Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8
НАШЕ LIFE Урядовий Орган Союзу Українок Аме рики виходить 1..кожного місяця. Клявдія Олесницька, головна редактор к а . Всі статті й дописи посилати до редак торки. Оголошення, передплати посилати до ' Централі,-866' н. 7-ма вул.,^Филаделфія 23, Па. ‘ Передплата в Зл-учених, Державах, $1*50 річно,, на рокя 85 центів. В Канаді $2.00 річно. Поодийоке число 15 центів. Official Organ of the Ukrainian N a tional ^Women's League of America, Inc. — Published on the first of every month. 866* North 7th Street, Philadel phia, 23, Pa. Editor Mrs. Claudia Olesnicky, 151 East 81st St., New York City. Send all articles and news items to the editor. Subscription in the United States $li50. per year —*. 85 cents for 6 months. Subscription in Canada $2.00 per year. Single copy 15 cents. A d v e r tin g xates. fin is h e d upon, application. Business communications, sub scriptions, and advertisements are to be sent to the Administration Offide, 866 N. 7th St.,* Philadelphia,>23/ Pa. Entered as second class matter July 8, 1944, at the Post Office at Philadelphia, Pennsylvania, under the Act . of March З,. Г879. Важ ні П одії і й аш і Д іш Чи треба держати дітей осторонь цих великих подій, -які переживаємо? Чи треба запрятувати безжурну дитячу гол.і©ку такими справами як війна, голод, недуги, смерть,-перед сякими .навіть заправлені нерви дорослої (Людини нерідко здригаються, а то й не видержують? Чи годиться у самій .провесні давати ди тині нагоду .пізнати-, що. по світу терня розсипане пригорщами, а щастя чергуються з терпінням? Ще у недавні часи погляд родичів на цю справу був відмін ний, як націий. Вважалося навіть доказом окремої дбайливости та батьківської любови це, щоб дитину якнайдовше хоронити перед нелегкою дійсністю .життя. Що більше:,навіть усі так>зва ні “поважні .справи”""— це усе надячим дорослі говорять,.:коди зійдуться разом — і це взажалося чимось, до чого дітям не мо- -жна встрявати. Коли, дитина.найшовшись у товаристві-дорослих ' важилася перебити розмову та додати свою здав агу, бо горіла з цім а в о ст и. д о від ат ис я чогось більше —.це, вже був доказ* ЇЬне- виховання та вчинок гідний кари. “Іди бався, бо старші гово рять про це, чого тобі не треба знати!” або.— ч‘Не мішайся до розмови старших!” — Це були дві головні вихознї засади, коли ішло про відношення дітей до світу дорослих. Дитина мала рости серед б е з ж у р н и х забав та радощів так. довго, як дозволяли на це обставини, залежні, по-найбільшій части від батьківської кишені. Навіть початокіїшкільного-інав- чання не давав дитині багато нагс)ди познакомитися зі; склад ними справами практичного .життя, бо. й шкільні предмети іщі- ла. виховна система школи зміряли лиш до цього, щоб дати ди тині якнайбільше книжкового знання. Це, що складна людська природа, яка хоче знати, все охопити, приходить у дитини до голосу вже від найменших літ — це була проблема незнана, не- просліджеца і тому легковажена у вихованні дитини. А дивити ся на малого хлопця з деревляним коником у руці, чи дівчинку покилену на лялькою, як на малих громадян, на яких ждуть обо- вязки у народі — нікому навіть на думку не приходило. У наші: часи ми вже дітей вважаємо частиною народу, яка завтра має заступити своїх батьків. І у школі чи дома виховує мо їх так, щоб нічого чужого не було для них у цьому світі, у якому колись стануть вони за кермою. Без сумніву, є-справи і події, про які дітям не треба знати. Але це справи, що про них старші не повинні голосно балакати; Зате про події, що хвилюють народом, чи стрясають світом — треба з дітьми говорити, треба їм дати нагоду жити в атмос фері цего всего, що впливає на життя дорослих, і то дати їм нагоду жити серцем та розумом. Пояснюймо дитині війну, не волю, національні кривди чи людські нещастя так як самі їх відчуваємо. Не так, як розказувалиб дитині .про тайну небесних планет чи силу електричного струму: спокійним голосом, по гідно та розважно. Цро це, над чим боліє наша душа говорім дітям у хвилі, коли вона болить нас найдуще. Хай дитина поба чить слези в наших очах, чи почує схвильований голос, бо тоді найкраще зрозуміє вона, що тут іде про щось важне, велике, не буденне. Сягнім -памяттю у наші дитинячі літа і пригадаймо со бі: чиж не слези ,мами за впавшим Львовом, чиж не батьковий піднесений голос над несправедливістю повоєнного мира не був цим, що вчило -нас відчувати великі події, хоч може ми*й не розуміли їх так, як-дорослі? І відчувати їх так глибоко, іцо воно на довгі літа, оставило слід-на нашому ідейному світогляді, лю бови батькідаини, патріотизмі. Стефа Лящинеька Невістка Богдана Хмельницького Роксана стала невісткою мо гутнього Богдана. Хмельниць кого і дружиною його сина Тимоша не по добрій волі. Пляни Богдана, що шукав по всій Европі союзників до вій ни з Польщею, спиралися м, і.