Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8
Сторінка Нашої Дітвори Д ор ог і дівчатка тй хлсЖці! Як до Вашої Мами, чи Бабу ні прийде нове число- “Нашого* Життя’* —питайте їх кожного разу, чи для Вас там теж чого •не надрукували. Ми. .хогг(?ли(б 'можного місяця мати для Вас, дорогі діти, цілу окрему сто рінку. Але тепер війна, і нема паперу. Бо усі сильні і молоді люди, які по лісах Америки і Канади рубали колись дерево, -що з нього робили папір — ,пішли тепер на війну, щоб би ти наших- ворогів. Тому сто рінка для В-а.с -буде покищо по являтись лиш деколи. Так, здоб ви мали досить часу на вчитися на піамять усіх вер ши- кі:в, які для Вас будемо 'Діру,ку тати. Вчіться цих вершикіїв самі — читайте їх теж своїй малій ісестречді чи братчикові. А як може не знаєте ще українсько- іґо письма — просіть Маму; Бабуню чи кого інчого, щоб Вам прочитав усе, що- є на “Сторінці” У цей спосіб Ви ч будете С-КОрІІЙШе ВЧИТИСЯ по украініськи, і станете ірювум- ІНИІМИ дітьми, які вміють доб ре говорити аж двома мовами: англі йс ькою і укр аїнськ oto. З оповідань та казочок, які; будемо для Вас містити дові даєтеся,- як на Україні жили діти. Вони м.ешкали го ловно' на фармах, мали багато •СОНЦЯ, ДОбрОГО' ВОЗДуху І міс ця до забавй. Тепер ці діти дуже бідні’. їх ні хати та фарми порозбива- - ли бомби. Вони не мають що їсти, ні в. щ!о< зодягнутися, бо уое їм зниіщила війна. Багато з них погубилося від своїх ро дичів инчих СИЛОЮ ВІДАНИХ ВіІ- дібріали та повезли далеко, у незнані місця. Ми тепер нічого не МОІЖЄМО д л я н и х зробити. Але як' с к ін ч и т ьс я війна — пі- шлемо їм дарунки, щоб вони теж мали в що зодягтися, не ходили голодні, а були щасли ві і веселі. Ніеза б аром п р ийдут ь в ака - ції, і ділі два місяці будете ма ти ;н:а забаву^ Хоч належиться Вам, у цей час багато- радощів та безділля — то не забувай те, що тепер війна, і кожна ди тина мусить хоч час від -часу зробити, щось хосенного'. На це, щоб скорше скінчилася війна,, щоб повернули тати до своі Ї х дівчаток і хлопців, та щоб ми усі жили щасливо та своб-ідно, по іамериканс ьки. Помагайте збирати папір, “ке- ни”, а Мамі не докучайте! Як іво.на має час — просіть її, щоб розказувала Вам про- Україну та читала “Сторінку” Поба чите, що одно і друге буде для Вас цікаве. О Р Я Б И Н А * ) Рясна орябино! Ти шумиш весело, Ти цвітеш біленько, Родиш червоненько. Дай ягідки свої Для мене малої, Зроблю з нй.х коралі Для своєї лялі. Коли їх насплю Ляілюсі на шию, Така гарна буде, Здивуються люде. Будуть споглядати Та будуть питати: А чия то ляля Прибрана, як краля? *)Орябина — це деревце, щб родить червоні ягоди, подібні як “кранберрі”. СЛАВКОЙА ПРИГОДА Це діялося в часі першої сві тової війни, трийцять літ цьо му назад. Українські жовніри, які називалися Січові Стріль ці, билися тоді з москалями, що напали на українську зем лю. Хоч ця війна не була ще такою страшною, як теперіш ня, то всеж — люди також му- сіли перед кулями втікати' з фарм та ховатися по лісах. У селі, де жив Славко було до сить спокійно, бо гармати .гре- мііли ще далеко. Тому! Славкої .