Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8
Елсі Сингмастер ДРУЖБА (З англійського переклала' К. О.) ФУТРО ТЕПЕР Ви заощаджуєте грошей пізніше. Тепер незвичайно добра нагода ді стати прегарне футро за дешеву ці ну. На складі тепер 1 маємо готозі, І £ всіїлф IHSFgode 9ЖіН PERSIAN LAMB M U SK R A T H u d s o n s e a l s k u n k І ІНШІ в yeix величинах і в ріжній ціні Усі футра зроблені зі скірок най вищої я.кости. Наші футра є знані усюди як незвичайно-тревалі та наймодніщого вигляду. Саме тепер добра нагода купити футро, щоб носити на весну. Або можете замовити футро, яке зроби мо Вам пізніше. Вступіть ще сегодня, переглянь те наш товар і переконайтеся самі, що у Михайла Туранського купу ється з довірям. NEW YORK CITY 350 SEVENTH А у £ Ш Е B etween 2 M i and 30th Streets lfStftf flood* Lackawanna 4-0973 Перші тіни західних гір По клалися на малу фарму, що ле жала у їх підніж-я. Джеймсови здавалося деколи, що вони же нуться за ним дорогою, вділ. Ходив він сам по корови вже від шестоіго року життя, але ні-* КОЛИ не МІіГ звикнути до кущів вільшини, окутаних вечірними ТІНЯМИ, . НІ ДО В'ПОВіНеНИХ чор ним простором кутів загород. Навіть так близькі йо'му Му лі, Дейзі і Бес прибирали тоді якісь велитекські та невидимі виміри. Страх у хлоіпіця не час то бував аж так великим, щоб заставити йото утікати. Але по правді, відваги набирав він до- перва тоді, коли минув мі'ст за вислий над потоком, йому Ьєаїля маминого хазяйства- за вдячувала усю свою живність. Звідтіля в-ін мі’г віже добре ба- |чити світло у куїхні, що при меркало кожного разу, як ма ти переходила іпсмпереду неіго; міг дослухатись,^ як дзвонили скіпці у маминих руках, коли втворяла браму до обістя. Цьоіго вечора Джеймс ні не бачив світла у кухні- ні не чув звучного цокання маминих скіїпіців. Голосне “ гей Мулі, ано Зес!” якими він у таки.х хвилях тіддержував дові'ря до себе са мого та привертав віру у до цільність уладжен-ь вселенної - зависло вже було у нього на устах. Та там і вмерло не ви- діставшись звуком на зовні*. Світло маминої ляміпи роз плилося В ОЄЛІ і ПЛЮЮЧЄЙ луні. В одному менті мигнула у хлоіпця думка, що це пожежа нищить їх житло і' він кинувся пророхом в перід голосячи з усеї сили: “Мамо, о, мамо!” Та нагло задержався. Луна починалася не на хаті, але на дорозі; це не було зростаюче багряне полум'я, що ним огонь пожерає деревляні стіни та дах. Це ясніло кулисте, спокій не, біле світло, чи радше — два кулисті, білі та спокійні світ ла що освічували дорогу аж ПО МІСТ. Дже'Й'МС мітбй був те пер -ПОЧИСЛИТИ КОЖНИЙ ЦЬВЯіХ у поручі, кожний сук у долівці мосту. У відблеску світла, що ясніло неймовірною силою ог ненних очей, він виразно бачив свої босі стопи, саме цьогож дня у перше звільнені з оков зимової обуви. Він бачив пиш ну, гладку масть коровячих ка довбів, щ о тихо сунули доро ге:? еа^ду;::: до цеї див ної з яви. Джеймс так довго стояв ото ропілий зі здивування, що ко рови за цей час вспіли зробити •півдороги до стайні. Аж тоді очунявся і як шалений пігнав за ними. "Це один з них!” — кричав, роздвоєний між страхом а За- ХОПЛеЙНЯМ. Біля брами загороди він за держався без віддиху. Автомо білеві світла були теїпер за йо го плечима. Він узрів світло у кухні і маму, що стояла на по розі хати в руці зі скопцями — один у другому—держали ліх- тарню у другій руці. На стеїпе- НЯІХ, ЛИІЦЄМ до неї, стояв струн кий, молодий чоловік та гово рив приказуючим, нетерпля чим голосом. “Молочар* згадував мені про вас. Казав, що любите звірят та гарно біля них ходйте.