Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Галина Лащенко На зов рідної землі (Продовження) В кінці жовтня 1941 р. до Ки єва приїхала з еміграції тала новита українська поетка, пу бліцистка й революціонерка Олена Теліга. На 35 році життя мала за собою вже складний життєпис жінки - емігрантки. Спомини про далеку батьків щину, студії в Чехословаччині в великому українському осе редку, життя у Варшаві, де мо лода жінка разом із чоловіком добувають собі якийсь грунт для можливого існування, що нелегко в еміграції. А разом із тим молода жінка пробивала собі й інший — свій мистець кий шлях з усіми його шукан нями, сумнівами, надіями й ра дощами. І вона вже вийшла на цей трудний шлях, що вима гав великого відречення, вели кої праці. Вже звучали в „Віс нику" її старанно шліфовані й при тім такі свіжі, повні чуття й повні нових, актуальних її до'бі питань, вірші. її продума ні, цікаво написані статті... А при тім це була життєрадісна, весела, дотепна молода жінка. Життя так і бризкало з її жи вих очей, з її веселого сміху! Це була жінка, яка цікавилась модами, любила приємне това риство й... танці. Але прийшла війна, на Варшаву налетіли ні мецькі літаки й засипали місто бомбами. І тут, несподівано для всіх, ця нервова, часом ка призна, складна і духово-вимо глива пані, показала несподіва но для всіх велику витримку й холоднокровність. Незабаром вона опинилась у рядах укра їнських націоналістів і... в під пільній роботі. І, не маючи до свіду в цій роботі, керуючись лиш інтуїцією, вона ідошгаа того, що здобула великий вплив на сво є о кружання. Далі їй випав звичайний у цей час шлях: Львів, Рівне, Ки їв. їхала з еміграції, щоб вклю читися на рідних землях у бо ротьбу за душу свого спанте личеного большевицькою про пагандою народу, щоб віддати цьому народові всі свої творчі сили. Була в Києві головою Спілки Письменників і редак торкою альманаху „Літа-ври". Приклала всіх сил, щоб у „Лі- таврах“ віднайти „правдиві ви соти української духовости". В передовиці першого числа „Лі- таврів" кликала всіх майстрів пера до вільної творчости. Нім ці вимагали, щоб вона „зміни ла лінію" і в „Літаврах" у всьо му йшла назустріч німецькій колонізаційній (політиці. Та во на відмовилась, бо це значило перекреслити все, до чого ра ніш кликала. Все звужувалось навколо неї коло. Багатьох то варишів уже не було. Багато місцевих людей, побачивши „зміну лінії", від неї відверну лись. Та вона, як спартанка, стоїть на своєму пості. „Поми- мо всіх прикростей, помимо голоду щодня, навіть собачого холоду, в усіх нас чудесний на стрій", пише до приятеля про себе й про своїх товаришів. А це була холодна зима 1941-42 року. Ось як її описує Ніна Ми- халевич у свому спомині: „Не було води в місті, бо потріска ли всі водогонні рури. І за во дою ходилося по 5—6 кіломе трів від хати, стоялося по дві- три години в величезних чер гах. Електрики часово не було й сиділи при каганцях". Та во на не заломлюється, підтримує бадьорість в інших, навіть у та ку критичну хвилину, коли їх усіх заарештовує ГПО в Спілці Письменників. Заспокоює ін ших і нагадує їм, що на ній ле жить найбільша відповідаль ність, бо вона голова. Показує всім соняшну силу прикладу, бо' свої вчинки звязує з усім тим, про що писала в поезіях і статтях. „Хай мій клич зірветься у високість, І, мов прапор, в сонці затріпоче, Хай кружляє, мов невтомний сокіл, І зриває рідних і охочих! І коли закрутить непогода, 1 мене підхопить, мов піщину, Хай несуть мене бурхливі води, Від пориву до самого чину." (О. Теліга) Слово вяже з прикладом сво го життя. Слово вяже з ділом. „Одна тільки слава по смерти знайома душі правдивого по ета. А сучасна слава не варта копійки" (Гоголь). Разом із нею, як лицар вірний до кінця своїй Дамі, гине її чоловік Ми хайло Теліга. З групою буковинської мо лоді прибули до Києва моло денькі сестри Суховерські, Єв генія і Тоска. Прийшли покло нитися свому Городу стольно му — Києву. З бадьорою піс нею йшли разом з іншою буко винською молоддю в своїх бар вистих народних строях по ву лицях старого міста, перед о- чима здивованих киян. Показа ли цим, що не дивлячись на зо всім іншу вихову й інше життя, визнають себе вони, буковин ська молодь, частиною великої своєї батьківщини, столицею я- кої є Київ. Буковинська молодь потім розїхалась по широких землях Наддніпрянщини, чи о- кремими групами чи поодинці, і активно включилась у спільну працю. Багато з них заареш то вано і розстріляно німцями, се ред них сестри Суховеоські, відважні доньки зеленої Буко вини. В Німеччині, тому що багато молодих людей відійшло з ар мією, бракувало робітних рук. Тому німці почали мобілізува ти молоді сили в покорених землях. Особливо брутально робилось це на сході. ГПО хо дили по помешканнях, забира ли дівчат і хлопців до певного пункту, а звідтам пакували їх до вагонів. Деколи хапали їх просто на вулицях, на повороті зі шкіл і брали їх, як стояли, не
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
