Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8
НАШЕ ЖИТТЯ-OUR LIFE Урядовий Орган Союзу Українок Аме рики виходить 1 кожного місяця. Клявдія Олесницька, головна редактор ка. Всі статті й дописи посилати до редак торки. Оголошення, передплати посилати до Централі, 866 Н. 7-ма вул., Филаделфія 23. Па. Передплата в Злучених Державах $1.50 річно, на пів рокя 85 центів. В Канаді $2.00 річно. Поодиноке число -15 центів. Official Organ of the Ukrainian N a tional Women's League of America, Inc. / / — Published on the first of every month. 866 North 7th Street, Philadel phia, 23, Pa. Editor Mrs! Claudia Olesnickyi 151 East 81st St., New York City. Send all articles and news items to the editor. ^ Subscription in the United States $1.50 per year — 85 cents for б months. Subscription in Canada $2.00 per year. Single copy 15 cents. Цеї НОЧИ була страшна злива, -Дощ до самого ранку щумів — За селом потолочило ниви, Наче хто до землі їх прибид. В 1820. році, в місті’Едамс стану Масачусет пірийш^а на світ дівчинка, якій доля суди ла стати пізін.іііге на чолі бо ротьби американсько tfo жіноц тва за рівні громадянські пра ва.. І повести цю боротьбу так успішно., що ще за свойого життя вона була свідком івели- т енських перемін у суспільнос ті, звязаних з при знаваній яім- жіноцтву рівних прав. Батько мало-ї Сузанни, Да- нієль Ентоні, хоч належав до квейкерської секти — мав ду же сміливі, яік '.на ці часи, по гляди на виховання дівчат. “Дівчата теж повинні вжива ти своєї голови!” —- казав він, і спромігся дома на "таку ос віту для Сузанни, яка у ці часи досяжна буліа лиш хлопцям. -А доля тодішнього жіноц тва справді незавидною була. Чоловік у родині був усім — жінюа нічим. Чоловік був в о- бличчі закона одиноким вла сником. 'сего майна, навіть -о- дежі і грошей своєї жінки, я- ких без його дозволу не мож було- їй позбуватися. Мати не мала права опіки над своїми дітьми, а чоловік міг після «своєї смерти оставити жінку без найменч'их середників до життя, записуючи усе своє міайно кому інчому, піісля сво єї примхи. Закон відсував жін ку від участи у політичному житті — їй навіть прохмовляти публично було заборонено. У- сі професії та фахи’б^ли замк нені для жііїнки' за# винятком навчання у початковій школі. Фах вчительки вибрала теж Сузаінна для себе, чи радше не вибрала, бо не було у чому ви бирати. Але хватилась цьої о- динокої можливості, -яка да-’ ва’ла їй нагоду вийти- з тісно го круга тодішнього' жіночо го світу, та розпочати свою 'місію. Між американським жі ноцтвом розпочалася вже бу ла агітація за право.м голо су ванін я у виборах. Але Сузан на Ентоні знала, що це замало дати жінці саме лиш право віддати свій голос при е и 6 о - Золоті похилились пшениці, Полягли колосисті жита... Не діждались вони косовиці. Не торкне їх співуча коса. - рах. Перед горсткою жінок* я- кіі добивалися цього права в і- мені своїх посестер вона пред ставила програму цьої бороть би на різних відтинках грома дянського життя, явку ж'інка'м. треба було перевести, щоб стати рівними в обличчі дер жавних законі]в. Швидко теж вона кидає вчительську поса ду та береться о ф з д и т и стей- ти Ам єрик и, іщ о б втвоїр Ю'Віа- ти жінкам очі на це приниже не становище, яке в державі займають. Та воно легко, не йшло. .Се ред самого жіноцтва був вели кий відсоток таких, що хотіли і собі жити так, як їх мами чи бабусі, раді з цього, що їхні чоловіки за них думають та рішають. Треба було цілої си ли слова молодої апостолки жіночих свобід та її нестру- дженого завзяття, що-б не зва жаючи на найтящі колоди не знеохотитися та ввести даль ше розпочате діло. А мущини/— то ціі вже й не на х о ди ли д о с и т ь нек у л ьтур - них способів, що-б перешкоди ти Сузанні у її діяльности. В 1854 році, вона герна, відваж на-; зодягнена зі смаком, вис тупила на публічному зібран ні, щоб* говорити про ем.анци- пацію жінок. Між слухачами море мущин і кілька л-едви жі нок. Сильним, рішучим голо сом починає воїна свою про мову: “Пані іі Панов<е! Я є Су занна Ентоні, і .