^Робін мусить жити на фармі, як дов го* нас не буде дома. Я і не був би брав його зі собото, якби знав, що 1 йам'так скоро треба буде вйбираТисй. Ви не будете мати ніякого заходу з ним, а я добре заплачу” Шелінґоба поставила ліхтар- ню біля себе. Воїна була пен- силвенська Німка і з трудом говорйла .по англійськи. Щоб додати: собі відваги — оперла руку на двері. “Я й не знаю, як добре вимо вити його ІМ'Я, колйб треба йо го іпоклюйатй”. “Робін! Кличте його- Боб*, Бобі, йк вам до віпоідоби! “Я не вмію по англійськи, ‘ щоб могла до нього зрозуміло ; говорити” і Молодий чоловік засміявся. “То говоріть до нього по ні- мецьки f” f ШелінґоФа прйтакнула по вільним “Вел” Два долярй у тиждень буДе дуже пожаїдайим додатком до ї приходу. З нече- в я її обличя розжнилося. ‘‘Ма лий мій буде вмів- з' ним роз мовляти!” На цю згадку про себе, Джеймс скочив у тінь. Агіе це не він' був тим, на якого незна- КОМИЙ ХОТІВ ПОГЛ'ЯНуТИ обер нувшись. Цей дав сигнал — ос- трий уїдар серед ним пальіцем,у долоню. У відповідь якась тва рина прошила воздух одним несамовитим скоком. Впала на степені між незнакомим а Джеймса мамою, наче вистрі лив ЇЇ хтось зі судження авта. Була це собака. Бронзовий, на- чі каштан вівчар. “Чиж не краса?” — Молодий чоловік не чекав* на відповідь. Поки Джеймсова мати очуня лася від наїгальности, з якого пес прискочив до неї — його пан всіпів перепровадити пса через цілий ряд штучок. Він І сказав слово, і пес присів на задні ноіги, друге — і пес ско чив вище ланової голови. “Ви його візьмете?” — ска- ! зав він голосом звиклим до | цього, що його слухають. ”Ро- j і бін, ти останеш тут аж поки я | І верну” Не говорячи більше ОДНОГО і слова, молодий чоловік всів до авта. Світляна стяжка почала стручуватися, поки не зникла, наїче рукавичка чарівника. Са мітність і темрява залягли о- гіять над малою фармою; вес няний вечір подабав скорійш на темну, зимову ніч. “Джеймс!” кликала Шелінґо- ва. Джеймс вийшов зі своєї скритки у бліде світло біля двер'ей. Його блакитні очі май же вискакували з голівки. Він глядів у гору, на маму — мати у діл на нього. Між ними соба ка .повертала теплі брунатні о- чі з одного на друге. Мати і син мовчали. Не тому, що дум ки їх ворушилися надто по вільно, але тому, що у обоїх вони були однакові. “Таж це гіес!” промовила врешті Джеймса мати іїоволи, начеб тяжко їй було повірити у його присутність. “Чи він увесь час буде з на ми?” допитувався хлопець. “Аж до зими. — Це був мо лодий Гармон, з міста” “Чи цей пес кусає” — питав хлопець з острахом. “Ні, це ласкава собака” Ше- лінґова попрямувала з конов ками і ліхтарнею в сторону стайні. “Сиди з ним тут поки я вернуся”. “Алеж він може' ВТІЧИ ВІ!Д ме не!” протйвйвоя хлопець. “То з*аклйч йо^го. Він верне як його покличеш, його імя є цей пта-х червоний зі сходу по англійськи. Тй знаєш це сло во” Джеіймс сій на порозі а пес простягнув^ на степені. Хло пець був, у екстазі, що на неї зложилися радість і жах. Якщо він прагнув коли-небудь собаки то всеж він ніколи не просив о неї. Джеймс був людиною, ІЦО приймає істнуючий стан, як щось неминучого. Та тепер хлопець сиїдів заляканий. Не цього, що пес може його по гризти., а того-, що це прегар не сотворьння може злегкова жити його. Цеж був багатий пес, гордий. Гармоней жили у великому та чудовому домі. Джеймс глядів ніяково на свої босі, заваляні стопи, то повер тав торжественний погляд у брунатні зінищі. (Дальше буде.) Найкращий вжиток з життя є тоді, коли посвятити його- на щось, що трівати буде дов ше, як життя. Тіліям Джеймс*
Page load link
Go to Top
