мрії та сн(і;г, .мов солодкіа піна... Серце тче еа -ялинку золочену нитку. Марійка Ч. ЧАС ВІЩНОВИТИ ВАШУ ПЕРЕДПЛАТУ! громадянства, якій на імія українське жіноцтво. Тому вперіїд у Новий Рік.— з новими надіями та сильною ві рою* у добру, ідейну справу. Хай у цьому 1945 році “Наше Жит тя” ще глибше вкоріниться, що. ширше розростеся по нашій емі граційній ниві. А до першої тисячки піонірок-передплатниць, до радів жертводавців та прихильників — хай долучиться ко жна українська жінка, щоб вдержати та розвинути це, на що так довго ждала — свою- жіночу газету/ Клявдія Олесницька. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
