Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
НАШЕ Ж И Т Т Я — OUR LIFE ТРАВЕНЬ, 1944 ' g Ш ■ ' -J-J, Ч 1 ........ ...... ......... '' ти,: своїх дітей, чужхх, малих чи дорослих. Молода американка Беті Смит написала пів року .цьому книжку “На Бруклині росте дерево”. До. сегодня ця. книжка вдержується на першому місці між найбільш читачами в .Америці'. Авторка, шіисала ..зриття ро дини у чужинецькій дільниці! Вілліямсбурґ на Бруклині через три покоління. Перше — це переселенці зі Старого^ Краю-, не грамотні і в новому світі 'визискувані та покривджені. Друге — це вже “тут роджені”, вільні американці. Але як ця Кейті з дру гого покоління, з по кінченою американською' шкодою, має ди тину, яку хоче якнайкраще виховати — .вона радиться своєї мами, бідної емігранти, яка. не вміє навіть читати! І ця бабуня дає їй такі цінні вказівки, що слідкуючи за ними Кейті, хоч у матеріальній нужді, виховує зі своїх дітей великих серцем і у- мом людей — правдивих демократіїв. Бо з по.межи усіх найважнішйй-обовязок матері: дістатися у душу своєї дитини, щоб там защеплюшти: добро. А -воно від родиться у дальших поколіннях, як. зерно.фараонсь^рї пшениці, що переховане через цілі тисячліття не стратило своє родичої сили. К. О. Урядовий Орган Союзу Українок Аме рики виходить 1 кожного місяця. Клявдія Олесницька, головна редактор ка. Всі статті й дописи посилати до редак торки. Оголошення, передплати посилати до Централі, 866 Н. 7-jyia вул.,. Филаделфія 23, Па. Передплата в Злучених Державдх $1.50 річно, на пів рокя 85. центів. В Канаді $2.00 річно. Поодиноке число 15 центів. Official Organ of the Ukrainian -Na tional; W arned s League of America* .Inc. Published on the first of every month. 866 North 7th Street, Philadel phia, 23, Pa. Editor Mrs. Claudia Olesnicky, 151 East 81st St., New York City. ^ Send аЦ articles and news items to the editor. Subscription J n , .the United : States $1.50 per yea;: — 85 cents for 6 months. Subscription in Canada $2.00 per year. Single! copy 15 cents. Advertising rates furnished upon application* Business communications. sub scriptions, and .advertisements are to be sent to the Administration Offide, 866 N. 7th .St.y4 Philadelphia, .23, Pa. 0Б0ВЯЗКИ МАТЕРІ Звичай 'святкувати у місяці травні День Матері поширився вже між усіми; цивілізованими народами. Не самі лиш вдячні ді ти, але ціла суспільність у цей день виявляє дощану цій, на, якій лежить найбільш відповідальний обовязок: дати життя дитині та виховати її на здорову і чесну людину — вартісного члена суспільности. “'Не та мати, що вродила, а та. що.виховала” — каже наша народня приповідка. І яка глибока криється у-ній мудрість! По-, назується, що вже у давній даннині наш.нарід осуджував матір,; яка свої обовязки розуміє лиш так, щоб дитину привести на свігг, танавиити її цих. функцій, яких тайну звіря-самиця теж розкриває перед своїм» дітьми: здобувати поживу та не дати; себе З'їсти другому. ІЧати ц т виховувати дитину, формувати її; душу та виробляти у неї правдивий погляд на життя і людські 1 справи.,А,це ,завдання „не кінчиться скоро, лиш тягнеться довгії дитячі та молодечі літа. І такого виховання не заступить дитині' і найкраща школа, бо до цього треба вишукати прямий доступ; •до дитячої душі, який мати находить найокорше і найлекше. Та на жаль багато матерей, наміть сумлінних тадобрих, зво-! дять свої обовязки до піклування про поживу для дитини, одіж,, старання про школу та розрирку. Видається їм, що вони зроби-! ли усе; якнайкраще, що нічого у вихованні' не занедбали. Не жа-; ліли ні труду, ні гроша, а мимо цього доходять до гіркого за-і клю'чення: дііти для них немов чужі, нема у них довшря до роди-і чів, замикаються у собі, а серед родини розколюється прога-і лина, щирщакоядарї днини. і ■Головно, тут, учАмервді^ми часто стрічаємо,ся з такими гір-і кими лрнаианнями наших, матерей. “Я працювала ночами, понад; сили, щоб Якдоу^іщ її було .^найкраще, а воно тепер як чуже доі мене відноситься’’.. Яке трагічне-призвання, та у чому лежить корінь лиха? Матері ці за мало слідкували за духовим розвоєїм диггини. Не клопотали собі надто голови цим, які у дитини оклошости, вражливість, заінтересування, прикімеу» та хиби. А що по най більшій части швидко і мову спільну з діітьми тратили, бо діти не знали гаразд:..матірної, а мати не югіла англійської, так до бре, щоб.размоівляти.на ній з, дітьми про усе, що на душі — ді ти ставали в, хаті столівадками, яких з мамою нічого глибшого не.