Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
У пяту річницю ЖМУТ СПОМИНІВ ПРО КАТРЮ ГРИНЕВИЧЕВУ Невже ж це проминає вже пя- тий рік з тої памятної хвилини, коли то у врочистий передріз двяний час 1947 року, розне слася по скитальщині потряса- юча душу вістка: не стало най більшої української письменни ці останньої доби — Катрі Гри- невичевої. На чужині, у підніж жі хмаросяглих баварських Альп, на Берхтесґаденському цвинтарі виросла дорога нам могила. й хочеться як жмуток квіття кинути в незабудь оцих кілька рядків дружнього, щирого спо гаду. Памятаю за останнього на шого спільного побуту в лем ківському живці Криниці, пані Катря, прочитавши в „Грома дянці" мій спогад присвячений памяті Ольги Кобилянської, сказала: — Ви, пані Олено, вір ний друг! Колись, як мене не стане, скажіть таке тепло сло во і про мене. Тоді я зжахнулась! — Що ви, пані Катре? Ви ж молодші, здо ровіші, бодріші тілом і духом У відпочинковому Домі Укр. Центр. Комітету в Криниці: У першому ряді по середині письменниця Катря Гри- невичева, ліворуч її — авторка спо- спомину за мене. Це не мені прийдеться про вас, — а навпаки. А все ж таки — дійшло до то го Чи пані Катря вимовила те слово у таку годину? Але то ді, ще ніщо не заповідало, щоб ці її слова мали стати дійсні стю ... Наше знайомство було давнє. Почалося ще з 1912—14 років й зразу навязалася між нами то ненька ниточка симпатії, що згодом перемінилася в повну довіря приязнь. Перші зустрічі в „Жіночій Громаді", в редакції „Дзвіночка", а там затишна кімнатка письменниці при спо кійній Мурарській вулиці й моя притулена до старинного Бо жого храму Волоської церкви, на Підваллі ч. 9. Доля то розлучувала, відки дала на десятки, а то й сотні миль, то знов, наче пожалів ши, разом зводила. Та ми не тратили себе з очей і знов себе віднаходили. Час першої світової війни. Земля порита гранатами, по краяна глибокими окопами-ро- вами, щедро полита людською кровю. Наші сини в Україн ських Січових Стрільцях. Нас пориває з собою хвиля біжен- ців-виселенців й прибиває до чужого віденського берега. А в Відні несподівана коротка зу стріч при столі воєнної цензу ри. Але не вспіла я відкрити па ні Катрі гуманні сторінки тої за гально зненавидженої роботи, як пані Катрі не стало. Як не сподівано зявилася, так нагло зникла. Замість неї карточка з табору виселенців із злопамят- ного Гмінду. В нових умовинах життя від кривається нове поле праці. Ме ні — в Комітеті для помочі ра неним УС'С-ам та воякам, пані Катрі серед дітвори замкнених наче птахи в клітці, мучених го лодом, недугами й тугою але непоборних виселенців. Корот кі зустрічі, обмін думок, три вог, і надій та непевности і вкін ці з диму згарищ, з кривавих Олена Кисілевська з Катрею Грине- вичевою на проході в Жеґестові заграв, зійшло сонце волі, що підняло духа до самих вершин. Воскресення! Власна держава, боротьба народу з обороні її, а там трагічне розбиття всіх на дій, задумів, плянів. Упадок, але не зломання. Йдуть роки праці над відбу довою зруйнованого храму. Ро ки пильної праці над виплекан ням сильного, невгнутого ду ха, що готовий до боротьби за права до життя вольного наро- ДУ- Для пані Катрі як письменни ці — це найкращі роки розквіту її талану. „Непоборні" це об раз неподатности, твердости, невгнутости духа народу. „Шо ломи в сонці", за ними „Шести- крилець", це наче прецінний об раз нашої історії, вишитий пра цьовитими жіночими руками шовковими й золотими нитка ми. Ці дві історичні повісті коштували авторку роки дослі дів і студій княжих часів. У пляні дальші праці, а в тім друга світова війна з несамови тими переживаннями. Пересе лення з місця на місце перекре слило всі пляни. Переривають нитку розгорненої творчости. Та все таки пані Катря збирає, громадить матеріяли, щоб їх використати й у слушний час вложити в нові твори й приве сти їх вольному народові на йо го нове господарство... Посеред тієї бурі, що огорну
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
