Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8
НАШЕ ЖИТТЯ—OUE LIFE Сезон звичаїв та традицій Урядовий Орган Союзу Українок Аме рики виходить 1 кожного місяця. Клявдія Олесницька, головна редактор ка. Меланія Милянович, редакторка в ан глійській мові. Українські статті й дописи посилати до редакторки, англійські .до співредакторки. Оголошення, передплати посилати до Централі, 866 Н. 7-ма вул., Филаделфія * 23, Па. Передплата в Злучених Держа&ах $1.50 річно, на пів роду £5 центів. В Канаді $2.00 річно. Поодиноке число 15 центів. Official Organ of the Ukrainian Na tional Womens League of America, Inc. — Published on the first .of every month. 866 .North 7th Street, -Philadel phia, 23, Pa. Editor Mrs. Claudia Olesnicky, 151 East 81st St., New York City. Associate Editor Miss Mildred Mila- : nowich, 151 Hopkins Ave., Jersey City 6, N. J. ________________________________ Send (articles in Ukrainian ito the Editor, in English to the Associate Edi tor. Subscription in the United states $1.50 per year — 85 cents for 6 months. Subscription in Canada $2.00 per year. Single copy 15 cents. Починаючи від Андріївських 'Вечорниць до Великого Посту життя на українському селі пе реливалося у широкому руслі ; ■народних обрядів, звйчаїв і : традицій. Зимові місяці несли заслужений спочинок землі- природі і цему, хто та .-ній пра цював. Для хлібороба та його ; рідні починався з приходом ? зими час гостинних взаємин, розривок та радощів. Було їх у том;у часі більше та різнома нітних, чим у других порах ро ку. Майже біля кожного цер ковного свята, що припадає у зиму народня творчість зали шила безліч обрядів та тради цій, а у кожному випадку ду шею їх було українське жіноц тво. Правда, обставин надто при гожих для таких безжурних розривок зимового сезону у ■нашому народі не було. Одна політична неволя йшла за дру гою, а недостатки та визиск зі сторони цих, що панували над народом1 витискали своє пятно ■на кожній ділянці його духо вого вжиття. Та хоч у тяжких обставинах то всежтаки українська жінка не падала духом. З найдавні ших часів, з часів татарських та половецьких наїздів ост-ала традиція, яка вказує на це, що Українка усе намагалася захо вати хоч частинку життя, на я- ку не падалаб чорна дійсність. Докладала усіх старань, щоб мимо найтящих обставин жило і вдержувалося щось, що мог- лоб заспокоїти голод за сер дечними, близькими взаємина ми між людьми, за красою що денного життя, чи теплом ро динного вогнища. Саме щоб такий голод за спокоїти — українська жінка та дівчина прибирали хату ви шивками, готовили Святу Ве черю, красили писанки — була душею рівних обрядових свя-т. Наші етнографи підчеркують це з притиск (DM, що якби не у- країнська жінка — наша тра диція ніколи не вийшлаб була такОіЮ «поетичною та глибокою змістом. Що якби не українсь ка жінка, ця традиція не пере- трівалаб такі, довгі століття, будучи свідком нашої славної, чи трагічної минувшини. Чи треба нам, американським . У к р а їніц я м з б е р і г а т и ст а р и н н і звичаї цего народу, з якого ми вийшли? Без сумніву, що так. Ми-ж бачимо, як своїх звичаїв досі бережуть тут инчі народи, що прибули ізза моря. Бачимо, я:к американський нарід, хоч молодий — то всеж стремить вже до цього, щоб творити та заховувати свою -власну тради цію. Бо вона € цим ланцюхом, що вяже найдавніщі покоління з сучасними, а віки зцементо- вує в одну цілість — історію народу. Типовим- зразком аме риканської традиції є на пр. День Подяки, а страврспис свя точного обіду на цей день, з ін диком, паєм та инчими смако- ликами напевно перетріває так довіго, як довго жити-ме аме риканський нарід. Хиба що в міжчасі наука накаже людям побирати поживу у пастильках чи пігулках! Наші звичаї, які ми тут пле каємо та передаємо своїм ді тям — це один з доказів, що походимо з давного славного роду, 1 що український нарід ©ід віків проявля-а прикмети, які й сегодня мають таку добру ціну у СПІВукИТТІ між людьми,, а то. й цілими народами. Що був вів гостинний, спочуваю чий, товариський, гуманний — що мимо тяжких ударів долі усе шукав способів, ш зберег ти радість життя та силу “ви- трівати і не датися”. НОШ ВІСТКИ •Пише нам знайома з Парижа: “•На днях одержала я .вістку від л. М іл Є і НИ Рудницької, що вона заснувала на терені Німеч чини Союз Українок, та навіть видала своію одноднівку. Зачу ваю, що м-ає теж відбутися я- кийсь Жіночий Зїзд. В Парижі є кілька студенток- бувших вязнів концентраційних таборів в Німеччині. Ми улади ли для них вечір спогадів, де вони росказувзли про всі ті страхіття які довелося їм пере жити по німецьких таборах. Advertising cates furnished upon application. Business communications, sub scriptions, And advertisements .send t&: OUR LIFE, 866 N. 7th St., Phila. 