Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
НАШЕ Ж И Т Т Я — OUR LIFE ТРАВЕНЬ, 1944 ' g Ш ■ ' -J-J, Ч 1 ........ ...... ......... '' ти,: своїх дітей, чужхх, малих чи дорослих. Молода американка Беті Смит написала пів року .цьому книжку “На Бруклині росте дерево”. До. сегодня ця. книжка вдержується на першому місці між найбільш читачами в .Америці'. Авторка, шіисала ..зриття ро дини у чужинецькій дільниці! Вілліямсбурґ на Бруклині через три покоління. Перше — це переселенці зі Старого^ Краю-, не грамотні і в новому світі 'визискувані та покривджені. Друге — це вже “тут роджені”, вільні американці. Але як ця Кейті з дру гого покоління, з по кінченою американською' шкодою, має ди тину, яку хоче якнайкраще виховати — .вона радиться своєї мами, бідної емігранти, яка. не вміє навіть читати! І ця бабуня дає їй такі цінні вказівки, що слідкуючи за ними Кейті, хоч у матеріальній нужді, виховує зі своїх дітей великих серцем і у- мом людей — правдивих демократіїв. Бо з по.межи усіх найважнішйй-обовязок матері: дістатися у душу своєї дитини, щоб там защеплюшти: добро. А -воно від родиться у дальших поколіннях, як. зерно.фараонсь^рї пшениці, що переховане через цілі тисячліття не стратило своє родичої сили. К. О. Урядовий Орган Союзу Українок Аме рики виходить 1 кожного місяця. Клявдія Олесницька, головна редактор ка. Всі статті й дописи посилати до редак торки. Оголошення, передплати посилати до Централі, 866 Н. 7-jyia вул.,. Филаделфія 23, Па. Передплата в Злучених Державдх $1.50 річно, на пів рокя 85. центів. В Канаді $2.00 річно. Поодиноке число 15 центів. Official Organ of the Ukrainian -Na tional; W arned s League of America* .Inc. Published on the first of every month. 866 North 7th Street, Philadel phia, 23, Pa. Editor Mrs. Claudia Olesnicky, 151 East 81st St., New York City. ^ Send аЦ articles and news items to the editor. Subscription J n , .the United : States $1.50 per yea;: — 85 cents for 6 months. Subscription in Canada $2.00 per year. Single! copy 15 cents. Advertising rates furnished upon application* Business communications. sub scriptions, and .advertisements are to be sent to the Administration Offide, 866 N. 7th .St.y4 Philadelphia, .23, Pa. 0Б0ВЯЗКИ МАТЕРІ Звичай 'святкувати у місяці травні День Матері поширився вже між усіми; цивілізованими народами. Не самі лиш вдячні ді ти, але ціла суспільність у цей день виявляє дощану цій, на, якій лежить найбільш відповідальний обовязок: дати життя дитині та виховати її на здорову і чесну людину — вартісного члена суспільности. “'Не та мати, що вродила, а та. що.виховала” — каже наша народня приповідка. І яка глибока криється у-ній мудрість! По-, назується, що вже у давній даннині наш.нарід осуджував матір,; яка свої обовязки розуміє лиш так, щоб дитину привести на свігг, танавиити її цих. функцій, яких тайну звіря-самиця теж розкриває перед своїм» дітьми: здобувати поживу та не дати; себе З'їсти другому. ІЧати ц т виховувати дитину, формувати її; душу та виробляти у неї правдивий погляд на життя і людські 1 справи.,А,це ,завдання „не кінчиться скоро, лиш тягнеться довгії дитячі та молодечі літа. І такого виховання не заступить дитині' і найкраща школа, бо до цього треба вишукати прямий доступ; •до дитячої душі, який мати находить найокорше і найлекше. Та на жаль багато матерей, наміть сумлінних тадобрих, зво-! дять свої обовязки до піклування про поживу для дитини, одіж,, старання про школу та розрирку. Видається їм, що вони зроби-! ли усе; якнайкраще, що нічого у вихованні' не занедбали. Не жа-; ліли ні труду, ні гроша, а мимо цього доходять до гіркого за-і клю'чення: дііти для них немов чужі, нема у них довшря до роди-і чів, замикаються у собі, а серед родини розколюється прога-і лина, щирщакоядарї днини. і ■Головно, тут, учАмервді^ми часто стрічаємо,ся з такими гір-і кими лрнаианнями наших, матерей. “Я працювала ночами, понад; сили, щоб Якдоу^іщ її було .^найкраще, а воно тепер як чуже доі мене відноситься’’.. Яке трагічне-призвання, та у чому лежить корінь лиха? Матері ці за мало слідкували за духовим розвоєїм диггини. Не клопотали собі надто голови цим, які у дитини оклошости, вражливість, заінтересування, прикімеу» та хиби. А що по най більшій части швидко і мову спільну з діітьми тратили, бо діти не знали гаразд:..матірної, а мати не югіла англійської, так до бре, щоб.размоівляти.на ній з, дітьми про усе, що на душі — ді ти ставали в, хаті столівадками, яких з мамою нічого глибшого не.