прийшла тут, що-б домагатися свободи для жіноцтва!” Хтось з мущин пе рериває її: “Краще іди і пошу кай собі чоловіка!” — Саля вибухає реготом і в одному менті яйця та зігнила яри-на летить як дощ на голову Су- зании. Але вода хусткою вти рає лице та спокійно, без слі ду страху чи гнііву продовжає свою промову. А коли скінчи ла, і товпа починає розходи тися домів — кількох мущин підходить" до бесідниці, ста вить їй питання, жадає пояс нень. (Продовження на Стороні 8-іД). Advertising rates furnished upon application. Business communications, sub scriptions, and advertisements are to be sent to the Administration Offide, 866 N. 7th St., Philadelphia, 23, Pa. Повитаймо Працею Надію на Визволення Прийшла хвиля, на яку ми усі ждали з дріжучим серцем, трі- воігою та радістю. Хоч може недорічним видається це, щобтакі два суперечні почування як радість і трів-ога могли зразу ж опа нувати людиною — то всеж у нас войи чергуються від хвилі, як краєм пролетіла вістка про 1 це, що аліянтські війок а вступили на береги Франції. Так, радіємо і трівожимоіся. Радіємо* кожною вісткою про успіх -наших війск, кожною пядою визволеної землі. А прими ряємо- ляком за життя наших близьких, яким у цю хвилю до водиться доказувати неймовірних вчинків, щоб лиш приспіши- ти вигру слушної справи. Це навіть ті, у яких нічого з рідні та близьких немає на цьо му пекольному грищі освободжуваїної Европи — і вони теж жи вуть від одної вістки до другої. Усе інше видається маловажним та благим у хвилю, коли там, у воріт Европи йде бій, якого другого не-записалаї людська память. Коли в порох розсипають ся міста та села-, а гори трупів значать кожну пядь землі, що стає вільноіє. І у таку хвилю в людини, у я к о ї с е б е л ю б с т в б т а ;ОіСОбИСТІ вй- вигоди не забили по-чуття в и н и за це, що с т о їт ь в о н а осторонь великих подій та перемін, /'з а д и в л е н а у вузький з а г у м ін о к с в о ї х співав — у такої людини б у д и т ь с я з н е п о б о р и м о ю силою охота працювати. Охота п р и ч и н и т и с я п іс л я сво-їх сил до цього, щоб буціо менше жертв на в е л и т е н с ь к о м у полі с м е р т и , я к и м є сего- днішіна Европа, щоб люди не с т р а ж д а л и у н е с к ін ч е н е , а правда та с п р а в е д л и в іс т ь ч и м с к о р ій ш побідила. Ось тому на першу вістку про інвазію Европи заворуши лося наше запілля. Товпляться люди, по- станицях АЧХреста, щоб дарувати свою кров — засідають за столами., тісно одна при другій, жінки в білих одностроях,-щоб робити ПереВЯЗ'КИ на ці рани, що з -них крівавили потоками отікає Европа. Повер тають до праці страйкарі, які ще вчора говорили лиш про під- вижку платні та коротші робочі години. Сегодня це для них неважне. Інвазія! Очі усіх звернені в сторону нормандського по- бережа, а руки підносяться, щоб хватити за якусь працю, щоб почати щось творити, помагати, підготовляти — не спати! А у нас теж признаки, що здаємо собі справу з повали- хви лі. Громадянське життя ворушиться, і починаємо ставати менше вражливими на літню спеку та душність. У Ню- Иорку пятьде- сять українських жінок голоситься у гурті до праці для АЧХре ста: зіїзджаються собв^ями разом з віддалених дільниць, доїз-* джають залізницею, щоб лиш працювати під українським" іме нем для’великої потреби. Пятьдесять жінок — може й невелике число, коли міряти міркою інших американських чи емігрантських груг, які від по-чатку війни працюють для АЧХреста. Але засіло згідно при одному столі на один поклик, пятьдесять жінок, з яких багато стрічається зі собою у перше, деякі у перше в житті зявилися у зорганізованому гурті україїдських жінок -- інші належали до товариств* що літами зводили зі собою непримирену бороть- бу. Сегодня усе пішло- в забуття: є лиш українська жінка, яка спішить на поклик до праці. Є українська жінка, яка у цю важ ну хвилірр осврібоджува^ня Европи здаїє собі справу з цього, що вислід війни від нас усіх залісить — від нашої охоти посвяти ти дещо вигоди, забути на хвилю- за особисті забаганки, при ємні хвилі безділля та лінощі. “Who In this time wants to do anything:- that is easy?” — такими словами зверталася одна газетна колюмністка до аме риканського жіноцтва у великий день розпочаття інвазії Евро- Серед поля стою. Сутеніє. У душі моїй смуток та біль. Де-не-де при межі червоніє Непотрібний нікому кукіль... Ірина Наріжна. Сузанна Б. Ентоні — Піонірка Жіночих Прав пи. І ми теж не хочемо легкої праці. Хочемо, щоб — як треба буде цього — о б л и в а в «ас піт, мліли руки та не ставало часу на сон. Хочемо відробити .це, що занедбали і відробити з вели кою надвижкою. Бо такої праці жадають від нас ці, за яких щасливий поворот домів м о л и м о с я кп- днини. К. О. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
