Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
1
2-3
4-5
6-7
8
ОРГАН СОЮЗУ УКРАЇНОК АМЕРИКИ НАШЕ ЖИТТЯ OUR LIFE O F F IC IA L ORGAN OF T H E U K R A IN IA N N A T IO N A L W O M E N ’S LE A G U E OF A M E R IC A РІК I 4 . 8 Ф И Л АДЕЛФІЯ, ПА., СЕРП ЕНЬ, 1944 ЦІНА 15 ЦЕНТІВ P H IL A D E L P H IA , PA., AUGUST, 1944 VOL. I No £ Дарована Кров Ратує Життя Від часу, як почалася інвазія Европи — потреба кровної плязми зросла удвоє. Кожної днини не один і не два, а де* сятки повітряних шпиталів літаків та цілі кораблі прича люють до берегів Англії з ван тажем нещасних жертв насту пу на Европу. Бо таке вже не вмолиме .право війни: за вели ку побіду треба платити висо кою ціною. Чимало воєнних цвинтарів вспіло вже вирости до цього часу на полях Нор мандії та п-о долинах Італіії. Та булиб вони в двоє більші, якщоб на ратунок раненим не с п і ш и л а л і к а рс ьк а д о.п о м о га з такою цілющою зброєю у руках, як нею є кровна плязма. Але у богатьох людей, з жі ноцтвом на чолі, проявляєть ся якийсь неоправданий ляк перед самим забігом даруван ня крови, який спиняє їх у ви конанні цього великого па- тр і отично го о б о в я зку. Зд е р- жує їх від того просто звичай ний ляк перед болем, подібний до цього, що опановує люди ною, «коли у неї треба вирвати болячого зуба. Трапляється теж, що люди, які дарували, кров, з .простої чванькуватос- ти та охоти показати себе ге роєм — представляють другим процедуру давання крови як велику хірургічну операцію. Прочитаймо, що пише пр-о свої перші відвідини у станиці АЧХреста та дарування крови одна жінка, якою теж опано вувала нервозність та ляк пе ред незнаною процедурою. Вона подала свої вражіння до одного магазину у тій ціли, щоб переконати заляканих, як безосновною є їх здержли- вість, та як -непростимим за недбанням це, що не можуть зважитися ш хвилину неви- годи ради цього, щоб вряту вати когось від смерти. “Цілий рік я готовилася до ! цього, щоб дарувати пайнту своєї крови, і все находила !я- кісь оправдання та вимівки, щоб відволічи цю подію. Але коли одної днини мойого чо ловіка покликали до військо вої служби — я побачила, що дальше зволікати годі. Це він, людина мені найблища та най- дороща може бути ток> жерт вою, яку кров з моєї жили вир ве з обіймів смерти,” “Я пішла найблищого ранку до станиці АЧХреста мимо всего здеиервована, і дріжу- чим голосом відповідала чна питання піклунки. Вона звелі ла 'мені сісти на лавці, де вже чекала черга людей, і мною о.пять тоді опанував ляк та о- хота втечі. А я остала лиш то му, що черга посувалася швид ко, і за хвилину я найшлася перед другою піклункою, яка взяла мою нагортку та сукон ку, зодягаючи мене в заміну у білий плащ” “Я перейшла, через точні о- глядини та відповідала на ряд питань щодо минулого стану мого здоровля. Усе відбувало ся спокійно, без поспіху, з до- вірям, і воно додало мені де що відваги. Після цього мені веліли іти до великої кімнати виповненої вщерть ліжками, з -фляшками та рурками біля к о жи о го. Пі д ій шл а пік л у н к а веліла мені лягати на пусте ліжко, і заповіла, що на хви- лину-дві стисне мою руку гу мовим паском. Правду сказа ла! Перетязане рамя стерпло і напухло, а в одній хвилині я почула легке вколення голки, і ,пасо.к попустив* “Чи це увесь біль? — пита ла я здивована. Але хоч пік- лунка потвердила мій здогад — я у одній хвилині почула ослаблення та попросила* амо нії. Піклунка подала її негай но, і, додала від себе: “Ще лиш дві хвилини держіть себе від важно, щоб мож було дістатц цілу пайнту крови. Хтось так страшенне буде її потребува ти!” “І у цьому моменті я ріши лась, що дам не лиш цю одну пайнту крови, але ще богато більше. Пятнайцять мінут піз ніше я встала з ліжка, бо уда ри мого живчика були опять сильні та правильні. У другій кімнаті ми пили каву, і там я теж довідалйня, що ледви пя- тьох. -на сто даруючих треба тверезити амонією, так як во но було у мене. І