звязувало. У душі замикалися у собі, або шукали у чужих людей цього, що самі до життя та, розвитку потребували. Утра тила цих дітей мати — тратив їх нарід з якого вийшла. Один неамериканський. виховник-професор, який довгі літа їздив по Америці та організував школи для своєї національної групи писав,, що шукаючи відповідні на це, чого треба, щоб ту тешні ді^и хоггіли вчитися мови батьків — найшов її на. терені чуттєвих, звязків між діггьми та матірю. Говорячи іншими едо- і. в а м и — він переконався, що де були сердечні .відносини мами до дітей*, де мати.була їх справжною повірницею та диховницею, там в робіні вдержувалася та розвивала мова привезена бать-. дами зі Старого Краю. Бо;.к 9 ЛИ' мати раз найде дорогу до душі своїх діггей, укрі питься. „там. та викаже свій виховний талан — ніхто другий в ,ж«ттюси#ьшшого впли'ву на дитину не буде . мати. Наполеон, Ґете і багато інших, великих людей ціле життя зберігали любов- та почесть для своїх.матерей тому, що вони розуміли' душу сво їх дітей і, помагали їм ставати великими людьми. Ми часто чуеімо заввагу, що ці .жінки, до яких •пищимо* чи говоримо тут на українській мові — це вже бабуні', і материн ські теми, для, шх не важні. Але жінка, яка раз була мамою, ос- тане нею ціле життя, і. ціле життя вона має здібність виховува- Н аш е Ж иття Колись, а Тепер Хоч холодно і голодно бу вало деколи в Старому Краю — то ми не багато цим жури-- лися: молодому усе на вигра шки. Життя у рідній хаті ма ло багато И’нчої втіхи та ра дощів, що й тепер годі їх за бути. Але були й ^яжкі хвилі. І то. багато таких, що їх самі жін ки у хаті спричинювали. - От, хочби життя між .невісткою і свекрухрю. :Доно по найбіль шій части таке-поігане^ було та H-ЄЗГІДЛИВЄ, Щ О; Й ЦІЛІ п Ц н і П р о ,це наді нарід -складав. В зимі, у найбільдіі .морози, *ще тем- начііч на дворі, а гсдекруха бу дить невістку та.жене, на ріку tпрати-'обіддя. Невістка мусить сокирою пододау.прррубува- ;/ти та-воно баїгато не пома гає: шмаття,під руками на па тик. замерзає. А й ціла одежа де лищ.капля .впала, замерзає та стоїть, як залізна. Вертає невістка до v хати скостеніла, заплакана, а вона-у-сім, навіть чоловікови, -байдуже. Бо так воно вже бувало, наче припи сано, що над невісткою треба свекрусі трохи позбиткувати ся. І тут часом така наша мати трапиться, »що хотілаб перед /невісткою повередувати. Але тутешня мододцвже на це со бі не дозволить. Вона освіче на та має ,шкільного знання більше від мами. Але як ма ти добра, практична та розум- Є у Вдс грядо.чка своєї зем лі? Коли так, то зробіть з неї “город на по біду” Патріотич не і хосенне діло, до* якого у цьому році влада взивдє Вас ще- гарячійте, як у минулому. Недостача рільничого знаряд дя, що. його не, виробляють че- рез дійну, та фермерського ро бітника, якого щораз-то тяще дістати — усе разом витворює труднощі, в ^достачанні ярини ДЛЯ цивільної ЛВДЩООТИ. Тому — полягдймо у цьому літі біль ше на ярині, яку можемо мати зі свого городця, чим на. цій, яку найдемо у ґросерні! на — то й п радо слухає і по- винується. -«А.до цього мама вміє щось, що та молодь дуже цінить: зготовити українську страву. Добре зроблені голубці, чи вареники, це справді присма ки для наших дітей, хоч скіль ки всякого добра до їди вони тут мають. Та наші молоді жінки , не. ХОЧуТЬч тут- біля цих страв заходитися. чВони ка жуть, що <це .за ,багато часу забирав, і краще г^прочитати .-щось,, чи .розірватися,, вдм^ го динами стояти у,кухні. .А ;й це правда, що ,й на “кевдванім” харчі діти тут ростуть здоро ві та великі. Та ми, старші жінки цим не журімся. Хоч -ваші невістки мають свій спосіб,- як віджив ляти дітей — то серцем вони до нас привязані.-Як у неді лю, чи свято зійдуться діти і родичі разом — скількито вті хи, розмов, радости для.всіх! І життя тут несе все щось нового, що розрадить, нас та просвітить. * Ось поч?ав вихо дити часопис для нас, жінок, що-то свою газету пильніще від чоловіків .читають. При ходить “Наше Життя” число за числом, а я.читаю та стіль ки цікавих річей там находжу! -А >Вас, сестри взиваю: пі- шліть передпл ату! При йде Наше Життя до 'Вашої ха ти, прийде своє слово, рада для жінки, наука та розривка. Анастазія Д^ревляна. Звертаємося з проханням до наших читачок, у яких доньки є у війсковій або іншій поміч ній службі: Присилайте їх З і Н і ИМК'И, які будемо містити у Нашому Життю! Налипніть, які вістки, маєте від них зза моря! Цікаві їх листи передрукуємо. Діти, яік імалі — люблять сво їх родичів. Коли ростуть—по чинають ЇХ судити. іЯк виросли прощають ї?м усе. Ж і нк и -У країнк и! ро ш и р ю й - те свій жіночий український часопис “Наше Жфшя” W fflE Ж Н Ш - O U f t L I F I Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