н. й на союзі з тодішнім волода рем Молдавії Лупулем Васи лем, а подружжя гетьмансько го сина з наймолодшою дочко- ю -Лу-пула мало той союз за кріпити. Лупул був одним зкнайзи- значніших гооподар^Молда вії. За<30 літ свого’-панування (Д624—4 653), він зробив з ;ди- коїмкраїни 'СВОЇХ; ^предків дер- ,жаву, дав; їй закони, ^друкарні, ніколи. Сам плиівав у багаїцтіві и не.диво, що для трьох сво їх і дочок :шукав • що;^найменше королевичів. Такчвийшла за між перша- його дочк;а '(за ко го —; невідомо й досі), • друга —> Марія — стала дружиною ^литовського. князя'Радвівіла, а до >Р океани, .наймолодшої,■ як каже иіітопись та .найкращої, сваталися без успіху ісемиго- родський ктазенко; >Ракочі Зи- ґісмунд і польські, магнати По- тоцьішй та с в о я к, в ід ш от о: Я - 'фЄМИ,?©ИШНЄВЄЦЬКИЙ. Серед оцього, з ІІ650-p., не- чайно приходять гПОСЛИ від ^Боетана Хмельницького, • в о- ^чах І Лупул а людини ^низького ,роду та ще й бунтівникаіпроти Польщі, з якою вінг бажав жи ти у згоді. Лупул відмовив. .Але на тому не скінчилося. : '.Б о гд а н і іп е р е к азав кордом у ■молдавинові, що Тимош >прий- «де-*до^Яс>^пожінку сам, .зі сто тисяч сватами. В--:вере:сні 1650 р. кордони Молдавії перейшли татари, попереджуючи велику козацьку армію під проводом Тимоша. В Молдавії вибухла паніка: Лупулева з Роксаною, хином та братами чоловіка втікла з Яс до твердині П’ятра- Нямц, Лупул втік у гори Капо- тешті, а залишена в Ясах зало га здала ім)іісто козакам, що спалили його з двором і всіми передмістями. Трон Лупула почав хитатись, султан; біля я- кого крутилося повно канди датів на престіл, почав йому погрожувати. Володар Мол давії післав послів, обіцюючи Роксану Тимошеві,. передав йо му теж багаті дари і Тиміш, ві- рючи майбутньому тестеві на слово, завернув до хати. Та ле дви Лупул усадовився на пре столі, забув не тільки про обі цянку, але й видав пляни, з я- кими Богдан звірився йому, як сватові, Польщі. У висліді— Берестечко й мир у Білій Цер кві, на якім Хмельницький зя- (Продовжеинд. на Сторопі 8-ій) Там, де суворі береги ї гострий вітер океану — Пісень розквітли кетяги далеч^соняшну й незнану. Про край далекий і ясний. Що безміром козацьких прерій Послався еа мапах мовчазних Під барвами чужих іміперій. Розквітло, серце, мов полин, Пахучим а гірким дурманом: Чом не твого це неба синь, Чому не твійщеи свіжий ранок? В мандрівках по чужих світах, В жорстоких іспитах і змінах Ти наче казка золота, Далека й рідна Україно! Н. Лівицька-Холодна . Визволення європейських народів з надістичного ярма — це вже справа найблищого часу. Та чи буде воно рівнозначне з волею дня українського народу — багато потверджень- на це годі найти. Але як іскорка.на овиді миготить надія, що — щоб не було — ми загинути своїм братам- на Україні не дамо. ‘Звід тіля, з цьої вільної благословенної країни допоможемо їм, зо дягнемо та накормимо. Будемо збирати та слати щедро і від серця—хоч може не всі у однаковий спосіб.'Як усе між нами; най дуться такі, що й на цій допомозі нещасній Україні схочуть зробити дешеву, галасливу ’славу собі, чи своїм поклонникам. Найдуться такі, що давати-муть лиш на це, щоб про-них писа ли, збирати-муть, щоб приподобатися цим, які від віків нажи вають добром української землі. Про цих усіх не згадуймо нашим дітям! .Але розкажім їм.від серця, зі слезамн в очах та з голосом повним спочуття про це, що гинуть маленькі українські діти — з голоду, холоду та від недуг. І вони, малі Американці українського роду можуть цих своїх побратимів та посестер зза моря ратувати. Нехай відмов лять собі дрібку солодощів, забавки та розваги, а п:ч:-:у?ь збирувати грошенята на допомогу нещасл«им українським ді тям. Наші діти тут цю просьбу виповнять — про це нема сумні ву. Вониж Американці, з широким, добрим, та спочутливим сер цем. І хоч не зберуть міліонів — то зберуть і жер;ярують *най- • чистіший гріш між цим, що піде від нас, американських Укра їнців на допомогу Україні. А ми, мами, доглянемо, щоб воно сталося! Клявдія Олесницька. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
