Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
1
2-3
4-5
6-7
8
ОРГАН СОЮЗУ УКРАЇНОК АМЕРИКИ НАШЕ ЖИТТЯ OUR LIFE O F F IC IA L ORGAN OF T H E U K R A IN IA N N A T IO N A L W O M E N ’S LE A G U E OF A M E R IC A РІК I 4 . 8 Ф И Л АДЕЛФІЯ, ПА., СЕРП ЕНЬ, 1944 ЦІНА 15 ЦЕНТІВ P H IL A D E L P H IA , PA., AUGUST, 1944 VOL. I No £ Дарована Кров Ратує Життя Від часу, як почалася інвазія Европи — потреба кровної плязми зросла удвоє. Кожної днини не один і не два, а де* сятки повітряних шпиталів літаків та цілі кораблі прича люють до берегів Англії з ван тажем нещасних жертв насту пу на Европу. Бо таке вже не вмолиме .право війни: за вели ку побіду треба платити висо кою ціною. Чимало воєнних цвинтарів вспіло вже вирости до цього часу на полях Нор мандії та п-о долинах Італіії. Та булиб вони в двоє більші, якщоб на ратунок раненим не с п і ш и л а л і к а рс ьк а д о.п о м о га з такою цілющою зброєю у руках, як нею є кровна плязма. Але у богатьох людей, з жі ноцтвом на чолі, проявляєть ся якийсь неоправданий ляк перед самим забігом даруван ня крови, який спиняє їх у ви конанні цього великого па- тр і отично го о б о в я зку. Зд е р- жує їх від того просто звичай ний ляк перед болем, подібний до цього, що опановує люди ною, «коли у неї треба вирвати болячого зуба. Трапляється теж, що люди, які дарували, кров, з .простої чванькуватос- ти та охоти показати себе ге роєм — представляють другим процедуру давання крови як велику хірургічну операцію. Прочитаймо, що пише пр-о свої перші відвідини у станиці АЧХреста та дарування крови одна жінка, якою теж опано вувала нервозність та ляк пе ред незнаною процедурою. Вона подала свої вражіння до одного магазину у тій ціли, щоб переконати заляканих, як безосновною є їх здержли- вість, та як -непростимим за недбанням це, що не можуть зважитися ш хвилину неви- годи ради цього, щоб вряту вати когось від смерти. “Цілий рік я готовилася до ! цього, щоб дарувати пайнту своєї крови, і все находила !я- кісь оправдання та вимівки, щоб відволічи цю подію. Але коли одної днини мойого чо ловіка покликали до військо вої служби — я побачила, що дальше зволікати годі. Це він, людина мені найблища та най- дороща може бути ток> жерт вою, яку кров з моєї жили вир ве з обіймів смерти,” “Я пішла найблищого ранку до станиці АЧХреста мимо всего здеиервована, і дріжу- чим голосом відповідала чна питання піклунки. Вона звелі ла 'мені сісти на лавці, де вже чекала черга людей, і мною о.пять тоді опанував ляк та о- хота втечі. А я остала лиш то му, що черга посувалася швид ко, і за хвилину я найшлася перед другою піклункою, яка взяла мою нагортку та сукон ку, зодягаючи мене в заміну у білий плащ” “Я перейшла, через точні о- глядини та відповідала на ряд питань щодо минулого стану мого здоровля. Усе відбувало ся спокійно, без поспіху, з до- вірям, і воно додало мені де що відваги. Після цього мені веліли іти до великої кімнати виповненої вщерть ліжками, з -фляшками та рурками біля к о жи о го. Пі д ій шл а пік л у н к а веліла мені лягати на пусте ліжко, і заповіла, що на хви- лину-дві стисне мою руку гу мовим паском. Правду сказа ла! Перетязане рамя стерпло і напухло, а в одній хвилині я почула легке вколення голки, і ,пасо.к попустив* “Чи це увесь біль? — пита ла я здивована. Але хоч пік- лунка потвердила мій здогад — я у одній хвилині почула ослаблення та попросила* амо нії. Піклунка подала її негай но, і, додала від себе: “Ще лиш дві хвилини держіть себе від важно, щоб мож було дістатц цілу пайнту крови. Хтось так страшенне буде її потребува ти!” “І у цьому моменті я ріши лась, що дам не лиш цю одну пайнту крови, але ще богато більше. Пятнайцять мінут піз ніше я встала з ліжка, бо уда ри мого живчика були опять сильні та правильні. У другій кімнаті ми пили каву, і там я теж довідалйня, що ледви пя- тьох. -на сто даруючих треба тверезити амонією, так як во но було у мене. І