23, Pa. Entered as second class matter July -8, 1944,. at the Post Office at Philadelphia, Pennsylvania, under the Act of March 3, 1879. Перед Конвенцією За кілька днів зїдутьс^ разом представниці відділів СУА на сваю чергову конвенцію. Зїдуться -у час, коли .світові події пос тавили нас, Американців українського роду перед великою від повідальністю. 8 цілій^історії України не було досі таких об ставин, де цим Українцям, які найшлися поза межами України требаб було для справи полишеного краю стільки зробити. А між дими — хтож має кращу нагоду, кому щаслива доля дала можність більше зробити як не нам, що .найшлися у Америці, у.вільному, найвільніщому світі? « Перед нами цдщя велитенських розмірів, і її не дасться ви- чериати зорганізуванням та переведенням якоїсь одної акції. Ця праця буде 'розширятися і зростати у майбутньому, бо за заспокоєнням голоду і ^холоду у наших нещасних вигнанців з рі дної землі, йрийд€ "потреба заспокоїти ї«ні духові потреби, ^а- беапечити освіту молодому поколінню та допомогти йому заня- тИ у світі ігідне місце, звідкіля во»о моглоб іпращювати для сво- го полишеного краю. До цего усе важною буде потреба висвіт лювати українську оправу перед вільним світом, (приєднувати їй приятелів, шукати Ьвязків і піддержки там, де є люди, які хо чуть довідатися правду про нещасну долю України і мають мо жність цю іправду зужиткувати на її хосен. У майбутньому ми вже не будемо вважати нашим успіхом це, що ми до когось на писали, чи сказали,, лиш те, яку на це ми дістали .відповідь та що цим осягнули.’Зростати-муть вимоги до нашої праці, до її вислідів та до людей, що стоять у проводі. Бо надто великий обовязок супроти України спадає на її еміграцію, між якою ми, у Америці, стоїмо у першому ряді: ситі, безпечні, з вільними руками та голосом. Та чи є у нас досить людей до такої праці, чи буде ком.у забратися за неї та повести куди слід? Жалко визнати, але хоч числом ми на американському континенті такі, що від біди і малу державу моглиб створити — то коли мова про активний елемент, то усе у нас спочиває прямо на горстці людей. У гро мадянському житті не найшлося у нас способу, як широкий за гал зактивізувати, ч^і інчими словами — як придбати лави гро мадянських робітниць і робітників. і К о л и мова іпро жінки — то таке завдання міг і може випов нити Союз Українок Америки. Він міг і ще досі може придбати нашій еміграції десятки тисяч рук до громадянської праці, у організації сильній морально та матеріяльно, витюсаїженій у це все, чого наші сестри іпо тамтому боїці океану по нас надіються. На усе ше не запізно. — коли найдеться спосіб. Ми читали відозву Українок у Парижі, які іпокликуються на нас, на нашу громадянську силу, на нас, які мають' “свої домів ки, будинки, музеї, крамниці, бібліотеки, пресу” Хто писав це — свою думку опирав на рахунку правдоіподібности. Двайцять- літня організація у вільній, багатій Америці — цеж моральна і матеріяльна сила! А коли ми не є нею сьогодні, то вина у тому, що від лочатків не мали одної, найважніщої ціли перед собою: зактивізувати через СУА увесь наш жіночий загал, вихіснуваги для загальної оправи кожний жіночий талан. А так, блукаємо у колесі усе цих самих відділів, з яких багатьом що кілька літ треба давати “застрик” і їх відновляти, бо примирають. Ці са мі люди майже від двайцяти літ себе взаїмно організують і пе реорганізовують, не находячи .доступу до широких мас нашого жіноіцтва. Правда, це жіноцтво, що приїхало з краю та для якого СУА у першу чергу істнуїє — це вже покоління бабунь, а не мамів, і здавалобся, що тепер вже пізно до них забиратися. Але май мо на увазі, що саме на жінках у цьому віці спочивають усі а- мериканські жіночі організації. Американки між 40-60 роком життя, де там найактивніший громадяиськи)й елемент і уся праця на них полягає. Жінка, яка виповнила своє материнське завдання, виховала дітей, при них і задля них інтересувалася життям — у кожному віці дасться привчити громадянської пра ці та найде у ній нову ціль, розвагу та життєвий підйом. Руки до громадянської праці — це сьогодні у нас найбільш нагляча і болюча потреба. Тому коли за кілька днів зїдемося на конвенцію, не марнуймо багато часу говорячи про це, що ми досі зробили. Воно крапля у морі в порівнанні з цим, що по- винніб ми ще зробити. Зужинмо цінний час, досвід та добру волю на те, щоб розговоритися та придумати спосіб, як на най- блищу конвенцію привести представництво не трьох, але трий- цяти тисяч зорганізованих Американок українського, роду. Клявдія Олесницька. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top