звязувало. У душі замикалися у собі, або шукали у чужих людей цього, що самі до життя та, розвитку потребували. Утра тила цих дітей мати — тратив їх нарід з якого вийшла. Один неамериканський. виховник-професор, який довгі літа їздив по Америці та організував школи для своєї національної групи писав,, що шукаючи відповідні на це, чого треба, щоб ту тешні ді^и хоггіли вчитися мови батьків — найшов її на. терені чуттєвих, звязків між діггьми та матірю. Говорячи іншими едо- і. в а м и — він переконався, що де були сердечні .відносини мами до дітей*, де мати.була їх справжною повірницею та диховницею, там в робіні вдержувалася та розвивала мова привезена бать-. дами зі Старого Краю. Бо;.к 9 ЛИ' мати раз найде дорогу до душі своїх діггей, укрі питься. „там. та викаже свій виховний талан — ніхто другий в ,ж«ттюси#ьшшого впли'ву на дитину не буде . мати. Наполеон, Ґете і багато інших, великих людей ціле життя зберігали любов- та почесть для своїх.матерей тому, що вони розуміли' душу сво їх дітей і, помагали їм ставати великими людьми. Ми часто чуеімо заввагу, що ці .жінки, до яких •пищимо* чи говоримо тут на українській мові — це вже бабуні', і материн ські теми, для, шх не важні. Але жінка, яка раз була мамою, ос- тане нею ціле життя, і. ціле життя вона має здібність виховува- Н аш е Ж иття Колись, а Тепер Хоч холодно і голодно бу вало деколи в Старому Краю — то ми не багато цим жури-- лися: молодому усе на вигра шки. Життя у рідній хаті ма ло багато И’нчої втіхи та ра дощів, що й тепер годі їх за бути. Але були й ^яжкі хвилі. І то. багато таких, що їх самі жін ки у хаті спричинювали. - От, хочби життя між .невісткою і свекрухрю. :Доно по найбіль шій части таке-поігане^ було та H-ЄЗГІДЛИВЄ, Щ О; Й ЦІЛІ п Ц н і П р о ,це наді нарід -складав. В зимі, у найбільдіі .морози, *ще тем- начііч на дворі, а гсдекруха бу дить невістку та.жене, на ріку tпрати-'обіддя. Невістка мусить сокирою пододау.прррубува- ;/ти та-воно баїгато не пома гає: шмаття,під руками на па тик. замерзає. А й ціла одежа де лищ.капля .впала, замерзає та стоїть, як залізна. Вертає невістка до v хати скостеніла, заплакана, а вона-у-сім, навіть чоловікови, -байдуже. Бо так воно вже бувало, наче припи сано, що над невісткою треба свекрусі трохи позбиткувати ся. І тут часом така наша мати трапиться, »що хотілаб перед /невісткою повередувати. Але тутешня мододцвже на це со бі не дозволить. Вона освіче на та має ,шкільного знання більше від мами. Але як ма ти добра, практична та розум- Є у Вдс грядо.чка своєї зем лі? Коли так, то зробіть з неї “город на по біду” Патріотич не і хосенне діло, до* якого у цьому році влада взивдє Вас ще- гарячійте, як у минулому. Недостача рільничого знаряд дя, що. його не, виробляють че- рез дійну, та фермерського ро бітника, якого щораз-то тяще дістати — усе разом витворює труднощі, в ^достачанні ярини ДЛЯ цивільної ЛВДЩООТИ. Тому — полягдймо у цьому літі біль ше на ярині, яку можемо мати зі свого городця, чим на. цій, яку найдемо у ґросерні! на — то й п радо слухає і по- винується. -«А.до цього мама вміє щось, що та молодь дуже цінить: зготовити українську страву. Добре зроблені голубці, чи вареники, це справді присма ки для наших дітей, хоч скіль ки всякого добра до їди вони тут мають. Та наші молоді жінки , не. ХОЧуТЬч тут- біля цих страв заходитися. чВони ка жуть, що <це .за ,багато часу забирав, і краще г^прочитати .-щось,, чи .розірватися,, вдм^ го динами стояти у,кухні. .А ;й це правда, що ,й на “кевдванім” харчі діти тут ростуть здоро ві та великі. Та ми, старші жінки цим не журімся. Хоч -ваші невістки мають свій спосіб,- як віджив ляти дітей — то серцем вони до нас привязані.-Як у неді лю, чи свято зійдуться діти і родичі разом — скількито вті хи, розмов, радости для.всіх! І життя тут несе все щось нового, що розрадить, нас та просвітить. * Ось поч?ав вихо дити часопис для нас, жінок, що-то свою газету пильніще від чоловіків .читають. При ходить “Наше Життя” число за числом, а я.читаю та стіль ки цікавих річей там находжу! -А >Вас, сестри взиваю: пі- шліть передпл ату! При йде Наше Життя до 'Вашої ха ти, прийде своє слово, рада для жінки, наука та розривка. Анастазія Д^ревляна. Звертаємося з проханням до наших читачок, у яких доньки є у війсковій або іншій поміч ній службі: Присилайте їх З і Н і ИМК'И, які будемо містити у Нашому Життю! Налипніть, які вістки, маєте від них зза моря! Цікаві їх листи передрукуємо. Діти, яік імалі — люблять сво їх родичів. Коли ростуть—по чинають ЇХ судити. іЯк виросли прощають ї?м усе. Ж і нк и -У країнк и! ро ш и р ю й - те свій жіночий український часопис “Наше Жфшя” W fflE Ж Н Ш - O U f t L I F I Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
