Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8
Елсі Сингмастер ДРУЖБА (З англійського переклала' К. О.) ФУТРО ТЕПЕР Ви заощаджуєте грошей пізніше. Тепер незвичайно добра нагода ді стати прегарне футро за дешеву ці ну. На складі тепер 1 маємо готозі, І £ всіїлф IHSFgode 9ЖіН PERSIAN LAMB M U SK R A T H u d s o n s e a l s k u n k І ІНШІ в yeix величинах і в ріжній ціні Усі футра зроблені зі скірок най вищої я.кости. Наші футра є знані усюди як незвичайно-тревалі та наймодніщого вигляду. Саме тепер добра нагода купити футро, щоб носити на весну. Або можете замовити футро, яке зроби мо Вам пізніше. Вступіть ще сегодня, переглянь те наш товар і переконайтеся самі, що у Михайла Туранського купу ється з довірям. NEW YORK CITY 350 SEVENTH А у £ Ш Е B etween 2 M i and 30th Streets lfStftf flood* Lackawanna 4-0973 Перші тіни західних гір По клалися на малу фарму, що ле жала у їх підніж-я. Джеймсови здавалося деколи, що вони же нуться за ним дорогою, вділ. Ходив він сам по корови вже від шестоіго року життя, але ні-* КОЛИ не МІіГ звикнути до кущів вільшини, окутаних вечірними ТІНЯМИ, . НІ ДО В'ПОВіНеНИХ чор ним простором кутів загород. Навіть так близькі йо'му Му лі, Дейзі і Бес прибирали тоді якісь велитекські та невидимі виміри. Страх у хлоіпіця не час то бував аж так великим, щоб заставити йото утікати. Але по правді, відваги набирав він до- перва тоді, коли минув мі'ст за вислий над потоком, йому Ьєаїля маминого хазяйства- за вдячувала усю свою живність. Звідтіля в-ін мі’г віже добре ба- |чити світло у куїхні, що при меркало кожного разу, як ма ти переходила іпсмпереду неіго; міг дослухатись,^ як дзвонили скіпці у маминих руках, коли втворяла браму до обістя. Цьоіго вечора Джеймс ні не бачив світла у кухні- ні не чув звучного цокання маминих скіїпіців. Голосне “ гей Мулі, ано Зес!” якими він у таки.х хвилях тіддержував дові'ря до себе са мого та привертав віру у до цільність уладжен-ь вселенної - зависло вже було у нього на устах. Та там і вмерло не ви- діставшись звуком на зовні*. Світло маминої ляміпи роз плилося В ОЄЛІ і ПЛЮЮЧЄЙ луні. В одному менті мигнула у хлоіпця думка, що це пожежа нищить їх житло і' він кинувся пророхом в перід голосячи з усеї сили: “Мамо, о, мамо!” Та нагло задержався. Луна починалася не на хаті, але на дорозі; це не було зростаюче багряне полум'я, що ним огонь пожерає деревляні стіни та дах. Це ясніло кулисте, спокій не, біле світло, чи радше — два кулисті, білі та спокійні світ ла що освічували дорогу аж ПО МІСТ. Дже'Й'МС мітбй був те пер -ПОЧИСЛИТИ КОЖНИЙ ЦЬВЯіХ у поручі, кожний сук у долівці мосту. У відблеску світла, що ясніло неймовірною силою ог ненних очей, він виразно бачив свої босі стопи, саме цьогож дня у перше звільнені з оков зимової обуви. Він бачив пиш ну, гладку масть коровячих ка довбів, щ о тихо сунули доро ге:? еа^ду;::: до цеї див ної з яви. Джеймс так довго стояв ото ропілий зі здивування, що ко рови за цей час вспіли зробити •півдороги до стайні. Аж тоді очунявся і як шалений пігнав за ними. "Це один з них!” — кричав, роздвоєний між страхом а За- ХОПЛеЙНЯМ. Біля брами загороди він за держався без віддиху. Автомо білеві світла були теїпер за йо го плечима. Він узрів світло у кухні і маму, що стояла на по розі хати в руці зі скопцями — один у другому—держали ліх- тарню у другій руці. На стеїпе- НЯІХ, ЛИІЦЄМ до неї, стояв струн кий, молодий чоловік та гово рив приказуючим, нетерпля чим голосом. “Молочар* згадував мені про вас. Казав, що любите звірят та гарно біля них ходйте.