що ці рідкі випадки є лиш вислідом нер вового подразнення та нео- правданого ляку, а не фізич ного ослаблення чи болю” “Стиснене паском рамя та легке вколення шпилькою. Це все. І воно може вратувати життя конаючій людині. Я вий- Новинки з Жіночого Світу Покінчили з надуживанням ж ін оч ої праці у стейті Ню йорк. Впроваджено таїм у жит тя закон про Рівну Платню, -і . етейтовий департамент праці проголосив, що принесе він хосен звиж міліонови працю ючих на терені стейту жінок. Від хвилини обовязування при писів закону ріжниці в платні за працю більше не можуть бу ти уосновувані такою причи ною, як приналежність до жі ночого гіола. Закон Г а р а н т у є , що в стейті Ню Йорку жінка діставати-ме таку саму плат ню, як мущина, коли виконує однакову з ним працю. Не о- біймає він тим домашної при слуги, фермерських робітниць та декілька родів праці, які по яснення закона подрібно в;и- числяють. Мадам Чян-Кай-Шек тяжко нездужає і з поручення ліка рів полишила Китай прибула до Бразилії. Нервове вичерпання, безеонність та не безпечна недуга шкіри склали ся на такий стан її здоровля, що його у горячому кліматі Китаю годі було лікувати. Па ні Чян-Кай-Шек прибула на поручення лікарів до Ріо де Жанейро у товаристві своєї сестри, а остане там поки не виздоровіє. Після цього поле тить літаком^ у Англію, а як подає преса, ця подорож буде « мати політичні ціли. Надіють ся, випаде вона на осінь. Українські жінки католиць кої віри, як доносить “Вінніпег Фрі Пресс”, взяли ініціятиву у скоординуванні воєнної допо мог ової праці, яка ведеться по шла зі станиці з цією певністю, що поверну там ще не раз і не два, поки війна не скінчиться. Поверну тому, щоб мати цю свідомість, що я теж була у війні — частиною моєї крови. І щоб мати право святкувати день побіди!” Союзники! Українські жін ки! Чиж ми такі слабодухи? Чи ляк перед вколенням гол кою -може здержати наїС від цього, щоб рятувати якесь мо- * лоде вояцьке життя? Збирай мося гуртами, відділами, за кликаймо ,цілу нашу українсь ку громаду та спішім дарува ти кров до станиці АЧХреста! у країнс ьки х п аро х і я х Ка н а д и . На зїзді, що відбувся у Вінн. пегу при кіїнці червня ц. р. д е легатки парохій .вибрали еь- зекутиву та дорадчий комітет, які займаються' цею працею. Зїзд поручив у р ія д о в и брати уч-асть у діяльноети канадійсь- ,ких жінок, яка відноситься до післявоєнних плянів краю. Го ловою організації вибрано п. Б. Дима. Опіка над поліжницею і «*- мовлятем, якого батько на вій ні, ведена по цілій Америці че рез “Чілдренс Бюро стає у ве ликій п р и г о ді п о т р е бу ю ч ИNo-. Починаючи від березня 1943 року по цегорічний май уста нова обслужила 355 тисяч ма терей і немовлят, при цьому кошти лікування, які покрива ла каса бюра були так високі, що досягали у поодиноких ви падках до тисячу долярів за одау ОсЬбу. Установа має свої' станиці іїо усіх стейтах Аме рики даючи безплатну лікар ську опіку та шпитальне пр?і- міщення жінкам вояків на час злогів. Всеамериканська Федерація! Жінок-Професіоналісток м ал а 15 липня у Ню Йорку свою дворічну конвенцію. Перед ти сячкою членок-делєгаток з ці лої Америки здавала звіт д-р Міні Мафет з Даляс, голова федерації. Вона звернулася (Продовження на Стороні 8-ій) Д О ЖИТТЄПИСИ СУЗАННИ! Б. ЕНТОНІ Пан Осип Кочан, відомий ф~ лятеліст та пропагатор україн ського мистецтва з Джолієт, Ілл., у листі до Редакції Нашо го Життя доповнює нашу статтю про заслужену провід ницю жіночого руху, друкова ну в числі з липня — цікавою заміткою. А саме “У пошануванні пс мяти Сузанни Б. Ентоні амери канський уряд, в дні 26 серпнг 1936. року, видав був окремиі': почтовий значок з нагоди 16 ліття додатку’ до конституцій який надавав жінкам Америки повні виборчі права. Почтовий значок, який пан Кочан наклеїв на листівці, ма-е сивюголову знимку Сузанни Б. Ентоні, ЇЇ прізвище та напи. “Софридж фор Вомен” www.unwla.org
Page load link
Go to Top
