Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8
РІК І. Ч. 6. Ф И Л А Д ЕЛ Ф ІЯ, ПА., ЧЕ Р В Е Н Ь, 1944 ЦІНА 15 ЦЕНТІВ P H IL A D E L P H IA , PA., JU N E , 1944 V O L . 1 No « Може й Остання Нагода Мати в Обороні Українського Імени Сина-Героя Вже чотири роки американ ське жіноцтво власними рука- іми , довгими годинами праці та обєднаним, згідливим, зу силлям! держить у поготівлі установу АЧХреста. В поготівлі, в справносте, в охоті відгукнутися «а кожний клич терплячих, скільки і де ©оніи не булиб. На морі, суші? та у воздусі, своїм і чужим, цим, що іна фронтах і тим, що в запіллі: усім на поміч АЧ- Хрест витягає свою добро сердну руку. І хоч великим го рем є ця війт, хоч безмежні терпіння і страхіття весе за со бою — та всеж, одно певне: війна булаб в десятеро стра шніша, більш .нелюдська і жор стока, колиб не діяльність АЧХреста. Вже чотири роки працює а- мериканоька* жінка для Черво- й о г о Хреста в -надії, що біль шу частку відробила, бо по- бідний кінець щораз блище. Але рук до праці дальше тре ба. Щоб заступити новими си- ліаіми цих, що вже перемучені, та щоб підготовити іі викона ти цей великий вантаж .праці, -який ще спаде на АЧХрест зі заняттям Бвропи. Чи вже кожна українська мати, сестра та дружина пра цює для АЧХреста? Побоює мося, що ні Розпити у цій справі виказують, що багато наших, навіть людних осеред ків не має українських юни- тів, не може зважитися орга нізувати жці-ї дару крови, або праіцюіє незорганізовано-, роз бито, на дрібний кредит міс цевих груп, одиниць чи уста нов, з чого для українського імени в Америці нема ніякого хісна. Нових юнитів сьогодні АЧ Хрест вже не творить. Цей привілей зад^ржано для цих, які на самому початку ставали до праці і при ній видержали. Але зорганізований гурт укра їнських жінок з отвертими ра менами усюди приймуть до праці для АЧХреста та дадуть кредит, як окремій національ ній група. Тому кличемо: Українські Жінки! Використайте цю, мо же й останню нагоду та ста вайте .до праці АЧХреста. Де- небудь є наша жінка — інтелі гентка, якій лекніе розвідати ся, написати, зорганізувати, чим другим. — нехай негайно скликає біля себе жінок та го- лоситься з ними до праці. Скажете: літо, спека, зголо сяться, а потім не* прийдуть! Цим відповіджте словами о- дної матері, що має синів у війську: “А нашим синам не спека наражати життя? А на шим хлопцям не за гаряче ко нати з ран? Вониж- не відкла дають цього наї осінь, кіоліи холодно d вигідніше!” — Відложім усе инче, ідім та голос іміся до праці. Щоб коли прийде побідний кінець та об рахунок — ми не паленіли зі сорому, що там, де' праці най більше треба було — україн ська жінка завела. “МАКОВА Л Е Й Д Г ПОМЕРЛА Мойна Майкел, жінка, якої ідея продавати червоні квіти маку принесла американським ветеранам .першої світової вій ни 125 міліонів долярів — по мерла в Атенах, стану Джор- джія, у 7*4 році життя. У 1918 році під глибоким вражанням поеми “На полях Ф лянд р ії ” пр исв ЯЧ Є.НОЇ а мер и- каніським героям, що полягли в Европіі — Мойна Майкел са ма одна почала кампанію за На десять міліонів озброє ного війська Америки, що бе ре участь у цій ційні до цьо го часу ледіви вісімдесятьсім герой дістало Конґірессіонал Медал оф Гонор. Між цими нечисленними є Микола Міньо, рядовик українського роду, я- кий згинув в Тунісі 28 березня 1943. року. Старенька мати героя, 73- літня Марія Міньо з Картерет, Ню Джерзі, в березні цього року брала- участь у військо вому торжестві посмертнього наїділення її сина найвищим військовим відзначенням.. Піс ля цього у пресі появилося звідомлекня, у якому на під ставі неточних інформацій вій ськової влади подано, що Па ні Марія Міньо прибула у А- мерику з Чехо-Словаччини, і давати квіти маку, а прихід з продажі- відд ават и інвалідам - ветеранам та їх родинам. •Скромне, започатковане о - диницею діло розрослося у джерело міліонових приходів, а мак став про-памятно'Ю квіт кою герої© першої світової війни по цілій Америці. З вдяч носте за добрий початок ве терани називали Мойну Май кел “Маковою Лейді” син її був з .походження Че хом. “Хоч як прибита втратою сина”, — писала після торжес тва .мати геройської памятиі Миколи Міня до секретаря вій ни Г. Л. Стимсона — “я дякую Богові, що мій син гне був зра дником, а віддав життя за А- мерику, світло надГії для мене і- усіх гноблених народів світу. Я поважаю терплячих Чехів і! Словаків, але -мій син був У- краіїнцем з роду, так як йоре* батько і я”. У відповідь на цього листа мати Миколи Міня дістала но ві до млення з Департаменту Війни у Вашингтоні, що по милку у рекордах справлена пііісля її бажання, і на будучеє усі інформації про нашого ге роя виказувати будуть його українське походження. *ДОВРА книж ка у РУКИ НА Ш ІЙ ШКІЛЬНШ МОЛОДІ Повість “Захар Беркут”, I- вана Франка, що появилася у англійському перекладі. Тео - дозії Борецької — це книжка, яка була обоївязковою лекту рою по усіх українських се- редних школа;х Західної Укра їни. Шкільна молодь читала її з незвичайним зацікавленням, а виховний вплив книжки був при знаний у.с і м и шкі л ьн им и авторитетами. 36лижається кінець шк іль- ното року і час обдаровувати' молодь з цеї нагоди дарункіа- міи . Чи. може бути кращий та треваліщий дарунок, як добра книжка ? Розірве, розрадить та навчить, а цього роду книж ка, як “Захар Беркут” — це для нашої молоді джерело ві домостей, яких нікуди не най де. Бо де у инчому місці дові дається вона так ясно і при- манчиво про це, що українсь кий нарід вже у 13 столітті жив на демократичний лад? Що -вже тоді, коли західна Ев- ропа» ще й не мріяла про* де мократію, наші предки .прави ли краєм законами) схожими на ці, які маємо тут, у демо кратичній Америці. Коли ця книжка, прегарно< видана, у синій полотняній у©- (Продовження на стороні 12 ) цим, щоб у память героїв про- ОЛИФАНТ, ПА. “ДОЧКИ УКРАЇНИ, ВІДДІЛ 10 СУА Сидять з ліва пані: Анна Височанська, голова; Олена Лотоцька, голова СУА; Л. Сембрат, містоголова. Стоять з ліва пані: Любов Сваллов, дорадниця; Анна Боднар, секретарка; Марія Демська, заст. касієрки. Катерина Качмарик, касірка неприязна. www.unwla.org
Page load link
Go to Top