встав рано і пішов до ліс а, щоб назбирати грибів на обід. В лісі так гарно співали пташки та пахли квіткиї, щб Славко збираючи гриби і я- годи зовсім забув про час. В одній хвилині, десь неда леко ліоа пронісся один стріл, а потім другий, третій, і роз почалася битва. Москалі підій шли лісами і несподівано зя- вилися лід самим селом. Слав кові не було вже куди втікати. Він виглянув з ліса, і недалеко на полі побачиіз копицю сіна. Приляг до землі і повзаючи на животі по хвилині дістався до ньої. Тут загребався у сіно разом з головою, а що стріля нина притихла, змучений го лодом і страхом — Славко- за снув. * Зі сну збудили. ЙОГО якісь голоси. Славко обережно ви сунув голову із сіна і побачив, що 'йа дворі темна ніч, а люде, які говорили між собою — це були москалі. Вони позлазили з коней, посідали на землю, а коні почали із смаком Їсти сі но з копиці, у якій сидів Слав ко. “Маємо сидіти тут до рана” — говорили вони між собою — “а потім з правої сторони будемо* обходити село, щоб усіх Стрільців взяти до нево лі. Такий є приказ” Славко, хоч не розумів у- сього-, то догадався йро що йде імош; Миттю він постано вив собі, ЩО ЦЮ вістку мусить занести до Стрільців та осте регти їх перед цим, що їх че кає. Москалі роздягнули пла щі, поклали на землю недале кі) копиці та гііЬлягаілй на гіих сйати. Коні заїдали, смачно сі но, зближаю^ися До- того' Міс ця де сидій СліавкО-. Тихесень ко хлопець вдрапув-ався на ко- йя, а коли доеяг його хребта, стягнув уздечіку і піпнав в сто- роїйу лііса. Москалі- Позрива лися на рівні ноги, в слід за Славком посипалися кулі. Але хлолець був вже у лісі та гнав ся -стежками, які знав кращеє як хто другий. “Стій! Хто йде?” — закли кав якийсь голос по- українсь ка, і Славко вже знав, що те пер нема йому чого боятися. Він просиїв запровадити себе негайно до старшини, де рос- казав^ про все, що підслухав. Не чекаючи до ранку, -стар шина дав приказ наступати на село, і після короткої битви Москалі, ненадіючись нічного нападу в- безголовю відступи ли. Як Стрільці уїздили до се ла — Славко їхав на коні, на якім приніс Стрільцям таку цінну для них вістку. Біля сво єї хати він зіскочив із коня, щоб віддати його Стрільцям, як “воєнну добичу. Але стар шина погладив хлопця по го лові і сказав: “Лиши коня для себе. Він твій, бо ти здобув його так, як правдивий Стрі лець. А як ще трохи, підрос теш — приїдеш на ньому до нас і будемо; разом боронити Україну перед її ворогами!” Сказав правду “■Є твоя мати дома?” — пи- 4 тає сейлемен хлопчика, який бавиться біля хати. “Так”! — каже хлопець ко ротко, не перериваючи собі забави. Сейлемен дзвонить у двері один раз, другий, десятий. — Ніхто не відповідає. “Чоміуж ти мені не сказав, що твоєї мами нема дома?” — сердиться чоловік. “Бо вона є” — оправдується хлопець. “Лиш ми тут не меш каємо” ! ЦЕНТРАЛЯ ОДЕРЖАЛА: Вчителька питається своєї учениці: “Марійко, що булоб тобі легче нести.: два фунти заліза, чи два фунти піря?” “Певно, що піря булоб лег- ч'е!” —■ відповіла Марійка, НЕДБАЛА КИЦЯ 'Несла киця у торбині Малюночки жовті й сині. Киця поспішала скоро — В торбі дірок було споро. Киця торби не зашила, Тай малюнки погубила. ПЕРЕДПЛАТИ йідділ 1 Цю Йорк, Н. Й. 4 Hto Йорк, Н. Й. 5 Детройт, Міш ........... 6 Рочестер, Н. Й. 10 Олифант, Па. 16 Детройт, Міш. 21 ізруклин Нові Разом 1 20 3 22 7 34 2 3 6 7 5 25 1 80 ... 2 21 3 14 ... 5 5 1 ЗО 2 17 ... 2 18 1 28 1 67 6 6 1 3 1 10 22 Джерізи Ситі .. .... . 24 Елізабет, Н. Дж. 28 Нюарк, Я. Дж. ..... 