Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
„Ой, у саду вишня...'1 Дощ .перестав іпадати. Вчи- тельїка муїзиіки' сиїділа (на ганку й іпідічікіуна'ла. її учні, дівоє діїтей вже іЗІНИІКШИ .3 ОІВИІДІУ, відбувши леїкцію. Але їх м-ати, гладка й молода .ще іпані, додержувала вічи!тель;ці товариства. До поїз ду ще було ікільїкаїніаідіціять хви лин. — Оця вишня гарно зародила цього іроіку, — ігоїворшіа. іВчиїтельїка іпоівела очи<ма за її рухом. Дійсно., івиішінія була ряс но обліплена (пучікаїми овочів, а д'ощоївіі .краіпельїкиї иа іниїх бли щали мов рубіни. Дерево було молоде й ісітруїнке і .немов відди хало в чистому (ПОВІТ.рІ. — Прегарна ця ваша вишня, її варто біуло б '.намалювати й назвати „Ой, у 'саіду виішіня...“ — Намалювати? Перш усього треба овочі- заівари'ти. З цієї виїшіні звичайно все йде на ва- реїво або наловила. Любите ва рено з івишень? Вчителька. призаідумалась. Ваі- реїво? Воїна віже довго не про бувала (його у крутіжі воєнних літ. Але іпригадавіся давно при- заібуїтий ш ж ісокоівитих овочів і ряд ШОІЇМІІВ ще їв МАМИНІЙ (ко морі. Так, (вишневе ©ареїво одне з найкращих! — Треба, щоб іви собі1 їх за варили, — -.певним голосом рі шила .пані. — Хоч кілька сло їків! Як же без них зимувати? У мене вже завірені полуниці й аіпріус. іНа другий тиждень при ступаю до вишень. Знаєте, що? Це дерево так вродило, що й длія вас зостанеться. Сусід До- їжіджаїє щодня ідо міста, то я передам через нього (кошичоїк. А ви собі відберете. Вчительїка подякувала. У дусі побачила свою скромну -мімінат- ку, в іяк'ій більшу частину місця займав фортепіяїн. 1 невеличке місце за1 завісою, де вона при ладжувала собі їжу на еле-к- тричіній машинці. Пані іне завважила її задуми. Воїни вже були в дорозі на діві- рець. Минаючи вишіню, паїні струснула віткою, -яка іпосипаїла тиісячііі ікраїшіин. Червоні вишні затанцювали в захоїдячому сонці.. — Я ще ніко-ли не заварюва ла, — сказала- вчительїка тихо. Паїні зінала безліч приписів. її мати (заварювала одним спосо бом, але воїна випробувала /кра щий і >цей власне іприпоіручає. Завжди 'віда(є;тьіся! Вона:, вчи телька, мусить заварити собі, бо -паїні її так дуже любить! За кілька Днів іучитеїлька зія- ви'ласьів умовленому місці, щоб відоібрати кошичоїк. Як вона здивувалась, коли побачила мо гутній ікошик! Сусіїд (виправду вався, що на возії дуже тіріясло; і кошик іпокотивіся. Трохи ви шень надсипалось, але він зі брав їх, вона ж і так їх буде мити, чи не 'так? Зііданувши, (взяла вчителька кошик із а* івіухо. Віїн не був важ кий (івишень таки трохи (надси палось), але дуже незручний. З трудом вона .втиснулась до трамваю, рада, що в тій -порі немає багато пасажирів. Але кондуктор зверінув їй увагу, що з кошика тече. Він просить її перейти на передаю плятфор- М'у. Вчительїка почервоніла. Най- радше вона- була б узагалі ви йшла з вагону. Але .кондуктор був ввічливий, хоча суворий. Віїн сам допоміг їій пересунути кошика, а на зупинці навіть ви хилив його з трамваю. Вже коли вона йшла сходами до своєї (кімнатки, заївів-ажила, що- на її сірій літній суконці збоїКу діві червоні, великі пля ми. З того боку, іде івона несла кошик. Серце їв неї забилось, щоб іне поікаіпало- щось на ідо- ліївку й на хідник, простелений по ох одах. їй пригадалось, «як вона раз навшпиньках поверта лась пізно' з забави», щоб її мати не почіула! Тепер (вона так саімо н аівшіп инькаїх м ин ал а ікіімн ату господині, що любила привііта- ти її на порозі. У кімнаті, воїна зітхінула. Ко шик не влаїзив поза з-аінавісу, де вона зберігала сво-є кухонне прилаїдідія. Але його- й так треба було1 зараз випорожнити. Вона видобула (вісю посуду, івісі таріл ки Й МИСОЧКИ, ІЯКИЙСЬ кошичок. Вісе оццно не вистачало. Підло- жила під кошик газети, щоб не забрудитичпіііддоіги. З жалем по дивилась іна. діва порожні сло їки, іщ о їх вранці приготувала. Що з ними? Почалась роб ота. Оїдіягнул а старий хаїлаїтик, що ів ньому прятала кіімінаїту. Замкнула, две рі на клюїч, щоб її кімнати ні хто в такому інелаїді не побачив. Щаісггя, що вода в кімнаті! Але ж іпосуди бракувало! -При- йш'лось зіноїв висипати вишні до коїш ика. Надбир аіючи н ов о ли, вона помила мисочку ,і. заходи лась їх коткувати. Зноїв спогади! Тінистий ганок на селії, соїніяшіне пополуднє й мати з наймичкою ,,дрилюють“ вишні. Як (воїна *це іясно бачить! (Докінчення на ст. 14) його найкращим репрезентан том українців у мііліоновому мі сті. Ми не могли йм-енувагш, йо го. нашим амбасадороїм, але віін сам здобув собі це становище своїми; ділами та виісоїкю-якіс ними -прикметами. Отже здається я відповіла на питаїнінія, ноістаївлеіне на почат ку. А наших читачоїк цікавить хіба тільки те, яік 'сітаївиться пай Дужаніський до жіночої органі зації, а Союзу Українок Амери ки зокрема. — Віїдіноюно праці СУА в Ши- каґо я мав інагоіДу 'спостерігати її (ближче, бо- деяікі Відділи СУА, а зоїкрема 22-гий є членом Ліґи. вііід часу її засновавня', ка же він. Хочу тут ствердити, що до гарного розвитку су спільно- громадської роботи їв Шикаго ПІОИЧИНИЛОІСЬ жііноцтво у вели кій мірі. В кожній акції, що її проводила Ліґа, зоїргаїніїзоване жіїноіцтво у радах СУА дало ве ликий віклаїд. Я хотів би, щоб наша пр ом ай а про це завжди пам/яітала. іі розуміла вагу цієї роботи. Без інеї іне може бути повного розвитку нашого- гро мадсько -'сусп ІЛЬІНОГО життя і тому їй завжди треба віддати належне місце. А. Хариш Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top