^Робін мусить жити на фармі, як дов го* нас не буде дома. Я і не був би брав його зі собото, якби знав, що 1 йам'так скоро треба буде вйбираТисй. Ви не будете мати ніякого заходу з ним, а я добре заплачу” Шелінґоба поставила ліхтар- ню біля себе. Воїна була пен- силвенська Німка і з трудом говорйла .по англійськи. Щоб додати: собі відваги — оперла руку на двері. “Я й не знаю, як добре вимо вити його ІМ'Я, колйб треба йо го іпоклюйатй”. “Робін! Кличте його- Боб*, Бобі, йк вам до віпоідоби! “Я не вмію по англійськи, ‘ щоб могла до нього зрозуміло ; говорити” і Молодий чоловік засміявся. “То говоріть до нього по ні- мецьки f” f ШелінґоФа прйтакнула по вільним “Вел” Два долярй у тиждень буДе дуже пожаїдайим додатком до ї приходу. З нече- в я її обличя розжнилося. ‘‘Ма лий мій буде вмів- з' ним роз мовляти!” На цю згадку про себе, Джеймс скочив у тінь. Агіе це не він' був тим, на якого незна- КОМИЙ ХОТІВ ПОГЛ'ЯНуТИ обер нувшись. Цей дав сигнал — ос- трий уїдар серед ним пальіцем,у долоню. У відповідь якась тва рина прошила воздух одним несамовитим скоком. Впала на степені між незнакомим а Джеймса мамою, наче вистрі лив ЇЇ хтось зі судження авта. Була це собака. Бронзовий, на- чі каштан вівчар. “Чиж не краса?” — Молодий чоловік не чекав* на відповідь. Поки Джеймсова мати очуня лася від наїгальности, з якого пес прискочив до неї — його пан всіпів перепровадити пса через цілий ряд штучок. Він І сказав слово, і пес присів на задні ноіги, друге — і пес ско чив вище ланової голови. “Ви його візьмете?” — ска- ! зав він голосом звиклим до | цього, що його слухають. ”Ро- j і бін, ти останеш тут аж поки я | І верну” Не говорячи більше ОДНОГО і слова, молодий чоловік всів до авта. Світляна стяжка почала стручуватися, поки не зникла, наїче рукавичка чарівника. Са мітність і темрява залягли о- гіять над малою фармою; вес няний вечір подабав скорійш на темну, зимову ніч. “Джеймс!” кликала Шелінґо- ва. Джеймс вийшов зі своєї скритки у бліде світло біля двер'ей. Його блакитні очі май же вискакували з голівки. Він глядів у гору, на маму — мати у діл на нього. Між ними соба ка .повертала теплі брунатні о- чі з одного на друге. Мати і син мовчали. Не тому, що дум ки їх ворушилися надто по вільно, але тому, що у обоїх вони були однакові. “Таж це гіес!” промовила врешті Джеймса мати іїоволи, начеб тяжко їй було повірити у його присутність. “Чи він увесь час буде з на ми?” допитувався хлопець. “Аж до зими. — Це був мо лодий Гармон, з міста” “Чи цей пес кусає” — питав хлопець з острахом. “Ні, це ласкава собака” Ше- лінґова попрямувала з конов ками і ліхтарнею в сторону стайні. “Сиди з ним тут поки я вернуся”. “Алеж він може' ВТІЧИ ВІ!Д ме не!” протйвйвоя хлопець. “То з*аклйч йо^го. Він верне як його покличеш, його імя є цей пта-х червоний зі сходу по англійськи. Тй знаєш це сло во” Джеіймс сій на порозі а пес простягнув^ на степені. Хло пець був, у екстазі, що на неї зложилися радість і жах. Якщо він прагнув коли-небудь собаки то всеж він ніколи не просив о неї. Джеймс був людиною, ІЦО приймає істнуючий стан, як щось неминучого. Та тепер хлопець сиїдів заляканий. Не цього, що пес може його по гризти., а того-, що це прегар не сотворьння може злегкова жити його. Цеж був багатий пес, гордий. Гармоней жили у великому та чудовому домі. Джеймс глядів ніяково на свої босі, заваляні стопи, то повер тав торжественний погляд у брунатні зінищі. (Дальше буде.) Найкращий вжиток з життя є тоді, коли посвятити його- на щось, що трівати буде дов ше, як життя. Тіліям Джеймс*
Page load link
Go to Top