29 Вунсакет, Р. Ай. 36 Дійкаго, ІЛЛ; 37 Детройт, Мііп ..... .... 41 Филаделфія, Па. 42 Филаделфія, Па. 45 Манчестер, її. Г. 52 Филаделфія, Па. 54 £ріджпорт Па. РІЧНА ВКЛАДКА Відділ 1 Hid Йорк за 1944 ............... $10.00 29 Вунсакет, P. Ай. за 1944 10.00 31 Детройт, Міш. за 1944 ....... 10.00 47 Филаделфія, Па. за 1944 10.00 48 Филаделфія, Па. за 1944 10.00 ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ФОНД Відділ 1 Ню.Йорк за 1944 .... . ..... . ........... $5.00 47 Филаделфія, 11а. за 1У44 5.00 29 Вунсакет, Р. Ай. за 1944 5.00 48 Филаделфія, 11а. за 1944 5.00 52 Филаделфія 11а. за 1944 5.00 ПРЕСОВИЙ ФОНД Відділі Ню Йорк Відділ 16 Детройт Відділ 21 ьруклин Відділ 23 Детройт Відділ Ь7 Детройт відділ 44 ьоетон, масс. ЮВІЛЕЙНУ КНИЖКУ СУА Відділ 6 Рочестер, Н. Й. Відділ 26 Детройт, Міш. Відділ Шикаго, Ілл. Відділ 37 Детройт, Міш. Відділ 42 Филаделфія, 11а. Відділ 46 Филаделфія, 11а. $ 10.00 5.00 54.00 5.U0 5.00 7.00 КУПИЛИ 27 прим. 25 прим. 25 прим. 2 d прим. 25 прим. 25 прим. ПЕРЕПИСНА РЕДАКЦІЇ Пані Стефанія Глинка, House of Com mons, Оттава, Канада. Дуже щира дяка за листа та передплату. Радію з цілого серця, що так припало Вам до вподоби “Наше Життя”. Початок усе нелегкий, але журнал розвивається, бо організацію годі вести без власного органу — хочаб такого скромного, як наш. Це розуміють і одиниці і загал, тому ‘Наше Життя” стрінуло щире приняття. Ви, Пані, надто ласкаві в словах про мене, але я звору шена ними до глибини душі. Щирий при віт від нас усіх, Союзанок! Прохаємо не забувати і дуже раділиб, якби теж Вашим пером міг наш журнал деколи збогати- тися. Пані Теодозія Борецька, Ню Гейвен, Конн. Присланий матерія піде до 7 числа (липень), бо до цього спізнився. На пер- шішй4 сторінці цього числа йде спросту вання щодо ціни і заз^ив до купна книжки. Може принесе кращий вислід. Радію, що Ваша опінія про особисті знимки у Газе тах така, як моя. Але не усі в нас з цеї самої думки. Щиро здоровлю. Пані Олена Степаник, Клівленд, Огайо. Ваш вірш відіслала була Вам з вказів ками, як його треба переробити. Чому ке поправили і не прислали до друку? Про буйте теж писати щось прозою.Привіт! Катерина Сарабун, Бріджпорт, Конн. Адресу секретарки Вашого відділу пере дала Централі, також справлення числа передплатниць. Щири здоровлю. ГІ. Юстина Смарш, Бостон, Масс. Опис свята буде у найблищому числі, бо до цього спізнився. ... П. А. Кочан, Джолієт, Ілл. Ваш лист, адресований до Филаделфії мені пере слано аж 20 травня. Дуже жалію, що з цеї причини не могла у цьому числі ви користати матеріялу про Вашу так успіш ну пропаганду українського . мистецтва. Піде у наступному числі. З душі радіємо Вашими успіхами. Привіт! П. М. Сена Дітройт. Дуже цінні Ваші завваги про АЧХ. Ще поки прийшов Ваш лист ми дали до друку заклик, що його найдете на першій сторінці. І у нас мо жна зробитиб хоч частину цього, що ося гають наші “приятелі”, якби ми мали сильніщі жіночі товариства ’та краще зорганізоване громадянство. Спроби ко ординаційної праці для АЧХ, започатко вані на конгресі — стрінулися з байдуж ністю, яку годі було передбачити. Та всеж у Вас не найгірше: і юнит свій маєте, а Ваша громада одинока, що зорганізувала і перевела акцію дару крови. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