що ці рідкі випадки є лиш вислідом нер вового подразнення та нео- правданого ляку, а не фізич ного ослаблення чи болю” “Стиснене паском рамя та легке вколення шпилькою. Це все. І воно може вратувати життя конаючій людині. Я вий- Новинки з Жіночого Світу Покінчили з надуживанням ж ін оч ої праці у стейті Ню йорк. Впроваджено таїм у жит тя закон про Рівну Платню, -і . етейтовий департамент праці проголосив, що принесе він хосен звиж міліонови працю ючих на терені стейту жінок. Від хвилини обовязування при писів закону ріжниці в платні за працю більше не можуть бу ти уосновувані такою причи ною, як приналежність до жі ночого гіола. Закон Г а р а н т у є , що в стейті Ню Йорку жінка діставати-ме таку саму плат ню, як мущина, коли виконує однакову з ним працю. Не о- біймає він тим домашної при слуги, фермерських робітниць та декілька родів праці, які по яснення закона подрібно в;и- числяють. Мадам Чян-Кай-Шек тяжко нездужає і з поручення ліка рів полишила Китай прибула до Бразилії. Нервове вичерпання, безеонність та не безпечна недуга шкіри склали ся на такий стан її здоровля, що його у горячому кліматі Китаю годі було лікувати. Па ні Чян-Кай-Шек прибула на поручення лікарів до Ріо де Жанейро у товаристві своєї сестри, а остане там поки не виздоровіє. Після цього поле тить літаком^ у Англію, а як подає преса, ця подорож буде « мати політичні ціли. Надіють ся, випаде вона на осінь. Українські жінки католиць кої віри, як доносить “Вінніпег Фрі Пресс”, взяли ініціятиву у скоординуванні воєнної допо мог ової праці, яка ведеться по шла зі станиці з цією певністю, що поверну там ще не раз і не два, поки війна не скінчиться. Поверну тому, щоб мати цю свідомість, що я теж була у війні — частиною моєї крови. І щоб мати право святкувати день побіди!” Союзники! Українські жін ки! Чиж ми такі слабодухи? Чи ляк перед вколенням гол кою -може здержати наїС від цього, щоб рятувати якесь мо- * лоде вояцьке життя? Збирай мося гуртами, відділами, за кликаймо ,цілу нашу українсь ку громаду та спішім дарува ти кров до станиці АЧХреста! у країнс ьки х п аро х і я х Ка н а д и . На зїзді, що відбувся у Вінн. пегу при кіїнці червня ц. р. д е легатки парохій .вибрали еь- зекутиву та дорадчий комітет, які займаються' цею працею. Зїзд поручив у р ія д о в и брати уч-асть у діяльноети канадійсь- ,ких жінок, яка відноситься до післявоєнних плянів краю. Го ловою організації вибрано п. Б. Дима. Опіка над поліжницею і «*- мовлятем, якого батько на вій ні, ведена по цілій Америці че рез “Чілдренс Бюро стає у ве ликій п р и г о ді п о т р е бу ю ч ИNo-. Починаючи від березня 1943 року по цегорічний май уста нова обслужила 355 тисяч ма терей і немовлят, при цьому кошти лікування, які покрива ла каса бюра були так високі, що досягали у поодиноких ви падках до тисячу долярів за одау ОсЬбу. Установа має свої' станиці іїо усіх стейтах Аме рики даючи безплатну лікар ську опіку та шпитальне пр?і- міщення жінкам вояків на час злогів. Всеамериканська Федерація! Жінок-Професіоналісток м ал а 15 липня у Ню Йорку свою дворічну конвенцію. Перед ти сячкою членок-делєгаток з ці лої Америки здавала звіт д-р Міні Мафет з Даляс, голова федерації. Вона звернулася (Продовження на Стороні 8-ій) Д О ЖИТТЄПИСИ СУЗАННИ! Б. ЕНТОНІ Пан Осип Кочан, відомий ф~ лятеліст та пропагатор україн ського мистецтва з Джолієт, Ілл., у листі до Редакції Нашо го Життя доповнює нашу статтю про заслужену провід ницю жіночого руху, друкова ну в числі з липня — цікавою заміткою. А саме “У пошануванні пс мяти Сузанни Б. Ентоні амери канський уряд, в дні 26 серпнг 1936. року, видав був окремиі': почтовий значок з нагоди 16 ліття додатку’ до конституцій який надавав жінкам Америки повні виборчі права. Почтовий значок, який пан Кочан наклеїв на листівці, ма-е сивюголову знимку Сузанни Б. Ентоні, ЇЇ прізвище та напи. “Софридж фор Вомен” www.unwla.org
Page load link
Go to Top
